Справа № 420/28047/25
18 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхтенко Л.Р., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП, НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 18 серпня 2025 року (документ сформований в системі Електронний суд 16.08.2025) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП, НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ), в якій позивач просив:
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 19.03.2022 по 08.12.2022 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок з 19.03.2022 по 08.12.2022 включно ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії), грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших складових грошового забезпечення, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо оподаткування військовим збором грошового забезпечення (посадовий оклад,оклад за військовим званням, премії, надбавки,індексації)та додаткової винагороди ОСОБА_1 з 19.03.2022 по 08.12.2022 в період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони,відсічі і стримуванні збройної агресії РФ.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму утриманого військового збору з грошового забезпечення (посадовий оклад,оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди з 19.03.2022 по 08.12.2022 в період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпекиі оборони, відсічіі стримуваннізбройної агресії РФ.
Ухвалою суду від 04 вересня 2025 року після усунення недоліків у позовній заяві, позивачу поновлено строк звернення до суду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що позивач є учасником бойових дій.
З 19 березня 2022 по 08 грудня 2022 року він проходив військову службу у НОМЕР_4 прикордонному загоні ДПСУ (військова частина НОМЕР_2 ).
Представник позивача зазначив, що впродовж військової служби ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України.
ОСОБА_1 виявлено недоплату грошового забезпечення, зокрема, посадового окладу та окладу за військовим званням та протиправне стягнення військового збору.
Позивач звернувся із письмовою заявою до НОМЕР_4 прикордонного загону ДПСУ (військовачастина2196) з проханням здійснити перерахунок грошового забезпечення (в тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) і здійснити нарахування та виплату утриманого військового збору, проте отримав протиправну відмову.
Такі дії Відповідача представник позивача вважає протиправними та вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату перерахованого за спірний період грошового забезпечення.
Так, представник позивача зазначив, що пунктом 6 Постанови 103 було внесено зміни до Постанови 704, зокрема, пункт 4 Постанови 704 було викладено в наступній редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, було визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови 704, та відновлено попередню редакцію пункту 4, якою передбачено, що посадовий оклад та оклад за військовим званням розраховується шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 Постанови № 704.
Отже, на думку представника позивача, починаючи з 29 січня 2020 року грошове забезпечення позивача мало бути розраховано відповідачем з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до Постанови №704, а тому наявні правові підстави для визнання протиправними дій відповідача, які полягають у застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при нарахуванні позивачу грошового забезпечення з 29 січня 2020 року в редакції, яка втратила чинність згідно з постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18.
Також представник позивача зазначає, що виходячи з аналізу вище приведених формул розрахунку видів грошового забезпечення, посадовий оклад та оклад за військовим званням є основою для розрахунку всіх інших щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Тому, на його думку, зміна розміру посадового окладу та окладу за військовим званням тягне за собою і зміну розміру всіх інших видів грошового забезпечення.
Щодо незаконного стягнення військового збору з грошового забезпечення представник позивача зазначає, що як вбачається з архівної відомості №1 за період з січня 2022 р. по грудень 2022 р. військовослужбовця ОСОБА_1 ,виданої військовою частиною НОМЕР_2 , за 2022рік у періоди безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони,відсічі і стримуванні збройної агресії РФ з грошового забезпечення та додаткової винагороди ОСОБА_1 стягувався військовий збір.
Разом з цим представник позивача звертає увагу, що відповідно до підпункту 1.7 пункту16-1 підрозділу10 розділу XX"Перехідні положення" Податкового кодексу України, у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України,Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідкиУкраїни,Державної прикордонної служби України,осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осібна період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
Отже, представник позивача зазначає, що з аналізу даної норми чітко вбачається, що не підлягають оподаткуванню військовим збором усі доходи у вигляді грошового забезпечення(посадовий оклад,оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) військовослужбовців Державної прикордонної служби України на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації,а не лише ті доходи (додаткова винагорода), які отримані внаслідок безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони,відсічі і стримування збройної агресії російськоїфедерації.
З наведених підстав представник позивача просить задовольнити позовні вимоги.
До суду 18 вересня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".
Щодо утримання військового збору представник відповідача зазначив, що Законом України від 19.06.2022 №2308-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану" (далі Закон №2308-ІХ), який набрав чинності 09.07.2022, внесено наступні зміни: Підпункт 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту: "У період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації".
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
Сторони не заперечують, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 у період з 19.03.2022 року 08.12.2022, що підтверджено довідкою військової частини від 22.06.2025 року № 925 та витягом з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19.03.2022 року № 68-ОС про зарахування позивача у списки особового складу загону та постановку на всі види забезпечення.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_6 , виданим Східним регіональним управлінням ДПСУ 07 грудня 2023 року.
Відповідно до архівної відомості на грошове забезпечення за цей період позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти. А також з грошового забезпечення позивача утримувався військовий збір.
Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати грошового забезпечення у належному розмірі.
Листом від 18.07.2025 року НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України повідомив позивачу про відсутність правових підстав для зміни нарахування грошового забезпечення. Також повідомлено, що інформація про його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України у формі Додатку № 6 в редакції постанови КМУ від 22.08.2023 року № 882 у загоні відсутня.
До листа додано картка грошового забезпечення за 2022 рік та витяги з наказів НОМЕР_4 прикордонного загону про виплату додаткової винагороди, довідка про проходження військової служби.
Не погодившись з проведеним нарахуванням грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та встановлені судом факти та обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі, -Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення, окрім іншого, входять посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців (далі, - Постанова № 704).
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103).
Пунктом 6 постанови №103 внесено зміни до постанови №704, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови № 704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".
Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704.
Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін.
Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, суд враховує, що пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Норми пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом після 29.01.2020, та неконституційними не визнавалися.
Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд доходить висновку, що п.4 постанови № 704 з 29.01.2020 року має застосовуватись в наступній редакції:"Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.".
За таких встановлених обставин судом відхиляються доводи відповідача щодо незастосування до спірних правовідносин п. 4 постанови КМУ № 704.
Суд встановив, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", у 2020 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2 102 гривні, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", у 2021 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року, - 2270 грн, у 2022 році з 01 січня 2022 року - 2481 грн, у 2023 році з 01 січня 2023 року 2684 грн, в той час коли Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", прожитковий мінімум встановлювався у розмірі 1 762 грн.
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для підвищення посадового окладу та окладу за військовим звання позивача, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Разом з цим відповідно до архівної відомості за спірний період, суд встановив, що при здійсненні нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу за цей період застосовувався прожитковий мінімум станом на 01 січня 2018 року, що не заперечується відповідачем.
Враховуючи вище наведені норми права та встановлені судом обставини у справі, суд доходить висновку, що відповідачем була допущена протиправна дія при обчисленні та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 19 березня 2022 року по 08 грудня 2022 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018 року, а тому позовні вимоги належать задоволенню шляхом визнання протиправними дії Військової частини щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 19 березня 2022 року по 08 грудня 2022 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018 року та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату основних та додаткових видів грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення, та премії позивача за період з 19 березня 2022 року по 08 грудня 2022 року включно, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний календарний рік (на 01.01.2022 - 2481 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню позивача згідно з додатками постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням здійснених виплат.
Стосовно позовних вимог щодо виплати сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає таке.
Так, відповідно до п. 2"Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Згідно з п. 3 цього Порядку виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у
зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (пп. 4, 5 цього Порядку).
Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31 травня 2021 року у справі №420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).
За таких встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача - щодо зобов'язання нарахувати та виплатити присуджені судом розміри грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально- побутових питань із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, є правомірними та належать задоволенню.
Стосовно позовних вимог - визнати протиправною дії відповідача в частині виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, премії, суд зазначає таке.
Частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"№ 2011-XII (далі, в тому числі, - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до вимог ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пп. 1,2 п. 7 розділу ІУ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України від 25.06.2018 № 558 (далі, - Інструкція № 558) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.
Допомога надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) - на підставі наказу начальника вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Відповідно до архівної відомості за 2022 рік суд встановив, що у червні 2022 року позивачу була виплачена допомога для оздоровлення в розмірі 15084,50 грн. Також у квітні 2022 року позивачу була виплачена матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1110 грн.
Враховуючи, що грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань обчислюється із місячного розміру грошового забезпечення, який складається у тому числі із посадового окладу, який був розрахований відповідно до висновків викладених у цьому рішенні суду, неправильно, суд доходить висновку, що вказані позовні вимоги щодо обчислення грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи із виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", є правомірними та належать задоволенню.
Щодо решт позовних вимог, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об'єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Як слідує з підпункту 163.1.1 пункту 163.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Згідно із Законом № 2308-IX від 19.06.2022,який набраів чинності 09 липня 2022 року, підпункт 1.7. пункту 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, доповнено новим абзацем, відповідно до якого у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
Згідно листа НОМЕР_4 прикордонного загону ДПСУ (в/ч НОМЕР_2 ) №09/Б-389/409 від 18.07.2025 та доданих до нього витягів до наказів "Про виплатудодаткової винагороди,вбачається,що ОСОБА_2 залучався до безпосередньої участі в здійсненнізаходівіззабезпечення національної безпеки і оборони,відсічі і стримуванні збройної агресії РФ протягомтакихперіодів:
04.08.2022-31.08.2022 - Витяг з додатку №1 наказу від 16.09.2022 № 774-АГ;
01.09.2022-30.09.2022 - Витяг з додатку №1 наказу від 06.10.2022 № 856-АГ;
01.10.2022-31.10.2022 - Витяг з додатку №1 наказу від 08.11.2022 № 968-АГ;
01.11.2022-03.11.2022 - Витяг з додатку №1 наказу від 07.12.2022 № 1089-АГ.
Відповідно до архівної відомості № 1 за період з січня 2022 року по грудень 2022 року, суд встановив, що позивачу виплачено додаткову винагороду ПКМ № 168 від 28.02.22 (70000) у вересні 2022 року в розмірі 63225,81 грн, у жовтні 2022 року -70000 грн, у листопаді 2022 року - 70000 грн, у грудні 2022 - 70000 грн., а також відраховано військовий збір у розмірі 1,5% від всієї суми грошового забезпечення за вказані місяці.
За таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору з суми, виплаченого грошового забезпечення, є протиправними.
Враховуючи вищевикладені та встановлені судом обставини суд доходить висновку, що позовні вимоги: визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо оподаткування військовим збором грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди ОСОБА_1 з 19.03.2022 по 08.12.2022 в період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ та зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму утриманого військового збору з грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди з 19.03.2022 по 08.12.2022 в період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ, є частково обґрунтованими та належать задоволенню тільки за період з 04.08.2022 року по 03.11.2022.
В іншій частині періоду слід відмовити, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 залучався до безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ протягом іншої частини заявленого у позовних вимогах періоду.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково правомірними, а тому належать задоволеннючастоково.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", то судовий збір не належить стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП, НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) щодо обчислення та виплати на користь ОСОБА_1 (РНОКПП, НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за період з 19 березня 2022 року по 08 грудня 2022 року грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) здійснити перерахунок виплачених на користь ОСОБА_1 (РНОКПП, НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за період з 19 березня 2022 року по 08 грудня 2022 року нарахованих та виплачених видів грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний календарний рік (станом на 01.01.2022 - 2481 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню позивача згідно з додатками постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та виплатити ОСОБА_1 перераховану суму, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням здійснених виплат.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) щодо оподаткування військовим збором грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди ОСОБА_1 (РНОКПП, НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 04.08.2022 року по 03.11.2022 в період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП, НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) суму утриманого військового збору з грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди з 04.08.2022 року по 03.11.2022 в період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко