Справа № 420/38452/25
18 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Скупінська О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 14.11.2025 позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2023 року за період з 01.12.2022 по 24.02.2023, з 14.07.2023 по 17.03.2024 та з 22.03.2024 по 30.03.2024 рік у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах в повному обсязі, протиправною;
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2023 року за період з 01.12.2022 по 24.02.2023, з 14.07.2023 по 17.03.2024 та з 22.03.2024 по 30.03.2024 рік у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах в повному обсязі;
3. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , за період з 27.03.2022 року по 25.05.2024 рік грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, 01.01.2023, 01.01.2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 року № 704;
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 провести ОСОБА_1 за період з 27.03.2022 року по 25.05.2024 року нарахування та виплатити грошове забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, 01.01.2023, 01.01.2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 року № 704;
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму перерахованого грошового забезпечення за період з 25.05.2024 року по дату проведення фактичного розрахунку;
6. Зобов?язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні зі служби за період з 25.05.2024 року.
За приписами пунктів 3, 5 та 6 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
В силу положень пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України: кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Частиною першою статті 160 КАС України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Як вбачається з п. 3 прохальної частини позову, позивач просить визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати за період з 27.03.2022 року по 25.05.2024 рік грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, 01.01.2023, 01.01.2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 року № 704.
При цьому п. 4 прохальної частини просить зобов'язати провести за період з 27.03.2022 року по 25.05.2024 року нарахування та виплатити грошове забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, 01.01.2023, 01.01.2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 року № 704.
Тобто заявлені позовні вимоги не узгоджуються між собою.
Суд звертає увагу позивача, що під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко, лаконічно і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильно сформованого змісту позовних вимог залежить і ефективність судового захисту, позаяк суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог.
Зважаючи на наведені приписи процесуального закону суд звертає увагу на те, що позовна заява є офіційною формою звернення до адміністративного суду за вирішенням публічно-правового спору, відповідно має відповідати встановленим до неї вимогам щодо її змісту.
Відповідно до положень ч.2 ст.173 КАС України остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті є завданням підготовчого провадження.
Згідно з вимогами ч.1 ст.47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Отже визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.
Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 по справі №826/16958/17.
Крім того, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).
В прохальній частині позивач просить поновити строк звернення до суду, посилаючись на наступні обставини.
ОСОБА_1 був військовослужбовцем ЗСУ з початку повномасштабного вторгнення Російської федерації на територію України, з 27.03.2022 по 25.05.2024 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_4 на посаді командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_4 . З 26.05.2024 ОСОБА_1 було переведено на службу до ВЧ НОМЕР_5 . У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адвоката Барвенка Я.В. задля отримання правової допомоги щодо перевірки коректності нарахування грошового забезпечення за період проходження останнім військової служби та отримання інформації щодо такі нарахування від ВЧ НОМЕР_4 . У ОСОБА_1 були наявні підстави вважати, що під час проходження ним військової служби грошове забезпечення йому виплачувалося не до кінця вірно. У ОСОБА_1 були підстави вважати, що розмір його грошового забезпечення було розраховано невірно, виходячи з показників прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, що призвело до значного заниження розміру його грошового забезпечення. 01.10.2025 на електронну адресу ВЧ НОМЕР_2 було скеровано адвокатський запит з метою витребування інформації щодо коректності нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження військової служби. Зазначений запит було проігноровано. 20.10.2025 на електронну адресу ВЧ НОМЕР_2 було скеровано повторний адвокатський запит, проте і на нього не надходило відповіді.
Відтак, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, досі не отримав інформацію щодо коректності нарахування йому грошового забезпечення, а до цього не повідомлявся та не знав про ймовірне порушення його прав, прошу суд поновити ОСОБА_1 пропущені процесуальні строки для звернення з цим позовом.
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема частиною другою цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України, в редакції від 19.07.2022, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Проте позивач з позовною заявою до суду звернувся 08.05.2025, тобто з пропуском строку.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 сформулював висновок, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).
Як свідчить зміст позовної заяви, предмет спору зводиться зокрема до вимог про перерахунок грошового забезпечення за період з 27 березня 2022 року по 25 травня 2024 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024.
Відтак в період з 27.03.2022 по 18.07.2022 строк звернення до суду з цим позовом не пропущений.
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Щодо частини вимог стосовно здійснення перерахунку грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року, в період з 19.07.2022 по 25.05.2024, спірні відносини повністю охоплюються дією статті 233 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX.
Разом з цим, у заяві про поновлення строку звернення до суду з цим позовом позивач зазначає перелік нормативної бази без зазначення дійсних причин та обставин, що дійсно перешкоджали позивачу звернутися до суду у строк визначений законом.
Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом за подібних правовідносин, суд дійшов висновку, що у цій справі до вимог про нарахування та виплату заробітної плати за період з 19.07.2022 по 25.05.2024 застосуванню підлягає норми частини першої статті 233 КЗпП України у редакції після 19.07.2022, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, оскільки у цій справі вимоги позивача за вказаний період стосуються нарахування та виплати заробітної плати саме під час проходження позивачем служби.
Грошове забезпечення є періодичним щомісячним платежем та позивач мав змогу дізнатись про його розмір та складові.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №607/7919/17.
Що стосується іншої частини позовних вимог, щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, відповідно до Постанови №168.
Як вбачається з матеріалів позову, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 та з 26.05.2024 в порядку переведення проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_5 по теперішній час.
Зі змісту позовної заяви слідує, що предметом оскарження у даній справі є бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу за період з 01.12.2022 по 24.02.2023, з 14.07.2023 по 17.03.2024 та з 22.03.2024 по 30.03.2024 додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану.
Отже, відповідно до статті 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду обчислюється з моменту коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права.
При цьому, суддя зауважує, що до спірних правовідносин не може застосовуватись порядок визначення перебігу строку звернення до суду при триваючій деліктній поведінці відповідача, оскільки у спірних правовідносинах позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів саме з дня отримання ним під час проходження служби грошового забезпечення у меншому розмірі, ніж фактично отриманому.
Відтак, звернувшись до суду 14.11.2025 з вказаними позовними вимогами позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду, як такий, що розпочався у період березень 2024 року відповідно та закінчився у червні 2024 року.
Разом з тим, суд зауважує, що в межах даних спірних правовідносин, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Між тим, отримання відповіді на заяву позивача чи його представника не змінює момент, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона чи її представник почали вчиняти дії щодо реалізації права особи і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, як і не перериває такий строк.
Окрім того, суд зазначає, що звернення представника позивача із адвокатськими запитами вказує на початком вчинення активних дій отримання необхідної інформації та документів, але не є початком перебігу строків звернення до суду з вказаним позовом.
Таким чином, позивач мав можливість дізнатись про встановлений йому розмір додаткової винагороди за час проходження військової служби. Відповідно, з дати коли позивач вперше отримав додаткову винагороду розпочався перебіг строку звернення до адміністративного суду з позовом щодо нарахування та виплати грошового забезпечення в належному розмірі, тобто з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення, на його думку, свого права.
Згідно з Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 07.06.2018 № 260 зареєстрованого в Міністерства юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 пунктом 2 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Як вже зазначалось суддею вище, грошове забезпечення є періодичним щомісячним платежем та позивач мав змогу дізнатись про його розмір та складові.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При цьому, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19), що не має місце у спірних правовідносинах з огляду на посаду, освіту та стаж роботи позивача.
Як вбачається зі змісту правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30 вересня 2021 у справі № 320/3307/21, причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Також чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суддя вважає за необхідне залишити адміністративний позов без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків, які необхідно усунути, шляхом надання до суду:
- позовної заяви з вимогами викладеними у відповідності до ч. 1 ст. 5 КАС України;
- заяви/клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з заявленими вимогами та доказами, з зазначенням обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
При цьому суддя вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що, відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з ч.1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зазначені вище недоліки перешкоджають відкриттю провадження у справі, а тому позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків.
Суддя вважає за достатнє встановити позивачу 10-денний строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169 КАС України, суддя
У задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА