Справа № 420/37203/25
18 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Скупінська О.В., розглянувши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про повернення безпідставно сплачених коштів
До Одеського окружного адміністративного суду 03.11.2025 надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути кошти в сумі 17887,73 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави грошового забезпечення.
Ухвалою судді від 10.11.2025 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду заяви/клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з заявленими вимогами та доказами, з зазначенням обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
13.11.2025 від представника позивача Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява (вх. №ЕС/120421/25) з проханням поновити строк звернення до суду зазначивши, що у травні 2025 року військовою частиною подано позов до ОСОБА_1 про повернення безпідставно сплачених коштів (справа №420/14744/25). 23.05.2025 Одеським окружним адміністративним судом винесено ухвалу про залишення позовної заяви без руху, надання позивачу терміну для виправлення недоліків пов'язаних зі сплатою судового збору. 26.05.2025 помічником командира з правової роботи подано рапорт про необхідність в найкоротший термін сплатити судовий збір в даній справі. Командиром розглянуто рапорт та надано вказівку до його опрацювання начальником фінансово-економічної служби, який замовив кошти. 16.06.2025 позивачу було повернуто позовну заяву з огляду на невиправлення її недоліків, що полягали в не сплаті судового збору. 24.10.2025 згідно виписки з рахунку за 24.10.2025 надійшли кошти за КЕКВ 2800 в сумі 62364,00 грн. 28.10.2025 посадовими особами сплачено судовий збір. 01.11.2025 військовою частиною НОМЕР_1 повторно подано позовну заяву до ОСОБА_1 про повернення безпідставно сплачених коштів. Отже, військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою, фінансується виключно з державного бюджету, здійснює оплату за наявності бюджетних асигнувань, та за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету. Військова частина НОМЕР_1 не здійснює прибуткової господарської діяльності, тому не має альтернативних джерел фінансування. Згідно кошторису військової частини НОМЕР_1 на 2025 рік, затвердженого та наданого розпорядником коштів другого ступеня, бюджетні призначення на сплату судового збору не передбачені. Кошти на сплату судового збору військовій частині НОМЕР_1 з державного бюджету надійшли лише 24.10.2025. За такої ситуації військова частина НОМЕР_1 об'єктивно не могла сплатити судовий збір для розгляду цієї справи вчасно та в межах визначеного законодавством строку.
Вирішуючи питання щодо можливості поновлення строку звернення, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 вказаної вище статті).
Зокрема, абзацом 2 частини 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 кошти в сумі 17887,73 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави грошового забезпечення, на користь Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до позовної заяви та наданих документів, позивачем на підставі наказу від 13.03.2025 №593 було призначено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли неповерненню з лікування на військову службу, а також встановлення ступеня вини солдата ОСОБА_1 , стрільця-зенітника 1 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Під час службового розслідування встановлено факт неповернення з лікування, солдата ОСОБА_1 , колишнього стрільця-зенітника 1 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , до тимчасового місця розташування військової частини НОМЕР_1 14.02.2025. Вищевказаний військовослужбовець до місця тимчасової дислокації зенітного ракетного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 не повернувся та відсутній на військовій службі по теперішній час. В ході проведення службового розслідування було виявлено, що згідно довідки-розрахунку №_1050_/ФЕС_ через переплату грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 було завдано збитків державі у розмірі 17887,73 грн
Відповідно до п.п. 6,7 Наказу від 06.05.2025 №1492 командиром Військової частини НОМЕР_1 наказано, зокрема:
- начальнику фінансово-економічної служби головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 занести суму збитків в розмірі 17887,73 гривень до книги грошових стягнень і нарахувань військової частини НОМЕР_1 за солдатом ОСОБА_1 , колишнім стрільцем зенітником 1 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ;
- помічнику командира частини з правової роботи юридичної служби військової частини НОМЕР_1 , підготувати та подати позов до солдата ОСОБА_1 про стягнення переплати у розмірі 17887,73 гривень на користь військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, початок перебігу строків звернення до суду з метою стягнення надмірно виплачених військовослужбовцю коштів розпочався з 06.05.2025, тобто з моменту прийняття в/ч НОМЕР_1 наказу від 06.05.2025 №1492.
Натомість, позивач звернувся до суду лише 01.11.2025 (дата формування документа в системі «Електронний Суд»), що свідчить про пропуск встановленого частиною 2 статті 122 КАС України тримісячного строку звернення до суду для суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч.6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В заяві про поновлення строку звернення до суду з даним позовом представником позивача зазначено, що пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом обумовлений тим, що військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою, фінансується виключно з державного бюджету, здійснює оплату за наявності бюджетних асигнувань, та за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету. Військова частина НОМЕР_1 не здійснює прибуткової господарської діяльності, тому не має альтернативних джерел фінансування. Згідно кошторису військової частини НОМЕР_1 на 2025 рік, затвердженого та наданого розпорядником коштів другого ступеня, бюджетні призначення на сплату судового збору не передбачені. Кошти на сплату судового збору військовій частині НОМЕР_1 з державного бюджету надійшли лише 24.10.2025. За такої ситуації військова частина НОМЕР_1 об'єктивно не могла сплатити судовий збір для розгляду цієї справи вчасно та в межах визначеного законодавством строку.
Таким чином, як зазначив представник позивача, саме відсутність коштів у відповідача є тими об'єктивними обставинами, які не залежали від волі відповідача, сприяли пропущенню процесуальних строків на звернення до суду.
Стосовно тверджень представника позивача щодо неможливості своєчасної сплати судового збору, що вплинуло на строк звернення до суду з даним позовом, суд зазначає, що сплата судового збору за подання позову є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду.
Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України.
У постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У постанові від 28 березня 2023 року по справі №420/9405/22 Верховний Суд дійшов висновку, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору органом чи тимчасова відсутність таких коштів.
Зі змісту положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» та КАС України надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі є одним із процесуальних обов'язків для реалізації права на звернення до суду, та не є обмеженням гарантованого права на доступ до суду.
В свою чергу, п. 5, 6 ч. 5 ст. 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Суд звертає увагу на те, що поважними причинами пропущення строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Недостатність фінансування витрат на оплату судового збору суд не визнає поважною причиною пропущення тримісячного строку звернення.
Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 жовтня 2022 року по справі №640/11452/19 при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду.
Жодних інших поважних причин його пропуску представником позивача в заяві не зазначено.
Вказане в сукупності свідчить, що жодних належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом не вбачається, позивачем таких не зазначено, не встановлено обставин та поважних причин, що свідчать про наявність об'єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк та пропущення строку звернення до суду. За таких підстав, суд не визнає поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
При цьому, слід зазначити, що відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Отже, суд дійшов висновку, що заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду із даним адміністративним позовом задоволенню не підлягає, а позовну заяву необхідно повернути позивачу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 123, 169, 293, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У задоволенні клопотання представника позивача Військової частини НОМЕР_1 (вх. №ЕС/120421/25 від 13.11.2025) про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно сплачених коштів - повернути позивачеві без розгляду.
Направити позивачеві копію цієї ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Копію позовної заяви залишити в суді.
Роз'яснити позивачу що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА