Справа № 420/14526/25
17 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, Головного управління ПФУ в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 13.05.2025 адміністративний позов залишено без руху, позивача повідомлено про необхідність у 5-денний строк усунути недоліки шляхом надання до суду адміністративного позову оформленого у відповідності до вимог КАС України.
Представником позивача подано заяву про усунення недоліків та уточнений адміністративний позов, відповідно до якого правильним є прізвище позивача « ОСОБА_2 », а позовні вимоги, викладені в такій редакції:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області № 213050042584 від 14.02.2025 року, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з 19.06.2022 року.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії, яку відповідно до розписки повідомлення зареєстровано за № 1564. 14.02.2025 р. позивач через мобільний застосунок Пенсійного Фонду України отримав рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області № 213050042584.
Позивач зазначає у позові, що Відповідач 1 відмову у призначенні пенсії обгрунтовує відсутністю паспорту громадянина України. Позивач в свою чергу до заяви про призначення пенсії за віком від 07.02.2025 р., що зареєстрована за № 1564 долучав паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 (Паспорт № НОМЕР_1 ), оскільки перебуває на постійному проживанні у Федеративній Республіці Німеччина (Bundesrepublik Deutschland), та з 17.12.2003 р. взятий на постійний консульський облік в Генеральному консульстві України в Мюнхені, що підтверджується особливими відмітками на 3-тій сторінці паспорту громадянина України для виїзду закордон, такі ж відомості містяться і в розписці повідомленні про прийняття заяви позивача органами відповідача 2, № 1565 від 07.02.2025 р., зазначено: «закордон. паспорт, НОМЕР_1 ». Пенсійних виплат від іноземних держав не отримує.
Позивач вказує, що розписка-повідомлення підтверджує подання відповідачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, який згідно з пп. "б" п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України від 20.11.2012 №5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" відноситься до документів, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України. Закон №1058 і Порядок №22-1 не містять чіткого і вичерпного переліку підстав для відмови у призначенні пенсії за віком, зокрема не передбачають такої підстави як відсутність паспорта громадянина України. Позивач враховує, що за змістом п.п. 1.7, 4.5 Порядку №22-1 пенсія призначається особі на підставі документів, які є достатніми для визначення права такої особи на призначення пенсії. Відтак, відсутність певного документа не може бути перешкодою для призначення пенсії, якщо інші подані документи достатні для визначення права особи на призначення пенсії.
Отже, зазначає позивач, відповідно до ст. 26 Закону №1058 позивач має достатній вік і страховий стаж для призначення пенсії за віком, що відповідачем у відзиві не заперечується. Відповідач не встановив інших обставин, які б об'єктивно унеможливлювали чи перешкоджали призначенню пенсії.
Ухвалою суду від 13.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
До суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшов відзив на позов, в якому представником відповідача зазначено, що оскільки, в заяві від 07.02.2025 ОСОБА_1 зазначив, що “за періоди роботи з 08.05.1986 по 29.10.1991 згідно трудової книжки працював на території ОСОБА_3 , виплати не отримую», а згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 від 07.02.1985 до страхового стажу зараховано період роботи з 04.10.1982 по 07.04.1986 в “Тихоокеанском управлении промысловой разведки научно-исследовательского флота “ТУРНИФ» Дальний Восток» (мовою документа) то 18.02.2025 Головним управлінням було направлено лист вих. № 2100-0304-9/6174 Відповідачу-1 та Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з проханням переглянути рішення по пенсійній справі ОСОБА_1 та виключити зі страхового стажу період роботи з 01.10.1982 по 07.04.1986. Відповідачем-1 було переглянуто рішення про відмову в призначенні пенсії № 213050042584 від 14.02.2025 по пенсійній справі ОСОБА_1 . Вік ОСОБА_1 - 60 років. За наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 27 років 4 місяці. В результаті розгляду документів, встановлено, що до заяви від 07.02.2025 не надано паспорт громадянина України та документ про реєстрацію місця проживання, чим порушено Порядок № 22-1, що унеможливлює призначення пенсії Позивачу. До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 28.12.2000, оскільки, в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані про нарахування заробітної плати.
До суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача зазначає, що розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призщначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області 14 лютого 2025 року прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за № 213050042584, оскільки відсутній паспорт громадянина України.
До суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач вказує, що позивачем разом з заявою про призначення пенсії подано заяву про неотримання пенсійних виплат з російської федерації. Оскільки позивачем виконано вимоги п. 2 ст. 24-1 Закону 1058, а відповідачами не заперечується правомірність чи коректність записів в трудовій книжці позивача, виключення зі страхового стажу періоду роботи з 01.10.1982 по 07.04.1986 є протиправним. Формальна відсутність паспорта громадянина України чи іншого документа про місце проживання (реєстрації) позивача не впливає на його право на пенсію за віком.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, оцінивши надані докази, судом встановлено такі факти та обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17.02.2003 року взятий на постійний консульський облік в Генеральному консульстві України в Мюнхені, про що свідчить відмітка в паспорті громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , виданого 38.04.2023 року.
07.02.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою щодо призначення йому пенсії за віком.
У своїй заяві позивачем було зазначено: “Я ОСОБА_1 за період роботи 08.05.1986р. по 29.10.1991 р. згідно трудової книжки працював на території радянського союзу, виплати не отримую».
14.02.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 213050042584, з тих підстав, що: “...Згідно наданих документів та враховуючи дані індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж особи складає 30 років 10 місяців 4 дні.
Результати розгляду документів, доданих до заяви. Відсутній паспорт громадянина України. В призначенні пенсії за віком згідно наданої заяви від 07.02.2025 відмовлено, оскільки відсутній паспорт громадянина України».
При цьому, 24.02.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 213050042584 на заміну рішення від 14.02.2025, в якому зазначено: “...Згідно наданих документів та враховуючи дані індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж особи складає 27 років 4 місяці 0 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви.
Відсутній паспорт громадянина України
Не враховано періоди роботи в РФ з 04.10.1982 по 07.04.1986, оскільки відповідно до ст.24-1 - періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України;
- періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди;
- у разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
В призначенні пенсії за віком згідно наданої заяви від 07.02.2025 відмовлено, оскільки відсутній паспорт громадянина України та необхідний страховий стаж».
Вирішуючи спірні правовідносини суд зазначає таке.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі також - Закон №1058-IV) визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам (далі - Закон №1058).
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
У разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
У рішенні від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009 Конституційним Судом України було встановлено, що громадяни України, які виїхали на постійне місце проживання до інших держав, мають рівні права з іншими громадянами України на пенсійне забезпечення. Право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
У відповідності до статті 5 Закону України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1, 3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 23 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Частиною 5 ст. 45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Постановою правління Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади, 25.11.2005 за №22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Пункт 1.1 Порядку № 22-1: заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4); заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном (додаток 9) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з п. 1.7-1.8 Порядку № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Згідно з пунктом 2.9 Порядку № 22-1 під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред'являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.
Пункт 2.23 Порядку № 22-1 визначає, що до заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до пункту 3 Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.07.2015 № 13-1, принципи здійснення прийому та обслуговування осіб органами Пенсійного фонду: додержання вимог чинного законодавства та етичних норм поведінки; прозорість, відкритість та зрозумілість дій у сфері надання послуг; компетентність та ефективність; своєчасність та якість; нерозголошення інформації, повідомленої особою, яка звертається за отриманням послуги, крім випадків, встановлених чинним законодавством; орієнтація на одержувача - формування ефективної системи взаємодії з одержувачем послуги, надання послуги на базі централізованих інформаційних технологій незалежно від місця взяття його на облік (проживання, перебування на обліку); інформованість - функціонування постійно діючої системи інформаційного забезпечення одержувача послуги.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Судом встановлено, що підставами відмови позивачу у призначенні пенсії у рішенні від 24.02.2025 року є те, що:
- відсутній паспорт громадянина України;
- не враховано період роботи в РФ з 04.10.1982 по 07.04.1986.
Щодо такої підстави для відмови у призначенні пенсії (яка вказана як у рішенні від 14.02.2025 року, так і в рішенні від 24.02.2025 року) є те, що позивачем до пенсійного органу не надано паспорт громадянина України.
При цьому, чинним законодавством України не передбачено такої підстави для відмови у призначенні пенсії.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується відомостями паспорту громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 27.04.2023 (строк дії спливає 27.04.2033), копія якого надавалася до територіального пенсійного органу, підстави для відмови у призначенні пенсії, що покладені в основу рішень відповідача від 14.02.2025 року та від 24.02.2025 року № 213050042584 не ґрунтуються на приписах закону.
Суд зазначає, що належність позивача до громадянства України підтверджена матеріалами адміністративної справи та не заперечується пенсійним органом.
Позивач, проживаючи в Німеччині, як громадянин України, має такі самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
Виходячи з правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може залежати від умови постійного проживання в Україні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 року у справі №182/1283/17, а також у постановах від 18.09.2018 у справі № 522/535/17, від 19.09.2018 у справі № 766/1519/17 та від 31.01.2019 у справі № 520/9721/16-а, від 08.08.2019 по справі № 414/2109/16-а, від 01.10.2019 у справі №804/3646/18, від 14.07.2020 у справі № 414/2108/16.
Відповідно до п. 2 Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.02.2007 року № 719-V паспорт - це документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання ним державного кордону України та перебування за кордоном.
Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка і проїзний документ дитини. Ці документи виготовляються і оформляються відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України на підставі рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IKAO, Doc. № 9303) (абз. 2 п.1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII).
Згідно з ст. 1, ст. 2, Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки. За громадянами України зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав не допускається. Документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Суд зазначає, що дійсно у п. 2.9 Порядку № 22-1 вказано, що під час подання заяв для призначення пенсії особою пред'являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України).
Тобто у даному переліку документів не передбачено можливість подання до заяви про призначення пенсії паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Однак, суд звертає увагу, що відповідно до наказу Міністерства закордонних справ №201 від 22.11.1999 р., яким було затверджено Порядок розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордоном, та який був чинний на момент виїзду позивача на постійне місце проживання за кордон, ним визначено порядок оформлення документів особи для постійного проживання за кордоном.
Згідно з п.5.2 та п. 5.3 зазначеного Порядку разом з повідомленням позитивного рішення заявник інформується про обов'язковість виписки з останнього місця постійного проживання в Україні, здачі паспорта громадянина України до органів внутрішніх справ за останнім місцем проживання в Україні та надання до дипломатичного представництва або консульської установи відповідних довідок.
Після представлення заявником довідок про виписку з останнього місця постійного проживання в Україні та здачі паспорта громадянина України до органів внутрішніх справ України в паспорт громадянина України для виїзду за кордон уноситься шляхом проставлення штампа "постійне проживання" або такого напису (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного дипломатичного представництва або консульської установи.
Судом встановлено, що позивач виїхав на постійне місце проживання за кордон з 17.12.2003 року, у зв'язку із чим у його паспорті громадянина України для виїзду за кордон зроблено відповідні відмітки, з чого суд доходить висновку, що позивачем відповідно до вищевказаного Порядку було здано його паспорт громадянина України до відповідних органів.
Таким чином, станом на день подання заяви про призначення пенсії за віком, єдиним документом, що підтверджував громадянство України позивача був лише діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а тому у спірних правовідносинах та у конкретному випадку відповідач не мав підстав не приймати вказаний документ.
Відтак, вказана підстава для відмови позивачу в призначенні пенсії є необгрунтованою.
Водночас, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на заміну рішення від 14.02.2025 року було прийнято нове рішення від 24.02.2025 року № 213050042584, в якому також підставою для відмови в призначенні пенсії зазначено не врахування періоду роботи в РФ з 04.10.1982 по 07.04.1986, оскільки позивачем не зазначено те, що ним не отримуються пенсійні виплати за зазначений період роботи в рф.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 24-1 Закону №1058-VI періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Суд вважає зазначену підставу для неврахування позивачу періоду роботи з 04.10.1982 по 07.04.1986 згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 в “Тихоокеанском управлении промысловой разведки научно-исследовательского флота “ТУРНИФ» Дальний Восток» необгрунтованою зважаючи на те, що у своїй заяві від 07.02.2025 року позивачем зроблено допис від руки “Я ОСОБА_1 за період роботи 08.05.1986р. по 29.10.1991 р. згідно трудової книжки працював на території радянського союзу, виплати не отримую».
Проте, при прийнятті рішення від 24.02.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області це до уваги не прийнято та протиправно відмовлено позивачу у зарахуванні до страхового стажу вказаний період роботи.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що позивач оскаржує рішення відповідача від 14.02.2025 року, на заміну якого відповідачем прийнято рішення від 24.02.2025 року, яке проте дублює підстави для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком (відмінним є врахований відповідачем страховий стаж), оскільки відповідачем до суду не надано доказів направлення позивачу такого рішення чи сповіщення його про його прийняття у відповідності до п. 4.7 Порядку № 22-1, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення та про доцільність їх задоволення з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України шляхом визнання протиправним та скасування рішення № 213050042584 від 24.02.2025 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на заміну рішення № 213050036559 від 14.02.2025 року, про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 25.11.2005 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Приписами абз. 1 п. 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви від 07.02.2025 року за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, рішенням якого відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву позивача про призначення пенсії за віком.
Аналогічні висновки щодо визначення органу, який має розглянути заяву викладені у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2024 року справа №500/1216/23, від 07 травня 2024 року справа №460/38580/22.
На підставі викладеного, оскільки позивач досягнув пенсійного віку 19.06.2022 року, проте за призначенням пенсії звернувся лише 07.02.2025 року, суд відповідно до ч.1 ст.45 Закону № 1058-IV доходить висновку що похідна вимога підлягає задоволенню з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з 07.02.2025 року.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
За подання даного адміністративного позову позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру (та похідну до неї позовну вимогу, за яку судовий збір не сплачується), слід стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 213050042584 від 24.02.2025 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на заміну рішення № 213050036559 від 14.02.2025 року, про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з 07.02.2025 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21910427, адреса: вулиця Набережна Перемоги, 26, Дніпро, 49000).
Відповідач - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21295057, адреса: вул. Комкова, буд. 76-А, м. Херсон, 73027).
Суддя П.П. Марин