Справа № 420/16554/25
17 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 14.05.2025 № 156050027870;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , період роботи з 22.08.1992 по 07.08.1995 на Одеському заводі «Легмаш» (реорганізовано у ТОВ «Завод Легмаш»), що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, та призначити пенсію за віком, починаючи з дня звернення, а саме - 08.05.2025.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що по досягненню 57-річного віку, у зв'язку з наявністю пільгового стажу, 08.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, який був уповноважений розглянути подану заяву. Рішенням від 14.05.2025 № 156050027870, управлінням ПФУ відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з неврахуванням пільгового стажу за списком № 2 в повному обсязі, оскільки відсутні накази про результати проведення атестації робочого місця та перелік посад, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Позивач зазначає, що оскільки винесене рішення суперечить діючому законодавству та грубо порушує соціальні конституційно закріплені права, воно підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 02.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
До суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача зазначає, що після перевірки наданих Позивачем документів, Головним управлінням було встановлено, що вік Позивача - 57 років, страховий стаж становить - 39 років 02 місяця 17 днів та пільговий стаж становить 04 роки 07 місяців 12 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи згідно доданим документам. До пільгового стажу не зараховано періоди за довідкою від 10.04.2025, оскільки відсутні накази про результати проведення атестації робочого місця та перелік посад, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення. З урахуванням наведеного, Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області при визначенні права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону № 1058-IV діяло в межах та у спосіб, що визначені чинним законодавством, як того вимагає ст. 19 Конституції України.
До суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача зазначає, що щодо вимог Позивача, викладених в даному адміністративному позові, Головне управління зазначає, що не погоджується з ними в цілому. До пільгового стажу не зараховано періоди за довідкою від 10.04.2025, оскільки відсутні накази про результати проведення атестації робочого місця та перелік посад, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки Позивач не набув необхідного пільгового стажу.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Приморським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 04.07.2008 року.
08.05.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку за Списком №2.
Подана заява за принципом екстериторіальності (відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1) розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.
Так, рішенням від 14.05.2025 року №156050027870 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку згідно із п. 2 ч.2. ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до змісту вказаного рішення, пенсійним органом зазначено, що: “...Страховий стаж особи становить 39 років 2 місяці 17 днів.
Пільговий стаж особи становить 4 роки 7 місяців 12 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.
До пільгового стажу не зараховано періоди за довідкою від 10.04.2025, оскільки відсутні накази про результати проведення атестації робочого місця та перелік посад, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Працює.
Відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки заявник не набув необхідного пільгового стажу.
Право на пенсійну виплату за віком набуде з 20.10.2027».
На думку позивача не зарахування періоду періоду його роботи з 22.08.1992 року по 07.08.1995 року за Списком №2 є протиправним та таким, що порушує його право на пенсію передбачене Конституцією України, у зв'язку з чим останній звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормами ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, прийнятий 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;
жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) зокрема, гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 року, (далі Порядок №442) та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Міністерства праці України №41 від 01.09.1992 року, (далі Методичні рекомендації) атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442, проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 або №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 або №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 або №2.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Крім цього, суд зазначає, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи. Вимога щодо обов'язкового підтвердження документами умов праці до 21 серпня 1992 року та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків.
Як вбачається з трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 23.12.184 року з записів №6-7 позивач у період з 11.01.1988 року по 07.08.1995 року парцював пресувальником виробів з пластмас 3 розряду в Одеському заводі “Легмаш».
Як встановлено судом з довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №10 від 14.04.2025 року, позивач працював повний робочий день в Одеському заводі “Легмаш» у період з 11.01.1988 року по 07.08.1995 року, пресувальником виробів з пластмас 3 розряду, роботи по пресуванню термореактивних пластмас в закритих металевих пресформах під тиском за професією, посадою Пресувальник виробів з пластмас, що передбачена Списком №2 розділ ХХХІІI підрозділ 23200000-17008 “Загальні професії», код КП 8232, підстава Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162 за період з 11.01.1988 року по 07.08.1995 року, 7 років 06 місяців 26 днів. Підстава для видачі - Наказ №7-ок від 11.01.1988 року, наказ №41-к вд 29.05.1995 року, Особова картка Т-2, відомості по зарплаті.
Довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №10 від 14.04.2025 року підписана директором ТДВ “Завод Легмаш», начальником відділу кадрів та головним бухгалтером.
Суд зауважує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в уточнюючих довідках. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення уточнюючої довідки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а.
Суд звертає увагу, що пільговий стаж позивача за Списком №2 підтверджується записами в його трудовій книжці.
Як встановлено судом з оскарженого рішення, станом на дату звернення позивача до пенсійного фонду позивачу виповнилось 57 років, страховий стаж позивача складав 39 років 2 місяці 17 днів, а пільговий стаж за Списком №2 - 4 роки 7 місяців 12 днів.
Відповідно до розрахунку стажу, до пільгового стажу за Списком №2 позивачу зараховано період з 11.01.1988 року по 21.08.1992 року.
В свою чергу, з урахуванням періоду роботи позивача з 22.08.1992 року по 07.08.1995 рік (згідно записів трудової книжки позивача та згідно довідки №10 вказаний стаж є безперервний) пільговий стаж позивача за Списком №2 складає 7 років 06 місяців 26 днів, що дає право на зменшення пенсійного віку на 7 років.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що 19 лютого 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а залишила без задоволення касаційну скаргу управління Пенсійного фонду, яку скаржник обґрунтовував висновком Верховного Суду України. Позивач у вище вказаній справі просив визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, затвердженим постановою КМУ від 24 червня 2016 р. № 461, та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до вимог п. «б» ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення», у чому йому було протиправно відмовлено з посиланням на відсутність необхідного пільгового стажу - до стажу не зараховано період роботи на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом, оскільки відсутня атестація робочого місця на вказаній посаді. Управління Пенсійного фонду подало касаційну скаргу, у якій зазначило, що відповідно до п. 10 Порядку застосування Списків № 1 та № 2, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 р. № 637.
При цьому, Верховний Суд України у справі № 21-519а14 зробив висновок, що атестація робочих місць здійснюється згідно з Порядком № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 р. № 41. Відсутність підтвердження її проведення унеможливлює виникнення права на зарахування пільгового стажу. Велика Палата Верховного Суду, залишаючи касаційну скаргу без задоволення, зазначила, що аналіз норм Кодексу законів про працю України та Закону «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. № 2694-XII свідчить про те, що роботодавець зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, де з вини власника не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. За непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць відповідальність покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Позивач надав відповідачу трудову книжку, яка містить записи про роботу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, що у сукупності з іншими поданими позивачем документами свідчить про те, що спірний період роботи позивача належить зарахувати до стажу роботи позивача на роботах із важкими та шкідливими умовами праці за Списком № 2.
Будь-яких доказів того, що надана позивачем трудова книжка містить в собі недостовірну інформацію, відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено не було. Судом також не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності цієї трудової книжки, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі. Вищевказані відомості, зазначені у трудовій книжці позивача та трудова книжка в цілому, як основний документ, що підтверджує стаж роботи, на переконання суду є належним і достатнім доказом, який засвідчує зайнятість позивача протягом спірного періоду на посаді за Списком № 2. Подання уточнюючих довідок необхідне тільки у разі відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Таким чином, враховуючи, що позивач документально підтвердив стаж його роботи пресувальником виробів з пластмаси 7 років місяців 26 днів, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не врахувавши підтверджені належними документами періоди його роботи до пільгового стажу.
З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №156050027870 від 14.05.2025 року є протиправним та підлягає скасуванню.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Так порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4); заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном (додаток 9) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Приписами абз. 1 п. 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви від 08.05.2025 року за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, рішенням якого відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву позивача про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Аналогічні висновки щодо визначення органу, який має розглянути заяву викладені у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2024 року справа №500/1216/23, від 07 травня 2024 року справа №460/38580/22.
Таким чином, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень дійшов висновку про зобов'язання саме Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, як територіального органу ПФУ, який у порядку екстериторіальності розглядав заяву позивача, зарахувати до страхового стажу період роботи з 22.08.1992 року по 07.08.1995 року за Списком №2 та призначити позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 з дати звернення 08.05.2025.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
За подання даного адміністративного позову позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру (та похідну до неї позовну вимогу, за яку судовий збір не сплачується), слід стягнути з Головного управління ПФУ у Київській області на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 14.05.2025 року № 156050027870.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22.08.1992 по 07.08.1995 на Одеському заводі «Легмаш» (реорганізовано у ТОВ «Завод Легмаш»), що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, та призначити пенсію за віком з дати звернення - 08.05.2025.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83).
Відповідач: Головне управління у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, адреса: вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08001).
Суддя П.П. Марин