Справа № 420/36798/25
18 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., вивчивши адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 (далі в/ч НОМЕР_2 ), в якому позивачка просить суд:
визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті їй - ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 16.04.2018 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абз. 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078;
зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати і виплатити їй - ОСОБА_1 , різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.04.2018 року в загальній сумі 6 209,39 грн, відповідно до абз. 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;
визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті їй - ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити їй - ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати№
визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_2 які полягають у нарахуванні та виплаті їй - ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення в період з 17.04.2018 по 19.02.2025 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абз. 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078;
зобов'язати в/ч НОМЕР_2 нарахувати і виплатити їй - ОСОБА_1 , різницю індексації грошового забезпечення за період з 17.04.2018 по 19.02.2025 року в загальній сумі 332 655,35 грн, відповідно до абз. 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;
визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті їй - ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 17.04.2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
зобов'язати в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити їй - ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 17.04.2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Ухвалою суду від 03.11.2025 позов залишено без руху у зв'язку з невідповідністю його вимогам ст.160 КАС України, надано строк на усунення недоліків позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, крім іншого, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (п.2); зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (п.4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п.5); перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п.8).
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч. 1 ст.5 КАС України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Отже позивачці викласти максимально чітко та зрозуміло позовні вимоги, надати належні докази в обґрунтування позовних вимог.
Крім того, в ухвалі від 18.06.2025 року по справі №990/266/25 Верховний Суд зазначив, що позовні вимоги мають бути сформульовані чітко, зрозуміло та містити визначений спосіб судового захисту. В ухвалі від 16.04.2025 року у справі №990/160/25м Верховний Суд вказав, що всупереч ст.ст.160,161,79,80 КАС України позивачем письмово не повідомлено про об'єктивну неможливість самостійного подання документів, про витребування яких просить остання, а також не надано доказів, які б підтверджували здійснення усіх залежних від неї дій, спрямованих на отримання відповідних документів для подальшого подання їх безпосередньо до суду. Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
По цій справі суд вважав, що не є чіткими та зрозумілими вимоги позивача щодо нарахування та виплати йому індексації - різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 09.07.2025 з огляду на те, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України “Про індексацію грошових доходів населення». В свою чергу статтею 39 Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Позивачка не навела правових обґрунтувань позовних вимог щодо виплати індексації-різниці у 2023 році (під час зупинення виплати індексації) та у 2024-2025 роках (яка обчислюється наростаючим підсумком з 1 січня 2024 року).
Також згідно з ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивачка подала до суду заяву, у якій просила поновити строк звернення, в обґрунтування чого зазначила про те, що з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії ч.1 ст.233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
При цьому, у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 по справі №460/21394/23 міститься висновок, що правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст.233 КЗпП України (у попередній редакції), а у період з 19.07.2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Позивачка наголошувала, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині позовних вимог за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Дослідивши подану заяву, суд дійшов висновку про неповажність заявлених причин пропуску строку, враховуючи наступне.
Cудова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 відступила від правових висновків КАС ВС у постановах від 29.01.2025 у справі №500/6880/23, від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, від 23.01.2025 у справі №400/4829/24, від 20.11.2023 у справі №160/5468/23, від 12.09.2024 у справі №200/5637/23 та сформувала наступну правову позицію щодо застосування статті 233 КЗпП України.
Так судова палата дійшла висновку, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: - правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); - у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
На підстав ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує правові висновки Верховного Суду зазначені у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, згідно яких період підлягає поділу на до 19 липня 2022 року (безстроково) та з 19 липня 2022 року (трьохмісячний строк звернення).
Водночас, в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 судова палата погодилась із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Верховний Суд у постанові від 10.09.2025 у справі №160/28405/24 зазначив, що про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті.
Водночас як зазначив Верховний Суд визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України.
Також Верховний Суд вказав, що направлення позивачем до відповідача заяви та отримання листа не змінює моменту, з яким законодавство пов'язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач виявив зацікавленість до стану своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а фактично є штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Оскільки за позицією Верховного Суду саме з дати вручення грошового атестата обчислюється тримісячний строк звернення до суду у цій категорії справ (щодо періоду після 19.07.2022 року), вказані обставини впливають на дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом щодо періоду з 19.07.2022 по 20.05.2023 року.
Позивачка не висвітлила обставин щодо дати вручення їй грошового атестату на підтвердження заявлених нею обставин в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом.
Таким чином, позивачці необхідно було подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням інших причин поважності його пропуску, а саме об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку та надати докази на підтвердження вказаних обставин.
Крім того, згідно з ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачка у змісті позову заявила, що її представник звернувся до відповідачів із заявами про перерахунок індексації грошового забезпечення.
Всупереч ч.4 ст.161 КАС України позивачка не надала до суду вказаних доказів (копії заяв).
Згідно зі ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали.
Суд вважав необхідним залишити адміністративний позов без руху та надати позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду, та роз'яснює, що недоліки повинні бути усунуті шляхом надання до суду: 1) належним чином оформленого позову; 2) заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням інших причин поважності його пропуску; 3) доказів в обґрунтування позовних вимог.
До суду 13.11.2025 року надійшла заява представника позивача адвоката Ерьоміної В.А., в якій вона посилаючись на практику Верховного Суду вважала обґрунтованими позовні вимоги.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі та дослідивши надану заяву судом встановлено, що представник позивача адвокат Ерьоміна В.А. посилається на постанови Верховного Суду від 28.02.2023 року у справі №160/11547/21, від 20.06.2023 року у справі №240/15114/20, від 05.09.2023 року у справі №480/592/22, від 17.02.2022 року у справі №420/6888/21 та наводить витяги (деякі положення) з вказаних постанов.
Проте у ЄДР судових рішень по вказаним справам відсутні постанови Верховного Суду, тобто адвокат на підтвердження своїх доводів посилається на неіснуючу судову практику.
Відповідно до ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Згідно ст.21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний, зокрема, дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.
За приписами ч.1 ст.43 («Дотримання адвокатом принципу законності у відносинах з судом та іншими учасниками судового провадження») Правил адвокатської етики представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов'язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог цих Правил, не виявляти неповаги до суду (суддів), поводитись гідно і коректно.
Також ні у змісті позову ні у заяві про поновлення порушеного строку не заявлено про дату отримання грошового атестату, що впливає на дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Крім того позивачем не надано докази в обґрунтування позовних вимог щодо звернення до відповідачів із заявами про перерахунок індексації грошового забезпечення.
У зв'язку викладеним, суд дійшов висновку про необхідність залишення позову без руху та продовження строку на усунення недоліків позову, які повинні бути усунуті шляхом надання до суду належним чином оформленого позову та доказів в обґрунтування позовних вимог.
У разі неотримання судом матеріалів на виконання даної ухвали суду, суд вирішить питання про повернення позову у строки передбачені законом.
Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 169, 248 КАС України, суддя -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху, продовживши строк на усунення недоліків позову.
Повідомити позивача про необхідність в п'ятиденний строк з дня отримання ухвали усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде повернутий позивачу.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя Е.В. Катаєва