Справа № 420/23183/25
18 листопада 2025 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1, в/ч НОМЕР_1 ), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2016 до 14.08.2017, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2011 року № 159;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення за період з 01.02.2016 до 14.08.2017, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2011 року № 159.
Ухвалою суду від 23 липня 2025 року залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою суду від 01.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Ухвалою суду від 18.09.2025 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду.
25.09.2025 до суду через систему “Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач вказує, що обов'язок у Відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходів виник з моменту несвоєчасності виплати індексації грошового забезпечення - ще під час служби Позивача (2016-2017 роки), з огляду на що у межах даної справи підлягають застосуванню строки, визначені статтею 233 Кодексу законів про працю України у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року. Крім того, звертає увагу, що на день виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2016 до 14.08.2017 тобто 18.12.2023 Позивачу не було відомо та не могло бути відомо, що виплачені кошти включають, або не включають, суми компенсації втрати частини доходів, оскільки останній не отримував розрахунків виплачених сум, а призначення відповідного платежу також не дозволяє достеменно встановити повну природу виплачених коштів
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та наявності підстав для його поновлення, з урахуванням вказаних доводів позивача, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Як вже зазначалось, в ухвалі суду від 18.09.2025 року про залишення позову без руху, спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати військовослужбовця.
Крім того, у вищеозначеній ухвалі судом вже зазначалося, що питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III ( далі - Закон № 2050-III).
Так, частиною першою статті 2 Закону № 2050-III передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
За правилами статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Вказаними положеннями закону встановлено обов'язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
При цьому умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Отже, саме з датою виплати позивачу належного грошового забезпечення пов'язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Аналогічний підхід застосований, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі № 560/10053/24, від 23 квітня 2025 року у справі № 260/131/24, від 29 квітня 2025 року у справі № 420/4246/24, від 26 червня 2025 року у справі № 120/2830/24.
Отож повертаючись до обставин цієї справи суд повторно зазначає, що заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2016 по 14.08.2017 р. виплачена позивачу 18.12.2023 року. Відтак, саме з цієї дати позивач був обізнаний про порушення свого права і саме із цією датою пов'язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Станом на 18.12.2023 року стаття 233 КЗпП України діяла у редакції Закону № 2352-IX і встановлювала тримісячний строк звернення до суду з таким спором.
Водночас, із позовом до адміністративного суду позивач звернувся 14.07.2025 року, тобто з порушенням тримісячного строку.
Позивач помилково пов'язує перебіг строку звернення до суду з моментом виникнення правовідносин щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з 01.02.2016 по 14.08.2017 р, коли стаття 233 КЗпП України діяла у попередній редакції та не обмежувала строк звернення до суду.
Реалізація права на отримання компенсації втрати частини доходів шляхом звернення до суду можлива за умови невиконання підприємством, установою і організацією всіх форм власності та господарювання вимог Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а тому перебіг обчислення строку для звернення до суду з такими вимогами починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого праві, що в цій справі відповідає даті фактичної виплати позивачу сум індексації за період з 01.02.2016 по 14.08.2017 р - 18.12.2023 року.
Такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20.
Аналогічного підходу при вирішенні подібних правовідносин дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постановах від 17 квітня 2025 року у справі № 560/10053/24, від 23 квітня 2025 року у справі № 260/131/24, від 29 квітня 2025 року у справі № 420/4345/24, від 06 червня 2025 року № 580/11183/24, від 21 серпня 2025 року у справі № 600/3471/24-а.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено статтею 123 КАС України.
За правилами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу (пункт 8 частини першої статті 240 КАС України
Як вбачається зі змісту вказаної заяви, то позивач висловив лише своє не погодження з тим, що строк звернення до суду в частині заявлених вимог є пропущеним, не вказавши обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду з даними позовними вимогами.
Щодо покликання позивача на судову практику Верховного Суду з означених питань, то суд зауважує, що згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року (справа №755/10947/17), суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
З огляду на вищевказане та враховуючи, що позивачем пропущений строк звернення до суду, а заява про його поновлення не містить жодних обставин, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне в звернення до суду, суд дійшов висновку про застосування процесуальних наслідків, передбачених ч. 8 ст. 240 КАС України, шляхом залишення вказаних позовних вимог без розгляду.
Керуючись ст.ст. 4, 122, 123, 171, 240, 243, 248, 250 КАС України, суд
ухвалила:
Клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду - задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу що постановлення ухвали про залишення позову без розгляду не позбавляє його права звернутись до суду повторно в загальному порядку, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її підписання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Дубровна