Справа № 420/544/24
18 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
І. Зміст позовних вимог.
До суду з позовом звернувся адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна діюча в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач ГУ ПФУ в Херсонській області), у якому, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, щодо відмови перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи із 55% сум грошового забезпечення.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області перерахувати та виплати пенсію ОСОБА_1 виходячи із 55% сум грошового забезпечення з моменту звернення з відповідною заявою 17.10.2023 року.
II. Позиція сторін.
На обґрунтування вказаних позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Херсонській області, як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ з урахуванням статусу учасника ліквідації наслідків ЧАЕС ІІ категорії. Згідно розрахунку пенсії позивача з його пенсійної справи, основний розмір пенсії складав 55 % грошового забезпечення, т.к. до 04.04.2006 р. пункт «в» частини 1 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ передбачав особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії ІІ, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Проте, при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2008 року його основний розмір пенсії обчислюється в розмірі 50 % сум грошового забезпечення, що на думку позивач є протиправним та спонукало звернутись до суд з даним позовом.
24.01.2024 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи, що Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262. Згідно з пунктом “а» статті 13 Закону №2262 особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12), пенсії за вислугу років призначаються, зокрема, в таких розмірах: за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Загальна вислуга для призначення пенсії Позивача складає 20 років. Згідно пункту “а» статті 13 Закону №2262 розмір пенсії визначається наступним чином: за вислугу 20 років як особі, яку звільнено у запас - 50%. Отже, розмір пенсії Позивача за вислугою років обчислюється з урахуванням 50% грошового забезпечення.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 09.01.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Цією ухвалою зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області разом з відзивом на позов надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 є пенсіонером органів МВС та учасником ліквідації ЧАЕС ІІ категорії, якому з 01.01.2006 відповідно до пункту « в» частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» призначена пенсія за вислугу років ( 20 років) у розмірі 55 % сум грошового забезпечення, що підтверджується матеріалами пенсійної справи № N/А6534-МВС.
17.10.2023 року представник позивача звернувся до ГУ ПФУ з заявою про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , оскільки з 01.01.2008 його відсотковий показник розміру пенсії зменшився з 55 % до 50 % з огляду на те, що на момент перерахунку не діє норма статті 13 Закону № 2262-ХІІ в частині 10 % ( 5%) збільшення пенсії.
16.11.2023 року ГУ ПФУ в Херсонській області листом за вих. № 2100-0209-8/38090 повідомило представника позивача, що загальна вислуга для призначення пенсії Позивача складає 20 років, згідно пункту “а» статті 13 Закону №2262 розмір пенсії визначається наступним чином: за вислугу 20 років як особі, яку звільнено у запас - 50%. Отже, розмір пенсії Позивача за вислугою років обчислюється з урахуванням 50% грошового забезпечення.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
V. Норми права, які застосував суд.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2262-XII), який передбачає, зокрема,
- особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони та звільненим зі служби у Національному антикорупційному бюро України за віком чи через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення ( пункт "а" частини першої статті 13 Закону № 2262-XII із змінами, внесеними згідно із Законами № 3946-12 від 04.02.94, № 580-VIII від 02.07.2015, № 2509-VIII від 12.07.2018, № 1810-IX від 19.10.2021);
- максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. ( частина друга статі 13 Закону № 2262-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин);
- пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. ( частина третя статті 43 Закону № 2262-XII із змінами, внесеними згідно із Законом № 1810-IX від 19.10.2021)
- у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку. ( частина 18 статті 43 Закону № 2262-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин);
- перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. ( частина 3 статті 51 Закону № 2262-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин);
- усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (частина 4 статті 63 Закону № 2262-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
VI. Оцінка суду
З огляду на вищевказані приписи чинного законодавства, пенсії за вислугу років, призначені за Законом № 2262-XII, підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
При цьому, відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону № 2262-XII на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з 01.01.2006 року позивачу була призначена пенсія згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р., розмір якої обчислювався виходячи із 55 % сум грошового забезпечення з урахуванням вислуги 20 років, відповідно до редакції пункту « в» частини першої статі 13 Закону № 2262-XII, чинної на момент призначення.
Натомість, за позицією відповідача, під час перерахунку пенсії позивача з 01.01.2008 р. було застосовано 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення відповідно до чинної на цю дату редакції Закону, яка не передбачає збільшення розміру пенсії за вислугу років, у порівняні з редакцією Закону України № 2262 у редакції, чинній до 29 квітня 2006 року.
Відтак, спірність питання у даній справі полягає у правомірності дій ГУ ПФУ в Херсонській області щодо зменшення відсоткового показника основного розміру пенсії позивача з 55 % на 50 % сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку його пенсії.
Вирішуючи дане спірне питання суд враховує наступне.
Зі змісту ст. 63 Закону № 2262-ХІІ слідує, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення ст. 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03.03.2018р. у справі №175/1665/17 (2-а/175/41/17) провадження № К/9901/9550/18 та від 24.04.2018 у справі №686/12623/17, провадження № К/9901/849/17.
В межах даних спірних правовідносин, судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що на момент призначення пенсії позивача, Законом України № 2262-ХІІ у редакції, чинній до 29 квітня 2006 року, було передбачено збільшення розміру пенсії за вислугу років на 10 % для осіб віднесених до 1 категорії та 5% відповідних сум грошового забезпечення особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до 2 категорії (пункт “в» частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ).
З 29.04.2006 Законом України № 3591-IV від 04.04.2006 “Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» було внесено зміни та викладено пункт “в» частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ у наступній редакції « особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил країни, та членів їхніх сімей" ( 1763-15 ) (пункт "в" статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43)».
Тобто, з 29.04.2006 положення статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до 2 категорії не перебачили збільшення розміру пенсії за вислугу років на 5 % відповідних сум грошового забезпечення.
З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що позивач набув право на пенсію за вислугу років (20 років) у розмірі 55 % від суми грошового забезпечення, то відповідно до статей 22, 58 Конституції України не допускається звуження права позивача на перерахунок розміру пенсії у меншому відсотковому відношенні.
Отже, при перерахунку пенсії її розмір має бути розрахований із зазначеного у довідці уповноваженого органу грошового забезпечення, але не нижчим, ніж розмір раніше призначених пенсій, як це передбачено частиною 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ.
Відтак, суд вважає, що відповідачем безпідставно знижено позивачу основний розмір пенсії з 55 % на 50 % сум грошового забезпечення при її перерахунку з 1 січня-2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. № 1294. “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»
Підсумовуючи вищевказане суд дійшов висновку, що при розгляду даної справи знайшло підтвердження протиправність дій ГУ ПФУ в Херсонській області щодо відмови перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи із 55% сум грошового забезпечення, а відтак позов підлягає задоволенню.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
VII. Висновок суду
Частиною 1 ст. 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
VIIІ. Розподіл судових витрат
Згідно до вимог ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області (73036, Україна, Херсонська обл., місто Херсон, вулиця Крицак Валентини, будинок 6, ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, щодо відмови перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи із 55% сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області перерахувати та виплати пенсію ОСОБА_1 виходячи із 55% сум грошового забезпечення з моменту звернення з відповідною заявою 17.10.2023 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна