18 листопада 2025 р. № 400/7286/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2025, 09.07.2025,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС в Миколаївській області (далі- відповідач), з вимогами:
«визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача Головного управління ДПС в Миколаївській області про визначення податкового зобов'язання - податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами - власниками об'єктів нерухомості:
-від 21.05.2025 року № 0339072-2408-1411-UА48020010000091496 на суму 94472.60 грн за нежитлову будівлю у АДРЕСА_2 ;
-від 09.07.2025 року № 0715630-2408-1411-UА48020010000091496 на суму 8059.98 грн за 1/2 частину нежитлової будівлі у АДРЕСА_3;
-від 09.07.2025 року № 0715631-2408-141 1-UА48020010000091496 на суму 8059.98 грн за 1/2 частину нежитлової будівлі у АДРЕСА_3».
В обґрунтування позову зазначив, що він є власником нежитлових об'єктів нерухомого майна - картоплесховища і 1\2 частини майстерні. Майстерня використовується для ремонту сільськогосподарської техніки, яка належить як позивачу особисто, так і фермерському господарству «Зоря» ОСОБА_1 , засновником якого він є, а також для зберігання мінеральних добрив і зернових культур. З посиланням на норми статті 266 Податкового кодексу України позивач зазначає, що належні йому об'єкти нерухомого майна не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. За таких обставин позивач вважає, що відповідачем безпідставно та незаконно визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та прийнято спірні податкові повідомлення рішення. Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 15.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено строки для подання сторонами заяв по суті.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечив с тих мотивів, що для застосування пільги, встановленої підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, необхідна наявність таких умов: належність власника таких об'єктів до сільськогосподарських товаровиробників; належність будівель та споруд до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) ДК 018-2000; ненадання власниками таких об'єктів в оренду, лізинг, позичку; надання заяви до контролюючого органу, щодо застосування зазначені пільги. В той же час позивач не зареєстрований як фізична особа підприємець. Відповідач звертає увагу суду, що відповідно до статті 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди тощо. Проте, інформація щодо змін права власності зазначених об'єктів нерухомості шляхом реєстрації нотаріально посвідченого акту приймання-передачі нежитлових будівель від фізичної особи ОСОБА_1 до фермерського господарства «Зоря», відсутня. Відтак відповідач вважає що підстав для застосування пільги в даному випадку немає, як і підстав для скасування спірних повідомлень рішень. Просить у задоволенні позову відмовити.
Інших заяв до суду не надходило. Справу розглянуто в письмовому провадженні.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Впродовж податкового періоду 2024 року, а саме 01.01.2024по 22.06.2024 позивачу на праві власності належало нерухоме майно:
- нежитлова будівля, майстерня за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 544,9 кв. метрів. Право власності зареєстровано 08.10.2015 (на 1/2 будівлі) та 07.10.2015 (на 1/2 приміщення), дата припинення 22.06.2024.
Також, позивач є власником нежилого об'єкту - картоплесховища за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1330,6 кв. метрів. Право власності зареєстровано 02.03.2012 р.
Зазначене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (довідка № 433118892), наданою відповідачем.
В матеріалах справи є свідоцтво про державну реєстрацію фермерського господарства «Зоря» ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
21.05.2025 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання позивача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами - власниками об'єктів нерухомості за 2024 рік (нежитлову будівлю у АДРЕСА_2 ) № 0339072-2408-1411-UА48020010000091496 в сумі 94472,60 грн.
09.07.2025 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання позивача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами - власниками об'єктів нерухомості за 2024 рік (1/2 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 ) № 0715630-2408-1411-UА48020010000091496 в сумі 8059,98 грн.
09.07.2025 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання позивача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами - власниками об'єктів нерухомості за 2024 рік (1/2 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 ) № 0715631-2408-1411-UА48020010000091496 в сумі 8059,98 грн (далі - Повідомлення-рішення) .
Вважаючи податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що порядок адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормований статтею 266 Податкового кодексу України, яка містить такі норми:
266.1. Платники податку
266.1.1. Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
266.2. Об'єкт оподаткування
266.2.1. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
266.2.2. Не є об'єктом оподаткування:
ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (у редакції Закону України №2628-VIII від 23.11.2018 року, яка діяла до 16.03.2024 року)
ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (у редакції Закону України №3603-IX від 23.02.2024 року, яка діє з 16.03.2024 року).
266.3. База оподаткування
266.3.1. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
266.3.2. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
266.7. Порядок обчислення суми податку
266.7.1. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
266.7.2. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове / податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Позивач стверджує, що належні йому об'єкти нежитлової нерухомості, за який відповідач нарахував йому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік, відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування, оскільки належить до класу нежитлових сільськогосподарських будівель Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000 (код 1271) та використовується ним як сільськогосподарським товаровиробником у підприємницькій діяльності.
Суд звертає увагу, що Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000(код 1271) втратив чинність і наказом Міністерства економіки України №3573 від 16.05.2023 року затверджено Національний класифікатор 018:2023 "Класифікатор будівель і споруд" (НК 018:2023), який набрав чинності 01.01.2024 року.
Згідно з НК 018:2023 об'єктами класифікації є окремі споруди (будівля, дорога, трубопровід тощо). У виключних випадках класифікаційна одиниця може бути застосована до об'єкта нерухомого майна в цілому. Будівлі класифікуються переважно за їх функціональним призначенням.
Клас "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) віднесений до групи " Інші нежитлові будівлі" (код 127).
Цей клас включає: будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
Цей клас не включає: споруди зоологічних парків та ботанічних садів (2412).
Суд зазначає, що при оподаткуванні об'єктів нежитлової нерухомості застосування підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції після 16.03.2024) можливе у разі дотримання таких обов'язкових умов:
- нежитлова будівля віднесена до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) НК 018:2023,
- власником будівлі є сільськогосподарський товаровиробник (юридична та фізична особа),
- будівля використовується у господарській діяльності суб'єктів господарювання за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарської діяльності,
- будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.
Суд наголошує, що визначення належності будівель до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об'єкта нерухомості, згідно з відповідним Класифікатором будівель і споруд.
Разом з тим, позовна заява не містить обґрунтування належності нерухомого майна позивача до переліку сільськогосподарських будівель, включених до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Національний класифікатор 018:2023 "Класифікатор будівель і споруд" (НК 018:2023).
Позивач лише посилається на встановлення рішеннями судів, прийнятих в адміністративних провадженнях № 400/2819/24 та 400/10336/24, обставин відповідності позивача і об'єктів нерухомого майна вимогам пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Суд звертає увагу, що в межах справ № 400/2819/24 та 400/10336/24 Миколаївський окружний адміністративний суд та П'ятий апеляційний адміністративний суд не досліджували відповідність належних позивачу будівель класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Національного класифікатору 018:2023 "Класифікатор будівель і споруд" (НК 018:2023), позаяк останній набув чинності 01.01.2024. При цьому, на час виникнення спірних правовідносин, вирішених судами за зазначеними справами, діяв Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 і для отримання пільги, передбаченої пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, підлягала встановленню відповідність нежитлових приміщень класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271).
Отже, встановлені судами обставини щодо відповідності нежитлових будівель класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 не є підтвердженням відповідності зазначених будівель класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Національний класифікатор 018:2023 "Класифікатор будівель і споруд" (НК 018:2023), що є необхідною передумовою для встановлення права позивача на звільнення від оподаткування.
В свою чергу, згідно НК 018:2023 Класифікатор будівель і споруд будівлі класифікуються переважно за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень (поєднання житлових приміщень, магазинів та бібліотеки), повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення. Головне призначення повинно бути визначене таким чином: обчислюється відсоткове співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі у складі загальної корисної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання; потім будівля класифікується за методом зверху - вниз. Будівлю спочатку відносять до підгрупи, що охоплює всю чи більшу частку всієї її загальної корисної площі. Далі її відносять до класу об'єктів за найбільшою питомою вагою площі в цій будівлі. За наявності класифікаційного поділу класу об'єктів на підкласи та види за тим самим принципом визначається приналежність будівлі до відповідного підкласу та виду.
Натомість, позивачем не додано до позову будь-яку технічну документацію на будівлі, яка б підтверджувала їх функціональне призначення.
Крім того, суд зауважує, що зі зміною правового регулювання спірних правовідносин щодо звільнення від оподаткуванні об'єктів нежитлової нерухомості, а саме зміни редакції підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, встановлено додаткові умови для особи, яка підлягає такому звільненню, серед яких - використання за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання.
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, який був чинним в період, за який визначені податкові зобов'язання позивача, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
Миколаївський окружний адміністративний суд та П'ятий апеляційний адміністративний суд в межах справ № 400/2819/24 та 400/10336/24 відповідність позивача цим умовам не досліджували.
Крім того, встановлені судами обставини щодо того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником стосувались іншого податкового періоду, а не спірного періоду 2024 року.
З огляду на викладене, обгрунтування позову лише посиланням на рішення в зазначених справах не є достатнім для доведення відповідності позивача саме в 2024 році умовам, з якими Податковий кодекс України пов'язує можливість звільнення від оподаткування податком на нерхоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Натомість, позивачем додано до позову лише оскаржувані рішення та свідоцтво про державну реєстрацію ФГ «Зоря» ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що учасник судового процесу - суб'єкт владних повноважень повинен доводити правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності виключно в адміністративних справах про їх оскарження. Водночас, інший учасник судового процесу не позбавлений обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги чи заперечення. Тобто обов'язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб'єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.
У даному випадку обов'язок доказування правомірності оспорюваних дій належить відповідачу, в той час як позивач зобов'язаний підтвердити належними та допустимими доказами обставини, які стали підставою для звернення до суду з позовом щодо оскарження таких дій.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень, довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт відповідності будівель позивача класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Національний класифікатор 018:2023 "Класифікатор будівель і споруд" (НК 018:2023), факт того, що позивач є сільськогосподарським виробником в період 2024 року, а також факт використання будівель за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, а відтак, наявність підстав для звільнення цих об'єктів від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
За таких обставин, суд не знаходить підстав для визнання спірних податкових повідомлень-рішень протиправними і їх скасування.
Отже, позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко