17 листопада 2025 року
справа №380/15306/25
провадження № П/380/16550/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 43968090) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), в якому просить суд стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) податковий борг до бюджету в розмірі 31 082,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що фізична особа - ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, що складається із основного платежу, по військовому збору, що складається із основного платежу та по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, що складається із основного платежу. Оскільки відповідач не сплатив ці зобов'язання у встановлені законом строки, такі набули статусу податкового боргу. Зазначає, що податковий орган, відповідно до Податкового кодексу України, попередньо вже виставив відповідачу податкову вимогу форми «Ф» від 13.12.2024 №46159-17, яку надіслано платнику. Податкова вимога вручена відповідачу не призвела до сплати податкового боргу у добровільному порядку. Тож, оскільки вжиті заходи не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, контролюючий орган звернувся із означеним позовом до суду.
Суд 30.07.2025 звернувся із запитом до Єдиного державного демографічного реєстру за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» із запитом щодо інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 . Згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 30.07.2025 №1617492, зазначена особа значиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою від 04.08.2025 позовну заяву залишено без руху з підстав ненадання належних доказів направлення відповідачу позовної заяви та додатків до неї.
06.08.2025 представник позивача надала до суду заяву про усунення недоліків, до якої долучила докази надіслання відповідачу на встановлену судом адресу позовної заяви та додатків до неї.
Ухвалою від 11.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.
Представник відповідача 29.09.2025 подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що ОСОБА_1 до цього часу не було відомо про перехід права власності на квартиру з нього на АТ «Сенс банк». На підставі викладеного відповідач ОСОБА_1 подав 15.09.2025 до ГУ ДПС у Львівській області заяву про приведення у відповідність нарахування по квартирі у АДРЕСА_2 , загальна площа 235,6 кв.м. Дану квартиру відчужено 09.10.2021. Власник АТ «Альфа-банк». Також зазначає, що АТ «Сенс банк» надав до податкової відомості про те, що до складу річного доходу ОСОБА_1 за 2021 рік включається дохід у вигляді суми прощеного (анульованого) боргу в розмірі 99 018,44 грн. Отриманий дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором, які ОСОБА_1 повинен був сплатити до Державного бюджету України. Разом з тим, у випадку, якщо прощення основної суми боргу за кредитом пов'язане із набуттям Банком-Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, тобто коли анулювання залишку заборгованості по кредиту відбулося шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, у боржника не виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Відтак, прощення (анульовання) АТ "Альфа-Банк" за його самостійним рішенням зобов'язань ОСОБА_1 за кредитом, у цьому випадку, не є доходами позивача, які призводять до приросту показників її фінансового та майнового стану, а тому відсутні підстави вважати суму прощеного боргу додатковим благом платника податку ОСОБА_1 . На підставі викладеного, 25.09.2025 ОСОБА_1 подав уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік, в якій вказав про відсутність доходу. Відповідно підстави для сплати податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 17 832,32 грн. та військовий збір 1 485,28 грн. відсутні.
Представник позивача 10.11.2025 подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг не оскаржувались ні в адміністративному, ні в судовому порядку, тому податкове повідомлення-рішення «Ф» №0956969-2417-1312-UA46020090000057315 від 15.02.2024 на суму 11 765,20 грн та податкова вимога форми «Ф» від 13.12.2024 № 46159-17, набули статусу узгодженого зобов'язання. Якщо платник податків вважає, що податкове повідомлення-рішення є неправомірне, а грошове зобов'язання нараховано йому неправильно, то платник податків може таке рішення оскаржити в адміністративному або судовому порядку.
Представник відповідача 14.11.2025 подала заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначила, що на день прийняття спірних податкових повідомлень-рішень діяла визначена абз. 3 пп.165.1.55 п. 165.1 ст.165 ПК України умова, за якою сума прощеного боргу не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. На підставі викладеного, 25.09.2025 ОСОБА_1 подав уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік, в якій вказав про відсутність доходу. Тому, твердження позивача, що податковий борг набув статусу узгодженого зобов'язання не відповідає дійсності.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до таких висновків.
ОСОБА_1 має податкову заборгованість перед бюджетом, яка становить 31 082,80 грн.
Заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 17 832,32 грн та по військовому збору у розмірі 1485,28 грн виникла внаслідок несплати грошового зобов'язання згідно з податковою декларацією про майновий стан і доходи №9385943009 від 16.04.2024 за період 2023 року.
Заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості виникла внаслідок несплати грошового зобов'язання відповідно до податкового повідомлення-рішення від 15.02.2024 №0956969-2417-1312 UA46020090000057315 на суму 11 765,20 грн.
З метою погашення податкового боргу позивач надіслав ОСОБА_1 податкову вимогу форми «Ф» від 13.12.2024 №46159-17.
Відомості про актуальний стан заборгованості підтверджуються довідкою ГУ ДПС у Львівській області від 09.07.2025 №7464/5/13-01-13-10 про суму податкового боргу платника податків фізичної особи ОСОБА_1 .
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:
Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі -ПК України).
Відповідно до статті 16 ПК України, платники податків зобов'язані сплачувати належні суми податків у встановлені законом терміни.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статтею 20 ПК України передбачене право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 15.1. статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
За визначенням, наведеним в підпункті 14.1.54. пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді спадщини, подарунків, виграшів, призів.
Згідно з статтею 163 ПК України об'єктом оподаткування є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п. 16.1.4. статті 16 ПК України).
Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України). Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 ст.56 ПК України).
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3. статті 57 ПК України).
Згідно з пунктами 59.1, 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до підпункту 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з пунктом 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (пункт 87.11. статті 87 ПК України).
Згідно з підпунктами 95.1-95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Наведені положення законодавства дають підстави для висновку, що юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує реалізацію права контролюючого органу на примусове стягнення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення до суду, є дотримання таких умов: надіслання платнику податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи вручення її особисто платнику або його законному чи уповноваженому представникові; сплив строку у 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 22.06.2023 у справі № 380/783/21.
Як встановив суд, згідно з довідкою про суму податкового боргу від 09.07.2025 №7464/5/13-01-13-10 за відповідачем станом на 09.07.2025 рахується заборгованість у розмірі 17 832,32 грн по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, що складається із основного платежу, у розмірі 1485,28 грн по військовому збору, що складається із основного платежу та у розмірі 11 765,20 грн по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 15.02.2024 №0956969-2417-1312 UA46020090000057315.
Представник відповідача у свою чергу зазначає, що об'єкт нерухомого майна, у зв'язку з яким у позивача виникло податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, а саме: квартира за адресою: АДРЕСА_2 , перебував у його власності на підставі договору іпотеки від 13.03.2008 №907, укладеного із АТ «Альфа-банк». Вказаний об'єкт нерухомого майна 09.10.2021 було відчужено на користь іпотекодержателя як задоволення забезпеченої іпотекою вимоги відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку». На підтвердження вказаних доводів представник відповідача подала до суду довідку АТ «Сенс Банк», який є правонаступником АТ «Альфа-банк» від 04.01.2023 №1040 про те, що 09.10.2021 банк задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка знаходилась в іпотеці банку відповідно до умов Договору іпотеки від 13.03.2008 та Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №625/40/2-116 від 13.03.2008. У зв'язку із задоволенням вимог іпотекодержателя в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» відповідачеві було прощено (анульовано) залишок заборгованості за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №625/40/2-116 від 13.03.2008. У відповідності до вимог Податкового кодексу України, до складу річного доходу за 2021 рік включається дохід у вигляді основної суми прощеного боргу в розмірі 99 018,44 грн, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. Наведене також підтверджується довідками АТ «Сенс Банк» від 23.09.2025 №43483-33.4 та від 23.09.2025 №43482-33.4.
15.09.2025 відповідач звернувся до Головного управління ДПС у Львівській області із заявою про приведення у відповідність нарахування податкових зобов'язань за нерухомим майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 . У зв'язку із цим Головним управлінням ДПС у Львівській області було проведено перерахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості громадянину ОСОБА_1 , та відкликано податкові повідомлення-рішення форма «Ф», а саме: № 987/13-01-24-17-10 вiд 13.10.2025 на суму 11 765,20 грн., № 987/13 01-24-17-10 вiд 13.10.2025 на суму 14 414,00 грн., № 987/13-01-24-17-10 вiд 13.10.2025 на суму 10 536,00 грн. на загальну суму 33 715,20 грн. (вважаються скасованими). Окрім цього відповідачем 25.09.2025 було подано уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік, у зв'язку із чим підстави для стягнення податкового боргу за податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, на переконання відповідача, також відсутні.
В контексті зазначених доводів представника відповідача суд зазначає, що у справі, що розглядається, вимогами заявленого контролюючим органом позову є саме стягнення податкового боргу, тобто предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність чи відсутність правових підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, у той час як питання правомірності дій контролюючого органу щодо нарахування податкових зобов'язань, прийняття податкових повідомлень-рішень, як і питання правильності визначення у них суми відповідного податкового зобов'язання, не є предметом цього спору.
Отже дослідженню і оцінці підлягають питання чи набула сума податкового зобов'язання, визначена контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях та самостійно відповідачем у податковій декларації статусу узгодженого грошового зобов'язання та статусу податкового боргу та з огляду на встановлене чи є правові підстави для її стягнення.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2019 по справі № 824/399/17-а (провадження № К/9901/53274/18).
Таким чином, в межах спірних правовідносин суд не може перевіряти правомірність податкового повідомлення-рішення, на підставі якого виник податковий борг, а перевіряє узгодженість податкового боргу та наявність підстав для його стягнення.
Судом вже встановлено, що податкове зобов'язання відповідача в частині податку на нерухоме майно, виникло на підставі податкового повідомлення-рішення від 15.02.2024 №0956969-2417-1312-UA46020090000057315 на суму 11 765,20 грн, яке надсилалось на адресу відповідача, що підтверджується відповідною квитанцією, наявною у матеріалах справи, однак станом на день розгляду справи є чинним та не оскаржувалось відповідачем у адміністративному чи судовому порядку, а отже, грошове зобов'язання, визначене у ньому, підлягало сплаті до бюджету.
В свою чергу, податковий борг в частині податку на доходи фізичних осіб та військового збору виник на підставі податкової декларації про майновий стан і доходи №9385943009 від 16.04.2024 за період 2023 року. Судом вже зазначалось, що відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України та пункту 56.11 статті 56 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. При цьому платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України). Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків. Таким чином, самостійно визначене відповідачем грошове зобов'язання у вигляді податку на доходи фізичних осіб та військового збору вважається узгодженим та повинно було бути сплачене ним протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем для подачі відповідної податкової декларації. Водночас, оскільки відповідач усі вищевказані податкові зобов'язання у строки, визначені Податковим кодексом України, не сплатив, таке набуло статусу податкового боргу, у зв'язку із чим Головне управління ДПС звернулось до суду із позовом про його стягнення.
Таким чином, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача, що у випадку незгоди з податковим повідомленням-рішенням від 15.02.2024 №0956969-2417-1312-UA46020090000057315 та/або з податковою вимогою форми «Ф» від 13.12.2024 №46159-17, належним способом захисту прав платника податків є звернення до адміністративного суду із позовом про оскарження відповідних рішень податкового органу, оскільки, як вже було зазначено вище, у справах за позовом контролюючого органу про стягнення податкового боргу суд перевіряє виключно узгодженість податкового боргу та наявність підстав для його стягнення, та не може надавати правову оцінку правомірності рішень податкового органу, які підлягають оскарженню в окремому порядку.
Суд також вказує, що жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган повторно надсилати податкову вимогу у випадку її повернення чи здійснювати заходи для з'ясування причин невручення податкової вимоги. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що податковим органом надіслано податкову вимогу та податковаі повідомлення-рішення в порядку встановленому законом, платник податків має спростовувати ці доводи, проте відповідачем доводи позивача не спростовані.
Отже, вказані обставини свідчать про узгодженість наявного податкового боргу та про наявність підстав для його стягнення.
Доказів погашення суми податкового боргу матеріали справи не містять.
Зважаючи на доведеність несплати відповідачем узгоджених сум грошового зобов'язання у строки, встановлені ПК України, такі суми набули статусу податкового боргу, який підлягає стягненню з відповідача.
Отже, на підставі викладеного суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки, позивач не надав доказів понесення таких судових витрат, суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до бюджету податковий борг у сумі 31 082 (тридцять одна тисяча вісімдесят дві) грн 80 коп.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п. 15.5 п.15 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.