17 листопада 2025 рокусправа № 380/18540/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС» (місце знаходження: 61052, м. Харків, пров. Сімферопольський, буд 6, літ. «Д-1», офіс 1, код ЄДРПОУ 44839733) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, буд. 1, код ЄДРПОУ 43971343), в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209230/2025/001640;
-визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100224/2 від 02.06.2025.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. На думку позивача, Львівською митницею, усупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості і, як наслідок - до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Позивач не погоджується із зазначеними у спірному рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять усі відомості, що визначають та підтверджують митну вартість товару.
Ухвалою від 17.09.2025 відкрито провадження у справі за цим позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару позивача, було встановлено, що подані ним документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. У зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Відповідач зазначив, у зв'язку з неподанням повного переліку документів відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України, митниця може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю. За результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митницею 02.06.2025 прийняте рішення № UA209000/2025/100224/2 про коригування митної вартості, застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала мд № 25UA100250201462U3 від 14.04.2025 де митна вартість товару зі схожими характеристиками (рівниця зі склонитки : - склоровінг) становить 1,52 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Відповідач вважає, що оскільки митна вартість була визначена Львівською митницею за методом 2ґ (відповідно до положень статті 64 МКУ), посилання в рішеннях на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи відповідає вимогам вказаного нормативного документа. З огляду на наведене вище, вважає рішення про коригування митної вартості № UA209000/2025/100224/2 від 02.06.2025 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/001640 прийнят від 02.06.2025 у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС» зареєстроване 30.09.2022 як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за адресою: 61052, місто Харків, пров. Сімферопольський, буд. 6 літ. «Д-1», офіс 1 і здійснює господарську діяльність у відповідності до установчих документів Товариства.
Основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 23.19 Виробництво й оброблення інших скляних виробів, у тому числі технічних
Інші види діяльності: Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, Неспеціалізована оптова торгівля, Вантажний автомобільний транспорт, Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
25.11.2022 між компанією MB GUOLIS MARKET (постачальник) та ТОВ «АРМАЛІТАС» (покупець) укладено Контракт на продаж товару № 2511001 від 25.11.2022.
Додатковою угодою №1 від 27.03.2023 до Контакту №2511001 від 25.11.2022 текст Контракту викладено у новій редакції.
Відповідно до п. 1 Контракту передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити Товар, а Покупець зобов'язується своєчасно сплатити Товар за умов цього контракту.
Згідно з п. 1.2. Контракту Найменування, кількість, ціна Товару зазначені у Інвойсах, що є невід'ємною частиною цього Контракту.
У розділі 2 Контакту «Умови платежу», пунктом 2.2. Контракту передбачено, що загальна вартість Товару у межах цього Контракту на умовах ЕХW Lithuania, становить 400 000 USD (чотириста тисяч, 00 центів USD) і складається із суми Інвойсів, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Відповідно до п. 2.3 Контракту розрахунки за цим контрактом здійснюються згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту.
У розділі 3 Контракту «Терміни постачання товару», пунктом 3.1. Контракту передбачено умови постачання ЕХW Lithuania, або згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту згідно з умовами Інкотермс 2000.
У зв'язку із виконанням Контракту №2511001 від 25.11.2022 та отриманням Товару від компанії MB GUOLIS MARKET, з метою здійснення митного оформлення товару декларантом/представником ТОВ «МІД-БРОК СХІД» оформлено та подано до Львівської митниці митну декларацію (далі - МД) № 25UA209230051324U6 від 02.06.2025, в якій визначено митну вартість товару за «Рівниця зі склониток (склоровінг): - Склоровінг 1200 tex ECER16-1200D-608 1148,00 кг.; Склоровінг 2400 tex ECER24-2400D-601 -12411,00 кг.; Склоровінг 4800 tex ECER24-4800D-601 - 7349,00 кг. Торговельної марки: Shandong Fiberglass. Країна виробництва: СN. Виробник: Shandong Fiberglass Group» в сумі 11 708,48 дол. США та у графі 45 митної декларації визначено митну вартість товару в сумі 531 152,01 грн..
До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: пакувальний лист №2805001/25 від 28.05.2025, рахунок-фактуру (інвойс) №2805001/25 від 28.05.2025, автотранспортну накладну (СMR) від 29.05.2025, рахунок на оплату транспортних послуг №1/1 від 30.05.2025, довідку щодо вартості транспортування вантажу від 29.05.2025, контакт №2511001 від 25.11.2022, додаткову угоду №1 від 27.03.2023, додаткову угоду №1 від 31.12.2023, договір доручення на надання брокерських послуг та декларування товарів №0105/001 від 01.05.2023, договір транспортного експедирування № 2504001/25 від 25.04.2025, коносамент (B/L) №KUNSE25030305 від 16.03.2025, довідку про набрання судовим рішенням законної сили від 28.05.2024, довідку про набрання судовим рішенням законної сили від 14.04.2025, заявку на автоперевезення №1 від 28.05.2025 до договору надання транспортних послуг №2504001/25 від 25.04.2025, рахунок-фактуру №SDFE8250219А від 06.03.2025, картку обліку автотранспортного засобу №152276 віл 01.06.2025, пакувальний лист від 06.03.2025, рішення Львівського окружного адміністративного суду по справі №380/15002/23 від 19.02.2024, рішення Львівського окружного адміністративного суду по справі №380/24111/24 від 14.03.2025, платіжне доручення (свіфт) СN №417 від 20.02.2025, платіжне доручення (свіфт) СN №449 від 15.04.2025, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі №380/24111/24 від 14.04.2025, копію митної декларації країни відправлення № 25LTLUВ0000382С8J9 від 29.05.2025.
Митна вартість товару визначена за основним методом - ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Відповідачем 02.06.2025 декларанту було направлено запит (повідомлення) у якому митний орган запропонував: «Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».
У відповідь на запит Декларант/представник ТОВ «МІД-БРОК СХІД» надано проформу інвойс №1105006/25 від 11.05.2025, розрахунок (калькуляцію) від 30.05.2025, прайс лист від 30.05.2025, рахунок-фактуру (фрахт) №PS086756 від 26.05.2025 та листом №02/06 від 02.06.2025 повідомило про відсутність можливості надати додаткові документи, які підтверджують заявлену вартість товарів, за їх відсутності. Всі документи були надані з Митною декларацією, а також просило перервати 10 денний розгляд справи та надати рішення стосовно Митної вартості товарів.
За результатами розгляду МД № 25UA209230051324U6 від 02.06.2025 (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100224/2 від 02.06.2025.
У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100224/2 від 02.06.2025, в графі 33 зазначено: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI( далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності.
У Зовнішньоекономічному контракті 2511001 від 25.11.22 відсутні печатки відсутність в Договорі печаток може свідчити про не набрання ним юридичної сили. Дублювання номерів Додатків до контракту, а саме Додаткова угода № 1 від 27.03.2023 та Додаткова угода № 1 від 31.12.2023 виникає неоднозначність який саме документ є чинним або пріоритетним.
Згідно п.2.2 Контракту 2511001 умови поставки EXW Lithuania, а у фактурі 2805001/25 від 28.05.2025 FCA Klaipeda. Інформація про зміну таких умов відсутня. Згідно п.3.2 Додаткова угода № 1 від 27.03.24 Постачальник зобов'язується відвантажити товар в терміни згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту, проте у інвойсі відсутні відомості щодо термінів відвантаження. Що може свідчити про наявність іншого документу який врегульовує такі умови.
Відповідно до п.4.1 Контракту 2511001 постачальник зобов'язаний надати покупцю такі документи:-зокрема підписаний комерційний інвойс (1 оригінал) - Наданий комерційний рахунок 2805001/25 від 28.05.2025 не містить підписів та печаток уповноважених осіб експортера. Що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р., в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов'язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції». Що може свідчити про недостовірність заявлених даних в документі та наявність іншого первинного облікового документа.
У рахунку на перевезення від 29.04.2025№ 1 із ТОВ Валері 2016-зазначена сума всього до оплати-104262,62грн, хоча загальна сума без ПДВ становить-66348,80грн.
Після проведення детального аналізу посередницької фактури встановлено, що маржа не покриває операційні та постійні витрати продавця і не забезпечує отримання прибутку, що робить цю операцію економічно не доцільною.
Експортна декларація країни відправлення 25LTLUB0000382C8J9 заповнена у режимі транзиту, та не містить числових даних що підлягають перевірці. - не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.
У рахунку на перевезення 1/1 від 30.05.2025 міститься інформація щодо організації транспортних послуг по маршруту згідно заявки № 1 від 28 травня 2025р. до договору № 2504001/25 від 25.04.2025р. У договорі №2504001/25 транспортного експедирування від 25.04.2025 п.1.1 Відповідно до цього Договору Замовник доручає, а Експедитор бере на себе зобов'язання за винагороду та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторське обслуговування (послуги, безпосередньо пов'язані з організацією перевезень вантажів у внутрішньому і міжнародному повідомленні автомобільним транспортом), на підставі погоджених сторонами Заявок. Проте заявки до митного оформлення не надано.
А відповідно до п.4.1 Вартість послуг Експедитора за даною угодою має бути заздалегідь погоджена сторонами і вказана в додатках до договору (заявках). Додаткові витрати, вказані в п. 2.5., не включаються до рахунку за послуги з перевезення і сплачуються Замовником окремо за умови надання документів, що підтверджують виконання даних послуг. Додатків до договору також надано.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу митного органу декларантом надано: рахунок на перевезення (Фрахт) PS086756, проте не можливо перевірити чи такий документ стосується конкретної поставки та Калькуляція, яка розрахована із врахуванням суми фрахту згідно рахунку на перевезення PS086756, прайс лист від 30.05.25, а фактура від 28.05.2025, не зрозуміло на основі яких цін сформована вартість у рахунку.
Надіслані на вимогу додаткові документи не спростовують обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості.
Також , відсутні документи, які спростовують розбіжності виявлені митним органом. Не надано Заявки на перевезення (Додатків до Договору), висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, виписку з бухгалтерської документації.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості:- товару слугувала мд № 25UA100250201462U3 від 14.04.2025 де митна вартість товару зі схожими характеристиками (рівниця зі склонитки : - склоровінг) становить 1,52 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.»
Коригування митної вартості стало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/001640.
У цій же картці відмови митний орган роз'яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після подання нової митної декларації із врахуванням причини відмови.
З метою отримання товару у вільний обіг на митній території України подано нову митну декларацію №25UA209230051791U0. Сума донарахованих митних платежів за рішенням про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100224/2 від 02.06.2025 становить 252 337,31 грн.
Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територіюУкраїни, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).
Частиною1 статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієїстатті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини 5, 7 статті 58 МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина 5 статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №813/1229/16.
При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Тобто, наведені приписи зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 № 826/997/16, від 20.02.2015 №826/8799/16, від 17.04.2018 №815/329/17, від 14.09.2018 №821/1617/17.
Аналізуючи вищезазначені положення Митного кодексу України, слід відмітити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної і вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 826/5959/17.
Частиною 1статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною 2 статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина 4, 5 статті 55 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною 2 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).
Частиною 8 статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Частиною 2 статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Як зазначено в частині 4 статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарнихднів з дня випуску товарів.
Згідно з частиною 2 статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини 7 цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:
- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;
-«…витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатнімичи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17;
- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не булла відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15;
- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174;
- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їхскасування.
Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про: обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості; причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.
Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:
1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;
2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
3)виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);
4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Як встановив суд, декларантом одночасно із митною декларацію було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу, а саме: пакувальний лист №2805001/25 від 28.05.2025, рахунок-фактуру (інвойс) №2805001/25 від 28.05.2025, автотранспортну накладну (СMR) від 29.05.2025, рахунок на оплату транспортних послуг №1/1 від 30.05.2025, довідку щодо вартості транспортування вантажу від 29.05.2025, контакт №2511001 від 25.11.2022, додаткову угоду №1 від 27.03.2023, додаткову угоду №1 від 31.12.2023, договір доручення на надання брокерських послуг та декларування товарів №0105/001 від 01.05.2023, договір транспортного експедирування № 2504001/25 від 25.04.2025, коносамент (B/L) №KUNSE25030305 від 16.03.2025, довідку про набрання судовим рішенням законної сили від 28.05.2024, довідку про набрання судовим рішенням законної сили від 14.04.2025, заявку на автоперевезення №1 від 28.05.2025 до договору надання транспортних послуг №2504001/25 від 25.04.2025, рахунок-фактуру №SDFE8250219А від 06.03.2025, картку обліку автотранспортного засобу №152276 віл 01.06.2025, пакувальний лист від 06.03.2025, рішення Львівського окружного адміністративного суду по справі №380/15002/23 від 19.02.2024, рішення Львівського окружного адміністративного суду по справі №380/24111/24 від 14.03.2025, платіжне доручення (свіфт) СN №417 від 20.02.2025, платіжне доручення (свіфт) СN №449 від 15.04.2025, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі №380/24111/24 від 14.04.2025, копію митної декларації країни відправлення № 25LTLUВ0000382С8J9 від 29.05.2025.
Суд ураховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас суд зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53 МК України) заборонено (Постанова ВС КАС від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17, адміністративне провадження №К/9901/55081/18 (ЄДРСРУ№ 80269839).
Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.
Суд наголошує, що повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021, №480/3558/19 від 17.11.2021, у яких суд дійшов висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Як видно з оскаржуваного рішення, то в ньому відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Однак оцінюючи аргументи відповідача у цій справі на підтвердження обґрунтованості сумніву посадової особи митниці в задекларованій митній вартості товару суд ураховує, що ТОВ «АРМАЛІТАС» на електронне повідомлення митного органу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої вартості товару надіслало митниці повідомлення про надання додаткових документів щодо митної декларації № 25UA209230051324U6 від 02.06.2025, додатково надало: проформу інвойс №1105006/25 від 11.05.2025, розрахунок (калькуляцію) від 30.05.2025, прайс лист від 30.05.2025, рахунок-фактуру (фрахт) №PS086756 від 26.05.2025 та листом №02/06 від 02.06.2025 повідомило про відсутність можливості надати додаткові документи, які підтверджують заявлену вартість товарів, за їх відсутності.
Тобто відповідач витребував визначені у ст. 53 Митного кодексу України документи, однак не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржуване рішення у зв'язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та спричиняють те, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, не має можливості адекватно реагувати та усунути такі розбіжності (недоліки) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.
Щодо аргументів відповідача, що «подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена»,то суд зазначає таке.
Позивачем були надані до митниці разом з митною декларацією №25UA209230051324U6 від 02.06.2025 всі документи які містять необхідні відомості щодо митної вартості товару/ ціни, яка була фактично сплачена за товар; розбіжностей щодо числових значень, ознак підробки тощо надані документи не містять, що не заперечується відповідачем в оскаржуваному рішенні.
Суд встановив, що позивачем подано під час митного контролю контракт №2511001 від 25.11.2022, на підставі якого поставлялася партія товару,
Відповідно до п. 2.3 контракту №2511001 від 25.11.2022 розрахунки за цим контрактом здійснювалися згідно з умовами, що вказані в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту. В рахунку-фактурі (invoice) №2805001/25 від 28.05.2025 вказано: умови оплати: 100% після оплата.
Поряд з цим суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Отже, із врахування умов контракту №2511001 від 25.11.2022 та рахунку-фактури (invoice) №2805001/25 від 28.05.2025, вищевказане твердження відповідача є безпідставним та таким, що суперечить п. 4 ч.2 ст. 53 МК України.
Водночас, митний орган не обґрунтовує, яким чином зазначене вплинуло на визначення ціни товару, який поставляється.
Щодо аргументів відповідача, що «у зовнішньоекономічному контракті 2511001 від 25.11.22 відсутні печатки відсутність в Договорі печаток може свідчити про не набрання ним юридичної сили. Дублювання номерів Додатків до контракту, а саме Додаткова угода № 1 від 27.03.2023 та Додаткова угода № 1 від 31.12.2023 виникає неоднозначність який саме документ є чинним або пріоритетним», то суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до приписів статті 58-1 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим.
Відбиток печатки не може бути обов'язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб'єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом.
Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Тобто, чинним законодавством не встановлено обов'язкового використання суб'єктом господарювання печатки.
Враховуючи зазначене, відсутність печатки на контракті №2511001 від 25.11.2022, за умови, що на ній наявний підпис уповноважених осіб сторін, не свідчить про недійсність правочину, а тому відсутні підстави для не прийняття до уваги наданого документу митним органом, як і інших документів, які не містять печатку.
Крім того, суд зазначає, що митним органом не вказано норм діючого законодавства, якими встановлено обов'язкового використання суб'єктом господарювання печатки на договорі, за умови наявності на договорі підпису уповноважених осіб.
Щодо твердження митного органу про неоднозначність який саме документ є чинним або пріоритетним у зв'язку дублюванням номерів Додатків до контракту зазначаємо, що однаковий номер при різних датах укладення Додаткових угод не свідчить про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та жодним чином не впливає на визначення митної вартості такого товару.
Більше того, згадані Додатки до контракту не визнавалися недійсними, у тому числі нікчемними, або неукладеними, у встановленому законом порядку, а тому в силу положень ст.204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину.
Крім, цього Верховний Суд у постанові від 28.02.2024 у справі № 815/1460/18 вказав, що «Наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.»
Таким чином, посилання митного органу в цій частині є необґрунтованими.
Щодо аргументів відповідача, що «згідно з п.2.2 Контракту 2511001 умови поставки EXW Lithuania, а у фактурі 2805001/25 від 28.05.2025 FCA Klaipeda. Інформація про зміну таких умов відсутня», то суд зазначає таке.
У розділі 2 Контакту «Умови платежу», пунктом 2.2. Контракту передбачено, що загальна вартість Товару у межах цього Контракту на умовах EXW Lithuania, становить 400 000 USD (Чотириста тисяч, 00 центів USD) і складається із суми Інвойсів, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Пунктом 3.1. Контракту 2511001 передбачено умови постачання EXW Lithuania, або згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту згідно з умовами Інкотермс 2000.
Сторонами умовами контракту визначено дві умови постачання товару або ЕХМ~ Lithuania або згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту.
Суд встановив, що остаточні умови поставки товару сторони визначили в рахунку-фактурі (інвойсі) №2805001/25 від 28.05.2025, а саме FCA Klaipeda, Lithuania.
Відповідне зазначення щодо умови поставки у вигляді FCA наявне й у митній декларації, що була надана позивачем.
Крім цього, стандартизовані умови FCA та EXW згідно з правилами Інкотермс-2020 є схожими - в обох випадках ціна товару не включає вартість перевезення (фрахту), яке здійснюється за рахунок покупця.
Отже, доводи митного органу про розбіжності з приводу умов поставки є безпідставними, оскільки, умова FCA чи ЕХW не впливають на правильність визначення митної вартості товарів. Оскаржуване рішення не містить посилання на не включення позивачем до митної вартості витрат на перевезення, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів.
Щодо аргументів відповідача, що «згідно п.3.2 Додаткова угода № 1 від 27.03.24 Постачальник зобов'язується відвантажити товар в терміни згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту, проте у інвойсі відсутні відомості щодо термінів відвантаження. Що може свідчити про наявність іншого документу який врегульовує такі умови», то суд зазначає таке.
Відсутність в інвойсі інформації про терміни поставки жодним чином не впливає на правильність визначення митної вартості товарів, та не може свідчити, про наявність іншого документу яким врегульовано такі питання.
Щодо аргументів відповідача, що «відповідно до п.4.1 Контракту 2511001 постачальник зобов'язаний надати покупцю такі документи:-зокрема підписаний комерційний інвойс (1 оригінал) - Наданий комерційний рахунок 2805001/25 від 28.05.2025 не містить підписів та печаток уповноважених осіб експортера. Що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р., в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов'язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати Документ сформований в системі «Електронний суд» 11.09.2025 15 особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції». Що може свідчити про недостовірність заявлених даних в документі та наявність іншого первинного облікового документ», то суд зазначає таке.
Так з метою здійснення митного оформлення товару до Львівської митниці декларантом/представником разом із Митною декларацією подано рахунок-фактуру (інвойс) №2805001/25 від 28.05.2025 складений компанією MB GUOLIS MARKET на ТОВ «АРМАЛІТАС», який містить підпис та печатку уповноважених осіб експортера.
Водночас, суд зазначає, що затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 08.07.2022 у справі № 815/1718/16 спосіб оплати товару не є ціноутворюючим фактором.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 27.04.2023 у справі № 820/3767/16 розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Однак, за змістом рахунку-фактури (інвойса) можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу за контрактом №2511001 від 25.11.2022 та вартість товару у розмірі 11 708,48 дол. США.
Крім того, дійсність рахунку-фактури (invoice) №2805001/25 від 28.05.2025 підтверджується наданою митному органу митною декларацією країни відправлення №25LTLUВ0000382С8J9 від 29.05.2025, автотранспортною накладною CMR від 29.05.2025.
За викладених обставин відсутність підпису у комерційному рахунку не впливає на ціну товару.
Відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено будь-яких доказів наявності у поданих позивачем для митного оформлення документів ознак підробки, недостовірності заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа, натомість вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.
Таким чином, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та такі документи містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари.
Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачають тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги, а сам факт отримання товарів (послуг) може бути підтверджений додатково-оформленими документами (як то акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг)).
Для зовнішньої торгівлі існує рекомендований формат рахунку-фактури (інвойсу), описаний в Рекомендації Європейської економічної комісії ООН № 6 від 1 вересня 1983 року «Типовий уніфікований рахунок-фактура для міжнародної торгівлі» (ECE/TRADE/148).
Також суд зазначає, що у випадку інвойсу відсутній обов'язковий реквізит у вигляді підпису, це означає, що у рахунках, які використовуються у зовнішньоекономічній діяльності (ЗЕД), підпис не є обов'язковим, і тому при митному оформленні рахунок може бути прийнятий без підпису.
Так, пунктами 9.4 та 9.8 Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН від 29.03.2001 року № 18 «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі» (ECE/TRADE/271) передбачено рекомендації уникати внесення «від руки» підписів на паперових документах, якщо це можливо.
Також, листом Державної митної служби від 01.03.2011 №11/3-10.10/3339 ЕП «Щодо необхідності наявності підпису особи на рахунках», з посиланням на Рекомендації Ради Митного Співробітництва від 16.05.79, рекомендації ЄЕК ООН 1982 року №18 «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі» та 1983 року «Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі2), Рекомендацією ЄЕК ООН 2001 року №18 «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі», роз'яснено про те, що відсутність підпису на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (Invoice), складеному нерезидентом, не є підставою для відмови в митному оформленні товарів.
З огляду на вказане, суд зазначає, що рахунок-фактура №2805001/25 від 28.05.2025 оформлений продавцем товару із зазначенням у ньому усіх необхідних для ідентифікації товару (та його вартості) реквізитів.
У спірному випадку, позивач надав пакувальний лист та рахунок-фактуру (інвойс), що містили всю необхідну інформацію для підтвердження числових даних, заявленої митної вартості.
Щодо аргументів відповідача, що ««у рахунку на перевезення від 29.04.2025 № 1 із ТОВ Валері 2016-зазначена сума всього до оплати-104262,62 грн., хоча загальна сума без ПДВ становить - 66348,80 грн»,то суд зазначає таке.
Дослідивши матеріали справи суд встановив, що з метою здійснення митного оформлення товару до Львівської митниці декларантом/представником не надавався рахунок на перевезення від 29.04.2025 №1 із ТОВ Валері 2016.
Ця обставина підтверджується, як карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/001640, так і графою 44 митної декларації №25UA209230051324U6 від 02.06.2025.
Таким чином вищевказане твердження митного органу є безпідставним.
Щодо аргументів відповідача, що «після проведення детального аналізу посередницької фактури встановлено, що маржа не покриває операційні та постійні витрати продавця і не забезпечує отримання прибутку, що робить цю операцію економічно не доцільною»,то суд зазначає таке.
Представником позивача разом із митною декларацією подано рахунок-фактуру (інвойс) №2805001/25 від 28.05.2025, складений компанією MB GUOLIS MARKET на ТОВ «АРМАЛІТАС» відповідно до якої вартість товару становить 11 708,48 доларів США.
Відповідно до рахунку-фактури (інвойса) №SDFE8250219А від 06.03.2025, складеного компанією SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP на компанію MB GUOLIS MARKET вартість товару становить 9 931,75 доларів США. У зв'язку з наведеним: 11 708,48 доларів США - 9 931,75 доларів США = 1 776,73 доларів США.
Крім цього, відповідно до рахунку-фактури (фрахт) №PS086756 від 26.05.2025 на перевезення товару із Китайської Народної Республіки до Литви, вартість доставки становить 1 155,24 Євро. Відповідно 1776,73 доларів США - 1305,54 доларів США (1155,24 Євро *1,1301 = 1305,54 доларів США) = 471,19 доларів США.
Отже, продавцем компанією MB GUOLIS MARKET отримано чистий прибуток від однієї операції із ТОВ «АРМАЛІТАС» у сумі 471,19 доларів США.
Вищевказане обставини повністю спростовують твердження митного органу, що маржа не покриває операційні та постійні витрати продавця і не забезпечує отримання прибутку продавця.
Щодо аргументів відповідача, що «експортна декларація країни відправлення 25LTLUB0000382C8J9 заповнена у режимі транзиту, та не містить числових даних що підлягають перевірці. - не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару», то суд зазначає.
Стосовно експортної декларації суд зазначає, що експортна декларація країни відправлення формується в електронному вигляді, а тому не містить жодних фізичних відміток про здійснення митного оформлення.
Цей документ формується згідно з митним законодавством, в цьому випадку, Республіки Польща.
Львівська митниця у своєму зауваженні жодним чином не зазначає, що національне законодавство країни продавця вимагає поміщати на експортну декларацію спеціальні відмітки про здійснення митного оформлення.
В цьому випадку, недоліки, на які посилається Львівська митниця, не стосувалися заявлених числових значень складових митної вартості товарів позивача.
Водночас, дослідивши наявні матеріали справи судом встановлено, що надана позивачем при декларуванні декларація країни відправлення №25LTLUB0000382C8J9 має саме форму електронного документа та містить усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення (зокрема штрих-кодовий ідентифікатор, митний код) та інші необхідні реквізити, які передбачені країною відправлення, що у свою чергу надає митному органу, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МКУ, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а не покладати на декларанта не передбачені законодавством обов'язки щодо підтвердження виконання уповноваженими установами інших країн встановлених ними процедур.
Також суд зазначає, що вищевказане твердження відповідача не містить правових обґрунтувань, які б підтверджували необхідність подання вказаного документа (створеного в електронній формі) із наявністю у такому документі відмітки (печатки) митних органів країни відправлення.
Таким чином, доводи митного органу про те що, митна декларація країни відправлення №25LTLUB0000382C8J9 не містить числових даних що підлягають перевірці та не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару є безпідставними.
Щодо аргументів відповідача, що «у рахунку на перевезення 1/1 від 30.05.2025 міститься інформація щодо організації транспортних послуг по маршруту згідно заявки № 1 від 28 травня 2025р. до договору № 2504001/25 від 25.04.2025р. У договорі № 2504001/25 транспортного експедирування від 25.04.2025 п.1.1 Відповідно до цього Договору Замовник доручає, а Експедитор бере на себе зобов'язання за винагороду та за рахунок Замовника Документ сформований в системі «Електронний суд» 11.09.2025 19 надати транспортно-експедиторське обслуговування (послуги, безпосередньо пов'язані з організацією перевезень вантажів у внутрішньому і міжнародному повідомленні автомобільним транспортом), на підставі погоджених сторонами Заявок. Проте заявки до митного оформлення не надано. А відповідно до п.4.1 Вартість послуг Експедитора за даною угодою має бути заздалегідь погоджена сторонами і вказана в додатках до договору (заявках» та «Додаткові витрати, вказані в п. 2.5., не включаються до рахунку за послуги з перевезення і сплачуються Замовником окремо за умови надання документів, що підтверджують виконання даних послуг. Додатків до договору також надано», то суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Згідно зі статтею 9 Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Стаття 929 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
За своєю суттю транспортне експедирування - це менеджмент у галузі перевезення вантажів, який може в себе включати не лише укладення договору з перевізником (від свого чи від імені Замовника), а й інший широкий спектр послуг, що не заборонені законом, та пов'язані із транспортуванням цього самого вантажу і т.д. Відносини експедиторів, вантажовідправників та вантажоодержувачів і порядок розрахунків між ними визначаються насамперед змістом договору на транспортно-експедиційне обслуговування. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, обов'язків та інших відносин, що не суперечить чинному законодавству. Експедитор може фактично виконати послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, або лише визначити, узгодити та проконтролювати виконання заходів, спрямованих на вирішення передбачених договором завдань. У той же час, хоча договір транспортного експедирування залежно від його умов може містити окремі елементи договорів доручення, комісії, підряду, зберігання, перевезення тощо, його правова конструкція не є тотожною цим договорам, у зв'язку з цим законодавством передбачено окреме правове регулювання відносин за договором експедирування. Такі правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у від 13.09.2019 у справі № 826/66/14.
Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС» подало заявки на автоперевезення №1 від 28.05.2025 до договору надання транспортних послуг №2504001/25 від 25.04.2025, у якій сторонами погоджено істотні умови перевезення, в тому числі вартість послуг Перевізника.
Відповідно до п.2.5 Договору транспортного експедирування №2504001/25 від 25.04.2025 року передбачено, що Експедитор має право за рахунок Замовника організовувати страхування, митне оформлення вантажу, а також надавати інші послуги, пов'язані з перевезенням вантажів Замовника, які не були обумовленні під час підписання цього договору або заявки, про що Сторони підписують окремий договір доручення
Експедитор не надавав позивачу будь-яких додаткових послуг окрім перевезення вантажу. А тому дане твердження митного органу являється надуманим та таким, що суперечить нормам Митного кодексу України, оскільки у митного органу була відсутня будь-яка інформація, що могла б змінити як вартість транспортного перевезення так і понесення будь-яких інших витрат позивачем.
Суд встановив, що на підтвердження понесених транспортних витрат позивач надав такі документи: договір транспортного експедирування №2504001/25 від 25.04.2025 року, заявку на автоперевезення №1 від 28.05.2025 до договору надання транспортних послуг №2504001/25 від 25.04.2025 року, рахунок №1/1 від 30.05.2025, довідку щодо вартості транспортування вантажу від 29.05.2025 року. У довідці щодо вартості транспортування вантажу від 29.05.2025 року зазначено, що страхування вантажу не проводилося, вантажно-розвантажувальні роботи входять у вартість доставки .
Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).
Відповідач стверджує, що за результатами розгляду всіх наданих документів було встановлено неподання документів: заявки на перевезення (Додатків до Договору), висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, виписку з бухгалтерської документації, платіжних документів.
Вказане твердження митного органу спростовується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/001640 та графою 44 митної декларації №25UA209230051324U6 від 02.06.2025, які свідчать про подання митному органу заявки на автоперевезення №1 від 28.05.2025 до договору надання транспортних послуг №2504001/25 від 25.04.2025 року, у якій сторонами погоджено істотні умови перевезення, в тому числі вартість послуг Перевізника.
Щодо аргументів відповідача, що «також, відсутні документи, які спростовують розбіжності виявлені митним органом. Не надано Заявки на перевезення (Додатків до Договору), висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, виписку з бухгалтерської документації»,то суд зазначає таке.
Зокрема щодо неподання заявки на перевезення зазначає, що вищевказане твердження митного органу не відповідає дійсності, оскільки як картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/001640 так і графа 44 митної декларації № 25UA209230051324U6 від 02.06.2025 свідчать про подання митному органу заявки на автоперевезення №1 від 28.05.2025 до договору надання транспортних послуг №2504001/25 від 25.04.2025.
Щодо неподання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та виписку з бухгалтерської документації суд зазначає таке, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та виписка з бухгалтерської документації, в силу положень частини 3 статті 53 Митного кодексу України є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що булла фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з вимогою (повідомлення) митного органу від 02.06.2025, відповідачем витребувані додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний запит (повідомлення) не містить.
Також, митним органом у повідомленні про необхідність надання додаткових документів жодним чином не обґрунтовано, які саме розбіжності можуть усунути вказані запитувані митним органом документи.
Тобто, запит митного органу не містить інформації про те, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника, що суперечить висновку щодо застосування норм права викладеному Верховним Судом у постанові від 22.04.2021 по справі № 810/3397/16.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 59 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Відповідно до частини 2 статті 59 Митного кодексу України при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органомвартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.
При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Отже, відповідач повинен був навести конкретну інформацію та критерії, за якими він порівнював відповідний товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставкитощо), однак вказані відомості відповідачем у рішенні не наведені.
За викладених обставин, застосування відомостей щодо вартості ідентичних товарів, які були ввезені на підставі МД № 25UA100250201462U3 від 14.04.2025 де митна вартість товару зі схожими характеристиками (рівниця зі склонитки : - склоровінг) становить 1,52 дол. США/кг. є недостовірним та таким, що порушує вимоги ст. 59 Митного кодексу України.
Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.
Отже, рішення про коригування митної вартості № UA209000/2025/100224/2 від 02.06.2025 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/001640 від 02.06.2025 не відповідає встановленим у частині 2 статті 2 КАС України критеріям обґрунтованості та розсудливості, а тому підлягає скасуванню як протиправне.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 6813,06грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС» (місце знаходження: 61052, м. Харків, пров. Сімферопольський, буд 6, літ. «Д-1», офіс 1, код ЄДРПОУ 44839733) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, буд. 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці № UA209000/2025/100224/2 від 02.06.2025.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209230/2025/001640 від 02.06.2025.
Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, буд. 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС» (місце знаходження: 61052, м. Харків, пров. Сімферопольський, буд 6, літ. «Д-1», офіс 1, код ЄДРПОУ 44839733) судовий збір в сумі 6813 (шість тисяч вісімсот тринадцять) грн. 06коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17.11.2025.
Суддя Лунь З.І.