18 листопада 2025 рокусправа № 380/28837/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Держави Україна, в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача суб'єкта владних повноважень Держави України, в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненарахування і невиплати позивачці щорічної разової грошової допомоги до 24.08.2023 в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень Держави України, в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, нарахувати і виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 24.08.2023 у розмірі трьох мінімальних пенсій за візком, з урахуванням раніше виплачених сум (450 грн) мені заподіяна матеріальна і моральна шкода - 12558 грн;
- зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень Держави України, в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області правильно нарахувати і виплатити позивачці пенсію, яка забезпечить виконання ст. 46 ст. Конституції України в розмірі, який забезпечить достойний рівень життя в Україні, Закону України “Про пенсійне забезпечення», де вказано, що мінімальна пенсія (15 років) = мінімальній заробітній платі.
Ухвалою від 12.12.2023 прийнято позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Ухвалою від 19.01.2024 провадження у справі зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23.
Ухвалою від 20.03.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення провадження у справі.
Ухвалою від 18.11.2025 суд поновив провадження у справі.
Ухвалою від 18.11.2025 суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач, як учасник війни, має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 3-ьох мінімальних пенсій за віком. Однак, у серпні 2023 року відповідач виплатив позивачу разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 754 “Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань».
Відповідач подав відзив на позовну заяву від 05.01.2023 (вх. № 21387ел), у якому зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 754 “Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» затверджений Порядок використання коштів Державного бюджету для забезпечення соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань та Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань». Зазначає, що дії відповідача щодо виплати грошової допомоги у 2023 році полягають в одноразовому включенні суми грошової допомоги у встановленому Постановою № 754 розмірі. Просить відмовити у задоволенні позову.
Позивач подала заперечення на відзив від 12.01.2024 (вх. № 1821). У поданій відповіді на відзив позивач повністю підтримала викладені у позовній заяві аргументи та доводи щодо протиправності бездіяльності відповідача щодо невиплати разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2023 році у розмірі 3-ьох мінімальних пенсій за віком, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.
Відповідно до посвідчення від 08.03.2011 серії НОМЕР_1 позивач є учасником війни.
У серпні 2023 року позивачці виплачена разова грошова допомога до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 450,00 грн.
Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік, як учаснику війни, у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Відповідач листом від 06.10.2023 повідомив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 754 “Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» разова грошова виплата до Дня Незалежності України у розмірі 450,00 грн одночасно з пенсією за серпень 2023 року перерахована на рахунок АТ КБ «Приватбанк» в серпні 2023 року.
Не погоджуючись із розміром отриманої у 2023 році разової грошової допомоги до Дня Незалежності України, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни встановлює Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон України № 3551-XII).
Статтею 4 Закону № 3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Відповідно до ст. 13 Закону № 3551-XII, у редакції Закону України від 20.03.2023 № 2983-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань», щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Відповідно до Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються винятково законами України (п. 6 ч. 1 ст. 92); Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (п.п. 2, 3 ст.116).
Невід'ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави у цій сфері. Одним з таких органів є Кабінет Міністрів України, який згідно з п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України “Про Кабінет Міністрів України» забезпечує проведення державної соціальної політики, соціальний захист громадян та вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення.
Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України.
За змістом Положення про Пенсійний фонд України, бюджет Пенсійного фонду України затверджує уряд України.
Отже, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, зокрема, за рахунок коштів Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 754 "Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань", установлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2023 року у таких розмірах:
особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:
- I групи - 3100 гривень;
- II групи - 2900 гривень;
- III групи - 2700 гривень;
учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень;
особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 3100 гривень;
членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, статус яким установлено згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 650 гривень;
учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 450 гривень.
Шляхом прийняття закону Верховна Рада України делегувала КМ України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати учасникам бойових дій, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в п.п. 2, 3 ст. 116 Конституції України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.05.2025 у зразковій справі № 440/14216/23 зазначила: “аналізуючи наявність відповідних повноважень Кабінету Міністрів України, зважає також на те, що зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв'язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.
Згідно з висновками Конституційного Суду України, наведеними в Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, Верховна Рада України, доповнивши пунктом 4 розділ VII “Прикінцеві положення» Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік», визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат, з огляду на наявний фінансовий ресурс бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2).
Надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Отже, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України потрібно розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проєкту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, зокрема й щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України (абзаци 7, 8 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від25.01.2012 № 3-рп/2012).
Політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги.»
На час виникнення спірних правовідносин безпосередньо Законом № 3551-XII, у редакції Закону № 2983-IX, було передбачено виплату учасникам війни разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, тобто в даному випадку, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 754 “Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань».
Здійснивши позивачу грошову виплату в розмірі 450,00 грн, відповідач застосував правила ст. 14 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ, яка є чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час вирішення справи, неконституційною не визнавалася, що підтверджує те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом.
З цих підстав у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій та похідних позовних вимог про зобов'язання вчинити дії належить відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін на підтвердження своїх правових позицій, суд доходить переконання, що вимоги позивача не знаходять належного правового обґрунтування та спростовуються наявними у справі доказами, у зв'язку з чим, у задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
У задоволенні ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 18.11.2025.
Суддя Кедик М.В.