18 листопада 2025 рокусправа № 380/11839/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), за участю третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - третя особа), в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у наданні відстрочки від мобілізації на підставі абзацу (за наявності) - пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 надати відстрочку від мобілізації на підставі абзацу (за наявності) - пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Ухвалою від 16.06.2025 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження у справі без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що засобами поштового зв'язку позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 16.12.2024 про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як військовозобов'язаному, зайнятому постійним доглядом за хворою матір'ю, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду. До заяви долучив копії документів на підтвердження наявності підстав для отримання відстрочки від призову.
Однак повідомленням відповідача від 26.12.2024 № 2/12259, позивачу відмовлено у наданні відстрочки на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ. Причини відмови: 1. Не зазначено про відсутність інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані здійснювати постійний догляд за батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених у пункті 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 2. Відсутня заява за формою Додаток 15 до Постанови КМУ № 560.
Стверджує: «…За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов'язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8). Такий акт мною долучений до заяви на відстрочку. Закцентую увагу суду на тому, що саме під час мобілізації я як військовозобов'язаний, зайнятий постійним доглядом за хворою матір'ю, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, відтак не підлягаю призову на військову службу. Пункт 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ, яку я зазначив підставою для надання мені відстрочки у своїй заяві, не ставить у залежність надання відстрочки від призову наявність інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати догляд за батьками, така залежність вимагається тоді, коли батько чи мати дружини не мають інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд…».
Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що заява позивача про відстрочку від 16.12.2024 надійшла на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 23.12.2024 за вх. № 4869, що підтверджується вхідним штемпелем на заяві, копію якої ми долучаємо до відзиву на позовну заяву. За результатами розгляду заяви від 23 грудня 2024 року за вх. № 4869, другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивачу було скеровано повідомлення від 26.12.2024 за вих. № 2/12259 з пропозицією доопрацювати документи, а також було доведено до відома позивача право на повторну подачу документів. Дана відповідь несе суто роз'яснювальний характер, та не породжує для позивача настання будь-яких негативних наслідків у вигляді порушення його прав та інтересів, а отже нівелює його значення як доказу протиправної бездіяльності відповідача.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, то на думку ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд не може перебирати на себе функцію органу військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, та приймати рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації замість такого органу, поза встановленою процедурою, оскільки це не відноситься до завдань адміністративного судочинства, а тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу відстрочку від проходження військової служби під час мобілізації не можуть підлягати задоволенню.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Третя особа не скористалась правом подання пояснень.
Розглянувши надані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Засобами поштового зв'язку позивач надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву від 16.12.2024 про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як військовозобов'язаному, зайнятому постійним доглядом за хворою матір'ю, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду.
До заяви позивач долучив копії таких документів :
- нотаріально посвідчена копія паспорта (ID-картка) та РНОКПП ОСОБА_1 ;
- витяг з реєстру територіальної громади від 10.12.2024 № 2024/014874438;
- нотаріально посвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 26.10.1979, серії НОМЕР_1 , відповідно до якого його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- нотаріально посвідчена копія військового квитка ОСОБА_1 ;
- нотаріально посвідчена копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_3 ;
- нотаріально посвідчена копія довідки до акту МСЕК СЕРІЇ МСЕ- № 856004, відповідно до якого ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання (епілепсія та епілептичні синдроми) та за висновком про умови та характер праці протипоказана важка фізична праця та потребує постійну сторонню допомогу;
- нотаріальна посвідчена копія пенсійного посвідчення ОСОБА_3 ;
- акт від 04.12.2024 № 7 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду зазначено, що ОСОБА_1 сам здійснюю постійний догляд за матір'ю, ОСОБА_3 , яка потребує постійного догляду;
- нотаріально посвідчена копія свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 , відповідно до якого 09.06.1979 уклали шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , після укладення шлюбу дружині присвоєне прізвище ОСОБА_5 ;
- нотаріально посвідчена копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 ;
- нотаріально посвідчена копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 .
Відповідач надіслав позивачу повідомлення від 26.12.2024 № 2/12259, де зазначив:
«…У відповідь на Вашу заяву від 23.12.2024 року (вх.4869) повідомляю наступне. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня №560 п. військовозобов'язані особисто подають на ім'я голови комісії районне територіального центру комплектування та соціальної підтримки, або його відділ заяву за формою визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, і підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів засвідчені переліку згідно додатком 5. З представлених Вами документів щодо надання відстрочки від призову військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 9 частини 1 статті Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В заяві Додаток 4 до Порядку не зазначено про відсутність інп працездатних членів сім'ї, які зобов'язані здійснювати постійний догляд за батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених у пункті 9 часті першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відсутня заява за формою Додаток 15 до Постанови КМУ,№560. Після доопрацювання документів, ви маєте право подати заяву за вищевказаною формою…».
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку позиціям сторін у цій справі, суд застосовує наступні правові норми.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
Указом Президента України № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543 ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені категорії військовозобов'язаних які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Так пунктом 9 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, на яку позивач посилався як на підставу для надання йому відстрочки, у заяві від 30.04.2025, передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: … 9) зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 (набрала чинності з 18.05.2024) затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п. 56 Порядку № 560).
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) (п. 57 Порядку № 560).
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5 (п. 58 Порядку № 560).
Військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка). Військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), інформацію про інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд. … Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаного, який відповідно до закону зобов'язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов'язаний утримувати військовозобов'язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну (п. 58-1 Порядку № 560).
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання. Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних. Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі. Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6. Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (п. 60 Порядку № 560).
Додатком 5 до Порядку № 560 встановлений перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так для Категорії осіб, які мають право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: «… 9) зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду» передбачений наступний перелік ДОКУМЕНТІВ :
«…для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд);
для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дружини (чоловіка), документи, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім'ї (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу іншого працездатного члена сім'ї в постійному догляді або свідоцтво про смерть такого члена сім'ї, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання безвісно відсутнім або рішення суду про оголошення його померлим), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8)».
Тобто, у випадку позивача - догляд за своєю матір'ю, він мав подати документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд); а також для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Із аналізу наведених правових норм слідує, що крім доведення родинних зав'язків, заявник має підтвердити, що його мати потребує постійного догляду.
Так, потреба ОСОБА_3 у постійному догляді за правилами Додатку 5 до Порядку № 560 може бути підтверджена наступними документами:
- довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ,
- або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи,
- або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ,
- або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
На підтвердження потреби у постійному догляді позивач подав:
- нотаріально посвідчену копію довідки до акту МСЕК СЕРІЇ МСЕ- № 856004, відповідно до якого ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання (епілепсія та епілептичні синдроми) та за висновком про умови та характер праці протипоказана важка фізична праця та потребує постійну сторонню допомогу;
- акт від 04.12.2024 № 7 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду зазначено, що ОСОБА_1 сам здійснюю постійний догляд за матір'ю, ОСОБА_3 , яка потребує постійного догляду.
Суд зауважує, що акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 04.12.2024 № 7 містить графу «Документ, що підтверджує потребу особи в постійному догляді (за наявності)», де зазначено: «Згідно висновку МСЕК № 856004 від 21.01.2016 потребує постійного стороннього догляду» .
Також довідка до акту МСЕК СЕРІЇ МСЕ- № 856004 містить інформацію, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання (епілепсія та епілептичні синдроми) та за висновком про умови та характер праці їй протипоказана важка фізична праця та потребує постійну сторонню допомогу.
Зазначені документи були долучені до заяви позивача про надання відстрочки та перебували на розгляді у відповідача.
Суд вважає помилковим посилання відповідача про необхідність подання позивачем інформації про відсутність інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані здійснювати постійний догляд за батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених у пункті 9 часті першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки позивач здійснює догляд за власною матір'ю, а не матір'ю своєї дружини.
Так само безпідставним є посилання про необхідність надання заяви за формою Додаток 15 до Постанови КМУ №560, оскільки така заява подається за умови надання відстрочки на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а позивач у заяві про надання відстрочки як на підставу для її надання вказав пункт 9 часті першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені правові норми, суд приходить до висновку, що позивач надав усі передбачені Порядком № 560 документи для оформлення відстрочки від призову за мобілізацією на підставі пункту 9 часті першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відтак відповідач, відмовляючи у надані позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, діяв протиправно.
Щодо способу захисту порушеного права, суд не погоджується із відповідачем, що зобов'язання його вирішити питання про надання відстрочки позивачу є втручанням у його дискреційні повноваження, з наступних підстав.
Так дискреційні повноваження це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 року у справі №640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Тобто за загальним правилом дискреція - це вибір одного із варіантів правомірної поведінки органу із декількох можливих варіантів правомірної поведінки.
Оскільки суд прийшов до висновку про допущення відповідачем протиправних дій, то належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача вирішити питання про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 часті першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 10000,0 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
При цьому, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представник позивача надав договір про надання правової допомоги №496/24 від 15.12.2024, ордер серії ВС №1375845 від 10.06.2025, рахунок на оплату витрат на правничу допомогу та акт про прийняття наданих послуг від 10.06.2025, відповідно до якого наданими послугами є: вивчення та правовий аналіз обставин справи - 3000,0 грн., підготовка та подання позовної заяви - 7000,0 грн. Загальна вартість витрат становить 10000,00 грн.
Відповідач заперечив щодо розміру витрат на правничу допомогу. Зазначив: «… Документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що представник позивача дійсно поніс витрати на правничу допомогу, матеріали заяви не містять. Крім цього, заявлену загальну вартість понесених витрат вважаємо завищеною, оскільки справа розглядається в порядку спрощеного провадження, як справа незначної складності, матеріали справи не містять великого обсягу, а правовідносини, які є предметом розгляду в межах цієї справи, не є складними, що свідчить про те, що підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, а відтак заявлена до відшкодування сума є не співмірною із складністю справи...».
При вирішенні питання щодо розміру витрат на правову допомогу суд ураховує, що справа даної категорії є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників сторін в письмовому провадженні; витрати пов'язані з підготовкою, поданням позовної заяви та провадженням справи в суді становлять 10000 грн., тоді як справа не є складною, а обсяг доказування не є об'ємним .
Суд вважає, що обґрунтованим, пропорційним до предмета спору та співмірним ціні позову розміром витрат на правничу допомогу є сума 2000,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 часті першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»
Зобов'язання Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 ) вирішити питання про оформлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 часті першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені витрати на правничу допомогу у сумі 2000,0 (дві тисячі) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна