справа№ 380/6156/24
з питань встановлення судового контролю за виконанням судового рішення
17 листопада 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), в якому просить:
визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо обрахунку майору ОСОБА_2 посадового окладу та окладу за військовим званням при нарахуванні і виплаті грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 05 жовтня 2022 року, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2102 грн, визначеному на 01 січня 2020 року ст. 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у 2021 році - в розмірі 2270 грн, визначеному на 01 січня 2021 року ст. 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у 2022 році - в розмірі 2481 грн, визначеному на 01 січня 2022 року ст. 7 Закону України від 2 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», визнати протиправною;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити майору ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 05 жовтня 2022 року, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, обрахувавши посадовий оклад та оклад за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2020 році в розмірі 2102 грн, визначеному на 01 січня 2020 року ст. 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у 2021 році - в розмірі 2270 грн, визначеному на 01 січня 2021 року ст. 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у 2022 році - в розмірі 2481 грн, визначеному на 01 січня 2022 року ст. 7 Закону України від 2 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням вже виплачених йому за вказаний період грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 по 05.10.2022 грошового забезпечення з урахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року та 1 січня 2022 року відповідно.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошового забезпечення з 29.01.2020 по 05.10.2022, з урахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року та 1 січня 2022 року відповідно, з врахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2024 апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі № 380/6156/24 - без змін.
Рішення суду набрало законної сили 06.09.2024.
Як встановлено із комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», судом було виготовлено виконавчі листи у справі, які видано 27 вересня 2024 року.
07.11.2025 представник позивача подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у якій просив зобов'язати військову частину НОМЕР_1 протягом десяти календарних днів з дня отримання ухвали подати звіт про виконання рішення суду. Заява обґрунтована тим, що військова частина НОМЕР_1 до поточної дати не виконала рішення суду від 14.05.2024 у справі № 380/6156/24, в частині, що стосується проведення перерахунку ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 05 жовтня 2022 року, з урахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року та 1 січня 2022 року відповідно, з врахуванням раніше виплачених сум.
Про розгляді заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду суд виходить із такого.
Конституція України гарантує обов'язковість судового рішення, що є однією з основних засад судочинства (пункт 9 частини другої статті 129 Основного Закону); держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).
Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) у Доповіді про правовладдя, ухваленій на її 86-му пленарному засіданні, яке відбулося 25- 26 березня 2011 року [CDL-AD(2011)003rev], зазначила, що «юридична визначеність» вимагає додержання принципу res judicata, що в тому числі охоплює виконання остаточних рішень судів (пункт 46).
Судовий контроль є одним з найефективніших способів забезпечення виконання судових рішень, оскільки є гарантією дотримання закону та прав інших суб'єктів; дозволяє мінімізувати можливість зловживань; стимулює зобов'язану особу виконувати судові рішення добровільно та без застосування до неї відповідних санкцій; передбачає можливість застосування додаткових заходів для виявлення реальних перешкод у виконанні судового рішення, зокрема шляхом реагування на це окремими судовими рішеннями; сприяє підвищенню рівня довіри суспільства до судової системи.
Схожі правові висновки зроблені Конституційним Судом України у рішенні щодо гарантування захисту прав і свобод особи за рішенням Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2024 року № 1-р(ІІ)/2024.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частин 1-3 статті 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Отже, з указаних законодавчих положень вбачається, що суд може вжити заходів реагування в контексті судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.
Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 30 червня 2022 року у справі № 826/9960/15, а також Верховним Судом в ухвалах від 11 серпня 2020 року у справі №160/3586/19, від 17 вересня 2024 року у справі №200/3958/19-а, від 25 лютого 2025 року у справі № 580/2522/24, від 03 березня 2025 року у справі № 160/5259/20.
Усталеною судовою практикою також сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов'язком.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 9901/598/19.
Положення КАС України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених ч. 1 ст. 382 КАС України. Тобто, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача. Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду в ухвалі від 05.07.2018 у справі № 206/3911/17.
У справі № 800/592/17 Велика Палата Верховного Суду змінила підхід до правил застосування судового контролю, роз'ясненого у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.03.2017 «Про огляд практики застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства». Вищий адміністративний суд України вважав, що суд першої чи апеляційної інстанції може застосовувати судовий контроль за виконанням рішення суб'єкта владних повноважень відповідачем у справі під час прийняття рішення у справі. Натомість, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що клопотання про встановлення судового контролю може бути подане й після ухвалення судового рішення у справі.
Отже, на думку суду, вказана обставина не позбавляє позивача права звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду після його ухвалення.
Відтак, необхідно встановити наявність підстав для покладення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) на відповідача як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у цій справі.
Представник позивача обґрунтовує свою заяву неповним виконанням рішення суду від 14.05.2024 у справі №380/6156/24. Зазначає, що відповідач здійснив виплату позивачу суми, щодо способу визначення якої, а також щодо відповідності його способу, встановленому у рішенні суду від 14.05.2024 у справі № 380/6156/24, відсутні відомості. В свою чергу, відповідач не надав пояснень щодо заяви представника позивача та не надав належних доказів повного виконання судового рішення.
Отже, заява представника позивача подана в порядку ст.382 КАС України підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 2-3 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Враховуючи предмет спору та те, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження достатнім строком для підготовки звіту є строк, який становить 30 календарних днів з дня отримання відповідачем цієї ухвали.
Керуючись ст.ст. 243, 248, 256, 293-295, 381-1, 382-382-3 КАС України, суд
клопотання представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - задовольнити.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі №380/6156/24 разом з письмовими доказами на підтвердження повного виконання судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Чаплик І.Д.