справа № 380/1368/25
в порядку виконання судового рішення
13 листопада 2025 року
Зал судових засідань №7
Львівський окружний адміністративний суд,
у складі:
головуючої-судді Братичак У.В.,
секретар судового засідання Волявська В.С.,
за участю сторін:
представника позивача: Тарасенко Д.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні, у м.Львові, в режимі відеоконференції звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, -
На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №380/1368/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі №380/1368/25 позов задоволено часткового. Визнано протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 06.11.2024 про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами, визначеними абзацом 9 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 06.11.2024 про звільнення з військової служби згідно з абзацом 9 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, за сімейними обставинами, у зв'язку з утриманням повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю II групи та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному судовому рішенні. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вказане судове рішення набрало законної сили 07.07.2025.
26 серпня 2025 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №380/1368/25.
09.10.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Ухвалою суду від 23.10.2025 заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії - задоволено. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 подати до Львівського окружного адміністративного суду, протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з моменту набрання ухвалою законної сили, звіт про виконання рішення суду від 20 травня 2025 року у справі №380/1368/25.
05.11.2025 до суду від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшов звіт про виконання судового рішення від 20 травня 2025 року у справі №380/1368/25.
Як слідує зі змісту поданого звіту, представник відповідача повідомляє, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі №380/1368/25 командиром військової частини НОМЕР_1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному судовому рішенні, 12.08.2025 було повторно розглянуто рапорт ОСОБА_1 від 06.11.2024 про звільнення з військової служби, згідно з абзацом 9 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за сімейними обставинами, у зв'язку з утриманням повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю II групи та прийнято обґрунтоване рішення.
За результатами повторного розгляду рапорту ОСОБА_1 (з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні) командиром Військової частини НОМЕР_1 було прийнято рішення, яким не погоджено звільнення ОСОБА_1 з військової служби та, як це передбачено Наказом Міністерства оборони України № 531 від 06.08.2024 «Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України», на рапорті (супровідному листі) 12.08.2025 була накладена відповідна резолюція.
При цьому, оскільки резолюція командира Військової частини НОМЕР_1 на рапорті (супровідному листі) ОСОБА_1 містила скорочене обґрунтування причин (підстав) непогодження його рапорту від 06.11.2024, Військовою частиною НОМЕР_1 , з власної ініціативи, керуючись мотивами дотримання та сприяння у реалізації прав військовослужбовця, було підготовлено відповідь на рапорт (вихідний номер 5481 від 08.10.2025). У вказаній відповіді було зазначено розширене тлумачення накладеної резолюції командира Військової частини НОМЕР_1 (обґрунтування причин (підстав) не погодження рапорту).
Враховуючи вищенаведене, вважає судове рішення виконаним та просить суд прийняти звіт про його виконання.
11.11.2025 до суду від представника позивача надійшли заперечення проти прийняття звіту Військової частини НОМЕР_1 , у яких просила накласти на командира Військової частини НОМЕР_1 штраф у розмірі 60 560 грн за невиконання судового рішення у справі № 380/1368/25 та встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 380/1368/25.
В обґрунтування заперечень зазначила, що відповідач проігнорував висновки суду та за результатами повторного розгляду рапорту позивача прийняв рішення, що є аналогічним тому, яке суд вже визнав протиправним у цій справі, в тому числі, з ідентичним обґрунтуванням.
У судовому засіданні представник позивача просила суд відмовити у прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 , накласти штраф на її командира та встановити відповідачу строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 380/1368/25.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, 10.11.2025 подав до суду клопотання, у якому просив здійснити судовий розгляд у справі № 380/1368/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за відсутності представника Військової частини НОМЕР_1 .
Розглядаючи звіт Військової частини НОМЕР_1 , суд керується таким.
Стаття 129-1 Конституції України передбачає, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, гарантує право особи на виконання судового рішення, винесеного на її користь, протягом розумного строку. Згідно частини 2 статті 14 та частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки протилежне суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Суд також зауважує, що у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» Європейський суд з прав людини наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Отже, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27 від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України № 11944/05 від 12 травня 2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Ромашов проти України від 27 квітня 2004 року, Шаренок проти України від 22 лютого 2004 року зазначено, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), № 29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06 від 19 лютого 2009 року).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню рішенню суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Також суд зауважує, що з аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Відповідно до статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно з чч. 1-4 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі №380/1368/25 визнано протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 06.11.2024 про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами, визначеними абзацом 9 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 06.11.2024 про звільнення з військової служби згідно з абзацом 9 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, за сімейними обставинами, у зв'язку з утриманням повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю II групи та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному судовому рішенні.
Отже, судом хоча і не зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , поряд з цим зобов'язано повторно розглянути рапорт та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному судовому рішенні.
Так, за змістом рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі №380/1368/25, судом було встановлено, що механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту визначено Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 (далі - Порядок №531).
Згідно з п.п. 2-4 Розділу ІІІ Порядку №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Як слідує з додатку 1 до Порядку №531 (вимоги до оформлення резолюції (рішення) до рапорту військовослужбовця), в разі не погодження рапорту, зазначається правова підстава та обґрунтування.
Більше того, досліджуючи відповідну резолюцію, проставлену відповідачем на супровідному листі Військової частини НОМЕР_2 , яким направлялися документи на звільнення позивача, суд констатував, що така не містить жодних обґрунтувань та правових підстав для відмови в задавлені рапорту позивача, що не узгоджується з вимогами Порядку №531.
Також у рішенні від 20 травня 2025 року судом встановлено, що листом від 12.10.2024 №9250 Військова частина НОМЕР_1 повідомила представника позивача, у відповідь на його скаргу, що в задоволенні рапорту було відмолено у зв'язку з ненаданням документів, які б підтверджували факт утримання позивачем своєї повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю ІІ групи. В свою чергу, солдат ОСОБА_1 до поданого рапорту долучив лише документи, які підтверджують ступінь споріднення та факт наявності в нього повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю.
Водночас, аналізуючи положення Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 (далі - Інструкція №170), суд у рішенні від 20 травня 2025 року зазначив, що для звільнення з військової служби на підставі абз. 9 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: у зв'язку з утриманням військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю II групи, підтвердженню підлягає лише факт інвалідності дитини та родинні зв'язки, а не факт утримання, як стверджував відповідач.
Суд констатував, що обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей прямо встановлений у ч. 1 ст. 198 Сімейного кодексу України, а тому не потребує окремого підтвердження, а підстави для відмови в задоволенні рапорту позивача, наведені відповідачем у листі-відповіді на скаргу представника позивача від 12.10.2024 №9250 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Так, як встановлено судом зі змісту поданого відповідачем звіту, а також матеріалів, долучених до нього, командир Військової частини НОМЕР_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі №380/1368/25 повторно розглянув рапорт про звільнення з військової служби солдата ОСОБА_1 , однак не врахував вищезгаданих висновків, викладених у цьому ж судовому рішенні.
Зокрема, командир Військової частини НОМЕР_1 , усупереч вимог Порядку №531, знову проставив резолюцію на супровідному листі Військової частини НОМЕР_2 , яким направлялися документи на звільнення позивача, не зазначивши належних правових підстав для відмови в задавлені рапорту позивача.
Крім цього, листом №5481 від 08.10.2025 у відповідь на рапорт позивача, Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено позивача про те, що за результатами повторного розгляду рапорту від 06.11.2024 щодо звільнення з військової служби, такий не погоджений, оскільки, станом на дату повторно розгляду, факт утримання повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю ІІ групи не підтверджений.
Отже, відповідачем повторно відмовлено у задоволенні рапорту позивача з підстав, яким суд вже надавав оцінку у справі №380/1368/25 та така відмова вже визнавалася неправомірною.
Наведене вище спростовує доводи представника Військової частини НОМЕР_1 про належне виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі №380/1368/25 та врахування його висновків.
Таким чином, оскільки судове рішення залишається невиконаним, а відповідач не навів жодних поважних причин, які унеможливлюють його виконання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття звіту суб'єкта владних повноважень та необхідність накладення штрафу на командира Військової частини НОМЕР_1 .
Статтею 7 Закону України від 9 листопада 2023 року № 3460-ІХ «Про Державний бюджет на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2025 року (тобто на дату розгляду питання про вжиття заходів судового контролю) становить - 3028 грн. 00 коп.
Визначаючись щодо розміру штрафу суд вважає необхідним застосувати його у мінімальному розмірі, тобто на рівні двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (60560,00 грн), оскільки, на переконання суду, такий розмір буде достатнім для відповідача та спонукатиме його виконати в повному обсязі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі №380/1368/25.
При цьому половина штрафу повинна стягуватись на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 15 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.
Також суд звертає увагу на те, що сплата відповідачем штрафу не звільняє від обов'язку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі №380/1368/25. Врахувавши зазначену вище норму Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що Військовій частині НОМЕР_1 слід встановити новий строк для подання до Львівського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі №380/1368/25 протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Керуючись приписами ст.ст. 5-12, 241, 248, 256, 293-295, 370, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
відмовити у прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії.
Накласти на командира Військової частини НОМЕР_1 штраф у розмірі 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок за невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі №380/1368/25.
Стягнути з командира Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) половину штрафу у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з командира Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Державного бюджету України половину штрафу у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.
Встановити Військовій частині НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) новий строк для подання до Львівського окружного адміністративного суду звіту про виконання в повному обсязі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі №380/1368/25 протягом п'ятнадцяти днів, з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено та підписано 17.11.2025.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна