17 листопада 2025 рокусправа № 380/18498/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з врахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що під час проходження служби позивач отримувала щомісячну додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Зауважує, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 не була врахована при нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористану дні щорічної основної відпустки. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує вимоги чинного законодавства.
Ухвалою від 16.09.2025 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Відповідач подав відзив на позовну заяву від 30.09.2025 (вх. 78068ел), у якому зазначає, що Кабінет Міністрів України цю доплату визначив законодавчо як «додаткова винагорода». Одночасно зазначає, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», будучи врегульованою окремою нормою права, видавником якої став Кабінет Міністрів України, не увійшла до системи грошового забезпечення військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України та не носить постійного характеру, а виплачується винятково на умовах, визначених згаданою постановою Уряду. Просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
Відповідно до витягу із наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України (по особовому складу) від 27.03.2022 № 234-ос/ВС відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» підполковника Вось ОСОБА_2 звільнено з військової служби за підпунктом “а» пункту 3 частини шостої статті 26 (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) у відставку з правом носіння військової форми одягу, та виключити її зі списків особового складу з 31.03.2022.
На адвокатський запит Військова частина НОМЕР_1 листом від 15.01.2024 № 9/2/61 повідомила, що при звільненні ОСОБА_1 нараховані та виплачені, зокрема додаткова винагорода згідно з ПКМУ № 168 від 28.02.2022 в сумі 35357,14 грн, дата виплати - 30.03.2022, компенсація за невикористану відпустку в сумі 182638,79 грн, дата виплати - 31.03.2022.
Представник позивача подав до відповідача запит від 05.03.2024 про доступ до публічної інформації, в якому просив надати інформацію або документи відносно ОСОБА_1 в тій частині, доступ до якої відповідно до законодавства не обмежено у спосіб визначений Типовою інструкцією про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 736 (виготовляється його копія, в якій слова, речення чи зображення, що містять інформацію з обмеженим доступом, ретушуються у спосіб, який виключає подальше відтворення ретушованого), а саме:
Розрахунково - платіжні відомості або картки грошового забезпечення за період із січня 2008 року по 2022 роки включно.
Інформацію про помісячно виплачене у період із січня 2008 року по травень 2022 року грошове забезпечення із зазначенням його видів відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме:
- про розміри посадових окладів;
- про розміри окладів за військовим званням;
- про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- про розмір одноразових додаткових видів грошового забезпечення, разових та компенсаційних виплат, розрахованих із грошового забезпечення;
- про розмір індексації грошового забезпечення із зазначенням базових місяців які взято при розрахунку індексації.
У відповідь на запит про доступ до публічної інформації від 05.03.2024 Військова частина НОМЕР_1 листом від 05.04.2024 № 9/2/1/324 повідомила, що відповідно до вимог наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 13.02.2018 № 35 відомості, що містяться в розрахунково-платіжних відомостях та картках грошового забезпечення, мають гриф обмеження «для службового користування». Крім того, як неодноразово зазначалась раніше у відповідь № 9/2/1/61 від 15.01.2024 та № 9/2/1/194 від 26.02.2024 на адвокатські запити, у зв'язку із збройною агресію рф, загрозою життя та безпеки військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та членів їх сімей, з метою унеможливлення ідентифікації приналежності співробітників до розвідувальних органів України було видано Розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 «Про забезпечення збереження матеріальних носіїв секретної та службової інформації» від 21.02.2022 №116/дск, яким передбачено знищення відповідної документації. На момент виконання вказаного вище Розпорядження не існувало потреби збереження запитуваних в даний період документів стосовно гр. ОСОБА_1 , натомість існувала нагальна потреба забезпечити в доступний спосіб безпеку гр. ОСОБА_1 та членів її сім'ї. Враховуючи наведене, платіжні відомості щодо виплати індексації грошового забезпечення знищенні встановленим порядком на виконання зазначеного вище розпорядження. Таким чином, надати копії документів (та/або інформацію, яка у них міститься), яких фізично немає (знищено у спосіб, який унеможливлює відновлення інформації на матеріальних носіях інформації) не можливо.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо неврахування додаткової грошової винагороди при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей №2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзац 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ передбачає, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з пунктом 2 пстанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Згідно із Законами України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», “Про Державну прикордонну службу України» та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, що визначають види та розміри надбавок для виплат військовослужбовцям було розроблено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року № 558 (далі - Інструкція № 558).
Цією Інструкцією № 558, зокрема, визначено порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби.
Пунктом 2 Інструкції № 558 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із:
- основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);
- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Абзацом 3 пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 установлено, що грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (Постанова № 168), у пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
У свою чергу, суд зазначає, що положення 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ є відсильною, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністерству внутрішніх справ України.
Такими нормативно-правовими актами є Постанова № 704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Інструкція № 558.
Отже, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Разом з тим, пункт 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 не містять жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
Навпаки, за умовами вказаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував на день виключення зі списків особового складу.
Водночас відповідач не спростував належними доказами твердження позивача про те, що в період дії воєнного стану він щомісячно отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168.
Факт нарахування та виплати позивачеві такої винагороди відповідач не заперечує.
Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний врахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за невикористану щорічну основну відпустку.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у подібних правовідносинах (постанова від 20.08.2024 по справі № 420/693/23, постанова від 20.12.2024 по справі № 240/21650/23).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому, відповідач протиправно не врахував у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористану щорічну основну відпустку, додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РОНКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення ОСОБА_1 до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористану щорічну основну відпустку, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 17.11.2025.
Суддя Кедик М.В.