17 листопада 2025 рокусправа № 380/15424/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 10.05.2025 №913190144010 про відмову в перерахунку пенсії "Перехід на інший вид пенсії";
- зобов'язати відповідача перевести позивача на пенсію державного службовця з 03.06.2025, відповідно до пункту 10 розділу XI Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723 -XII, здійснивши нарахування та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках від 03.06.2025 № 81-13-01-10-21 та від 03.06.2025 № 82-13-01-10-21, виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.06.2025 позивач звернулася до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії як державному службовцю. Головне управління ПФУ у Львівській області розглянуло вказану заяву та 10.05.2024 прийняло рішення про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію державного службовця у зв'язку з тим, що до 01.10.2017 позивач отримувала пенсію, призначену згідно із Законом України "Про державну службу" та з 01.10.2017 переведена на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відтак, відсутні підстави для перерахунку пенсії відповідно до довідок від 03.06.2025 № 81-13-01-10-21 та від 03.06.2025 № 82-13-01-10-21.
Позивач вважає протиправним оспорюване рішення, а тому звернулася до суду за захистом порушеного права та просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою від 01.08.2025 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.
14.08.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та одержує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 13.12.2006.
З 01.04.2018 та 01.04.2021 позивачу проведений перерахунок пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV.
З 01.10.2017 позивач переведена з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Відповідач відмічає, що ОСОБА_1 вже одержувала пенсію за віком, яка була призначена відповідно до Закону України "Про державну службу".
03.06.2025 ОСОБА_1 звернулася із заявою про перерахунок пенсії (про перехід з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу").
За результатами розгляду заяви позивача від 03.06.2025 Головне управління ПФУ у Львівській області 10.05.2025 прийняло рішення № 913190144010 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію державного службовця у зв'язку з тим, що до 01.10.2017 позивач отримувала пенсію, призначену згідно із Законом України "Про державну службу" та з 01.10.2017 переведена на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, відтак, відсутні підстави для перерахунку пенсії відповідно до довідок від 03.06.2025 № 81-13-01-10-21 та від 03.06.2025 №82-13-01-10-21.
Стверджує, що Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII не передбачено здійснення перерахунків уже призначених пенсій державним службовцям. ОСОБА_1 можливо поновити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням п. 4-7 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, а саме переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійної справи, тобто в попередньому розмірі.
З 01.12.2015, тобто з початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" виключений, а пункт 5 викладений в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII, яким по іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
З огляду на викладене відповідач вважає, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачкою на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивачки за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених державним службовцям пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено.
З огляду на викладене, відповідач наполягає на відсутності правових підстав для здійснення такого перерахунку, у зв'язку із чим, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 13.12.2006.
До 01.10.2017 ОСОБА_1 одержувала пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-XII.
З 01.10.2017 позивач переведена з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
03.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою № 4198 про переведення із пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" № 889-VIII.
До заяви додані наступні документи: копія паспорта НОМЕР_1 , довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 81-13-01-10-21 від 03.06.2025 та № 82-13-01-10-21 від 03.06.2025.
За результатами розгляду заяви позивача від 03.06.2025 № 4198, Головне управління ПФУ у Львівській області 10.05.2025 прийняло рішення № 913190144010, яким відмовило ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" № 889-VIII.
У рішенні від 10.05.2025 № 913190144010 пенсійний орган зазначив такі мотиви для відмови: "… з 01.05.2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" №889-VII від 10.12.2015.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень, якого втратив чинність Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VII втратив чинність Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу ХІ Прикінцевих положень цього Закону…
…Розглянувши документи ЕПС з'ясовано, що ОСОБА_1 до 01.10.2017 одержувала пенсію призначену відповідно до Закону України "Про державну службу", з 01.10.2017 проведено перехід на пенсію за віком відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Перехід на пенсію за віком можливий за документами пенсійної справи. Проводити перерахунок пенсії відповідно до довідок № 81-13-01-10-21 від 03.06.2025 та № 82-13-01-10-21 від 03.06.2025 немає підстав, оскільки ОСОБА_1 вже одержувала пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про державну службу"…".
Не погодившись із цим рішення, позивач звернулася до суду.
Суд встановив, що спір у цій справі стосується не врахування відповідачем довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця довідок № 81-13-01-10-21 від 03.06.2025 та № 82-13-01-10-21 від 03.06.2025, що стало підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію за Законом України "Про державну службу".
Разом з цим, суд зауважує, що заява про переведення на інший вид пенсії подана ОСОБА_1 03.06.2025 та ця заява зареєстрована пенсійним органом за № 4198, у той час, як спірне рішення датоване 10.05.2025.
Отже, відповідач допустив описку щодо дати прийняття рішення № 913190144010, оскільки це рішення не може бути датоване 10.05.2025, тобто на місяць раніше, ніж позивач подала заяву за № 4198.
Надаючи оцінку позиціям сторін у цій справі, суд застосовує наступні правові норми.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, передбачено Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Із 01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993.
Частиною 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ) встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від "Про державну службу" № 889-VIII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, право на пенсію одержують особи, зазначені в пунктах 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, які мають необхідний стаж державної служби, страховий стаж та відповідний вік і в жодному із зазначених вище Законів не зазначається, що таке право особа одержує при умові, що їм раніше пенсія за Законом України "Про державну службу" не призначалась.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 до 01.10.2017 була отримувачем пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ.
З 01.10.2017 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою №4198 про переведення її із пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", із урахуванням довідок № 81-13-01-10-21 від 03.06.2025 та № 82-13-01-10-21 від 03.06.2025 про складові заробітної плати для державного службовця.
Відповідно до Довідки від 03.06.2025 № 81-13-01-10-21 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, виданої Головним управлінням ДПС у Львівській області про те, що ОСОБА_1 працювала в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на посаді головного державного інспектора, заробітна плата станом на 03.06.2025 становить: посадовий оклад - 16400,00 грн, надбавка за ранг (7 ранг) - 400, 00 грн, надбавка за вислугу років (33 відсотки) за стаж державної служби, а саме 11 років - 5412,00 грн. Усього: 22212,00 грн.
Відповідно до Довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, виданої Головним управлінням ДПС у Львівській області ОСОБА_1 про те, що середні розміри надбавок, премій та інших виплат за травень 2025 року становили: премія - 1640,00 грн, інші виплати - 1987,67 грн. разом - 3627,67 грн.
Підставою для неврахування вказаних довідок відповідач зазначає те, що Закон № 889-VIII не передбачає проведення перерахунку раніше призначених пенсій за новими довідками.
Втім, суд наголошує, що 23.12.2022 Конституційний Суд України ухвалив рішення №3-р/2022, в якому висновував щодо відповідності Конституції України (конституційності) Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (щодо гарантій соціального захисту державних службовців).
У своєму рішенні від 23.12.2022 № З-р/2022 Конституційний Суд України зазначає: "...сучасний стан законодавчого врегулювання з перерахунку розмірів пенсій суб'єкта права на конституційну скаргу та інших осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723, є не звичайною законодавчою прогалиною (лакуною), а законодавчим упущенням (legislative omission), наявність якого є порушенням Конституції України. Для розвитку, конкретизації та деталізації приписів статей 3, 8, 24, 46 Основного Закону України перерахунок розміру пенсій обов'язково має бути внормований у законі, ухваленому Верховною Радою України.
Незабезпечення державою законодавчого підґрунтя для функціонування ефективного юридичного механізму перерахунку розмірів пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, зокрема у зв'язку із законодавчим упущенням в унормуванні суспільних відносин, свідчить про ілюзорність конституційних гарантій права на соціальний захист та порушення низки конституційних норм і принципів.
Виявлене в підпункті 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII законодавче упущення вказує на невиконання державою позитивних обов'язків з унормування в законі певного сегмента пенсійних відносин, є дискримінаційним щодо суб'єкта права на конституційну скаргу та інших осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, не забезпечує дотримання юридичної рівності як одного зі складників принципу верховенства права (правовладдя) та порушує конституційні гарантії права на соціальний захист.
На підставі наведеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII суперечить частині другій статті 3, частинам першій, другій статті 8, частині першій статті 24, статті 46 Конституції України в тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ".
Відтак, зважаючи на те, що Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, відповідач зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст. 6 КАС України).
Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 6 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
При розгляді справи, суд враховує, що відповідач не заперечує можливість переведення позивача на пенсію за Законом України "Про державну службу", але єдиною підставою для відмови зазначає неможливість урахування нових довідок для перерахунку пенсії, як зазначає у відзиві: "… ОСОБА_1 можливо поновити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням п.п. 4-7 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, а саме переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійної справи.
Зважаючи на вищенаведене, суд, керуючись принципом верховенства права, дійшов висновку, що рішення відповідача від 10.05.2025 № 913190144010 про відмову в переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням довідок № 81-13-01-10-21 від 03.06.2025 та № 82-13-01-10-21 від 03.06.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд враховує таке.
У силу статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", № 40450/04, пункт 64).
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 вказала, що верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту. Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, невід'ємною частиною конституційного права на судовий захист є можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог щодо поновлення яких встановлена у належній судовій процедурі та формалізована у судовому рішенні, що забезпечено конкретними гарантіями, які б дозволяли реалізувати його в повному об'ємі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.
При цьому, суд враховує, що за висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. А втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права позивача відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.
Зважаючи на встановлені у цій справі фактичні обставини, наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.05.2025 № 913190144010 та зобов'язання відповідача перевести з 03.06.2025 ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, п. п 10, 12 XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, урахувавши при обчисленні пенсії довідки, які видані Головним управлінням ДПС у Львівській області № 81-13-01-10-21 від 03.06.2025 та № 82-13-01-10-21 від 03.06.2025.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За правилами ст. ст. 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Всупереч наведеним вище нормам КАС України відповідач не надав суду належних доказів законності оспорюваного рішення, тобто не довів наявність законних підстав для відмови позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-XII.
Разом з цим, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог у частині нарахування пенсії у розмірі 60% заробітної плати згідно із спірними довідками, оскільки визначення розміру пенсії у відсотковому значенні належить до функцій пенсійного органу із урахуванням стажу роботи позивача та правового регулювання цих правовідносин.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд не здійснює розподілу судових витрат, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) від 10.05.2025 № 913190144010.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області ( 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) перевести з 03.06.2025 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, п. п. 10, 12 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, урахувавши при обчисленні пенсії довідки, які видані Головним управлінням ДПС у Львівській області № 81-13-01-10-21 від 03.06.2025 та № 82-13-01-10-21 від 03.06.2025.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна