18 листопада 2025 року м. Київ справа №320/43116/23
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Кочанової П.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альфа-Інвест Груп» до Головного управління ДПС у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альфа-Інвест Груп" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.08.2023 за №0543270707 винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві,
- стягнути з Відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альфа-Інвест Груп" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень суд витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за наслідками фактичної перевірки ТОВ «Фінансова компанія «Альфа-Інвест Груп» ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0543270707 від 21.08.2023, яким ТОВ «Фінансова компанія «Альфа-Інвест Груп» нараховані штрафні (фінансові) санкції за порушення пункту 7 статті 4 Закону № 265/95-ВР в сумі 0,50 грн.
Вважає, що висновки контролюючого органу щодо встановленого порушення податкового законодавства не відповідають дійсності, а податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог законодавства, з огляду на що є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року адміністративний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 відкрито провадження у справі №320/43116/23, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.
17 січня 2024 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ДПС у м. Києві надійшло клопотання про надання додаткового часу для підготовки відзиву на позовну заяву.
02 лютого 2024 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву з додатками.
Відповідач із позовом не погоджується та вважає його необґрунтованим та такими, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що за результатами фактичної перевірки позивача складено акт фактичної перевірки від 19.06.2023 реєстраційний № 10895/06/22/PPO/39013808, яким встановлено порушення вимог: пункту 7 статті 4 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), а саме: встановлено факт невідповідності готівкових коштів на місці проведення операцій з торгівлі валютними цінностями (72800,50 грн) даним фіскального звіту (72 800,40 грн), сума перевищення (невідповідності) склала 0,10 грн.
Відповідно до опису наявних готівкових коштів від 20.07.2022 станом на 11 год 15 хв на місці проведення операцій сума готівкових коштів становила 72 800,50 грн, сума коштів, яка зазначена у фіскальному звіті за 16.06.2023 реєстратора розрахункових операцій фіскальний номер 3001021421, становить 72800,40грн, сума, на яку виявлено незбіг- 0,10 грн.
В результаті чого, на підставі акту фактичної перевірки від 19.06.2023 року реєстраційний №10895/06/22/PPO/39013808, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2023 № 0543270707 та відповідно до підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, пункту 4 статті 18 Закону України № 265/95-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі: 0,50 грн.
Винесене податкове повідомлення - рішення є правомірним та таким що прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
05 березня 2024 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ДПС України надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому останній заперечував проти задоволення позову та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
29.10.2024 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення у справі в яких зазначив про те, що в період дії на території України воєнного стану податковий орган до 17 березня 2022 року взагалі не міг застосовувати до суб'єктів господарювання санкції передбачені Законом № 265/95ВР, а з 17 березня 2022 року набув повноважень на застосування таких санкцій лише у випадку порушення порядку здійснення розрахункових операцій, предметом яких була, зокрема, і купівля/ продаж іноземної валюти.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ТОВ «Фінансова компанія «Альфа-Інвест Груп» зареєстроване як юридична особа 09.12.2013 відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
ТОВ «Фінансова компанія «Альфа-Інвест Груп» здійснює свою діяльність з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі на підставі Генеральної ліцензії Національного банку України від 26.03.2021 №26.
Головним управлінням ДПС у Житомирській області проведено фактичну перевірку пункту обміну валют, розташованого за адресою: Житомирська область, смт. Черняхів, вул. Володимирівська, 14, де здійснюється діяльність ТОВ «ФК «Альфа-Інвест Груп».
За результатами перевірки складено акт від 19.06.2023 реєстраційний № 10895/06/22/PPO/39013808,, яким встановлено порушення ТОВ «ФК «Альфа-Інвест Груп» вимог пункту 7 статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме встановлено факт невідповідності готівкових коштів на місці проведення операцій з торгівлі валютними цінностями даним фіскального звіту, сума перевищення склала 0,10 грн.
На підставі вказаного акта перевірки Головним управлінням ДПС у місті Києві винесено податкове повідомлення - рішення форми «С» від 21.08.2023 № 0543270707, яким до ТОВ «ФК «Альфа-Інвест Груп» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 0,50 грн.
31.08.2023 року в порядку адміністративного оскарження та згідно з пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, позивач подав скаргу до ДПС України.
За результатами адміністративного оскарження, позивачем отримано рішення від 27.10.2023 про результати розгляду скарги ДПС України №32243/6/99-00-06-03-02-06, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.
Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення податкового органу протиправним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, додаткові пояснення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями, в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) (далі також - ПК України), яким, зокрема, встановлено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг врегульовано Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на день виникнення спірних відносин, далі також - Закон № 265/95-ВР). Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до положень пунктів 1-5 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування;
4) забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення;
5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до статті 4 Закону № 265/95-ВР уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб'єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов'язані:
1) проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти, змінювати курс валюти відповідно до порядку, встановленого Національним банком України;
2) проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій;
3) зберігати протягом робочої зміни другий примірник розрахункового документа, що підтверджує здійснення операції;
4) застосовувати у встановленому порядку лише ті реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій;
5) видавати особі, яка купує або продає іноземну валюту, перший примірник розрахункового документа на повну суму операції;
6) здійснювати операції з купівлі-продажу іноземної валюти тільки за рахунок коштів банку;
7) забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту;
8) проводити технічне обслуговування без порушення раніше здійсненого належним чином опломбування реєстратора розрахункових операцій, ремонтувати реєстратори розрахункових операцій через центри сервісного обслуговування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
9) забезпечувати цілісність пломб реєстраторів розрахункових операцій, а також незмінність програмно-технічних засобів, що реалізують фіскальні функції.
Суд звертає увагу на те, що дана стаття визначає обов'язки уповноважених банків, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб'єктів господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку; при виконанні банківських операцій, крім: операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, якщо такі операції виконуються не в касах уповноважених банків; операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування, за винятком програмно-технічних комплексів самообслуговування, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.
Згідно із пунктом першим Розділу І Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.12.2002 №502 (далі також - Інструкція №502), вказана Інструкція встановлює порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України для уповноважених банків, а також для уповноважених фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку, їх кас, пунктів обміну іноземної валюти та пунктів обміну іноземної валюти, що відкриваються банком, фінансовою установою на підставі укладених агентських договорів з юридичною особою-резидентом. Банки, фінансові установи здійснюють операції з готівковою іноземною валютою на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.
Згідно пункту першого статті 18 Закону № 265/95-ВР у разі порушення встановленого цим Законом порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, до уповноважених банків та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками, за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, зокрема: ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, нероздрукування розрахункового документа, що підтверджує виконання операції з купівлі-продажу іноземної валюти, або проведення операції на неповну суму коштів.
Відповідно до пункту другого статті 18 Закону № 265/95-ВР, у разі порушення встановленого цим Законом порядку виконання операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі до банків, небанківських фінансових установ, суб'єктів господарювання, які здійснюють такі операції на підставі агентських угод з банками, що здійснюють торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірі, зокрема, ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, не роздрукування розрахункового документа, що підтверджує виконання операції з купівлі-продажу іноземної валюти, або проведення операції на неповну суму коштів.
Отже, зазначені фінансові санкції застосовуються виключно до уповноважених банків, небанківських фінансових установ, суб'єктів господарювання, які здійснюють такі операції на підставі агентських угод з банками, що здійснюють торгівлю валютними цінностями в готівковій формі.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що обов'язки з виконання вищевказаних операцій виникають у уповноважених банків або їх агентів.
Здійснивши аналіз вказаних положень законодавства, суд зауважує на помилковості висновків відповідача щодо можливості застосування до позивача санкцій, встановлених статтею 18 Закону № 265/95-ВР, оскільки позивач не є суб'єктом, до якого такі санкції можуть застосовуватися (уповноваженим банком чи суб'єктом господарювання, що здійснює свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками), що відповідачем не спростовано.
Як встановлено матеріалами справи, ТОВ «Фінансова компанія «Альфа-Інвест Груп» здійснює діяльність з обміну валют на підставі ліцензії на здійснення валютних операцій від 26.03.2021 №26, виданої Національним банком України.
Оскільки позивач не є уповноваженим банком, що здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти та суб'єктом господарювання, який здійснює ці операції на підставі агентської угоди з уповноваженим банком, а діє на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, підстави для притягнення його до відповідальності за порушення пунктів 2, 5 статті 4 Закону № 265/95-ВР відсутні.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 13.06.2018 у справі № 826/15581/16 (провадження № К/9901/41394/18), а також в постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 у справі № 640/18925/18, та постанові від 16.09.2020 у справі №640/25238/19.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме проведення операції з купівлі-продажу іноземної валюти без застосування реєстратора розрахункових операцій зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та не видачі розрахункового документа встановленого зразка на повну суму операції, натомість податковим органом не надано доказів щодо правомірності оскаржуваного рішення, тому податкове повідомлення-рішення від 21.08.2023 № 054327077 (форма "С"), є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому суд враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 2684,00 грн. Отже, в силу приписів статті 139 КАС України сплачений судовий збір в розмірі 2684,00 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альфа-Інвест Груп» до Головного управління ДПС у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.08.2023 форми «С» №0543270707, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альфа-Інвест Груп» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 0,50 гривень.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альфа-Інвест Груп» (код ЄДРПОУ 39013808) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 18 листопада 2025 року.
Суддя Кочанова П.В.