18 листопада 2025 року м.Київ № 320/10872/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування постанови,
Київська міська рада звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича про накладення штрафу № 68755463 від 03.02.2025 з примусового виконання виконавчого листа від 20.02.2019, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва у справі № 826/1501/17.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 03 лютого 2025 року прийнято постанову про накладення штрафу на Київську міську раду у сумі 10 200 грн. Позивач не погоджується з постановою про накладення штрафу та вважає її такою, що підлягає скасуванню, оскільки проєкт рішення Київської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» (проєкт рішення підготовлено з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2018 у справі № 826/1501/17) було повторно включено до порядку денного пленарного засідання Київської міської ради 13.06.2024, розглянуто по суті, за результатами голосування - рішення не прийнято. Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 позовну заяву було залишено без руху.
На виконання вимог ухвали недоліки позовної заяви усунуті у строк та у спосіб, що визначені в ній.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Тобто, законодавець закріпив імперативний обов'язок державного виконавця дотримуватись вимог Закону під час здійснення заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2018 у справі № 826/1501/17, залишеним без змін ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2018, позов ОСОБА_1 до Київської міської ради задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 12 липня 2016 року №674/674 «Про відхилення проєкту рішення «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» (справа клопотання К-24370). Зобов'язано Київську міську раду надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину Угринюку Тарасу Богдановичуна АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» згідно проєкту рішення Київської міської ради№ПР-8781 від 09.02.2016 «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» (справа клопотання К-24370).
На виконання рішення суду від 06.08.2018 у справі № 826/1501/17 Окружним адміністративним судом міста Києва 20.02.2019 були видані виконавчі листи.
У відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на виконанні перебуває виконавчий лист № 826/1501/17, виданий 20.02.2019 Окружним адміністративним судом міста Києва, про зобов'язання Київської міської ради надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд згідно проєкту рішення Київської міської ради № ПР-8781 від 09.02.2016 «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» (справа клопотання К-24370).
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 23.02.2022 було винесено постанову ВП №68755463 про відкриття виконавчого провадження. Пунктом 2 вказаної постанови боржника повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
04.07.2022 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про накладення штрафу в розмірі 5 100 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 640/12310/22 визнано протиправною та скасовано постанову від 04.07.2022 ВП № 68755463 про накладення штрафу за невиконання рішення суду.
23.11.2023 державним виконавцем направлено вимогу, якою зобов'язано повідомити Відділ примусового виконання рішень Департаменту про стан виконання рішення суду.
Листом від 08.12.2023 № б/н представником боржника повідомлено, що Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з метою виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2020 у справі № 826/1500/17, направлено лист від 08.12.2023 №0570202/1-16388 до Київської міської ради з проханням включити проєкт рішення Київської міської ради «Про надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » до порядку денного пленарного засідання Київської міської ради, як невідкладний.
Однак, рішенням Київської міської ради №7788/7829 від 08.02.2024 відхилено вищезазначений проєкт рішення Київської міської ради.
Постановою державного виконавця від 12.03.2024 за неналежне виконання судового рішення державним виконавцем у відповідності із вимогами статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» на боржника накладено штраф у сумі 5 100 грн та повторно зобов'язано виконати судове рішення згідно виконавчого документа у 10-й строк.
Київською міською радою оскаржено постанову державного виконавця від 12.03.2024 у ВП № 68755463 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 у справі № 320/27988/24 у задоволенні адміністративного позову Київської міської ради відмовлено.
Проєкт рішення Київської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» (проєкт рішення підготовлено з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2018 у справі № 826/1501/17) було повторно включено до порядку денного пленарного засідання Київської міської ради 13.06.2024, розглянуто по суті, за результатами голосування - рішення не прийнято.
Постановою відповідача від 03.02.2025 за неналежне виконання судового рішення державним виконавцем у відповідності із вимогами статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» на боржника накладено штраф у сумі 10200 грн.
Не погоджуючись із постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03 лютого 2025 року в рамках ВП №68755463, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі по тексту Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями частин першої - третьої статті 63 Закону №1404-VIII, згідно частини першої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Статтею 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Наведене в сукупності свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Суд зауважує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що не виконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження».
Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішенням про накладення штрафу має бути встановлено факт не виконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 №554/13475/15-ц.
Тобто, поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
У Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява № 30779/04).
Позивачем зазначено, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2018 у справі №826/1501/17, яке набуло чинності 16.11.2018, у встановленому законом порядку було підготовлено проєкт рішення Київської міської ради «Про надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » та подано заяву про включення його до порядку денного пленарного засідання Київської міської ради, як невідкладний.
Однак, рішенням Київської міської ради від 08.02.2024 №7788/7829 відхилено проєкт рішення «Про надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ».
Позивач у позові стверджує, що про вжиті заходи, направлені на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2018 було повідомлено відповідача в установленому порядку.
Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У силу статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Тож обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19.
Доводи представника позивача про те, що на виконання рішення суду у цій справі рішення Київської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» (проєкт рішення підготовлено з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2018 у справі № 826/1501/17) було повторно включено до порядку денного пленарного засідання Київської міської ради 13.06.2024, розглянуто по суті, за результатами голосування - рішення не прийнято.
Отже рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2018 у справі № 826/1501/17 Київська міська рада у спосіб, визначений у його резолютивній частині, не виконала, а також не врахувала висновки суду, наведені у мотивувальній частині судового рішення.
Суд враховує, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в яких є держава в особі її компетентних органів, а тому, адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Наводячи підстави неможливості виконання рішення суду, позивач не подавав доказів вчинення дій, спрямованих на те, щоб посприяти виконанню рішення, або за наявності підстав зупинити проведення виконавчих дій чи відстрочити/розстрочити виконання судового рішення. Не вчиняв, жодних дій, які б були спрямовані на виконання рішення суду у строк, визначений Законом України «Про виконавче провадження».
Отже, суд робить висновок, що боржник не виконав рішення суду від 06.08.2018 у справі №826/1501/17 без поважних причин.
З огляду на зазначене, суд робить висновок, що відповідач, приймаючи оскаржену постанову ВП №68755463 від 03.02.2025 про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн діяв на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та у межах своїх повноважень, тому підстави для скасування спірної постанови відсутні.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову Київської міської ради відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Шевченко А.В.