про поновлення строку звернення до суду
17 листопада 2025 року справа №320/43775/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Франковської А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної охорони України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди,
за участю сторін:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - Крилова Ю.І.,
представники відповідача - Ковганич К.С., Кулик В.О.,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління Державної охорони України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним (незаконним) та скасувати наказ Управління Державної охорони України (код ЄДРПОУ 00037478) від 10.07.2024 №589-ос "Про особовий склад", в частині зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розпорядження начальника УДО України;
- поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді заступника директора Департаменту оперативного забезпечення охорони та контррозвідувальних заходів Управління Державної охорони України;
- визнати протиправним (незаконним) та скасувати наказ Управління Державної охорони України (код ЄДРПОУ 00037478) від 31.07.2024 №670-ос "Про накладення дисциплінарного стягнення", в частині накладення дисциплінарного стягнення "пониження у військовому званні на один ступінь" на полковника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- визнати протиправним (незаконним) та скасувати наказ Управління Державної охорони України (код ЄДРПОУ 00037478) від 31.07.2024 №671-ос "Про особовий склад", в частині присвоєння військового звання на один ступінь нижче в порядку виконання дисциплінарного стягнення підполковник полковнику ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- стягнути з Управління Державної охорони України (код ЄДРПОУ 00037478) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.
До суду з даним позовом позивач звернувся 30.08.2024, направивши позовну заяву з додатками на адресу суду засобами поштового зв'язку, що підтверджується копією опису вкладення до цінного листа Укрпошта з трекінгом 7840500027812 та накладної Укрпошти від 30.08.2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним позовом в частині оскарження наказу від 10.07.2024 №589-ос "Про особовий склад" в частині зарахування ОСОБА_1 у розпорядження начальника УДО України, а також докази поважності причин його пропуску; надання доказів сплати судового збору у сумі 2422,40 грн.
15.05.2025 канцелярією суду зареєстровано заяву представника позивача про усунення недоліків, направлену до суду поштою 10.11.2024, до якої додано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним позовом в частині оскарження наказу від 10.07.2024 №589-ос та докази сплати судового збору у сумі 2422,40 грн.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду в частині оскарження наказу Управління державної охорони України від 10.07.2024 №589-ос "Про особовий склад" представник позивача зазначає, що позивач не був належним чином ознайомлений із зазначеним наказом. За твердженням позивача, у липні 2024 року йому було повідомлено в усній формі про зарахування у розпорядження начальника УДО України, при цьому було продемонстровано документ, який не мав ознак належного оформлення, зокрема, не містив підпису, печатки, реквізитів, відмітки "згідно з оригіналом" або "для довідок". Позивач сприйняв цей документ як проєкт наказу або витяг, що не дозволяло йому достеменно встановити зміст та юридичну силу акту, який підлягав оскарженню.
У зв'язку з відсутністю належного ознайомлення з наказом позивач очікував на отримання належним чином оформленого документа, який би підтверджував факт його зарахування в розпорядження начальника УДО України. Лише після застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді пониження у військовому званні, що відбулося наприкінці липня 2024 року, позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката. 14.08.2024 між позивачем та адвокатом Криловою Ю.І. було укладено договір про надання правової допомоги, після чого адвокатом було направлено адвокатський запит до відповідача з вимогою надати копії витягів з наказів про особовий склад, у тому числі щодо позивача, без конкретизації реквізитів, які на той момент були невідомі.
У відповідь на адвокатський запит, 27.08.2024 на електронну адресу представника позивача надійшов лист від начальника Управління державної охорони України, яким було надано витяги з наказів, зокрема копія наказу від 10.07.2024 №589-ос "Про особовий склад". Саме з цього моменту, як зазначає представник позивача, позивач вперше достеменно дізнався про реквізити, зміст та юридичну природу акту, що підлягає оскарженню. До цього моменту позивач не мав об'єктивної можливості сформулювати позовні вимоги щодо оскарження наказу, оскільки не володів належною інформацією про його зміст.
Позовна заява була подана засобами поштового зв'язку 30.08.2024, що підтверджується поштовим описом та накладною. Позовні вимоги щодо оскарження наказу від 10.07.2024 №589-ос були заявлені одночасно з вимогами щодо оскарження інших наказів відповідача від 31.07.2024, які були подані в межах встановленого строку.
Враховуючи викладене, позивач просить суд поновити пропущений строк звернення до суду з адміністративним позовом в частині оскарження наказу відповідача від 10.07.2024 №589-ос "Про особовий склад" щодо зарахування ОСОБА_1 у розпорядження начальника УДО України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовку справи до судового розгляду. Призначено підготовче засідання на 07.08.2025. Витребувано докази у справі від позивача та відповідача.
При цьому в ухвалі суду від 09.07.2025 судом зазначено, що клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду в частині оскарження наказу відповідача від 10.07.2024 №589-ос "Про особовий склад" щодо зарахування ОСОБА_1 у розпорядження начальника УДО України буде вирішено після отримання від відповідача всіх доказів у справі, зокрема доказів ознайомлення позивача з оспорюваним наказом від 10.07.2024 №589-ос.
22.07.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Крім того, 22.07.2025 канцелярією суду зареєстровано клопотання відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 від 30.08.2024 до УДО України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди без розгляду в частині позовних вимог, в якій Управління державної охорони України просить суд залишити позовну заяву без розгляду в частині вимог щодо оскарження наказу від 10.07.2024 №589-ос "Про особовий склад", посилаючись на недотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Зокрема, відповідач зазначає, що наказом від 10.07.2024 №589-ос, виданим на підставі рапорту заступника начальника УДО України, полковника ОСОБА_1 було зараховано у розпорядження начальника Управління державної охорони України. Відповідач стверджує, що позивача було належним чином ознайомлено із зазначеним наказом 11.07.2024, що підтверджується листом ознайомлення, який долучено до матеріалів справи разом із відзивом на позовну заяву.
Водночас, за твердженням відповідача, позовна заява була складена представником позивача 30.08.2024, подана до суду 02.09.2024, а зареєстрована в підсистемі "Електронний суд" 18.09.2024. Таким чином, відповідач вказує, що позов подано поза межами встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.
Відповідач посилається на положення частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких у справах щодо проходження публічної служби, включаючи зарахування у розпорядження, встановлюється місячний строк звернення до суду. Враховуючи дату ознайомлення позивача з наказом - 11.07.2024, відповідач вважає, що останнім днем для подання позову було 11.08.2024, а отже, подання позову 02.09.2024 є несвоєчасним.
Крім того, відповідач звертає увагу суду на положення частини 4 статті 123 та пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України, відповідно до яких суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо після відкриття провадження встановить, що раніше визнані поважними причини пропуску строку були передчасними, і не знайде інших підстав для поновлення строку.
Управління державної охорони України також наводить аргументи щодо важливості дотримання строків звернення до суду, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справах "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" та "ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії", де наголошено на необхідності забезпечення юридичної визначеності, остаточності та захисту відповідачів від прострочених позовів. Відповідач вказує, що застосування строків позовної давності є звичайною практикою, яка запобігає несправедливості, пов'язаній із розглядом справ про події, що мали місце у далекому минулому, коли докази могли втратити достовірність.
На підставі викладеного відповідач просить суд залишити позовну заяву без розгляду в частині вимог щодо оскарження наказу від 10.07.2024 №589-ос "Про особовий склад" у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
16.09.2025 через підсистему "Електронний Суд" від представника позивача надійшло заперечення на клопотання (заяву), в якому представник позивача додатково обґрунтовує дотримання строку звернення до адміністративного суду в частині оскарження наказу Управління державної охорони України від 10.07.2024 №589-ос "Про особовий склад". Представник зазначає, що позовна заява була подана засобами поштового зв'язку 30.08.2024 року, а отже в межах строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням дати фактичного отримання належної інформації про зміст наказу.
Зокрема, представник позивача звертає увагу суду на те, що до моменту отримання відповіді на адвокатський запит, направлений 17.08.2024, позивач не мав достовірної інформації про реквізити та зміст наказу від 10.07.2024 №589-ос. Лише 27.08.2024, після надходження листа від начальника Управління державної охорони України, на електронну адресу адвоката Крилової Ю.І. було отримано витяг з зазначеного наказу, що, на думку представника позивача, є моментом, з якого слід обчислювати строк звернення до суду.
Представник позивача заперечує доводи відповідача щодо нібито ознайомлення позивача з наказом 11.07.2024, вказуючи на відсутність належних доказів такого ознайомлення. Зокрема, ставиться під сумнів достовірність наданого відповідачем листа ознайомлення, оскільки не було надано жодних підтверджень фактичного вручення наказу, зокрема ким саме, в який спосіб, чи був це повний текст наказу, чи лише витяг, чи містив він усі реквізити, передбачені для такого виду документа.
У зв'язку з цим представник позивача наполягає, що до 27.08.2024 позивач не мав реальної можливості сформулювати позовні вимоги щодо оскарження наказу, а отже, строк звернення до суду слід обчислювати з наступного дня - 28.08.2024. Відповідно до статті 120 КАС України, перебіг строку починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок. Таким чином, останнім днем для подання позову вважається 27.09.2024, а подання позову 30.08.2024 свідчить про дотримання строку.
Крім того, представник позивача звертає увагу суду на те, що заяву про поновлення строку було подано окремо, як самостійне процесуальне звернення, що додатково підтверджує добросовісність дій позивача та його намір забезпечити належний процесуальний порядок.
За таких обставин, представник позивача просить суд врахувати фактичні обставини отримання інформації про наказ, відсутність належного ознайомлення з ним у липні 2024 року, а також добросовісну поведінку позивача, яка свідчить про наявність підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Суд зазначає, що 15.10.2025 судом долучено до матеріалів справи письмові пояснення відповідача разом із доказами у справі, надані на виконання вимог протокольної ухвали суду від 07.10.2025, в яких відповідач повідомив суд про те, що згідно службової записки від 14.10.2025 №4-10376-2025с/з ознайомлення ОСОБА_1 з наказом від 10.07.2024 №589-ос здійснювалося т.в.о. начальника СВО ДППОЗ полковником ОСОБА_2 , шляхом доведення його змісту в усній формі та подальшої фіксації в листі ознайомлення. Також звернув увагу на те, що в матеріалах адміністративної справи наявна копія рапорту від 29.07.2024, в якому ОСОБА_1 , перебуваючи в розпорядженні начальника УДО України, звертався до т.в.о. директора ДППОЗ УДО України полковника ОСОБА_3 (за погодженням з особою, відповідальною за виконання ним службових обов'язків), з проханням надати йому частину щорічної основної відпустки за 2024 рік. Тобто, як вказує відповідач, в липні 2024 року позивачу було достеменно відомо про те, що він перебуває в розпорядженні, відтак його твердження та твердження його представника адвоката Крилової Ю.І. про те, що він дізнався про існування наказу від 10.07.2024 №589-ос лише після отримання відповіді на адвокатський запит від 17.08.2024 відповідач вважає неправдивими та такими, що спрямовані на введення суду в оману щодо дійсних обставин справи.
З посадовими обов'язками ОСОБА_1 , після зарахування останнього в розпорядження начальника УДО України, ознайомлювали т.в.о. начальника СВО ДППОЗ полковник ОСОБА_4 та т.в.о. заступника директора-начальник СВО полковник ОСОБА_5 . Однак в обох випадках позивач відмовився від ознайомлення зі службовими обов'язками, мотивуючи це тим, що він не може проходити службу в СВО у зв'язку з тим, що не визначена його придатність до служби за відповідною графою, оскільки на попередній посаді вимоги до стану здоров'я були іншими.
До вказаних письмових пояснень представником позивача додано рапорти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; службові записки ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .
У підготовчому засіданні 16.10.2025 суд поставив на обговорення питання про виклик в якості свідків посадових осіб ОСОБА_6 , який здійснював ознайомлення позивача зі службовими обов'язками під час перебування в розпорядженні начальника УДО України, та ОСОБА_7 , який здійснював ознайомлення позивача з наказом від 10.07.2024 №589-ос, для з'ясування питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог про оскарження наказу від 10.07.2024 №589-ос.
Представники відповідача заперечували проти виклику в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7
15.10.2025 через підсистему "Електронний Суд" відповідачем також подано заяву, в якій зазначено, що в Управлінні державної охорони України відсутні затверджені внутрішні нормативні акти, які б регламентували порядок ознайомлення військовослужбовців з актами індивідуальної дії з кадрових питань. Водночас, згідно зі службовою запискою від 14.10.2025 №4-10376-2025с/з, ознайомлення позивача з наказом №589-ос було здійснено т.в.о. начальника Служби виїзної охорони Департаменту планування та проведення охоронних заходів полковником ОСОБА_2 шляхом усного доведення змісту наказу та подальшого оформлення листа ознайомлення.
Відповідач також звертає увагу суду на наявність у матеріалах справи копії рапорту позивача від 29.07.2024, в якому ОСОБА_1 , перебуваючи в розпорядженні начальника УДО України, звернувся до т.в.о. начальника Департаменту планування та проведення охоронних заходів полковника ОСОБА_3 з проханням надати частину щорічної основної відпустки за 2024 рік. На думку відповідача, цей документ свідчить про те, що вже в липні 2024 року позивач достеменно знав про своє перебування в розпорядженні, а отже про факт видання наказу №589-ос. У зв'язку з цим твердження представника позивача про те, що позивач дізнався про існування наказу лише після отримання відповіді на адвокатський запит 27.08.2024, відповідач вважає неправдивими та такими, що спрямовані на введення суду в оману.
Крім того, відповідач зазначає, що після зарахування позивача у розпорядження начальника УДО України, його було ознайомлено з посадовими обов'язками т.в.о. начальника Департаменту планування та проведення охоронних заходів полковником ОСОБА_2 та т.в.о. заступника директора - начальника відповідного підрозділу полковником ОСОБА_9 . Однак, як зазначає відповідач, в обох випадках позивач відмовився від ознайомлення зі службовими обов'язками, мотивуючи це тим, що не може проходити службу в СВО через невизначеність придатності до служби за відповідною графою, оскільки вимоги до стану здоров'я на попередній посаді були іншими.
Таким чином, відповідач наполягає, що позивач був належним чином повідомлений про наказ №589-ос ще в липні 2024 року, мав об'єктивну можливість звернутися до суду в межах встановленого місячного строку, однак не скористався цим правом своєчасно. У зв'язку з цим відповідач вважає, що підстав для поновлення строку звернення до суду не існує.
16.10.2025 представником позивача подано суду заперечення, в якому представник позивача додатково обґрунтовує позицію щодо відсутності належного повідомлення позивача про наказ Управління державної охорони України від 10.07.2024 №589-ос "Про особовий склад". Зокрема, категорично заперечується твердження представника відповідача про те, що позивач був ознайомлений з наказом 11.07.2024. Представник позивача зазначає, що наданий відповідачем лист про ознайомлення не є належним доказом, оскільки не містить підтвердження фактичного вручення наказу, не вказано, ким саме та в який спосіб було здійснено ознайомлення, чи був наданий повний текст наказу, чи лише витяг, і чи містив він усі необхідні реквізити.
Представник позивача звертає увагу суду на те, що сам відповідач у своїх процесуальних документах фактично підтвердив, що позивач дізнався про факт зарахування у розпорядження лише наприкінці липня 2024 року. Зокрема, зазначено, що 12.08.2024 позивач звернувся з рапортом до начальника УДО України з проханням надати можливість ознайомитися з відповідним наказом, однак цей рапорт не був зареєстрований і був повернутий без розгляду. Представник позивача вказує, що такі дії з боку відповідача свідчать про перешкоджання доступу до інформації, що унеможливлювало своєчасне звернення до суду.
Водночас представник позивача зазначає, що позивач, як військовослужбовець, перебував у службовому підпорядкуванні, однак відповідно до наказу №589-ос його було призначено під відповідальність посадової особи, яка фактично не існує в штатному розписі - начальника Служби виїзної охорони Департаменту планування та проведення охоронних заходів. Це, на думку представника, створило додаткову невизначеність щодо статусу позивача, його службових обов'язків та підпорядкування, що також вплинуло на можливість реалізації права на судовий захист.
Представник позивача посилається на правовий висновок, сформований Верховним Судом у справі №120/359/24 від 29.11.2024, відповідно до якого проходження військової служби може бути об'єктивною причиною пропуску процесуального строку, зокрема через обмеження доступу до правової допомоги та необхідність забезпечення рівного доступу до правосуддя. У цьому контексті наголошується, що позивач, як військовослужбовець, діяв добросовісно, звернувся за правовою допомогою одразу після отримання часткової інформації, та подав позов у найкоротший можливий строк після отримання копії наказу - 27.08.2024.
Також представник позивача зазначає, що рапорти, надані відповідачем як докази ознайомлення, не є належними, оскільки не підтверджують факт вручення наказу, не містять підпису позивача про ознайомлення, і не можуть вважатися достатніми для встановлення початку перебігу строку звернення до суду.
У зв'язку з викладеним, представник позивача наполягає на тому, що позивач не був належним чином повідомлений про наказ від 10.07.2024 №589-ос, дізнався про його зміст лише 27.08.2024, а отже, строк звернення до суду слід обчислювати з цієї дати. Позов подано в межах строку, або, за наявності сумнівів, існують об'єктивні та поважні причини для його поновлення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін у справі та свідків, вирішуючи питання щодо поновлення позивачу строків звернення, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України встановлений місячний строк для звернення особи до суду для захисту порушених прав, свобод та інтересів у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Частинами 1, 6 статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Згідно з частинами 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналіз зазначених норм показав, що пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) також приділив увагу питанню пропуску строку звернення до суду.
Так, у справі "Стаббігс та інші проти Великобританії" ЄСПЛ наголосив, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" від 25.01.2000 ЄСПЛ зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
У своїй практиці ЄСПЛ звертав увагу, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення від 04.12.1995 у справі Беллет проти Франції (Bellet v. France), Series A №333-B, crop. 42, пункт 36).
ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи "Скордіно проти Італії", "Ятрідіс проти Греції").
Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
Крім того, частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В абзаці 7 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12.04.2012 №9-рп/2012 вказано, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.
Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини 1 статті 79 Закону України Про банки і банківську діяльність від 24.06.2020 №6-р(ІІ)/2020 зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що гарантування приписом частини 2 статті 55 Конституції України кожному права на доступ до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень є вимогою принципу верховенства права. Такий доступ не означає автоматичної незаконності цих рішень, дій або бездіяльності, а спрямований на перевірку у судовому порядку їх законності та правомірності, що не лише забезпечує ефективний захист прав, свобод кожної особи, якої стосується неправомірна діяльність суб'єктів владних повноважень, а й сприяє підтримці законності та правопорядку в цілому шляхом виявлення та усунення нелегітимних проявів у такій діяльності.
Так, судом встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 , датована 30.08.2024, надіслана до суду 02.09.2024 засобами поштового зв'язку, що підтверджується поштовим конвертом Укрпошти.
Позовні вимоги, серед іншого, стосуються оскарження наказу Управління державної охорони України від 10.07.2024 №589-ос "Про особовий склад" у частині зарахування позивача в розпорядження начальника УДО України. Водночас, у матеріалах справи наявна заява про поновлення строку звернення до суду в цій частині, подана представником позивача у відповідь на ухвалу суду про залишення позову без руху.
Згідно з позицією позивача, викладеною в заяві про поновлення строку, запереченнях та письмових поясненнях, позивач не був належним чином ознайомлений із наказом №589-ос у момент його видання. Повідомлення про подальшу зміну його статусу було здійснено в усній формі, без вручення належним чином оформленого документа. Документ, який було продемонстровано, не мав ознак офіційного наказу, а саме: не містив підпису, печатки, реєстраційних реквізитів, відмітки "згідно з оригіналом" або "для довідок". Позивач сприйняв його як проєкт або витяг, що не дозволяло йому сформулювати юридично обґрунтовану позицію для звернення до суду.
Відповідач, своєю чергою, стверджує, що позивача було ознайомлено з наказом 11.07.2024, посилаючись на лист ознайомлення та рапорт позивача про надання частини щорічної відпустки.
Згідно наданого суду листа ознайомлення з наказом УДО України від 10.07.2024 №589-ос «Про особовий склад» судом встановлено, що наданий лист ознайомлення оформлено у вигляді таблиці із зазначенням у такій наступних граф: ПІБ, дати ознайомлення та підпису. Наданий суду лист ознайомлення з наказом УДО України від 10.07.2024 №589-ос «Про особовий склад» не містить текстової частини, яка б містила інформацію про особу, якою здійснювалось ознайомлення особового складу, місце та спосіб проведення такого ознайомлення. Всього у таблиці у листі ознайомлення з наказом УДО України від 10.07.2024 №589-ос «Про особовий склад» наявні 33 позначення ПІБ, без зазначення найменування посад. В таблиці під номером 25 зазначено прізвище ім'я по-батькові позивача, в графі дата ознайомлення зазначено 11.07.2024 та в графі підпис проставлений підпис позивача, що останнім не заперечується (т.3, а.с.240).
Суд звертає увагу, що наданий лист ознайомлення з наказом УДО України від 10.07.2024 №589-ос "Про особовий склад" не підтверджує місце та спосіб вручення цього наказу, не містить даних про вручення особі, якої стосувався тексту наказу або витягу з нього.
Водночас суд бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_7 , допитаного в судовому засіданні 06.11.2025, який станом на 10.07.2024 обіймав посаду т.в.о. начальника Служби виїзної охорони Департаменту планування та проведення охоронних заходів УДО України, який повідомив, що ознайомлення особового складу з наказом про зарахування у розпорядження начальника УДО №589-ос від 10.07.2024 у зв'язку з проведеними організаційно-штатними змінами відбувалось шляхом усного повідомлення всіх осіб, яких стосувалися дані зміни, з'явитися для ознайомлення з наказом та в усному порядку по телефону доводився зміст наказу кожному військовослужбовцю, орієнтовно це було 20 військовослужбовців УДО. Консультант-експерт ОСОБА_10 за дорученням свідка обдзвонював всіх військовослужбовців, яких стосувався наказ №589-ос про зарахування в розпорядження начальника УДО та доводив зміст наказу по телефону, після чого військовослужбовці повинні були з'явитися в приміщення УДО по вулиці Болбочана в місті Києві та розписатися за ознайомлення з даним наказом. Свідок зазначив, що ОСОБА_1 , з яким свідок знайомий по службі, був ознайомлений з наказом УДО України від 10.07.2024 №589-ос «Про особовий склад». Особисто свідок не ознайомлював військовослужбовців УДО зі змістом наказу УДО України від 10.07.2024 №589-ос «Про особовий склад». Свідок пригадує, що ОСОБА_1 прибув для ознайомлення з даним наказом, але не пам'ятає як ОСОБА_1 ставив свій підпис на листі ознайомлення. Хто саме надавав ОСОБА_1 лист-ознайомлення свідок або консультант-експерт ОСОБА_10 - свідок не пригадує. Свідок повідомив, що він особисто не ознайомлював позивача зі змістом наказу УДО України від 10.07.2024 №589-ос «Про особовий склад». На питання суду чи відбувалось ознайомлення з наказом або витягом з нього свідок не пригадує. Свідок стверджував, що ознайомлення з наказом від 10.07.2024 №589-ос «Про особовий склад» здійснювалося у телефонному режимі, шляхом усного переказу змісту документа консультантом-експертом ОСОБА_11 за дорученням свідка. Свідок підтвердив, що не передавав позивачу письмову копію наказу, не надсилав його електронною поштою, не вручав особисто, а лише чув, що консультант-експерт ОСОБА_10 повідомив про зміст наказу під час телефонної розмови з позивачем.
В судовому засіданні 06.11.2025 був допитаний як свідок ОСОБА_5 , який з 17.07.2024 обіймав посаду т.в.о. заступника директора Департаменту планування та проведення охоронних заходів УДО України - начальника Служби виїзної охорони. Свідок повідомив, що позивач ОСОБА_1 , з яким до липня 2024 року свідок не був знайомий, перебував у підпорядкування свідка з 17.07.2024. Свідок познайомився з ОСОБА_1 , який після лікарняного прийшов до свідка підписати рапорт на надання відпустки. Свідок повідомив, що військовослужбовці СВО ДППОЗ УДО України, які підпорядковані свідку, були ознайомлені зі своїми посадовими обов'язками. Проте ОСОБА_1 орієнтовно в жовтні 2024 року відмовився від ознайомлення зі своїми посадовими обов'язками у зв'язку з невідповідністю графи про стан здоров'я вимогам нової посади. Свідок повідомив, що ОСОБА_1 вийшов з лікарняного приблизно в жовтні-листопаді 2024 року. Свідок вважає, що ОСОБА_1 знав, що був зарахований в розпорядження начальника УДО.
На думку суду, такий спосіб ознайомлення як доведення змісту наказу усно в телефонному режимі, за своєю природою, не дозволяє особі повноцінно ознайомитися з юридичним текстом акту, не забезпечує можливості перевірити його реквізити, обсяг, підстави та наслідки, а також не фіксується жодним чином у службових документах.
Відсутність письмового підтвердження, що позивач отримав повний текст наказу або витяг з нього, унеможливлює визнання такого усного повідомлення належним способом ознайомлення з актом, що має юридичні наслідки. Це додатково підтверджує, що позивач не мав об'єктивної можливості звернутися до суду у встановлений строк, оскільки не мав на руках паперової копії наказу або витягу з нього.
Щодо рапорту позивача від 29.07.2024 про надання щорічної основної відпустки, адресованого т.в.о. директора ДППОЗ УДО України полковнику Б.Ситченку, на який посилається відповідач, суд зазначає, що цей документ не містить жодного посилання на реквізити наказу №589-ос, не підтверджує, що позивач усвідомлював зміст наказу, його юридичну природу чи підстави зарахування у розпорядження. Сам факт перебування в розпорядженні не є тотожним факту ознайомлення з актом, що підлягає оскарженню, і не може вважатися моментом, з якого особа об'єктивно могла реалізувати своє право на звернення до суду.
Разом з тим, сам відповідач визнає, що в Управлінні державної охорони України відсутні затверджені внутрішні нормативні акти, які б регламентували порядок ознайомлення військовослужбовців з актами індивідуальної дії з кадрових питань, що свідчить про відсутність належного механізму фіксації моменту повідомлення.
Суд бере до уваги, що позивач не залишався пасивним після усного повідомлення про зміну його службового статусу, а вживав послідовних, активних і цілеспрямованих дій для отримання належної офіційної інформації, яка дозволила б йому реалізувати право на судовий захист. Зокрема, 12.08.2024 позивач звернувся з рапортом до начальника Управління державної охорони України з проханням надати копію наказу, яким його було зараховано в розпорядження. Однак цей рапорт не був зареєстрований у встановленому порядку, не отримав жодної відповіді по суті і був повернутий позивачу без розгляду. Така поведінка посадових осіб УДО України фактично унеможливила доступ позивача до офіційного документа, що мав би бути вручений або доведений до нього належним чином.
У зв'язку з цим, позивач був змушений звернутися за правовою допомогою до адвоката. 14.08.2024 між позивачем та адвокатом Криловою Ю.І. було укладено договір про надання правової допомоги, що підтверджує намір позивача захистити свої права в правовий спосіб. В межах цього договору адвокатом було підготовлено та направлено адвокатський запит до Управління державної охорони України з вимогою надати копії витягів з наказів про особовий склад, у тому числі щодо позивача. Запит був сформульований узагальнено, без зазначення конкретного номера наказу, оскільки на той момент позивач не володів жодною достовірною інформацією про його реквізити, зміст чи дату видання.
Лише 27.08.2024 на електронну адресу адвоката надійшла відповідь на адвокатський запит, в якій вперше було надано копію наказу від 10.07.2024 №589-ос "Про особовий склад". Саме з цього моменту позивач отримав можливість ознайомитися з повним текстом акту, встановити його юридичну природу, оцінити зміст та сформулювати відповідні позовні вимоги. Вже 30.08.2024 позовна заява була сформована, підписана та направлена до суду поштовим зв'язком, що підтверджується відповідними поштовими документами.
Суд оцінює цю хронологію як послідовну, логічну та добросовісну. Дії позивача свідчать про те, що він не зволікав із захистом своїх прав, а діяв активно, системно та в межах доступних йому процедур. Відсутність належного повідомлення про наказ №589-ос, перешкоджання в отриманні копії або витягу з наказу, а також об'єктивна неможливість сформулювати позовні вимоги без ознайомлення з його змістом, є тими фактичними обставинами, які свідчать про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Суд також враховує, що позивач є військовослужбовцем, перебував у службовому підпорядкуванні, не мав доступу до повної інформації про кадрові рішення, а його дії після отримання копії наказу свідчать про добросовісність і оперативність у захисті своїх прав. Відмова позивача від ознайомлення зі службовими обов'язками, зафіксована в матеріалах справи, навпаки підтверджує його позицію щодо невизначеності статусу та підпорядкування, а не свідчить про ознайомлення з наказом.
Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що позивач мав бути обізнаний про наказ ще в липні 2024 року, оскільки жоден із наданих відповідачем доказів не підтверджує факт належного ознайомлення з повним текстом акту, що підлягає оскарженню та вручення його копії або витягу. Відсутність нормативно визначеної процедури ознайомлення, усне доведення змісту наказу, демонстрація неповного документа свідчать про те, що позивач не мав об'єктивної можливості звернутися до суду у встановлений законодавством строк.
Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач дізнався про зміст наказу №589-ос лише 27.08.2024, а саме після отримання відповіді на адвокатський запит. Позов оформлено 30.08.2024, тобто без зволікань, одразу після отримання належної інформації.
Дослідивши доводи позивача щодо поновлення строку звернення до суду щодо поважності пропуску строку, суд приходить до висновку про доведеність поважності причин пропуску строку звернення до суду, а тому є достатні підстави для визнання судом таких причин поважними та поновлення пропущеного строку.
Вказані обставини поважності причин пропуску строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в часині позовних вимог.
У судовому засіданні 17.11.2025 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено 18.11.2025.
Керуючись статтями 121, 123, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду від 14.11.2024 задовольнити.
2. Визнати поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до Управління Державної охорони України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди, у частині визнання протиправним (незаконним) та скасування наказу Управління Державної охорони України від 10.07.2024 №589-ос "Про особовий склад" щодо зарахування ОСОБА_1 у розпорядження начальника УДО України.
3. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Управління Державної охорони України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди, у частині визнання протиправним (незаконним) та скасування наказу Управління Державної охорони України від 10.07.2024 №589-ос "Про особовий склад" щодо зарахування ОСОБА_1 у розпорядження начальника УДО України.
4. У задоволенні клопотання Управління Державної охорони України про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгшляду в частині позовних вимог відмовити.
5. Копії ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кушнова А.О.