14 листопада 2025 року м. Київ справа №320/36482/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому позивач (в редакції позовної заяви від 15.09.2024) просить суд:
- визнати бездіяльність відповідача протиправною, яка полягає у неприйнятті рішення, у передбачені законодавством України строки, щодо надання відстрочки від призову на військову службу відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ненаданні позивачу відповідних документів;
- визнати протиправним рішення про відмову у наданні відстрочки позивачу від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 05.07.2024 № 25;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо надання позивачу відстрочки від призову на військову службу.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що він є єдиною особою, яка може здійснювати догляд за батьком, інвалідом II групи, оскільки буд-які інші особи, які можуть здійснювати догляд за батьком позивача, ОСОБА_2 , у передбаченому законодавством України порядку відсутні. Отже, оскільки позивач є особою, яка здійснює постійний догляд за особою з інвалідністю II групи, не має бажання служити, не підлягає призову на військову службу та має право на відстрочку від призову на військову службу.
Відповідно до вимог чинного законодавства України 14.06.2024 позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про надання відстрочки від призову на військову службу з доданими до неї документами.
Проте відповідач протиправністю відмови відповідача у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу з причин невідповідності документів вимогам Додатку 5 постанови Кабінету Міністрів України № 560.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами опрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 (позивач) є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 від 12.12.2000.
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 13.11.1984 батьком позивача є ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_3 від 13.01.2000).
Відповідно до Акту огляду МСЕК серії АВ № 1056944 від 11.02.2021 ОСОБА_2 (батьку позивачу) встановлена друга група інвалідності довічно.
Згідно Акту встановлення факту здійснення догляду № 03-36/217 від 12.06.2024, складеного начальником Управління соціального захисту населення Боярської міської ради, позивач проживає разом ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 та здійснює щоденний догляд за батьком.
17.06.2024 позивач надіслав по пошті до відповідача заяву від 14.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу, в якій просив надати відстрочку від призову на військову службу відповідно до частини першої статті 23 Закону України 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
Згідно додатків до заяви та опису вкладення у цінний лист Укрпошти, до вказаної заяви позивачем були додані наступні документи:
- належним чином завірена копія паспорту ОСОБА_1 ;
- належним чином завірена копія Довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 ;
- копія паспорту ОСОБА_2 ;
- копія картки платника податків ОСОБА_2 ;
- належним чином завірена копія Свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;
- належним чином завірена копія Акту встановлення факту здійснення догляду №03-36/217 від 12.06.2024;
- належним чином завірена копія Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії АВ № 1056944 від 11.02.2021.
Згідно повідомлення відповідача від 05.07.2024 № 1/4534 позивачу повідомлено, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто його заяву та додані документи відповідно до пункту 13 частини першої статті 13 Закону № 3543-XII, та за результатами розгляду протоколом від 05.07.2024 № 25 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. В якості причин відмови вказано, що документи не відповідають вимогам Додатку 5 постанови Кабінету Міністрів України № 560.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби .
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та діє на момент розгляду цієї справи.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022, затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
Статтею 23 Закону № 3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Згідно з ч. ч. 7, 8 ст. 23 Закону № 3543-XII, перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до положень абз. 9 п. 11 Положення № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Процедуру надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560).
Відповідно до норм п. п. 56-67 Порядку № 560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка). Військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), інформацію про інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд.
Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаного, який відповідно до закону зобов'язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов'язаний утримувати військовозобов'язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У разі неможливості провести перевірку у військовозобов'язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.
Військовозобов'язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім'я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м. Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за якою здійснюється догляд. У заяві повинні бути зазначені такі відомості про військовозобов'язаного, який здійснює постійний догляд: прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); відомості про особу, за якою здійснюється постійний догляд (прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).
Військовозобов'язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до заяви, зазначеної в абзаці першому цього пункту, додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Районні, міські держадміністрації (військові адміністрації), виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад для розгляду документів щодо встановлення факту здійснення військовозобов'язаним постійного догляду за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», утворюють постійно діючу комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Додаток 5 цього Порядку визначає Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, відповідно до п.п. 13 п. 1 додатку 5 Порядку № 560, документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII є:
1) для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;
2) для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження);
3) для військовозобов'язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);
4) для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Отже суд наголошує, що наведеними вище положеннями для військовозобов'язаних, які претендують на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, передбачено обов'язок подання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки один із документів, що підтверджує інвалідність I чи II групи батьків військовозобов'язаного або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного (далі - батьків), документів, що підтверджують родинні зв'язки, і документів на підтвердження відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати.
Таким чином, першою умовою є наявність одного з батьків з І або II групою інвалідності.
При цьому, у випадку наявності в батьків інших осіб, які не є військовозобов'язаними та які відповідно до закону зобов'язані їх утримувати, військовозобов'язаний повинен подати документи, що підтверджують неможливість цих інших осіб утримувати батьків військовозобов'язаного. В разі підтвердження такої обставини, варто констатувати про відсутність невійськовозобов'язаних осіб які можуть здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи.
Отже, другою умовою є факт доведення відсутності невійськовозобов'язаних осіб, які відповідно до закону зобов'язані утримувати таких батьків.
Надалі, у разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Підставою виникнення спірних правовідносин слугує відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, як особі, яка має батька з інвалідністю ІІ групи.
Так, позивач на підтвердження наявності підстав для відстрочки до заяви від 14.06.2024 подав такі документи: копію паспорту ОСОБА_1 ; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 ; копію паспорту ОСОБА_2 ; копію картки платника податків ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копію Акту встановлення факту здійснення догляду №03-36/217 від 12.06.2024; копію Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії АВ № 1056944 від 11.02.2021.
За повідомленням відповідача від 05.07.2024 № 1/4534 за результатами розгляду заяви позивача комісія протоколом від 05.07.2024 № 25 ухвалила рішення про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. В якості причин відмови вказано, що документи не відповідають вимогам Додатку 5 постанови Кабінету Міністрів України № 560.
Проте повідомлення відповідача від 05.07.2024 № 1/4534 не містить чітко визначеної причини такої відмови з зазначенням яких саме документів відповідно п.п. 13 п. 1 додатку 5 Порядку № 560 позивачем не подано або ж які з поданих документів відповідач не приймає як належні і чому.
Протокол Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 05.07.2024 № 25 відповідачем до матеріалів справи не подано.
Отже вказані дії відповідача є протиправними.
Крім того, судом встановлено, що згідно поштового відправлення Укрпошти за № 0816500067993 заява позивача від 14.06.2024 була отримана відповідачем 20.06.2024. Проте рішення відповідачем за наслідками розгляду вказаної позивача було прийнято лише 05.07.2024, тобто з пропуском семиденного строку на прийняття рішення передбаченого Порядку № 560.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проте щодо вимог позивача в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо надання позивачу відстрочки від призову на військову службу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Аналіз цього положення дає змогу дійти висновку, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє.
Дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Суд зазначає, що за загальним правилом застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.
З іншого боку, у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача вчиняти певні дії, якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити. Виходячи з принципу «належного врядування», суб'єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.
Аналіз встановлених обставин справи та наведених вище норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що оскільки рішення відповідача не відповідає Порядку № 560 та не містить зазначення чіткої причин відмови позивачу у наданні відстрочки, суд приходить до висновку про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 була допущена протиправна бездіяльність, а відтак суд позбавлений можливості у даному випадку прийняти рішення про надання чи відмову у наданні відстрочки позивачу
Такі недоліки у реалізації суб'єктом владних повноважень своїх повноважень, крім того що характеризують оскаржене рішення як неправомірне, позбавляють суд можливості перевірити факт дотримання позивачем усіх умов, що є необхідними для надання йому відстрочки від призову на військову службу.
Тому порушені права позивача підлягають захисту у спосіб шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача.
Таким чином суд приходить до висновку, що відмова відповідача у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є протиправною, відтак наявні достатні правові підстави для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.06.2024 та вирішити питання щодо надання відстрочки, передбаченої пунктом 13 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням висновків суду.
Щодо інших доводів сторін, то вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у неприйнятті у встановлений законом строк рішення, щодо надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» згідно заяви від 14.06.2024.
3. Визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.07.2024 про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації.
4. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) від 14.06.2024 щодо надання відстрочки, передбаченої пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.
5. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.