17 листопада 2025 року м. Київ справа №320/13696/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідробест»
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
від 02.01.2024 № 104/0709,
І. Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідробест» з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.01.2024 №104/0709.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю податкового повідомлення-рішення, винесеного Головним управлінням ДПС у Київській області, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 7 367 841, 53 грн. Позивач зауважив, що висновками акту перевірки встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідробест» порушено частину третю статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та пункту 142 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», а саме порушено граничні терміни надходження товарів по зовнішньоекономічному контракту від 06.09.2022 № SWA22-1441-0501, який укладено з нерезидентом «CHERRY INTERNATIONAL CO. LIMITED» (Китай), на загальну суму 268 000,00 дол. США (еквів. 9 800 384,80 грн).
Водночас, на думку позивача, контролюючим органом не враховано положення чинного законодавства в частині не розповсюдження на Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідробест» за зовнішньоекономічним (імпортним) контрактом від 06.09.2022 № SWA22-1441-0501 з нерезидентом «CHERRY INTERNATIONAL CO. LIMITED» (Китай) граничних строків розрахувань відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 14.05.2019 № 67 «Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів». Крім того, на переконання позивача, відповідачем було здійснено невірний розрахунок пені, без урахування змін, що діяли на період дії на території України карантину у частині заборони нарахування пені у період з 01.03.2020 по 30.06.2023 та не враховано, що дія норми п.69.9 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України поширюється на правовідносини, які випливають із Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» щодо зупинення перебігу граничних строків розрахунків.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач у відзиві зазначив, що у ході перевірки встановлено порушення позивачем граничних термінів надходження товарів по зовнішньоекономічному контракту від 06.09.2022 № SWA22-1441-0501 з нерезидентом «CHERRY INTERNATIONAL CO. LIMITED» (Китай) на загальну суму 268 000,00 дол. США (еквів. 9 800 384,80 грн).
При цьому відповідач наголошує, що позивачем не заперечується факт порушення надходження за операціями з імпорту товару. Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 1 Постанови Правління Національного банку України від 14.05.2019 № 67 «Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів» граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в пункті 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 (зі змінами), та в пункті 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (зі змінами), не поширюються на, зокрема, товари, які використовуються для виконання робіт із виготовлення (розробки) агрегатів, систем космічних ракетних комплексів (космічних ракет-носіїв), космічних апаратів, наземного сегмента космічних систем та їх агрегатів, систем і комплектувальних виробів, а також із розробки, виробництва, переобладнання, ремонту, модифікації, технічного обслуговування авіаційної техніки та авіаційних двигунів для суб'єктів космічної діяльності, визначених відповідно до статті 1 Закону України «Про космічну діяльність», а також суб'єктів літакобудування, що підпадають під дію статті 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості». Разом з тим, відповідач наголошує, що позивачем не надано доказів, що поковки (штамповки) з алюмінієвого сплаву є товаром, що відповідає положенням пункту 1 Постанови № 67.
Щодо посилань позивача про неправомірність нарахування пені під час дії карантину та воєнного стану, Головне управління ДПС у Київській області зазначило, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону. Наразі ж відсутній Закон, який вносить зміни до Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», яким змінювались би положення в порядку застосування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті або в порядку застосування відповідальності за порушення порядку здійснення валютних операцій. Податковий кодекс України не регламентує порядок здійснення валютних операцій та не встановлює відповідальності за його порушення. Склад, порушення та санкції визначені саме в Законі України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», а Податковий кодекс України в даному випадку регламентує лише порядок прийняття податкового повідомлення-рішення, а не нарахування пені.
Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача, податкове повідомлення-рішення від 02.01.2024 № 104/0709 є правомірним, законним і обґрунтованим, відтак просив у задоволенні позову відмовити.
Позивач надав відповідь на відзив, у якому додатково акцентував увагу, що предметом зовнішньоекономічного контракту від 06.09.2022 № SWA22-1441-0501 з нерезидентом «CHERRY INTERNATIONAL CO. LIMITED» (Китай) є поковки (штамповки) з алюмінієвого сплаву, які закуповуються з метою подальшого виготовлення (виробництва) авіаційних коліс для літака АН-178 на виконання замовлення Державного підприємства «Антонов» для Міністерства оборони України. Таким чином, кінцевим отримувачем авіаційних коліс, що виготовляються з предмету контракту - поковок та штамповок, є Міністерство оборони України. У відповіді на відзив просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи, інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 у справі відкрито провадження у справі за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.05.2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні від 20.06.2024 суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
16.07.2024 до суду надійшло клопотання про визнання поважними причин неприєднання доказів до позовної заяви у справі.
13.01.2025 на адресу суду надійшла заява від позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
23.04.2025 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про визнання поважними причин неприєднання витягів з виписок по рахункам на оплату адвокатських послуг разом з копіями таких витягів.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі направлення від 15.11.2023 № 8752/10-36-07-09, виданого Головним управління ДПС у Київській області відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 82, п.п. 69.2 п.п. 69.21 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 13.11.2023 № 2280-п, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідробест» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 06.09.2022 № SWA22-1441-0501 з нерезидентом «CHERRY INTERNATIONAL CO. LIMITED» (Китай),за результатами якої складено акт перевірки від 28.11.2023 № № 25828/10-36-07-09/38274659 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідробест» (податковий номер 38274659) з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньо-економічним контрактом від 06.09.2022 № SWA22-1441-0501 з нерезидентом «CHERRY INTERNATIONAL CO. LIMITED» (Китай), за період з 06.09.2022 по 21.11.2023» (далі - акт перевірки) (а.с. 122-128).
Відповідно до акту перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем частини третьої статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та пункту 142 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», а саме порушено граничні терміни надходження товарів по зовнішньоекономічному контракту від 06.09.2022 № SWA22-1441-0501, який укладено з нерезидентом «CHERRY INTERNATIONAL CO. LIMITED» (Китай), на загальну суму 268 000,00 дол. США (еквів. 9 800 384,80 грн).
Позивач не погодився із висновками акту перевірки та подав заперечення за Вих. № 997/105-23 від 08.12.2023 (Вх. Головного управління ДПС у Київській області від 12.12.2023 № 76021/6), до якого було додано, зокрема, рішення № 178-521/18 по імпортозаміщенню гальмівного колеса КТ216, що застосовується на літаку Ан-178, лист узгодження до рішення, договір № ГБ-79ДП-2018 від 05.11.2018 про виготовлення партії гальмівних коліс та додаткові угоди до договору, графіки та обсяги поставок виробів колесо гальмівне НВ45А (альтернатива КТ216) під шину розміром 1120х450 модель 10А тощо. Позивач вважає, що разом із первинними документами, ним аргументовано відповідність його та Державного підприємства «Антонов» критеріям, встановленим статтею 2 Закону України «Про розвиток літакобудування, щодо яких запроваджено тимчасові заходи державної підтримки», а також те, що ТОВ «Гідробест» здійснив закупку товару для виготовлення комплектуючих технічного обслуговування авіаційної техніки, а отже на позивача за контрактом від 06.09.2022 № SWA22-1441-0501 поширюється дія пп. 1 абз. 1 п. 1 Постанови № 67 «Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів» в частині незастосування граничних строків.
За наслідками розгляду заперечення, Головне управління ДПС у Київській області листом від 26.12.2023 № 29156/12/10-36-07-09 повідомило, що висновки акту перевірки від 28.11.2023 № 25828/10-36-07-09/38274659 залишаються без змін, а заперечення без задоволення.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 02.01.2024 № 104/0709 про порушення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 06.09.2022 № SWA22-1441-0501 та застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у розмірі 7 367 841, 53 грн.
Не погоджуючись із прийнятим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Київській області від 02.01.2024 № 104/0709, ТОВ «Гідробест» звернулося зі скаргою до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 12.03.2024 № 6834/6/99-00-06-01-02-06 (а.с. 96-100) податкове повідомлення-рішення від 02.01.2024 № 104/0709 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 02.01.2024 № 104/0709 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ, встановлення відповідальності за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту та валютні операції» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2473-VIII).
Відповідно частини другої статті 5 Закону № 2473-VIII усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за: 1) операціями зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (у тому числі дивідендів) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій; 2) операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії; 3) операціями з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1-5 частини другої та частиною третьою статті 9 цього Закону, що надаються небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв'язку, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій; 4) операціями з розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій, казначейських зобов'язань України, номінованих в іноземній валюті, якщо це передбачено проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення); 5) операціями з купівлі-продажу державних цінних паперів, номінованих в іноземній валюті, якщо ініціатором або отримувачем за такою валютною операцією є банк; 6) іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та (або) нормативно-правовими актами Національного банку України. Розрахунки за операціями, визначеними цією частиною, можуть проводитися в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах.
Відповідно до положень статті 11 Закону № 2473-VIII валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду. Валютний нагляд здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду з метою встановлення відповідності здійснюваних валютних операцій валютному законодавству з урахуванням ризик-орієнтованого підходу. Валютний нагляд відповідно до частини другої цієї статті здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду без втручання у відповідні валютні операції та діяльність суб'єктів таких операцій, крім випадків запобігання агентами валютного нагляду проведенню валютних операцій, що не відповідають вимогам валютного законодавства. Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.
Згідно частиною першою, третьою, п'ятою статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Приписами частини восьмої статті 13 Закону № 2473-VIII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті.
Згідно з підпунктом 2 пункту 7 розділу II Інструкції про порядок валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою НБУ від 02.01.2019 № 7 (далі - Інструкція № 7), банк розпочинає відлік установлених НБУ граничних строків розрахунків з дати: здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу II Інструкції № 7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків: у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, - після отримання інформації з реєстру митних декларацій про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням митної декларації типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-51 «Переробка на митній території», ІМ-72 «Безмитна торгівля», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування» (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред'явлення резидентом документа (крім митної декларації), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортуєтеся, згідно із законодавством України не оформляється митна декларація).
Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 (далі - Постанова № 5), встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів (пункт 21).
Відповідно до пункту 14-2 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова № 18) граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів і застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022.
Відповідно до положень пункту 14-3 Постанови № 18 граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 14-2 цієї постанови:
1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій;
2) застосовуються з урахуванням установлених НБУ за поданням Кабінету Міністрів України відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону № 2473-VIII винятків та (або) особливостей для окремих товарів та (або) галузей економіки.
Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) укладено контракт від 06.09.2022 № SWA22-1441-0501 з нерезидентом «CHERRY INTERNATIONAL CO. LIMITED» (Китай) (Продавець) про поставку товару (поковки алюмінієвого плаву).
Відповідно до умов контракту, Продавець зобов'язується, на замовлення Покупця, поставляти поковки з алюмінієвого сплаву, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється у кількості та на умовах, зазначених в додатках до контракту.
Валюта контракту - долар США.
Загальна сума контракту - складає суму всіх додатків до контракту.
Умови поставки - FOB (згідно Інкотермс 2010).
Відповідно до Додатку 1 від 06.09.2022 затверджено найменування товару Slug-stamping (штамповка), HB45B.001-S кількість - 50 птг., HB45B.002-S кількість - 50 птг загальна вартість - 397 650 дол. США.
Порядок виконання оплати: початковий внесок - 75% вартості штамповок; остаточний платіж - 25% вартості штамповок, виконується після повідомлення про готовність продукції до відвантаження.
На виконання умов контракту, позивач здійснив перерахування коштів у якості попередньої оплати: 13.09.2022 у розмірі 248 000,00 дол. США; 11.11.2022 у розмірі 20 000,00 дол. США. Граничні терміни отримання імпортного товару за проведеною операцією - 11.03.2023 та 09.05.2023 відповідно.
Продавець за контрактом повідомив, що компанія-виробник перебувала на локдауні через COVID-19, в м. Чунцін були накладені обмеження, що стало причиною того, що працівники не працювали 6 тижнів з 10.11.2022 по грудень 2022 року, тому поставка відтерміновується.
Станом на 08.02.2023 відповідно даним оборотно-сальдової відомості по рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» по вказаному контракту встановлено дебіторську заборгованість на загальну суму 268 000,00 дол. США.
Контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «Гідробест» граничних строків надходження товару по контракту від 06.09.2022 № SWA22-1441-0501 на суму 248 000,00 дол. США на 255 днів (з 12.03.2023 по 21.11.2023) та на суму 20 000,00 дол. США на 196 днів (з 09.05.2023 по 21.11.2023).
Щодо не поширення граничних строків розрахунку за операціями з експорту та імпорту товарів на позивача.
Відповідно до статей 6, 7, 15, 25, 44, 56 Закону України «Про Національний банк України», статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 № 76-р «Про затвердження переліку товарів та (або) галузей економіки, для яких Національний банк має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження заходу захисту, передбаченого абзацом першим частини першої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», з метою врегулювання порядку здійснення банками валютного нагляду за дотриманням резидентами встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів Правління Національного банку України прийняло Постанову від 14.05.2019 № 67 «Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 67).
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Постанови № 67 установлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в пункті 21 розділу II Постанови № 5 (зі змінами), та в пункті 14-2 Постанови № 18 (зі змінами), не поширюються на, зокрема, товари, які використовуються для виконання робіт із виготовлення (розробки) агрегатів, систем космічних ракетних комплексів (космічних ракет-носіїв), космічних апаратів, наземного сегмента космічних систем та їх агрегатів, систем і комплектувальних виробів, а також із розробки, виробництва, переобладнання, ремонту, модифікації, технічного обслуговування авіаційної техніки та авіаційних двигунів для суб'єктів космічної діяльності, визначених відповідно до статті 1 Закону України «Про космічну діяльність», а також суб'єктів літакобудування, що підпадають під дію статті 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості».
Зазначеною нормою визначена сфера її дії: - за галузевою ознакою: космічна та літакобудівна галузь; - за суб'єктним складом: для суб'єктів космічної діяльності та для суб'єктів літакобудівної діяльності; - за предметом діяльності: операції з експорту та імпорту товарів, які використовуються для виконання робіт із розробки, виробництва, переобладнання, ремонту, модифікації, технічного обслуговування авіаційної техніки та авіаційних двигунів (систем космічних ракетних комплексів, космічних апаратів та їх агрегатів).
Таким чином, Постанова № 67, яка враховуючи її преамбулу, прийнята відповідно до вказаного вище розпорядження Кабінету Міністрів України № 76-р із затвердження переліку товарів та галузей економіки, на які НБУ має право встановлювати винятки із заходів захисту, передбаченого абзацом першим частини першої статті 13 Закону № 2473-VIII, - визначає галузі економіки України та товар, під час експорту та імпорту якого до резидентів України, що відносяться до таких визначених галузей економіки та здійснюють вказані експортно- імпортні операції, граничні строки розрахунків не поширюються.
Отже, для суб'єктів літакобудування, що підпадають під дію статті 2 Закону «Про розвиток літакобудівної промисловості» не поширюються визначені в пункті 21 розділу ІІ Положення № 5 та в пункті 14-2 Постанови № 18 граничні строки розрахунків за операціями з експерту та імпорту товарів, які, використовуються для виконання робіт із розробки, виробництва, переобладнання, ремонту, модифікації, технічного обслуговування авіаційної техніки та авіаційних двигунів.
Умови для розвитку літакобудівної промисловості, забезпечення виконання суверенних зобов'язань держави, спрямованих на розвиток літакобудівної промисловості, збереження та збільшення робочих місць на підприємствах суміжних галузей створені Законом України від 12.07.2001 № 2660-ІІІ «Про розвиток літакобудівної промисловості» (далі - Закон № 2660-ІІІ).
Відповідно до положень статті 2 Закону № 2660-ІІІ цей Закон застосовується до юридичних осіб - резидентів України, які здійснюють діяльність у галузі літакобудівної промисловості та згідно із законом мають відповідні ліцензії, а також відповідні сертифікати на право розробки або виробництва, або ремонту, або переобладнання, або модифікації, або технічного обслуговування авіаційної техніки та авіаційних двигунів та відповідають хоча б двом з таких критеріїв:
а) здійснюють розробку авіаційної техніки та авіаційних двигунів, виробництво авіаційної техніки та авіаційних двигунів, ремонт авіаційної техніки та авіаційних двигунів;
б) виконують державне або оборонне замовлення на розробку авіаційної техніки та авіаційних двигунів, виробництво авіаційної техніки та авіаційних двигунів, ремонт авіаційної техніки та авіаційних двигунів;
в) забезпечують виконання Україною міжнародних зобов'язань з реалізації міжнародних контрактів з розробки авіаційної техніки та авіаційних двигунів, постачання авіаційної техніки та авіаційних двигунів, виробництва авіаційної техніки та авіаційних двигунів, ремонту авіаційної техніки та авіаційних двигунів.
Перелік суб'єктів літакобудування, щодо яких запроваджено тимчасові заходи державної підтримки, формує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної промислової політики, та затверджує Кабінет Міністрів України.
Суб'єкти літакобудування, які не відповідають критеріям, встановленим цією статтею, виключаються Кабінетом Міністрів України із затвердженого Переліку за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної промислової політики.
Таким чином, виходячи з положень наведеного законодавства слідує, що якщо юридична особа-резидент України входить до Переліку суб'єктів літакобудування, щодо яких запроваджено тимчасові заходи державної підтримки - вона відповідає критеріям, встановлених статтею 2 Закону № 2660-ІІІ.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідробест» входить до Переліку суб'єктів літакобудування, щодо яких запроваджуються тимчасові заходи державної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2010 № 405. Отже, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не поширюються на операції ТОВ «Гідробест» з експорту, імпорту товарів, які використовуються для виконання робіт із розробки, виробництва, переобладнання, ремонту, модифікації, технічного обслуговування авіаційної техніки та авіаційних двигунів.
Додатково, позивачем на підтвердження належності до суб'єктів, що відповідають критеріям, визначеним у статті 2 Закону № 2660-ІІІ, до суду надано копії підтвердження здатності для проектування за альтернативною процедурою UA.ADOA.0016, сертифікату схвалення організації виробництва UA.21G.0037 та умови схвалення до нього, свідоцтва про ідентифікацію виробника (постачальника) продукції для Збройних Сил України № 288 , сертифікату № UA230831/1, сертифікату № UK4362017-1 та інших документів.
Суд зазначає, що в разі припинення перебігу граничних строків розрахунків, платник податків фактично не порушує такі строки, а відповідно у контролюючого органу відсутні і підстави для застосування відповідальності у вигляді пені, передбаченої частиною п'ятою статті 13 Закону № 2473-VIII.
Щодо тверджень відповідача про обов'язок доведення впливу форс-мажорних обставин відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, суд зазначає, що таке посилання є необґрунтованим, оскільки позивач не вказував на існування форс-мажорних обставин як підстави неможливості належного виконання зобов'язання.
Щодо тверджень позивача про заборону нарахування пені у період дії з 01.03.2020 по 30.06.2023 у зв'язку із дією на території України карантину, суд зазначає таке.
Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодекс України (далі - ПК України) встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.
При цьому, суд звертає увагу, що хоча положеннями Закону № 2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно-господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями ПК України, проте це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення ПК України. Закон № 2473-VIII та ПК України регулюють різні сфери державної політики.
Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону № 2473-VIII) - відсутні.
Частинами першою - третьою статті 3 Закону № 2473-VIII передбачено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.
У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.
Відтак, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом № 2473-VIII, і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема, і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.
Так, дійсно, відповідно до абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України протягом дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, проте така застосоується у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.
Крім того, зміни до положень Закону № 2473-VIII здійснюються виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Однак до Закону № 2473-VIII не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19).
Суд зазначає, що маючи на меті звільнити суб'єктів господарювання, які вчинили правопорушення, у вигляд порушення строків розрахунків, від відповідальності у вигляді пені законодавець вносить відповідні зміни саме до Закону № 2473-VIII.
Так, Законом України від 12.05.2022 № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» статтю 16 Закону № 2473-VIII доповнено пунктом 13 такого змісту: « 13. Відповідальність, передбачена частиною п'ятою статті 13 цього Закону, не застосовується до резидентів - суб'єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2022 № 426 «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації».
Тобто, у разі якби законодавець мав на меті звільнити суб'єктів господарювання від відповідальності шляхом ненарахування (незастосування) пені під час дії карантину (COVID- 19), відповідні зміни (чи обмеження в застосуванні) були б внесені саме до Закону № 2473-VIII.
У постанові від 23.07.2024 у справі № 240/25642/22 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформував висновок про те, що пеня, яка передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону № 2473-VIII, за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Щодо наявності підстав для зупинення перебігу граничних строків розрахунків за контрактом з урахуванням приписів підпункту 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Так, Законом України від 03.03.2022 № 2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 69.
Відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Проте, як вже було зазначено вище, питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно Законом № 2473-VIII. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону (стаття 3).
Суд зазначає, що відповідних змін до Закону № 2473-VIII в частині зупинення перебігу строків не вносилось.
Не зупинялись відповідні строки і нормативними документами Національного банку України, який відповідно до частини першої статті 13 Закону №2473-VIII встановлює граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Навпаки, пунктом 14-2 Постанови № 18 (в редакції Постанови від 04.04.2022 № 68) граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів здійснених з 05.04.2022 зменшено з 365 днів до 90 календарних днів. В подальшому граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів здійснених з 05.04.2022 згідно Постанови Національного банку України від 07.06.2022 № 113 становили 120 днів, а згідно Постанови Національного банку України від 07.07.2022 № 142 - 180 днів.
Аналогічний правовий висновок викладено Судoвoю палатою з рoзгляду справ щoдo пoдатків, збoрів та інших oбoв'язкoвих платежів Верховного Суду у постанові від 27.02.2025 у справі № 520/2941/24.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Враховуючи вищевикладене, вимога позивача є ефективним способом захисту та підлягає задоволенню, оскільки в разі припинення перебігу граничних строків розрахунків, платник податків фактично не порушує такі строки, а відповідно у контролюючого органу відсутні і підстави для застосування відповідальності у вигляді пені, передбаченої частиною п'ятою статті 13 Закону № 2473-VIII.
Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.
VI. Судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 24 224,00 грн.
З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи статті 139 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління ДПС у Київській області, оскільки прийняте саме ним рішення призвело до виникнення спірних правовідносин.
Щодо розподілу судових витрат на правову допомогу.
За змістом статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
В контексті наведеного положення законодавства покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 25.02.2020 у справі № 813/1966/18.
Верховний Суд у постанові від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21 вказав, що в будь-якому випадку, суд зобов'язаний перевірити докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість, з огляду на положення частини четвертої статті 134 КАС України згідно якої для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що позивачем укладено договір про надання правової допомоги від 28.02.2020 № 19-АО/20 з Адвокатським об'єднанням «Астрон».
В подальшому, 18.03.2024 між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Астрон» було укладено Додаткову угоду № 1 до договору № 19-АО/20 (далі - Додаткова угода № 1), згідно якого Адвокатське об'єднання «Астрон» зобов'язується надати правову (правничу) допомогу та адвокатські послуги по справі за позовом ТОВ «Гідробест» до головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.01.2024 № 104/0709.
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 гонорар за надання послуг по супроводженню справи в суді першої інстанції, а саме: вивчення та аналіз документів, судової практики щодо предмету спору, збір доказів, підготовка та подання позовної заяви, підготовка та подання заяв по суті та заяв з процесуальних питань обчислюється у фіксованому розмірі, розмір якого становить 30 000,00 грн.
Гонорар за надання послуг по представництву інтересів клієнта у судових засіданнях у суді першої інстанції становить фіксований розмір - 4 000,00 грн за одне судове засідання (п. 3 Додаткової угоди № 1).
Відповідно до акту надання послуг від 23.05.2024 № 68, Адвокатським об'єднанням «Астрон» виконано таку роботу: підготовка до судового засідання та прийняття участі у судовому засіданні по справі № 320/13696/24 в КОАС 23.05.2024, вартістю 4 000,00 грн.
Відповідно до акту надання послуг від 26.06.2024 № 86, Адвокатським об'єднанням «Астрон» виконано таку роботу: адвокатські послуги по супроводженню справи про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.01.2024 № 104/0709 в суді першої інстанції: вивчення та аналіз документів, судової практики щодо предмету спору, збір доказів, підготовка та подання позовної заяви, підготовка та подання заяв по суті та заяв з процесуальних питань, вартістю 30 000,00 грн.
Оплата позивачем зазначених послуг підтверджена платіжними інструкціями від 18.10.2024 № 146 на суму 10 000,00 грн, від 10.07.2024 № 5018 на суму 4 000,00 грн, від 08.10.2024 № 5845 на суму 10 000,00 грн, від 23.08.2024 № 5416 на суму 4 000,00 грн, від 21.11.2024 № 6227 на суму 10 000,00 грн, всього - 38 000,00 грн.
Разом з тим, представником позивача не подано до суду детального опису робіт (наданих послуг).
Виходячи з матеріалів справи, судом встановлено, що Адвокатським об'єднанням «Астрон» підготовлено та подано такі документи: позовна заява, відповідь на відзив, заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, клопотання про приєднання витягів з виписок по рахунках, які підтверджують сплату гонорару Адвокатському об'єднанню «Астрон» та клопотання про приєднання доказів по справі.
Проаналізувавши подані документи та матеріали справи, суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням предмету спору та складності справи є очевидно неспівмірними, а тому наявні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн, що буде, з даних обставин, справедливим та співмірним відшкодуванням витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції та які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг (складення позовної заяви), предмету позову, приходить до висновку про необхідність зменшення суми витрат на професійну правову допомогу, належної до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, визначивши останню у розмірі 10 000,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 02.01.2024 № 104/0709.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, код ЄДРПОУ 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідробест» (08141, Київська обл., Бучанський р-н, с. Святопетрівське, вул. Київська, 34, код ЄДРПОУ 38274659) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 224,00 грн (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири гривень 00 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.