ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви
"17" листопада 2025 р. Справа № 300/7877/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним і скасування рішення, а також зобов'язання до вчинення дій,
Мироняк Марія Валеріївна, в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, в якому просить скасувати рішення №2625110100014125 від 14.05.2024 про заборону в'їзду в Україну громадянина Туркменістану ОСОБА_2 .
Оскільки ОСОБА_3 , яка звернулась в суд в інтересах ОСОБА_2 , просить скасувати рішення про заборону в'їзду в Україну від 14.05.2024, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 позовну заяву Мироняк Марії Валеріївни в інтересах ОСОБА_2 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про скасування рішення залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, у якій чітко вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску.
12.11.2025 ОСОБА_3 подала суду заяву, у якій вказала, що строк пропущено через нерозуміння законодавства України та через те, що Бабаніязов Руслан надіслав ОСОБА_3 доручення на ведення справи тільки в даний час.
Дослідивши матеріали позовної заяви та доводи заяви про поновлення строку звернення до суду, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Суд ураховує практику Європейського суду з прав людини, який у пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі Меньшакова проти України зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі Ашинґдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), пункт 57, Series A, №93).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998, заява №28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Суд зазначає, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 за №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Як уже зазначалось судом в ухвалі від 04.11.2025, частиною 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 зазначено, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, предметом спору у цій справі є рішення №2625110100014125 від 14.05.2024 про заборону в'їзду в Україну.
Таким чином, суд констатує, що після отримання такого рішення ОСОБА_4 дізнався (йому стало відомо) про його винесення. Як наслідок, у розумінні вимог ст. 122 КАС України, позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод, інтересів.
Разом з тим, Мироняк М.В., в інтересах ОСОБА_2 , із даним позовом звернулася до адміністративного суду 30.10.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Суд зауважує, що у заяві від 12.11.2025 жодним чином не обґрунтовано поважність пропуску строку звернення до суду та не надано жодного доказу такої поважності.
Натомість, посилання на незнання законодавства суд відхиляє, адже таке незнання не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду.
Так, за приписами статті 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Суд зауважує, що за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що адміністративний позов ОСОБА_3 подала з пропущенням шестимісячного строку звернення, визначеного у частині 2 ст. 122 КАС України, при цьому, не подано будь-яких доказів, та не наведено обставин поважності пропуску строку.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд зазначає, що поважних причин пропуску ОСОБА_3 строку звернення до суду з цим позовом не встановлено, оскільки останньою не наведено непереборних та об'єктивних перешкод, труднощів, які не залежали від волі, зокрема ОСОБА_2 , що заважали йому, чи його представнику звернутися в суд із позовом у встановлений законом строк.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відтак, враховуючи те, що ОСОБА_3 пропущений встановлений частиною 2 статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом та судом не встановлено поважних причин його пропуску, наявні підстави для повернення позовної заяви.
На підставі наведеного та керуючись статтями 132, 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя, -
у задоволенні заяви ОСОБА_3 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Визнати причини пропуску строку звернення до суду неповажними.
Позовну заяву Мироняк Марії Валеріївни в інтересах ОСОБА_2 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про скасування рішення - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.