17 листопада 2025 року Справа № 280/7997/25
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі та залишення позовної заяви без розгляду, заявлене в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебуває справа №280/7997/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 31.10.2025 відкрито провадження у справі в частині наступних позовних вимог:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
3) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 20.06.2020;
4) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошовою забезпечення за період з 01.03.2018 по 20.06.2020, виходячи з щомісячної фіксованої величини 548,15 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів, відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум;
5) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу за періоди з 29.01.2020 - 31.12.2020, 01.01.2021 - 31.12.2021, 01.01.2022 - 18.07.2022 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядовою і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;
6) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, доплату та виплату позивачу за періоди з 29.01.2020 - 31.12.2020, 01.01.2021 - 31.12.2021, 01.01.2022 - 18.07.2022 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошовою забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704.
12.11.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду. Зазначає, що позов мав бути поданий позивачем у тримісячний строк, починаючи з 06.11.2024 (дати виключення зі списків), тобто до 06.02.2025, а оскільки з даним позовом позивач звернувся 11.09.2025, то строк звернення до суду був пропущений. Крім того, представник просить зупинити провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 236 КАС України, беручи до уваги, що відповідач у справі перебуває у складі Збройних Сил України під час воєнного стану.
Розглянувши клопотання представника відповідача, суд не знайшов підстав для їх задоволення з огляду на наступне.
Щодо залишення позовної заяви без розгляду суд звертає увагу представника відповідача, що питання дотримання позивачем строку звернення до суду вирішується судом під час відкриття провадження у справі (частина п'ята статті 171 КАС України) та зазначене питання вирішено судом в ухвалі суду від 31.10.2025.
Слід зазначити, що за приписами частини першої-другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Вирішуючи питання, якою нормою закону слід керуватися при розгляді таких справ, Верховний Суд в постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, визначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Отже, до спірних правовідносин слід застосовувати приписи статті 233 КЗпП України, які діяли на момент початку перебігу строку звернення до суду із цим позовом.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з частиною четвертою статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За змістом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
При вирішенні питання щодо відкриття провадження суд врахував правову позицію, висловлену Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, відповідно до якої якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції), тобто без обмеження будь-яким строком.
Беручи до уваги правову позицію, сформовану Верховним Судом у справі №460/21394/23, суд дійшов висновку, що до вимог про перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 20.06.2020, грошового забезпечення період з 29.01.2020 по 18.07.2022 застосуванню підлягає частина друга статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є безпідставним та задоволенню не підлягає.
Крім того, у відзиві на позовну заяву представником відповідача зазначено клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку із перебуванням відповідача у складі Збройних Сил України під час воєнного стану, розглядаючи яке суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до пункту 5 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що визначена судом підстава зупинення провадження пов'язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.
Між тим, військові частини та органи військового управління є складовими елементами Збройних Сил України, такі суб'єкти перебувають у їх структурі на постійній основі, що не обумовлено часовими межами або певними подіями, як наприклад завершення воєнного стану.
Зупинення провадження у справі за клопотанням військової частини (чи іншого військового формування) на підставі пункту 5 частини першої статті 236 КАС України фактично означає зупинення провадження до закінчення військового стану.
Проте, зупинення провадження в адміністративній справі до закінчення військового стану не відповідає як завданню адміністративного судочинства, так і змісту та меті пункту 5 частини першої статті 236 КАС України, а також суперечить частині другій статті 64 Конституції України, відповідно до якої право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що положення пункту 5 частини першої статті 236 КАС України може бути застосоване судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
З іншого боку, на органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до організаційної структури Збройних Сил України, норма пункту 5 частини першої статті 236 КАС України не поширюється.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.02.2023 по справі № 380/7845/21, від 20.04.2023 по справі №640/21562/21, від 24.05.2024 по справі № 320/11462/21.
Отже, правові підстави для зупинення провадження у справі №280/7997/25 відсутні.
Керуючись статтями 122, 123, 236, 240, 243, 248 КАС України, суд
У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження у справі №280/7997/25 відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя К.В.Мінаєва