17 листопада 2025 року Справа № 280/3888/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі-відповідач) в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 році в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, передбаченої ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в повному обсязі;
2) стягнути з відповідача на користь позивача згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» недоплачену суму разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 році у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої разової грошової виплати в розмірі 10 805,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є учасником бойових дій і відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі не меншому ніж п'ять мінімальних пенсій за віком. Натомість Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області грошова допомога до Дня Незалежності України була виплачена у неповному розмірі, а на заяву позивача про виплату відповідач відмовив, що слугувало підставою для звернення до суду з позовом.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає про необхідність застосування шестимісячного строку звернення до суду. По суті спору вказує, що частина п'ята статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є чинною, тому підлягає обов'язковому застосуванню. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» встановлено чіткі повноваження Головного управління у процедурі виплати грошової допомоги; бездіяльності, протиправних дій чи дій, які б свідчили про перевищення повноважень, Головним управлінням не допущено. Також відповідач зазначає, що Головне управління не може використовувати кошти Пенсійного фонду на виплату грошової допомоги, оскільки бюджетне фінансування для виплати позивачу грошової допомоги у заявленому позивачем розмірі Головному управлінню не передбачено. З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою судді від 19.05.2025 позов залишено без руху.
Ухвалою судді від 24.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 від 28.02.2011.
У 2024 році до 24 серпня Дня Незалежності України позивачу була здійснена виплата щорічної разової грошової допомоги в розмірі 1000,00 грн., що також не заперечується відповідачем.
На звернення представника позивача листом від 25.03.2025 позивачу повідомлено, що згідно із Постановою № 369 виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2024 році проведено у сумі 1000 грн, яка виплачена у серпні 2024 року. Розмір грошової допомоги визначено не Головним управлінням, а Постановою № 369. Дії Головного управління щодо виплати грошової допомоги полягали в одноразовому включенні суми грошової допомоги у визначеному Постановою №369 розмірі до відомості (списку) на виплату пенсій. Повноважень на вчинення інших дій, не передбачених Постановою №369, органам Пенсійного фонду України не надано.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2024 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни та створення належних умов для їх життєзабезпечення є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-XII (у редакції, чинній з 15 квітня 2023 року з урахуванням змін, внесених Законом України від 20 березня 2023 року №2983-IX) щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 №369, установлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 року у таких розмірах:
учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень
Як видно із матеріалів справи, позивачу виплачено разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 369 від 02.04.2024.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем дотримані норми положень Закону № 3551-XII та постанови Кабінету Міністрів України № 369 від 02.04.2024.
За таких обставин суд вважає помилковими доводи позивача про те, що останній має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік в більшому розмірі, оскільки виплата спірної грошової допомоги мала здійснюватися в розмірі, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України №369 від 02.04.2024.
Такий висновок відповідає позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025, ухваленій за результатами розгляду зразкової справи № 440/14216/23.
Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова