18 листопада 2025 року Справа № 280/8073/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МОТОТЕХІМПОРТ»
до Львівської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення, -
15.09.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “МОТОТЕХІМПОРТ» (далі - позивач) до Львівської митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/000318/2 від 11.08.2025;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МОТОТЕХІМПОРТ» судові витрати по даній справі.
На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначає, що відповідачу, при митному оформлені всіх партій поставки, були надані документи, необхідні для митного оформлення товару, що надійшов до України на підставі зовнішньоекономічного контракту, які не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та інших характеристик, передбачених п. 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України. Вказує, що контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Таким чином, вважає, що позивач надав належні, достовірні, допустимі та в своїй сукупності достатні докази відповідачу для підтвердження розрахованої ним митної вартості, інформація, зазначена в них достатня для розрахунку митної вартості. Зазначені відповідачем сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей не обґрунтовані в розумінні вимог ст. 53 Митного кодексу України і подальші дії відповідача, в тому числі витребування додаткових документів, відмова в застосуванні визначеної декларантом митної вартості та винесення рішень про коригування митної вартості є протиправними.
19.09.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/8073/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 01.10.2025 за вх. №49127. З позиції відповідача, за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих позивачем разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. Так, з метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст.53, ст. 54, ст. 57 Митного кодексу України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні, проте декларантом не надіслано усіх додаткових документів. Вказані обставини, на думку відповідача, підтверджують правомірність дій митного органу щодо витребування додаткових документів, які під час митного оформлення не були надані, та обґрунтованість сумнівів останнього щодо правильності заявленої позивачем митної вартості, та, як наслідок, прийняття відповідачем спірного рішення, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ТОВ “МОТОТЕХІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 44830259) зареєстровано юридичною особою 07.11.2022. Видами діяльності підприємства є 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням (основний); 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.11 Рекламні агентства.
07.12.2023 позивач (Покупець) уклав з компанією “CHONGQING HUA TIAN HAO LI MACHINERY LLC» (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №HL/5 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікації (Додатку), яка є невід'ємною частиною даного контракту.
В подальшому компанією Продавцем відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікацій №2025-8 та №2025-8-z від 17.03.2025, рахунку-фактури №HL2025-8A від 17.04.2025 було здійснено поставку товарів (мотоблоки, фрези до них та запасні частини).
Для здійснення митного оформлення товару 30.07.2025 позивачем до Львівської митниці було подано митну декларацію №25UA209050001150U2, відповідно до якої визначення митної вартості товару здійснено позивачем згідно зі ст. 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товару, який імпортуються).
До митного оформлення товарів до митниці разом з ЕМД було надіслано копії наступних документів: перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт №HL/5 від 07.12.2023; додаток (специфікації) до нього №2025-8 та №2025-8-z від 17.03.2025; рахунок-фактура (інвойс) №HL2025-8A від 17.04.2025; Пакувальний лист б/н від 17.04.2025; сертифікат країни походження товару №25C840000072/00033 від 30.07.2025; платіжні інструкції №1439 від 13.05.2025, №1597 від 11.07.2025, №1624 від 23.07.2025; технічні характеристики товару.
Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: договір №2702/912/25 від 27.02.2025; договір №Х270225-40 від 27.02.2025; заявки на перевезення №46 від 24.04.2025, №46 від 04.07.2025; коносамент №BW25040776 від 01.05.2025; рахунок на оплату перевезення №G10941 від 16.07.2025 та №2855 від 16.07.2025; довідку про транспортні витрати від 16.07.2025; акт виконаних послуг від 16.07.2025; залізничні товаро-транспортні накладні №31521159, №31521190, №31521203 від 23.07.2025.
Посадовою особою митниці за результатом аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів на адресу декларанта направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
У відповідь на запит митниці позивач листом за вих. №300701 від 30.07.2025 позивач додатково надав митниці: виписку з банківського рахунку за травень 2025 року; комерційну пропозицію та прайс-лист виробника від 07.03.2025. Також, позивач цим листом повідомив митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
11.08.2025 відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/000318/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих товару №1, №2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209050/2025/000042. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно зі ст. 64 Митного кодексу України. За основу для обрахунку митної вартості товарів взято інформацію щодо раніше визнаної митним органом митної вартості.
14.08.2025, у відповідності п.7 ст. 55 Митного кодексу України, позивачем було подано та оформлено ЕМД №25UA209050001315U4 із застосуванням гарантії. Загальна різниця митних платежів (ПДВ та ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 2 441 425,82 грн. Розрахунок різниці в митних платежах з митної вартості задекларованого товару, заявленої декларантом та скоригованої митницею (ціни позову) зазначено в графах 47 “Нарахування платежів» та “В» “Подробиці розрахунків» зазначеної вище ЕМД.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012.
Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
У відповідності до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 1 ст. 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Положеннями ст. 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1 та 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
За змістом ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частинами 1 і 2 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтями 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.
Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №1.380.2019.005307.
Надаючи оцінку доводам митниці, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд встановив, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом із цим, контролюючий орган не погодився з правомірністю визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, у зв'язку з чим прийняв спірне рішення про коригування його митної вартості, яким визначив митну вартість ввезеного позивачем товару із застосуванням резервного методу (метод 6).
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Щодо твердження митниці стосовно неповноти інформації про витрати, пов'язані з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України суд зазначає наступне.
Митний орган зауважив, згідно даних аналітичної системи “searates» вантаж прибув у порт Гданськ 16.07.2025 та виїхав з нього 18.07.2025. Однак, рахунки-фактури на оплату транспортних послуг №10941, №2855, який засвідчують понесені витрати з перевезення на маршрутах CHONGQING (Китай) - Gdansk (Польща), Gdansk (Польща) - Тернопіль (Україна), датовані 16.07.2025.
Як вбачається з матеріалів справи, митним органом взято інформацію з інтернет ресурсу SeaRates (www.searates.com).
Верховний Суд у Постанові від 20 березня 2020 року у справі № 480/3807/18 дійшов висновку, що під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків інформація, яка розміщена в мережі “Інтернет», може бути використана митним органом як джерело довідкової інформації одночасно з іншими доказами, наявними в його розпорядженні.
Водночас, жодних доказів, які могли б підтвердити твердження відповідача, яким він обґрунтовує своє рішення, не було надано.
Інформація з цифрової платформи SeaRates є орієнтовною та не відображає конкретних умов перевезення і не може використовуватись як єдиний достовірний доказ для коригування митної вартості.
Крім того, отримані відомості ніяким чином не впливають на визначення митної вартості товару.
Згідно наявних в матеріалах справи та наданих позивачем під час митного оформлення документів морське транспортування товару здійснювалось на підставі договору мультимодального перевезення №2702/912/25 від 27.02.2025, укладеного між ТОВ “МОТОТЕХІМПОРТ» (Замовник) та компанією “Global Container Lines Latvija SIA» (Виконавець) та оформленої на його підставі заявки №46 від 24.04.2025 на перевезення товару за маршрутом QINGDAO (Китай) - Gdansk (Польща), вартість якого складає 7500.00 доларiв США, що підтверджено рахунком на оплату №G10941 від 16.07.2025, довідкою про транспортні витрати від 16.07.2025, актом виконаних послуг з перевезення від 16.07.2025.
Таким чином, частина виконаних зобов'язань компанією “Global Container Lines Latvija SIA» з доставки товару була завершена 16.07.2025, а саме здійснено морський фрахт QINGDAO (Китай) - Gdansk (Польща) та розвантаження товару в порту Ґданськ, у зв'язку з чим виставлено рахунок на оплату.
В подальшому доставка товару до митної території України здійснювалась на підставі договору №Х270225-40 від 27.02.2025 ТОВ “ХІЛЛДОМ ЛОГІТІКС» за маршрутом: Гданськ - Пшемишль м/п Мостиська - 125463,30 грн; перевезення від кордону України до Тернополя - 90333,60 грн; транспортно-експедиторське обслуговування на території України - 5227,62 грн. Зазначене також підтверджено заявкою на перевезення №46 від 04.07.2025, рахунком на оплату №2855 від 16.07.2025, довідкою Експедитора про транспортні витрати №1499 від 16.07.2025.
Щодо сумнівів митного органу стосовно заявленої позивачем вартості транспортування через неподання транспортних документів на відрізок маршруту Ґданськ-Глівіце суд зазначає, що залізнична накладна №31521159, №31521190, №31521203 від 23.07.2025 лише свідчить про внутрішню логістичну особливість організації перевезення експедитором, а вартість перевезення зазначеного відрізку підтверджується наданими позивачем документами, які свідчать про перевезення товару з порту Гданськ (Польща) до Тернополя (Україна).
Також, митний орган вказав факт виставлення ТОВ “ХІЛЛДОМ ЛОГІТІКС» рахунку на оплату послуг з транспортування до моменту перевезення вантажу, а тому вважає, що вартість витрат не транспортування не була відома у повному обсязі.
Суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки згідно зі сталою практикою Верховного суду, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Отже, твердження митного органу про ненадання транспортних документів є не відповідає дійсності. Наданий пакет документів є повним і достатнім для підтвердження витрат на транспортування, які є складовою митної вартості.
Щодо зауважень митного органу до наданої позивачем платіжної інструкції №1439 від 13.05.2025 на суму 30 279,66 дол.США, №1597 від 11.07.2025 на суму 88 579,95 дол.США, №1624 від 23.07.2025 на суму 44 762,53 дол.США та умов сплати вартості за товар суд зазначає наступне.
Пунктом 5.2. Контракту №HL/5 від 07.12.2023 року прямо передбачено право сторін змінювати умови оплати, зазначені у специфікації, шляхом укладання додаткової угоди. Скориставшись цим правом, сторони уклали Додаткову угоду №7 від 23.07.2025 до Специфікації №2025-8 від 17.03.2025, якою встановили новий порядок розрахунків, а саме: “…передоплата в сумі 163 622,14 дол. США та решта суми (9 368,86 дол. США) протягом 180 днів з моменту отримання товару…».
На виконання умов зазначеної Додаткової угоди №7 від 23.07.2025, позивачем було здійснено передоплату в повному обсязі, що підтверджується двома платіжними інструкціями, наданими митному органу:
- №1439 від 13.05.2025 на суму 30 279,66 дол.США;
- №1597 від 11.07.2025 на суму 88 579,95 дол.США;
- №1624 від 23.07.2025 на суму 44 762,53 дол.США.
Таким чином, загальна сума здійсненої передоплати складає 163 622,14 дол. США (30 279,66 + 88 579,95 + 44 762,53), що повністю відповідає умовам, встановленим Додатковою угодою №7 від 23.07.2025.
Судом встановлено, що в графі 70 платіжних інструкцій №1439 від 13.05.2025, №1597 від 11.07.2025, №1624 від 23.07.2025 міститься посилання, як на специфікацію №2025-8 від 17.03.2025, за якою здійснювалась поставка задекларованого товару, так і на інші специфікації, за якими здійснювались інші поставки товару на підставі цього ж контракту та які не мають жодного відношення до спірної поставки, тому не повинні були надаватись товариством митному органу. Оплата однією платіжною інструкцією за декількома специфікаціями не заборонена діючим валютним законодавством. Суми оплати у платіжних інструкціях ідентифікуються зі специфікацією №2025-8 від 17.03.2025, як безпосередньо у платіжних інструкціях, так і у заяві на купівлю валюти, тому зазначення в платіжних інструкціях інших специфікацій жодним чином не вплинуло на можливість здійснення митницею перевірки саме числових показників вартості товару за контрактом.
Слід зазначити, що обмін інформацією та документами між позивачем та банківською установою здійснюється за допомогою комплексної програми дистанційного банківського обслуговування для корпоративних клієнтів “Клієнт-банк», яка вирішує задачі інформаційного і платіжно-розрахункового обслуговування юридичних осіб та забезпечує зв'язок з банком за допомогою захищених каналів зв'язку мережі Інтернет, з використанням електронного цифрового підпису.
Надані митниці платіжні інструкції формувались в електронному вигляді в програмі “Клієнт-банк» з електронним цифровим підписом відповідальної особи платника.
Банківські платіжні інструкції, які в рамках даної поставки підтверджують факт оплати вартості товару містять відмітки банку про проведення валютної банківської операції з переказу грошових коштів, що засвідчено також штампом банку та підписом відповідальної особи банку, що свідчить як про відповідність заповнення реквізитів даних платіжних інструкцій в іноземній валюті вимогам розділу II Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, так і про прийняття та виконання їх банком.
Верховний Суд у постанові від 02.03.2021 №380/842/20 висловив правову позиції щодо умов оплати, а саме: “У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 Митного кодексу України платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що у розумінні статті 53 Митного кодексу України банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар; відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості; дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару; тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару».
Відповідно ж до правової позиції Верховного суду, висловленій у постанові від 22.10.2020 по справі № 320/2455/19 щодо відомостей платіжного документу, судом визначено: “Квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару не існує».
Щодо зауважень митного органу до наданих позивачем для митного оформлення прайс-листа та комерційної пропозиції, суд зазначає, що такий документ не визначено Митним кодексом України, як такий, які підтверджує митну вартість.
Прайс-лист є документом довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми прайс-листа та комерційної пропозиції.
Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист та комерційна пропозиція мають містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Надані позивачем прайс-лист та комерційна пропозиція у повній мірі містять усі необхідні відомості для ідентифікації цих товарів та знайшли своє підтвердження у первинних документах.
Прайс-лист та комерційна пропозиція не можуть вважатися первинними документами і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі та комерційній пропозиції певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 27.06.2019 у справі № 0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі № 820/859/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару. Суттєвих недоліків поданих до митного органу документи не містили, а відповідно у відповідача не було підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Вищевказані сумніви митного органу судом відхиляються, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.
Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення саме складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов до висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів товару №UA209000/2025/000318/2 від 11.08.2025 є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 30280,00 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Львівської митниці.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “МОТОТЕХІМПОРТ» (69000, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 13, прим. 19; код ЄДРПОУ 44830259) до Львівської митниці (79007, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/000318/2 від 11.08.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МОТОТЕХІМПОРТ» судовий збір у розмірі 30280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 18.11.2025.
Суддя М.С. Лазаренко