17 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/2916/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Свалявське лісове господарство", про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
Мукачівська окружна прокуратура Закарпатської області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії "Свалявське лісове господарство", про визнання протиправною бездіяльності Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Свалявське лісове господарство» щодо невжиття належних заходів із винесення в натурі (на місцевості) меж пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Плосківського лісництва», шляхом замовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та зобов'язання забезпечити розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Плосківського лісництва», загальною площею 85,2 га, його погодження та затвердження.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що у межах наданих повноважень відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в ході моніторингу використання земельних ділянок на території району виявлено факт порушення вимог природоохоронного та земельного законодавства на території Мукачівського району. Так, рішення Закарпатської обласної ради «Про оголошення об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення» № 154 від 25.02.2021 року оголошено об'єктом природно- заповідного фонду пралісову пам'ятку природи «Квазіпраліси Плосківського лісництва» площею 85,2 га в межах кварталів 19 (виділи 2, 3), 20 (виділи 5, 7) Плосківського лісництва. Вказана пам'ятка природи оголошена з метою збереження у природному стані квазіпралісу.
Згідно з охоронним зобов'язанням № 06-24/2060 від 05.06.2023 року Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, передано під охорону землекористувачу філії «Свалявське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» пралісову пам'ятку природи місцевого значення «Квазіпраліси Плосківського лісництва».
Згідно інформації відділу у Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області встановлено, що проект землеустрою щодо організації і встановлення меж в натурі пам'ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Плосківського лісництва» в органах Державного земельного кадастру відсутній. Також за інформацією Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОВА встановлено, що у відповідності до вимог ст. 186 ЗК України на адресу департаменту на розгляд та погодження проект з організації та встановлення меж пам'ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Плосківського лісництва» не надходив.
Згідно відповіді філії «Свалявське ЛГ» ДСГП «Ліси України» ними розроблено технічну документацію із землеустрою внаслідок чого була сформована земельна ділянка з кадастровим номером № 2124084200:01:002:0017 площею 85,2 га та внесено відповідні обмеження у використанні земельної ділянки.
Натомість, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства.
Таким чином, з часу оголошення об'єкта природно-заповідного фонду пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Плосківського лісництва», загальною площею 85,2 га, землекористувачем не вживаються належні заходи щодо винесення її меж в натурі (на місцевості) у відповідності до вимог земельного законодавства, що в свою чергу унеможливлює його належне використання та зберігання, існує ймовірність використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та можливого протиправного самовільного захвату її частини, оскільки землевпорядна документація не буде належним чином затверджена, що свідчить про протиправну бездіяльність філії «Свалявське ЛГ» ДСГП «Ліси України» щодо незабезпечення належного проведення робіт з винесення її меж та закріплення їх в натурі (на місцевості).
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на необґрунтованість та безпідставність твердження позивача про наявність протиправної бездіяльності в діях Державного підприємства «Ліси України» в особі філії «Свалявське лісове господарство» (на даний час філія «Карпатський лісовий офіс») щодо незабезпечення проведення робіт із винесення меж пралісової пам'ятки природи «Квазіпраліси Плосківського лісництва», закріплення їх в натурі (на місцевості).
Так, згідно вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України», на вказаній земельній ділянці з кадастровим номером 2124084200:01:002:0017 встановлено обмеження, які відображені на кадастровому плані, плані розташування обмежень та експлікаціях земельних угідь, з кодом обмеження 10.05 (території та об'єкти природно-заповідного фонду - пам'ятка природи) - пралісова пам'ятка природи «Квазіпраліси Плосківського лісництва» загальною площею 85,2 га.
З огляду на те, що постійними лісокористувачем земельних ділянок є державне підприємство «Ліси України», структурний підрозділ якого філія «Свалявське лісове господарство» (на даний час філія «Карпатський лісовий офіс») передано під охорону та дотримання встановленого режиму об'єкт природно-заповідного фонду пралісова пам'ятка природи місцевого значення «Квазіпраліси Плосківського лісництва» відповідно до охоронного зобов'язання №06-24/2060 від 05.06.2023 наведені твердження щодо можливого використання не за цільовим призначенням є безпідставними. Окрім того відсутня і загроза можливого відчуження земельної ділянки з огляду на розміщення Пам'ятки на землях лісогосподарського призначення.
У відповіді на відзив прокурор зауважує, що проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі - це різні види документації із землеустрою, у зв'язку з чим зміст та вимоги до їх розроблення відрізняються. За таких обставин технічна документація із землеустрою про яку зазначає представник відповідача не встановлює межі об'єкта природно-заповідного фонду відповідно до вимог природоохоронного законодавства.
Розроблена ж філією «Свалявське ЛГ» технічна документація із землеустрою на земельну ділянку під об'єктом природно-заповідного фонду жодним чином не впливає на встановлення меж територій природно-заповідного фонду, оскільки межі в такому випадку не встановлені у відповідності до вимог закону, а землевпорядна документація не затверджена у відповідності до вимог ст. 186 ЗК України, ст. 47 Закону України «Про землеустрій», що підтверджується, зокрема, інформацією Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОВА про те, що у відповідності до вимог ст. 186 ЗК України на адресу департаменту на розгляд та погодження проект землеустрою з організації та встановлення меж пам'ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Плосківського лісництва» не надходив.
У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач вказує, що відповідно до охоронного зобов'язання №06-24/2060 від 05.06.2023 року, філії «Свалявське лісове господарство» ДП «Ліси України» не передбачено обов'язку забезпечення розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Плосківського лісництва», загальною площею 85,2 га. Такий обов'язок виключно землекористувача не передбачений і жодною нормою закону.
У поясненнях на заперечення прокурор зауважує, що у вказаних правовідносинах бездіяльність відповідача як користувача державних земель лісового фонду порушує інтереси держави, оскільки не встановлення меж пралісової пам'ятки природи у відповідності до вимог природоохоронного законодавства не забезпечує збереження та охорону такого об'єкту фактично нівелює всю суть взятих на себе Україною міжнародних зобов'язань по захисту лісів відповідно до Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат.
Ухвалою судді від 22.04.2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 01.10.2025 року клопотання представника Державного спеціалізованого підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України" про заміну відповідача у справі - повернуто заявнику без розгляду.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 23 Закону України “Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави, у випадках, передбачених законом.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 року № З-рп/99 визначив, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до цього рішення Конституційного Суду України під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, на який покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах на захист інтересів держави.
Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У даному випадку, суд враховує, що інтерес держави полягає у необхідності неухильного дотримання вимог законодавства в галузі охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, насамперед, задля збереження національного природного надбання нашої країни.
Судом встановлено, що рішення Закарпатської обласної ради «Про оголошення об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення» № 154 від 25.02.2021 року оголошено об'єктом природно-заповідного фонду пралісову пам'ятку природи «Квазіпраліси Плосківського лісництва» площею 85,2 га в межах кварталів 19 (виділи 2, 3), 20 (виділи 5, 7) Плосківського лісництва.
Згідно п. 1.2, 1.3 «Положення про пралісову пам'ятку природи місцевого значення «Квазіпраліси Плосківського лісництва» (далі - Положення), затвердженого розпорядженням начальника Закарпатської військової адміністрації від 24.05.2023 року № 511, пралісова пам'ятка природи входить до складу природно - заповідного фонду України і охороняється як національне надбання, щодо якого встановлений особливий режим охорони, відтворення та використання. Загальна площа становить 85,2 га розташована в межах кварталів 19 (виділи 2, 3), 20 (виділи 5, 7) Плосківського лісництва філії «Свалявське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».
Відповідно до вимог п. 1.5. та 1.6 Положення землекористувач в особі Полянської сільської ради зобов'язаний забезпечити режим охорони та збереження Пралісової пам'ятки природи, при цьому, межі встановлюються у натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж пам'ятки природи в натурі її межі визначаються відповідно до проекту його створення.
Відповідно до ст. 53 Закону України “Про природно-заповідний фонд України» Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, згідно з охоронним зобов'язанням від 05.06.2023 року за № 06-24/2060 пралісова пам'ятка природи місцевого значення «Квазіпраліси Плосківського лісництва» передана під охорону землекористувачу філії «Свалявське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».
Разом з тим, згідно інформації відділу у Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, проект землеустрою щодо організації і встановлення меж в натурі пам'ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Плосківського лісництва» в органах Державного земельного кадастру відсутній.
Також, за інформацією Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОВА, проект з організації та встановлення меж пам'ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Плосківського лісництва» на адресу департаменту на розгляд та погодження - не надходив.
Згідно відповіді філії «Свалявське ЛГ» ДСГП «Ліси України», відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7100767842022 від 19.12.2022 року, сформована земельна ділянка, що розташована на території Полянської сільської територіальної громади, за межами населених пунктів, Плосківське лісництво, якій присвоєно кадастровий номер 2124084200:01:002:0017, площею 85,200 га. На вказаній земельній ділянці з кадастровим номером 2124084200:01:002:0017 встановлено обмеження, які відображені на кадастровому плані, плані розташування обмежень та експлікаціях земельних угідь, з кодом обмеження 10.05 (території та об'єкти природно-заповідного фонду - пам'ятка природи) - пралісова пам'ятка природи «Квазіпраліси Плосківського лісництва» загальною площею 85,2 га.
Фактично, за наявності технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, спірним у даному випадку є необхідність виготовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та з даного приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства.
Крім того, відповідно до ст. 39 Закону України “Про природно-заповідний фонд» для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об'єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони.
Статтею 28 вказаного закону передбачено, що охоронна зона навколо пралісових пам'яток природи установлюється завширшки не менше подвійної висоти деревостану пралісу. В охоронній зоні забороняються будь-які суцільні, у тому числі санітарні, а також поступові рубки.
Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених пам'ятками природи, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Статтями 2, 20 Закону України “Про землеустрій» та статтею 184 Земельного кодексу України передбачено, що встановлення і закріплення на місцевості меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення забезпечується шляхом здійснення землеустрою.
Зокрема, статтею 47 Закону України “Про землеустрій» врегульовано порядок організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.
Частинами 1, 2 та 5 вказаної статті передбачено, що з метою збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, які визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду включають:
а) завдання на складання проекту землеустрою;
б) пояснювальну записку;
в) характеристику території із встановленням режиму використання земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів;
ґ) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування;
д) витяг з графічної частини відповідної містобудівної документації з позначеними межами водоохоронної зони, прибережної захисної смуги, пляжної зони (за наявності);
е) інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці, яка є складовою схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці (за наявності);
є) план організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, щодо яких встановлені обмеження у використанні;
ж) план меж земельних ділянок, що включаються до території природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів без їх вилучення у землевласників та землекористувачів;
з) креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення та земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів;
и) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів у натурі (на місцевості);
і) перелік обмежень у використанні земельних ділянок.
Відповідно до частини 10 статті 47 Закону України “Про землеустрій» відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів вносяться до Державного земельного кадастру.
Статтею 30 Закону України “Про землеустрій» та п. 3 ч. 3 ст. 186 Земельного кодексу України визначено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення зобов'язано погоджувати з структурним підрозділом відповідної обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).
Таким чином, визначення меж пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Плосківського лісництва» та визначення її охоронної зони може проводитися лише на підставі проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, погодженого з Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, а відомості про встановлені межі мають бути внесені до Державного земельного кадастру.
Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України “Про природно-заповідний фонд» охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.
Як уже зазначено раніше, п. 1.5 Положення та охоронним зобов'язанням на землекористувача покладено обв'язок щодо забезпечення режиму охорони та збереження пам'ятки природи.
Враховуючи викладене, обов'язки щодо збереження пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Плосківського лісництва» загальною площею 85,2 га, зокрема, забезпечення режиму території у межах пам'ятки, винесення меж об'єкту та його охоронних зон на планово-картографічному матеріалі та у натурі (на місцевості), збереження межових знаків, встановлених інформаційних щитів і знаків, покладено на філію “Свалявське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України».
Водночас, судом встановлено, що зазначені обов'язки відповідачем не виконуються, проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду - пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Плосківського лісництва» не розроблено, її межі та охоронні зони не визначені та не закріплені в натурі (на місцевості).
Зокрема, на запит прокуратури Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області листом № 10-7-0.31-914/2-25 від 26.02.2025 року повідомило про те, що в Головному управлінні відсутня інформація стосовно розроблення або погодження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж в натурі об'єкта природно-заповідного фонду «Квазіпраліси Плосківського лісництва», внесення відомостей про зазначений об'єкт до Державного земельного кадастру, винесення та встановлення його меж в натурі (на місцевості).
Крім того, до Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду - пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Плосківського лісництва» на розгляд та погодження також не надходив, що підтверджується листом № 02.01-04/180 від 19.02.2025 року.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем не проведено передбачені ст. 7 Закону України “Про природно-заповідний фонд України» та ст. 47 Закону України “Про землеустрій» роботи із винесення меж пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Плосківського лісництва» шляхом закріплення їх в натурі (на місцевості), підтвердженням чого є відсутність проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду - пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Плосківського лісництва», та відомостей про її межі та охоронну зону в Державному земельному кадастрі.
Суд звертає увагу, що невжиття заходів щодо винесення меж та охоронної зони пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Плосківського лісництва» та закріплення їх в натурі (на місцевості), унеможливлює її належне використання та охорону. При цьому, існує ймовірність використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Згідно ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки землекористувачів.
У статті 79 Земельного кодексу України вказано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Статтею 43 Земельного кодексу України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно ст. 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України “Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Крім того, відповідно до ст. 39 Закону України “Про природно-заповідний фонд» для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об'єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони.
Статтею 60 Закону України “Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.
У відповідності до ст. 26 Закону України “Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути землекористувачі.
Статтею 47 Закону України “Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об'єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до п. 65 Порядку здійснення лісовпорядкування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 07.02.2023 р., у випадку наявності рішень про створення чи оголошення територій, об'єктів природно-заповідного фонду та їх охоронних зон до матеріалів лісовпорядкування включаються картографічні матеріали та квартально- видільний перелік лісових ділянок, включених до таких охоронних зон.
Згідно абзацу 2 п. 3 ч. 3 ст. 186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об'єктів природнозаповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).
Таким чином, суд зазначає, що на ДСГП “Ліси України» в особі Філії “Свалявське лісове господарство» покладено обов'язок із вчинення дій по організації розробки проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду, а саме пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Плосківського лісництва» площею 85,2 га, визначення та закріплення на місцевості її меж та охоронної зони. Відсутність встановлених меж та охоронної зони пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Плосківського лісництва» площею 85,2 га, фактично унеможливлює належним чином охорону та збереження об'єкта природно-заповідного фонду.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
У відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. З огляду на вищенаведене положення ч. 2 ст. 139 КАС України, судовий збір у даній справі з відповідача стягненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Мукачівської окружної прокуратури (Закарпатська область, м. Мукачево, вул. А. Літуна, буд. 15) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Швабська, буд. 14 код ЄДРПОУ 38015668) до Державного лісогосподарського спеціалізованого підприємства “Ліси України» (м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії “Свалявське лісове господарство» ДСГП “Ліси України» (Закарпатська область, м. Свалява, вул. Шевченка, буд. 59 код ЄДРПОУ 45025512), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Свалявське лісове господарство» щодо невжиття належних заходів із винесення в натурі (на місцевості) меж пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Плосківського лісництва», шляхом замовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.
3. Зобов'язати Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» в особі філії “Свалявське лісове господарство» забезпечити розроблення, погодження та затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Плосківського лісництва», загальною площею 85,2 га.
4. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
СуддяС.І. Рейті