18 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/6856/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії , -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якій просить: 1) Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обмеження максимальним розміром ОСОБА_1 пенсії десятьма прожитковими мінімумами установлених для осіб, які втратили працездатність при здійсненні перерахунку з 01 серпня 2025 року на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення ХР18646/ПМ2023 від 14 квітня 2025 року; 2) Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію з 01 серпня 2025 року без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримує пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». На виконання рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача. Однак, сума пенсії відповідачем була обмежена максимальним розміром. Такі дії відповідача вважає протиправними та такими, що суперечать рішенню Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а також порушують його права на соціальний захист і пенсійне забезпечення.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що з 01.01.2024 року Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність в сумі 2361,00 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність залишено на рівні 2361,00 грн. Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону № 2262 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремих категорія ми осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
01 серпня 2025 року на виконання рішення суду у справі № 260/3639/25 ГУ ПФ України в Закарпатській області проведено перерахунок пенсії позивача.
Загальний розмір нарахованої позивачу з 01 серпня 2025 року пенсії з урахуванням індексацій, доплат та підвищень склав 31648,39 грн., проте до виплати визначено суму пенсії у розмірі 23610,00 грн. (з урахуванням максимального розміру пенсії).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, регулюється нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон).
Спірні правовідносини виникли з приводу обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Оцінюючи такі дії відповідача, суд враховує наступне.
З 01 січня 2008 року ст. 43 Закону доповнено положенням, яким пенсії військовослужбовців обмежено максимальним розміром.
Так, згідно ч. 7 ст. 43 (в редакції Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08 липня 2011 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року положення ч. 7 ст. 43 Закону, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року ст. 43 Закону не містить положень щодо обмеження максимального розміру пенсій військовослужбовців.
Конституційний Суд України в п. 7 рішення № 4-рп/2016 від 08 червня 2016 року вже висловив правову позицію, згідно з якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічної редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України повинні відповідати їй.
Отже, застосування положень Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668 від 08.07.2011 по відношенню до військовослужбовців фактично суперечить висновкам Рішення №7-рп/2016, яким встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України.
Як вже встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з 01.08.2025 року розмір перерахованої пенсії позивача склав31648,39,60 грн. Разом з тим, Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області обмежило суму виплати пенсії, та підлягає виплаті лише 23610,00 грн.
В той же час, суд заззначає, що станом на день здійснення спірного перерахунку пенсії позивача Закон №2262 не містив положень, якими б були передбачені обмеження пенсії військовослужбовців будь-яким максимальним розміром.
За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо обмеження пенсії позивача з 01 серпня 2025 року максимальним розміром.
З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років, без обмеження максимальним розміром з 01 серпня 2025 року.
Згідно частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області по застосуванню обмеження з 01 серпня 2025 року максимального розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити починаючи з 01 серпня 2025 року перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням виплачених сум.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька