про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
17 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/16832/25
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович Ірина Едуардівна, розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не виплати йому додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 18.02.2021 по 30.06.2023, що становить 50 % грошового забезпечення, пропорційно відпрацьованого часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які внаслідок виконання своїх службових обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни";
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити йому 50 % грошового забезпечення, за період з 18.02.2021 по 30.06.2023, пропорційно відпрацьованого часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які внаслідок виконання своїх службових обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни".
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №240/16832/25 за позовом ОСОБА_1 було визначено суддю Черняхович І.Е.
Перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі даного позову до суду, суддею було встановлено наступне.
Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом у справі №460/21394/23, до заявлених у даній справі позовних вимог про виплату позивачу доплати до грошового забезпечення за період з 18.02.2021 по 18.07.2022, застосуванню підлягає частина друга статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом №2352-ІХ, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Таким чином, процесуальний строк на звернення до суду у вказаній частині позовних вимог позивачем не пропущений.
Натомість, до позовних вимог щодо виплати позивачу доплати до грошового забезпечення за період з 19.07.2022 до 30.06.2023, застосуванню підлягає стаття 233 КЗпП України у редакції зі змінами, внесеними Законом №2352-ІХ.
Водночас, оскільки спірна доплата до грошового забезпечення є щомісячною виплатою, яка мала здійснювалась позивачу разом із виплатою грошового забезпечення за відповідний місяць проходження служби, та відповідно не відноситься до категорії виплат, які здійснюються при звільненні, то в розумінні правових норм статті 233 КЗпП спірні в цій частині правовідносини є трудовим спором щодо оплати праці, а тому регулюються саме частиною 1 статті 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними Законом №2352-ІХ), яка передбачає тримісячний строк на звернення до суду. При цьому, моментом початку відліку вказаного тримісячного строку є день, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що процесуальний строк на звернення до суду в частині позовних вимог, які стосуються виплати позивачу в належному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 30.06.2023, розпочався з місяця, наступного за місяцем, за який виплачувалось грошове забезпечення, оскільки саме при його отриманні позивач дізнався/мав реальну можливість дізнатися про неотримання спірної доплати та відповідно й про порушення свого права. Тобто, щодо позовних вимог про виплату спірної доплати до грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.07.2022 процесуальний строк на звернення до суду розпочався з 01.08.2022 та відповідно закінчився через три місяці, тобто 31.10.2022, щодо позовних вимог про виплату спірної доплати за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 строк розпочався з 01.09.2022 та відповідно закінчитися 30.11.2022, і так далі. Натомість щодо позовних вимог про виплату спірної доплати грошового забезпечення за період з 01.06.2023 по 30.06.2023 процесуальний строк на звернення до суду розпочався з 01.07.2023 та відповідно закінчився 30.09.2023.
Оскільки з даною позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду 25.06.2025, суд приходить до висновку, що він пропустив тримісячний процесуальний строк на звернення до суду, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, щодо позовних вимог, які стосуються виплати йому доплати до грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 30.06.2023.
У зв'язку з цим, суд виніс ухвалу від 13.10.2025, якою залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та встановив йому строк для усунення недоліків шляхом надання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог, які стосуються виплати спірної доплати до грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 30.06.2023.
На виконання вимог вказаної ухвали позивач подав до суду заяву (вх.№81253/25 від 11.11.2025) в якій просила поновити йому пропущений процесуальний строк на звернення до суду. На обгрунтування поданої заяви, позивач зазначив, що строк подачі позовної заяви був пропущений у зв'язку із введенням воєнного стану в України через військову агресію Російської Федерації.
Розглянувши вказане клопотання суд зазначає, що право особи на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів передбачено конкретно визначеним строком. Це, насамперед, викликано специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення наявності поважних причин пропуску процесуального строку на звернення до суду з наданням відповідних доказів покладається саме на позивача.
Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.
Верховний Суд зазначив, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд уважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Надаючи оцінку доводам позивача про запровадження на території України воєнного стану, як на поважну причину пропуску ним строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
У зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", з 05.30 год. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому був продовжений відповідними Указами Президента України.
Суд зазначає, що запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, однак у випадку, якщо пропуск процесуального строку на звернення до суду знаходиться в прямому причинному зв'язку з такими обставинами.
Таким чином, питання поновлення строку на звернення до суду у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на звернення до суду в всіх абсолютно випадках.
В поданій до суду заяві про поновлення пропущеного строку на звернення до суду позивач не обґрунтував, яким саме чином запровадження воєнного стану вплинуло на його неспроможність своєчасно, в межах строку, передбаченого КАС України, звернутися з даним позовом до суду.
Суд наголошує, що саме по собі введення воєнного стану не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду і не може бути підставою для поновлення пропущеного строку. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Інших доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
В заяві не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення позивачем усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку в межах процесуального строку. Таким чином, позивачем не доведено, що в цій справі можливість вчасного подання позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від волевиявлення позивача. Пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав у цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем не наведено.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежала виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
До того ж, суд уважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою публічних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011).
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Обставини, на які посилається позивач, на переконання суду, не є поважними, оскільки такі причини не носять ознак об'єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація останнім права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.
Таким чином, судом не було встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку.
З огляду на зазначене, суд визнає причини пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог, які стосуються виплати спірної доплати до ї грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 30.06.2023, неповажними.
Частинами 1 та 2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення (ч. 5, 6 ст. 169 КАС України).
Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, в частині позовних вимог, які стосуються виплати спірної доплати до грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 30.06.2023, слід повернути позивачу у зв'язку з пропуском процесуального строку на звернення до адміністративного суду.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, в частині позовних вимог, які стосуються виплати спірної доплати до грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 30.06.2023, повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя І.Е.Черняхович