17 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/24631/25
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про визнання протиправною і скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Сладь Т. П. від 13 жовтня 2025 року ВП № 78450340 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в результаті перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання судового рішення у справі № 240/14468/24, розмір пенсійної виплати становить з 30 січня 2024 року 25171,76 грн, у тому числі: 18888,00 грн - мінімальний розмір пенсії як особі з інвалідністю внаслідок аварії на ЧАЕС 2 групи (2361,00 грн х 8) з 30 січня 2024 року; та з 01 січня 2025 розмір - 21476,76 грн, у тому числі: 18888,00 грн - мінімальний розмір пенсії як особі з інвалідністю внаслідок аварії на ЧАЕС 2 групи (2361,00 грн х 8). При цьому позивач наголошує на тому, що оскаржувана постанова не містить інформації щодо правильного, на думку державного виконавця, обчислення перерахованої пенсії, як і вказівки в чому саме полягає неправильність перерахунку пенсії. Натомість позивачем доводилось до відома державного виконавця щодо вжитих заходів задля виконання судового рішення повною мірою, однак відповідачем належно не перевірено виконання позивачем рішення суду, що доводить, на думку позивача, передчасність оскаржуваної постанови та утворює обґрунтовані підстави для її скасування у судовому порядку.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти доводів та вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області заперечує. Зазначає, що розмір щомісячного підвищення до пенсії, на який має право стягувачка, становить 8 мінімальних пенсій за віком, встановлених законом про Державний бюджет України нa відповідний рік. При цьому, відповідним роком є календарний рік, у якому здійснюється нарахування та виплата коштів, тобто ця величина повинна відповідати таким показникам мінімальної пенсії, що встановлені законом про Державний бюджет на кожен відповідний рік та є змінною величиною. Натомість боржник, здійснюючи нарахування пенсії стягувачки без урахування зміни розміру мінімальної пенсії за віком в період з 30 січня 2024 року по 31 травня 2025 року, створює умови, за яких рішення суду, яке набрало законної сили, у такий спосіб не виконується повною мірою, чим зумовлено заниження нарахованої на виконання рішення суду пенсійної виплати. З таких підстав вважає оскаржувану постанову про накладення штрафу за неналежне виконання рішення суду обґрунтованою, а тому у позові, як стверджує відповідач, належить відмовити.
Розглянувши доводи у позовній заяві та відзиві на позов, з'ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх дослідженими доказами, вирішуючи спір у цій справі суд виходить з такого.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі № 240/14468/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 30 січня 2024 року згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Вказане рішення набрало законної сили 19 травня 2025 року, у зв'язку із чим Житомирським окружним адміністративним судом 10 червня 2025 року було видано ОСОБА_1 виконавчий лист.
За заявою ОСОБА_1 від 22 червня 2025 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. 26 червня 2025 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78450340 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду № 240/14468/24, виданого 10 червня 2025 року. Згідно з цією постановою боржнику надано строк у 10 робочих днів на добровільне виконання рішення суду.
Листом від 08 липня 2025 року № 0600-0307-5/59711 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило державного виконавця, що відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року становить 2361,00 грн. Згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" перерахунок пенсій, надбавок, підвищення та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого на 01 січня 2024 року, проводиться з 01 березня 2024 року. У результаті перерахунку на виконання рішення суду розмір пенсії на 30 січня 2024 року становив 23027,76 грн, у тому числі 16744,00 грн (2093,00 грн х 8) та виплачувався у максимальному розмірі відповідно до частини третьої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто 20930,00 грн, з 01 березня 2024 року - 23027,76 грн, у тому числі 16744,00 грн (2093,00 грн х 8), з 01 січня 2025 року - 19332,76 грн, у тому числі 16744,00 грн (2093,00 грн х 8). За період з 30 січня 2024 року по 31 травня 2025 року нарахована доплата пенсії в розмірі 130290,97 грн. З 01 червня 2025 року виплата пенсії здійснюється у розмірі, визначеному на виконання рішення суду. Рішення суду виконано добровільно в межах компетенції та фінансування.
24 липня 2025 року державним виконавцем винесено вимогу за № 25319 про виконання рішення суду у 5-денний строк та здійснення нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює вісім мінімальних пенсій за віком, визначених Законом про Державний бюджет на відповідний рік з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік, у відповідь на яку листом від 04 серпня 2025 року за № 0600-0307-5/66764 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило про відповідний судовому рішенню перерахунок пенсії стягувачки.
13 жовтня 2025 року відповідач, керуючись статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", виніс спірну постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 5100,00 грн з підстав невиконання судового рішення із зазначенням у спірній постанові про те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється законом, а відповідним роком є календарний рік, у якому здійснюється нарахування та виплата коштів, натомість боржником узято до обрахунку пенсії стягувачки мінімальний розмір пенсії як 2093,00 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною четвертою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", а також дотриманням сторонами виконавчого провадження свої обов'язків.
Зокрема, частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною третьою цієї ж статті визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а за частиною четвертою вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Таким чином, законодавець передбачає дві складові, які повинен здійснити державний виконавець перед тим, як застосувати до боржника штраф. По-перше, перевірити виконання рішення боржником та, по-друге, впевнитися, що рішення суду не виконане без поважних причин.
Предметом спору у цій справі є правомірність винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу на боржника, відтак перевірка державним виконавцем щодо вжитих боржником заходів з метою виконання рішення суду, насамперед, поряд із з'ясуванням поважності причин невиконання судового рішення, є тими суттєвими обставинами, які впливають на правильність вирішення спору.
За змістом спірних обставин у цій справі підставою для винесення оскаржуваної постанови слугували висновки державного виконавця про те, що на виконання судового рішення у справі 240/14468/24 та нарахування з 30 січня 2024 року пенсійної виплати відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, позивачем узято до обрахунку мінімальну пенсію, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, без урахування поточного її показника на 01 січня календарного року.
Суд вважає такі висновки передчасними, оскільки згідно з доданими до позову перерахунками пенсійної виплати ОСОБА_1 , в результаті перерахунку розмір пенсії становить з 30 січня 2024 - 25171,76 грн, у тому числі: 18888,00 грн - мінімальний розмір пенсії як особі, з інвалідністю внаслідок аварії на ЧАЕС 2 групи (2361,00 грн х 8); 6056,00 грн - підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення (3028 грн х 2); 227,76 грн - додаткова пенсія особам з інвалідністю 2 групи з числа потерпілих внаслідок аварі на ЧАЕС, що з урахуванням максимального розміру, визначеного частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" становить 23610,00 грн.
З 01 січня 2025 року розмір пенсії становить 21476,76 грн, у тому числі: 18888,00 грн - мінімальний розмір пенсії як особі, з інвалідністю внаслідок аварії на ЧАЕС 2 групи (2361,00 грн х 8); 227,76 грн - додаткова пенсія особам з інвалідністю 2 групи з числа потерпілих внаслідок аварі на ЧАЕС; 2361,00 грн - доплата за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, передбачена статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення" від 27 грудня 2024 року № 1524.
Оскільки відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становив 2361 гривні, аналогічно як і у 2025 році відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", твердження державного виконавця, що перерахунок проведено не у розмірі, визначеному рішенням суду, а у значно меншому розмірі, за встановлених обставин цієї справи, підтверджених відповідними розрахунками пенсійної виплати ОСОБА_1 за розпорядженнями про перерахунки по пенсійній справі 918250188894 не знайшли підтвердження під час судового розгляду.
Суд при цьому враховує, що позивачем у листі від 08 липня 2025 року № 0600-0307-5/59711 повідомлялось державного виконавця про проведення спірного перерахунку пенсії виходячи з величини розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб на рівні 2093 грн, що відповідає такому показнику на 2023 рік відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік". Разом з тим, суд зауважує, що такі обставини не відповідають фактичним даними відповідних перерахунків пенсії за матеріалами пенсійної справи 918250188894. До того ж варто врахувати й те, що матеріали виконавчого провадження 78450340 не містять жодного перерахунку пенсії стягувачки, що не дозволяє стверджувати дотримання державним виконавцем обов'язку перевірки виконання рішення суду боржником аби упевнитися у неналежному виконанні задля підтвердження відповідних обставин, покладених в основу спірної постанови про накладення штрафу.
Таким чином, у межах предмета оскарження у цій справі, за наведеного правового регулювання за результатом розгляду цієї адміністративної справи обставини щодо неналежного виконання рішення суду у справі № 240/14468/24 виплатою пенсії у зменшеному розмірі із розрахунку невідповідного поточному показнику розміру мінімальної пенсії на відповідний рік, які покладено державним виконавцем в основу оскаржуваної у справі постанови про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, не доведено перед судом, натомість доводи Управління суд визнає обґрунтованими.
Тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
За правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням висновку Верховного Суду у постанові від 30 жовтня 2023 року у справі № 815/4246/17 судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) до Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області (майдан Соборний, буд. 1, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 45798761) задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Сладь Т. П. від 13 жовтня 2025 року ВП № 78450340 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судовий збір у сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
17.11.25