17 листопада 2025 року м. Житомир справа №240/3483/23
категорія 111020300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
встановив:
Головне управління ДПС у Житомирській області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача податкову заборгованість в розмірі 253747,83 гривень.
На обґрунтування заявлених вимог Головне управління ДПС у Житомирській області зазначає, що за фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 рахується податковий борг в загальному розмірі 253747,83 гривень, в тому числі: 57250,27 гривень - з єдиного податку; 196497,56 грн - з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), з яких: 131815,39 грн - основний платіж, 64681,36 грн - штрафна санкція, 0,81 грн - пеня. У зв'язку з тим, що вказана заборгованість в добровільному порядку не сплачена, позивач просить стягнути її з відповідача.
Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/3483/23 за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копію вищезазначеної ухвали було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 . Однак, вказаний рекомендований лист повернувся на адресу суду із зазначеними на ньому причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".
Верховний Суд в ухвалі від 05 жовтня 2023 року у справа №9901/218/21 указав, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Станом на дату розгляду справи своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог відповідач не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.6.1 ст.6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
В п.п.16.1.4п.16.1ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1ст. 36 ПК України).
Згідно з пунктом 15.1. статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).
Згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1. статті 41 ПК України, контролюючими органами щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи).
Підпунктами 19-1.1.22 та 19-1.1.45 пункту 19-1.1. статті 19-1 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють функції з погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів, а також звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.
Головне управління ДПС у Житомирській області є відокремленим підрозділом Державної податкової служби України та забезпечує реалізацію повноважень Державної податкової служби України на території Житомирської області. Відтак, відповідно до покладених на нього завдань, Головне управління ДПС у Житомирській області здійснює в тому числі й функції з погашення податкового боргу.
З наявного у матеріалах справи зведеного розрахунку сум податкового боргу, які не були задоволені боржником протягом строку, встановленого для їх погашення вбачається, що за фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 рахується податковий борг в загальному розмірі 253747,83 гривень, в тому числі: 57250,27 гривень - з єдиного податку; 196497,56 грн - з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (з яких: 131815,39 грн - основний платіж, 64681,36 грн - штрафна санкція, 0,81 грн - пеня). Стягнення вказаного боргу є предметом спору у даній справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Вирішуючи спірні правовідносини в частині стягнення податкового боргу є єдиного податку, суд зазначає наступне.
Відносини з приводу нарахування та сплати єдиного податку врегульовані главою 1 розділу XIV ПК України.
Згідно з п. 291.2. та п. 291.3. ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до п. 291.4. ст. 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники.
Відповідно до п. 293.1. ст. 293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Згідно з п. 54.1. ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з п.296.3. ст. 296 ПК України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси (п. 296.4. ст. 296 ПК України ).
Під час розгляду справи судом встановлено, що фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 до Бердичівської ДПІ Головного управління ДПС у Житомирській області була подана податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за ІІ квартали 2019 року (реєстраційний №9176103445 від 09.08.2019), в якій відповідачем визначено, що сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті ним в бюджет за підсумками звітного періоду становить 21982,83 гривень.
Крім того, фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 до Бердичівської ДПІ Головного управління ДПС у Житомирській області була подана податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за ІІІ квартали 2019 року (реєстраційний №9265973528 від 11.11.2019), в якій відповідачем визначено, що сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті ним в бюджет за підсумками звітного періоду становить 35573,34 гривень.
Відповідно до п. 54.1. ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
З огляду на положення п. 54.1. ст. 54 ПК України, визначена відповідачем у вказаних деклараціях сума податкового зобов'язання з єдиного податку за ІІ та за ІІІ квартали 2019 року в загальному розмірі 57556,17 гривень вважається узгодженою.
Положенням п. 295.3 ст. 295 ПК України встановлено, що платники єдиного податку третьої групи (крім електронних резидентів (е-резидентів) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Із наявного у матеріалах справи зведеного розрахунку суми податкового боргу вбачається, що частина узгодженого грошового зобов'язання з єдиного податку за ІІ та за ІІІ квартали 2019 року в загальному розмірі 57250,27 грн (21676,93 грн (за ІІ квартал) + 35573,34 грн (за ІІІ квартал) = 57250,27 грн) фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 у строки, встановлені ПК України сплачена не була.
Відносини з приводу нарахування та сплати податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) врегульовані розділом V Податкового кодексу України.
Відповідно до ст. 203 ПК України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Під час розгляду справи судом встановлено, що фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 до Бердичівської ДПІ Головного управління ДПС у Житомирській області були подані наступні податкова декларації з податку на додану вартість:
- №9031387304 від 20.02.2020 за січень 2020 року, в якій відповідачем визначено, що сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті ним в бюджет за підсумками звітного періоду, становить 17887,00 гривень;
- №9332340642 від 20.01.2020 за грудень 2019 року, в якій відповідачем визначено, що сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті ним в бюджет за підсумками звітного періоду, становить 24267,00 гривень;
- №9308180985 від 20.12.2019 за листопад 2019 року, в якій відповідачем визначено, що сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті ним в бюджет за підсумками звітного періоду, становить 17266,00 гривень;
- №9277265514 від 20.11.2019 за жовтень 2019 року, в якій відповідачем визначено, що сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті ним в бюджет за підсумками звітного періоду, становить 10404,00 гривень;
- №9246061421 від 21.10.2019 за вересень 2019 року, в якій відповідачем визначено, що сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті ним в бюджет за підсумками звітного періоду, становить 29594,00 гривень;
- №9159197684 від 22.07.2019 за червень 2019 року, в якій відповідачем визначено, що сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті ним в бюджет за підсумками звітного періоду, становить 18028,00 гривень;
- №9132590651 від 20.06.2019 за травень 2019 року, в якій відповідачем визначено, що сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті ним в бюджет за підсумками звітного періоду, становить 44118,00 гривень.
З огляду на положення п. 54.1. ст. 54 ПК України, визначена відповідачем у вказаних деклараціях сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість вважається узгодженою.
Однак, із наявного у матеріалах справи зведеного розрахунку суми податкового боргу вбачається, що частина узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 131815,39 гривень (17887,00 грн (за січень 2020 року) + 24267,00 грн (за грудень 2019 року) + 17266,00 грн (за листопад 2019 року) + 10404,00 грн (за жовтень 2019 рік) + 29594,00 грн (за вересень 2019 року) + 18028,00 грн (за червень 2019 року) + 14369,39 грн (за травень 2019 року) = 131815,39 грн) фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 у строки, встановлені ПК України сплачена не була.
Відповідно до п.54.3. ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:
- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп.54.3.2;
- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (пп.54.3.3).
Під час розгляду справи судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Житомирській області на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст. 54 та п.120.1 ст. 120 ПК України було винесені відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 наступні податкове повідомлення-рішення:
- від 23.09.2020 №0234095033, яким за порушення пп. 49.18.1 п.49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 ПК України, що було встановлене актом перевірки від 24.07.2020 №18427/06-30-50-33/3250714012, нарахувало штрафні санкції з податку на додану вартість в розмірі 1020,00 гривень;
- від 06.08.2020 №0224085033, яким за порушення пп. 49.18.1 п.49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 ПК України, що було встановлене актом перевірки від 25.06.2020 №16920/06-30-50-33/3250714012, нарахувало штрафні санкції з податку на додану вартість в розмірі 1020,00 гривень;
- від 28.05.2020 №0188995033, яким за порушення пп. 49.18.1 п.49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 ПК України, що було встановлене актом перевірки від 27.04.2020 №13690/06-30-50-33/3250714012, нарахувало штрафні санкції з податку на додану вартість в розмірі 170,00 гривень;
- від 13.11.2019 №0128005013, яким за порушення строків реєстрації податкових накладних, що було встановлене актом перевірки від 01.11.2019 №2513/06-30-50-33/3250714012, нарахувало штрафні санкції з податку на додану вартість в розмірі 4262,34 гривень;
- від 28.08.2019 №0082435013, яким за порушення строків реєстрації податкових накладних, що було встановлене актом перевірки від 12.08.2019 №5094/06-30-50-13/3250714012, нарахувало штрафні санкції з податку на додану вартість в розмірі 32913,64 гривень;
- від 28.08.2019 №0082485013, яким за порушення строків сплати грошового зобов'язання, що було встановлене актом перевірки від 12.08.2019 №5095/06-30-50-13/3250714012, нарахувало штрафні санкції з податку на додану вартість в розмірі 14696,28 гривень;
- від 28.08.2019 №0082425013, яким за порушення строків сплати грошового зобов'язання, що було встановлене актом перевірки від 12.08.2019 №5095/06-30-50-13/3250714012, нарахувало штрафні санкції з податку на додану вартість в розмірі 287,00 гривень;
- від 18.07.2019 №0068255013, яким за порушення строків реєстрації податкових накладних, що було встановлене актом перевірки від 31.05.2019 №3557/06-30-50-13/3250714012, нарахувало штрафні санкції з податку на додану вартість в розмірі 4726,15 гривень;
- від 18.07.2019 №0068275013, яким за порушення строків сплати грошового зобов'язання, що було встановлене актом перевірки від 31.05.2019 №35558/06-30-50-13/3250714012, нарахувало штрафні санкції з податку на додану вартість в розмірі 5585,95 гривень.
Відповідно до пункту 58.2 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
З матеріалів справи вбачається, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення зі штрафних санкцій з податку на додану вартість були надіслані рекомендованими листами на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
При цьому, рекомендованим повідомлення про вручення поштових відправлень підтверджується отримання відповідачем податкових повідомлень-рішень від 06.08.2020 №0224085033, від 28.05.2020 №0188995033, від 13.11.2019 №0128005013, від 28.08.2019 №0082435013, від 28.08.2019 №0082485013, від 28.08.2019 №0082425013, від 18.07.2019 №0068255013, від 18.07.2019 №0068275013.
Водночас, рекомендований лист, яким відповідачу надсилалось податкове повідомлення-рішення від 23.09.2020 №0234095033, повернулось на адресу контролюючого органу без вручення адресату, із зазначеною при цьому причиною повернення "за закінченням встановленого строку зберігання".
Відповідно абз. 2 до п. 42.5. ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
З огляду на вказані положення та враховуючи причину повернення рекомендованого поштового відправлення з податковим повідомленням-рішенням від 23.09.2020 №0234095033, суд приходить до висновку, що вказане податкове повідомлення-рішення вважається врученими відповідачу.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Доказів того, що податкові повідомлення-рішення від 23.09.2020 №0234095033, від 06.08.2020 №0224085033, від 28.05.2020 №0188995033, від 13.11.2019 №0128005013, від 28.08.2019 №0082435013, від 28.08.2019 №0082485013, від 28.08.2019 №0082425013, від 18.07.2019 №0068255013, від 18.07.2019 №0068275013 оскаржувалось відповідачем в адміністративному та/чи судовому порядку матеріали справи не містять, а отже визначене у них грошове зобов'язання зі штрафних санкцій з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 64681,36 гривень є узгодженим.
Водночас, із зведеного розрахунку сум податкового боргу судом встановлено, що узгоджене грошове зобов'язання із штрафних санкцій з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 64681,36 гривень відповідачем у строки встановлені ПК України сплачена не була.
Крім того, з наявного у матеріалах справи розрахунку вбачається, що контролюючим органом на підставі ст. 129 ПК України була нарахована відповідачу пеня в розмірі 0,81 гривень.
Відповідно до п.176.1 ст.176 ПК України одним із обов'язків платника податків є обов'язок своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.
У визначені законом строки узгоджене податкове зобов'язання з єдиного податку в загальному розмірі 57250,27 гривень, а також узгоджене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 196497,56 грн (з яких: 131815,39 грн - основний платіж, 64681,36 грн - штрафна санкція, 0,81 грн - пеня) відповідачем сплачене не було, а тому у відповідності до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України воно вважається сумою податкового боргу.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до п.59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Згідно правових норм п. 59.4. ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З матеріалів справи встановлено, що контролюючим органом на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми "Ф" від 06.06.2019 №142797-50 на суму 73481,39 гривень.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вищезазначена вимога була отримана відповідачем.
Доказів оскарження відповідачем вказаної вимоги матеріали справи не містять.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.5 ст.59 ПК України).
Оскільки, після направлення відповідачу вимоги ввід 06.06.2019 №142797-50 на суму 73481,39 податковий борг відповідачем погашений не був, то після збільшення суми боргу, податкова вимога на змінену суму податкового боргу додатково відповідачу не надсилалась.
Таким чином, судом встановлено, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена. Оскільки встановлено порушення відповідачем вищезазначених норм Податкового кодексу України, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання.
Таким чином, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання.
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з п. 87.11. ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Відповідно до п. 95.1 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
На момент розгляду справи в суді податковий борг в загальному розмірі 253747,83 гривень (57556,17 грн + 196497,56 грн) відповідачем не сплачений, доказів протилежного відповідач суду не надав. Проти позову відповідач не заперечував, доводи позивача не спростував.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявлена до стягнення сума є узгодженою і являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено, а тому він підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на встановлене, та враховуючи норму п.87.11 ст.87 ПК України, якою встановлено право звертатися до суду щодо стягнення суми податкового боргу платника податку, суд визнає позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в загальному розмірі 253747,83 гривень такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, а тому вони є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи положення до ч. 2 ст. 139 КАС України та відсутність судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир,10003, код ЄДРПОУ ВП 44096781) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 податкову заборгованість в розмірі 253747,83 грн (двісті п'ятдесят три тисячі сімсот сорок сім гривень вісімдесят три копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович