Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 листопада 2025 року Справа№200/6905/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Духневича О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (адреса: 33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, 7, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
08.09.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у не зарахуванні до страхового стажу періодів з 01.11.2004 по 06.03.2005, з 15.01.2008 по 28.02.2008, з 01.04.2008 по 31.05.2008, з 01.11.2019 по 04.11.2020 під час призначення пенсії за віком на підставі заяви від 06.08.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з урахуванням висновків суду здійснити перерахунок пенсії з 06.08.2025 із зарахуванням періодів зайнятості з 01.11.2004 по 06.03.2005, з 15.01.2008 по 28.02.2008, з 01.04.2008 по 31.05.2008, з 01.11.2019 по 04.11.2020 до страхового стажу та з урахуванням заробітної плати за ці періоди.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та з 06.08.2025 отримує пенсію згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-VI.
Позивач зазначає, що при призначенні їй пенсії Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 01.11.2004 по 06.03.2005, з 15.01.2008 по 28.02.2008, з 01.04.2008 по 31.05.2008, з 01.11.2019 по 04.11.2020.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 263 КАС України. Зобов'язано відповідача подати до суду: засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію пенсійної справи відносно позивача.
19.09.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заперечило щодо задоволення позовних вимог, однак докази надіслання його позивачу не надано.
Відповідно до ч. 3 ст. 162 КАС України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
При цьому документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи повинен додаватися до відзиву (п. 2 ч. 4 ст. 162 КАС України).
Враховуючи, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області вказаної норми процесуального закону не дотримано і доказів надіслання відзиву позивачу не надано, суд не бере до уваги відзив, оскільки відзив поданий із порушенням встановленого КАС України порядку подання.
Також Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області у відзиві заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача у справі - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про заміну неналежного відповідача у справі - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - відмовлено.
09.10.2025 на адресу суду надійшло клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому відповідач-1 просить замінити неналежного відповідача у справі - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.10.2025 клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про заміну неналежного відповідача у справі - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - задоволено частково. Залучено до участі в адміністративній справі як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та розпочато розгляд адміністративної справи спочатку.
Копію ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 09.10.2025 відповідачу доставлено до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області через систему "Електронний суд" 10.10.2025, що підтверджується інформаційною довідкою від 10.10.2025. Однак, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву в 15-денний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не скористалося, причини неподання відзиву на позовну заяву не повідомило, що не перешкоджає подальшому розгляду справи та ухваленню судом рішення.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відтак, враховуючи, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, як суб'єкт владних повноважень, без поважних причин не подав відзиву на позовну заяву, виходячи із обставин справи, зважаючи на положення ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Дата прийняття рішення у справі обумовлена перебуванням судді в період із 07.11.2025 по 14.11.2025 у відпустці.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та з 06.08.2025 на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 19.08.2025 № 057250006324 отримує пенсію згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-VI.
При призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області 06.08.2025 розраховано, що страховий стаж позивача становить - 29 років 00 місяців 19 днів.
Вважаючи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до страхового стажу періодів з 01.11.2004 по 06.03.2005, з 15.01.2008 по 28.02.2008, з 01.04.2008 по 31.05.2008, з 01.11.2019 по 04.11.2020 під час призначення пенсії за віком на підставі заяви від 06.08.2025, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII (далі-Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі-Закон № 1058-IV).
Закон № 1788-XII був введений в дію з 01 січня 1992 року в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року в повному обсязі.
01 січня 2004 року набув чинності Закон № 1058-IV.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, страховий стаж здобутий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Як встановлено судом, з 06.08.2025 позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію згідно Закону № 1058-VI.
Згідно вимог ст. 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Норма про пріоритетність трудової книжки як документу, що підтверджує стаж роботи міститься й у Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі Порядок № 637).
І лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відтак, за чинними на момент розгляду заяви позивача нормами законодавства про пенсійне забезпечення, саме трудова книжка вважається основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як видно із копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 10.11.1989 позивач у період з 01.11.2004 по 06.03.2005, з 15.01.2008 по 28.02.2008, з 01.04.2008 по 31.05.2008, з 01.11.2019 по 04.11.2020 працювала майстром в головному виробництві ПРАТ "ЦЗФ "УКРАЇНА".
Суд зазначає, що всі записи в трудовій книжці виконано акуратно та в послідовності, не містять суперечливих відомостей про періоди страхового стажу, узгоджуються між собою та завірені печатками.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
За приписами ст. 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно ч. 16 ст. 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, порушення встановленого порядку нарахування, обчислення та строків сплати страхових внесків; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків; несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
За змістом вказаної норм, обов'язки по сплаті страхових внесків, а також звітування про найманих працівників (застрахованих осіб) та відповідальність за неналежне їх виконання покладена на страхувальника.
Суд зазначає, що періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того сплатило підприємство-страхувальник ці страхові внески (єдиний внесок) чи ні, оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем платником страхових внесків (єдиного внеску).
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за наявності відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), - не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 у справі № 560/4616/20, від 25.09.2018 у справі № 242/65/17, від 22.11.2018 у справі № 242/4793/16-а, від 11.07.2019 у справі № 242/1484/17, від 04.06.2019 у справі № 235/900/17, від 27.02.2019 у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 04.09.2018 у справі № 482/434/17, від 30.09.2019 у справі № 316/1392/16-а.
Разом з цим відсутність відомостей стосовно нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку (який) відповідно до закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), свідчить про відсутність підстав для зарахування відповідного періоду до страхового стажу особи.
З наявної в матеріалах справи довідки форми ОК-5 щодо позивача, судом встановлено, що заробітна плата позивачу у період з 01.11.2004 по 06.03.2005, з 15.01.2008 по 28.02.2008, з 01.04.2008 по 31.05.2008 не нараховувалася, а сплата страхових внесків не здійснювалася. Вказане також підтверджується розрахунком заробітної плати.
Оскільки в системі персоніфікованого обліку станом на 06.08.2025 не було даних не лише про сплату страхових внесків, але й про суму заробітку для нарахування пенсії за період з 01.11.2004 по 06.03.2005, з 15.01.2008 по 28.02.2008, з 01.04.2008 по 31.05.2008, у пенсійного орану не було підстав для зарахування вказаного періоду до страхового та пільгового стажу позивача.
Аналогічного висновку дійшов Перший апеляційний адміністративний суд у постановах від 16.05.2024 у справі № 200/4683/23, від 18.12.2023 у справі № 200/2155/23, від 23.07.2025 у справі № 200/845/25
Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області в цій частині правомірно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.11.2004 по 06.03.2005, з 15.01.2008 по 28.02.2008, з 01.04.2008 по 31.05.2008.
Щодо періоду роботи з 01.11.2019 по 04.11.2020, суд зазначає, що згідно довідки форми ОК-5 позивачу у вказаний вище період нараховувалась заробітна плата, однак сплата страхових внесків не здійснювалася.
Разом з тим, як вже зазначалося судом вище, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії, за наявності відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати - не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області в цій частині протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.11.2019 по 04.11.2020.
Підсумовуючи встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування позивачу до страхового стажу період роботи в ПРАТ "ЦЗФ "УКРАЇНА" з 01.11.2019 по 04.11.2020 під час призначення 06.08.2025 пенсії за віком та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати позивачу період роботи в ПРАТ "ЦЗФ "УКРАЇНА" з 01.11.2019 по 04.11.2020 до страхового стажу та здійснити позивачу перерахунок пенсії з 06.08.2025 з урахуванням заробітної плати за період з 01.11.2019 по 04.11.2020.
Щодо вимог позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, то такі не підлягають задоволенню, оскільки як встановлено судом, заяву позивача від 06.08.2025 з доданими до неї документами було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області та на підставі якої ним прийнято рішення про призначення пенсії.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в Приватному акціонерному товаристві "Центральна збагачувальна фабрика "УКРАЇНА" з 01.11.2019 по 04.11.2020 під час призначення 06.08.2025 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в Приватному акціонерному товаристві "Центральна збагачувальна фабрика "УКРАЇНА" з 01.11.2019 по 04.11.2020 до страхового стажу та здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 06.08.2025 з урахуванням заробітної плати за період з 01.11.2019 по 04.11.2020.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич