17 листопада 2025 року Справа № 160/22730/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо не розгляду рапорту звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_3 та не звільнення останнього з військової служби на підставі пп. «Г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю яка є інвалідом ІІ групи та згідно висновку ЛКК потребує постійного догляду;
- зобов'язати військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , розглянути рапорту про звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_3 та звільнити останнього з військової служби на підставі пп. «Г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_4 , яка є інвалідом ІІ групи та згідно висновку ЛКК потребує постійного догляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, він є військовослужбовцем та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . Необхідність захисту свого права виникла щодо бездіяльності військової частини, а саме нерозгляду відповідного рапорту про звільнення з військової служби. Позивач, звертався з рапортом до військової частини НОМЕР_1 реалізуючи своє право на звільнення, в свою чергу відповідачем рапорт не розглянутий.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзиви на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України. Витребувано від Військової частини НОМЕР_1 у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії доказів розгляду рапорту від 16.07.2025 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, а також рішення, прийнятого за результатами розгляду вказаного рапорту.
Згідно змісту наданого відзиву, відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні, зазначає, що рапорт позивачем поданий з порушенням процедури - командира частини, тому і не розглянутий.
Позивач не скористався правом надання відповіді на відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач з 01.07.2025 був призваний за мобілізацією до Збройних Сил України для виконання обов'язків військової служби під час режиму воєнного стану у зв'язку з військовою збройною агресією РФ щодо України та наразі проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
16.07.2025 позивач звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення його з військової служби через сімейні обставини, на підставі пп. «Г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю яка є інвалідом ІІ групи та згідно висновку ЛКК потребує постійного догляду.
До рапорту позивачем додано: свідоцтво про народження ОСОБА_1 , Паспорт, копію довідки про інвалідність ОСОБА_2 , копію витягу з медичної карти ОСОБА_2 , копію довідки ЛКК №7/39 ОСОБА_1 , копію висновку ЛКК №401 ОСОБА_3 .
Позивач зазначає, що він особисто звернувся з рапортом у паперовій формі від 16.07.2025 до керівництва військової частини НОМЕР_5 , додавши до нього завірені копії необхідних документів. Посадові особи військової частини НОМЕР_1 прийняли рапорт на звільнення ОСОБА_1 з додатками на розгляд, але відмовились ставити відмітку про його прийняття.
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конститу цією та законами України.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частиною 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний на території України, який продовжений як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на теперішній момент.
Відповідно до Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року №735, у роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян має забезпечуватись кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень. До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать дії, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина будь-які обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Суд наголошує, що рапорт це вид службового документу Збройних Сил України, який є письмовим звернення військовослужбовця до вищого по посаді чи званню військовослужбовця з викладом питань службового або особистого характеру та відображає прагнення військовослужбовця реалізувати свої права.
Відповідно до Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ) вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов'язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Позивач в позовній заяві вказує про те, що виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби , на підставі пп. «Г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю яка є інвалідом ІІ групи та згідно висновку ЛКК потребує постійного догляду.
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту визначено у Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року №531 (далі - Наказ №531).
Згідно пункту 1 розділу 2 Наказу №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
За змістом пунктів 1 - 6, 8, 9 розділу ІІІ Порядку №531 у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України №1153/2008 від 10 грудня 2008 року передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно з пунктом 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, суд дійшов висновку, що рапорт, як офіційна форма звернення військовослужбовця, який подається ним на ім'я командира (начальника) військової частини, передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань не пізніше 14 днів з дня подання такого рапорту.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини або з визначених названим законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких, зокрема така обставина, що визначена позивачем.
Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
На підставі статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту ЗСУ начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Відповідач, зазначаючи у відзиві на позов про те, що рапорт скерований одразу на командира Військової частини НОМЕР_1 , а тому позивачем порушено визначений порядок звернення його до прямого командира, а отже, на думку відповідача, позивач не звертався до свого прямого командира із рапортом про звільнення, не спростував обставин щодо фактичного звернення позивача до командира частини та про відмову у прийнятті та реєстрації рапорту.
Тобто, заперечення відповідача щодо неотримання від позивача рапорту будуються тільки на порушенні останнім процедури подання рапорту, тим самим відповідач вважає, що порушення процедури подання рапорту означає неподання його позивачем, а отже і відсутність у відповідача обов'язку приймати його до розгляду, реєструвати тощо.
Проте, суд не погоджується з такими доводами позивача, виходячи з такого.
Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07 квітня 2017 року №124 затверджена Інструкція з діловодства у Збройних Силах України, яка встановлює загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами у військових частинах (установах) Збройних Сил України, штабах угруповань військ, (далі військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням.
У кожній військовій частині (установі) організовується загальне (несекретне) діловодство (далі діловодство), ведення якого покладається на службу діловодства, а там, де вона за штатом не передбачається, на особу (групу осіб), відповідальну за ведення діловодства, яка призначається наказом командира (керівника) військової частини (установи). У разі призначення декількох відповідальних осіб серед них визначається старший та розподіляються обов'язки (пункт 1.11 Інструкції).
Служба діловодства відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює реєстрацію та веде облік документів, машинних носіїв інформації, печаток та штампів (пункт 1.12.2 Інструкції).
Усі документи, що надходять до військової частини (установи), приймаються в уповноваженому органі у сфері діловодства військової частини (установи) (пункт 3.7.1 Інструкції).
Факт і дата надходження документа до відповідального підрозділу військової частини (установи) обов'язково фіксується (пункт 3.7.5 Інструкції).
Згідно з пункту 3.8.1 Інструкції документи, адресовані командирам (керівникам) військових частин (установ), а також такі, в яких не зазначено конкретної посадової особи або підрозділу військової частини (установи) як адресата, підлягають попередньому розгляду в службах діловодства військової частини (установи).
Відповідно до розділу 3.9.1 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України «Реєстрація документів», реєстрація документів полягає у веденні запису облікових даних про документ за встановленою реєстраційною формою, який підтверджує факт створення, відправлення або одержання документа шляхом проставлення на ньому індексу з подальшим записом у зазначених формах необхідних відомостей про документ. Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації. Реєструються документи незалежно від способу їх доставки, передачі чи створення. Подавати на розгляд командиру (керівнику) незареєстровані документи забороняється.
Отже, наведені вище положення передбачають право військовослужбовця на подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби. При цьому відповідальні особи з ведення діловодства військової частини повинні прийняти рапорти та зареєструвати їх у журналі вхідної кореспонденції.
Обов'язок щодо реєстрації рапортів та подання його до розгляду (виконання) лежить на службі діловодства військової частини або там, де вона за штатом не передбачається, на особу (групу осіб), відповідальну за ведення діловодства.
Натомість рапорт ОСОБА_1 не зареєстрований у встановленому порядку, його належним чином не було розглянуто командуванням Військової частини НОМЕР_1 , із роз'ясненням позивачу порядку його подання, на рапорті відсутня будь-яка відмітка/резолюція командира частини.
Суд зауважує, що як протиправні дії суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у прийнятті рішення чи у здійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі Закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично були здійснені не у спосіб, встановлений Законом, що потягнуло порушення прав таких осіб.
Для визнання дій протиправними недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до Закону, фактично були виконані з порушенням Закону.
Разом з тим, суд вважає, що доводи відповідача про те, що рапорт подано відразу до командира частини, а ні «по команді», не є достатніми вважати правильну поведінку відповідача у спірних правовідносинах. Подання позивачем рапорту не «по команді» не є підставою для його не розгляду (ігноруванням) командиром частини, тим більш, як вже зазначалось, рапорт повинен бути зареєстрований у встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про його звільнення чи обгрунтована відмова у задоволенні рапорту.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 280/7446/24, від 08 липня 2025 року у справі № 580/6020/22.
Водночас, відповідачем не доведено, що ним прийнято одне із наведених рішень за результатами розгляду рапорту позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. "Г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю яка є інвалідом ІІ групи та згідно висновку ЛКК потребує постійного догляду.
Відповідно в частині позовних вимог щодо звільнення позивача з військової служби, суд відмовляє, оскільки відповідачем по суті порушеного в рапорті питання відповідачем не прийнято.
Згідно із частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рішення суб'єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об'єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб'єкта.
А тому, з огляду на викладене, з метою ефективного захисту порушеного прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 16 липня 2025 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту пп. "Г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю яка є інвалідом ІІ групи та згідно висновку ЛКК потребує постійного догляду та прийняти відповідне рішення з урахуванням наведених висновків суду.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 241, 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 16 липня 2025 року про звільнення з військової служби на підставі пп. "Г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) від 16 липня 2025 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту "Г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти відповідне рішення з урахуванням наведених висновків суду.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 17.11.2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна