18 листопада 2025 рокуСправа № 160/6986/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078, за періоди з 01.03.2018 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 28.08.2024;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 в сумі 3 813,11 грн щомісячно, за періоди з 01.03.2018 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 28.08.2024, в загальному розмірі 251 296,25 грн, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . На момент виключення зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 позивач займав посаду старшого помічника начальника оперативного відділення штабу. Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 23.08.2024 №1400 ОСОБА_1 зарахований слухачем штатним інституту логістики та підтримки військ (сил) Національного університету оборони України. У подальшому, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.08.2024 № 245 підполковник ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 з 28.08.2024. Водночас, під час проходження позивачем військової служби у ВЧ НОМЕР_1 , нарахування грошового забезпечення здійснювалося не в повному обсязі, зокрема, позивачу не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення. 29.01.2025 представник позивача звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 з адвокатським запитом стосовно надання документів та інформації щодо нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення. Із наданих відповідачем листом від 14.02.2025 документів вбачається, що в порушення вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078), в період з 01.03.2018 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 28.08.2024 ОСОБА_1 не було виплачено різницю між сумою індексації належної до виплати в місяці підвищення доходу (березні 2018) і розміром підвищення грошового забезпечення в березні 2018. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
В частині строку звернення до суду, позивач зазначив, що повідомлення від відповідача про суми, нараховані та виплачені позивачу при виключенні із списків особового складу частини (оформлені у формі карток) отримані представником позивача 14.02.2025. Отримуючи виплати грошового забезпечення, у позивача були відсутні підстави сумніватися у тому, що розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення є меншим та проведений з порушенням чинного законодавства. Таким чином, на думку позивача, звернення із вказаним адміністративним позовом 05.03.2025 здійснюється в межах тримісячного строку, що визначений частиною 2 статті 233 КЗпП України та відповідає приписам частини 3 статті 122 КАС України.
Ухвалою суду від 10.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
На виконання вказаної ухвали, представником позивача надано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що у зв'язку з переміщенням по службі, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.08.2024 №245 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 з 28.08.2024. Повідомлення від відповідача про суми, нараховані та виплачені позивачу при виключенні із списків особового складу частини (оформлені у формі карток) отримані представником позивача 14.02.2025, що підтверджується долученими до справи письмовими доказами. Отримуючи виплати грошового забезпечення, у позивача були відсутні підстави сумніватися у тому, що розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення є меншим та проведений з порушенням чинного законодавства.
Ухвалою суду від 24.03.2025 прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
В ухвалі суду від 24.03.2025 також зазначено, що клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду буде розглянуто судом після набрання законної сили судовим рішенням Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у адміністративній справі №460/21394/23.
У зв'язку з відсутністю у матеріалах позову доказів на підтвердження дати вручення позивачу грошового атестату або іншого документу, в якому зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, ухвалою суду від 25.06.2025 зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 надати до суду протягом десяти календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали докази на підтвердження дати вручення позивачу грошового атестату або іншого документу, в якому зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні.
На виконання вимог вказаної ухвали, відповідачем надано до суду копії відомостей з журналу реєстрації виданих довідок та грошових атестатів ВЧ НОМЕР_1 , з яких вбачається, що ОСОБА_1 отримав грошовий атестат 27.08.2024 на руки (запис №1925).
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд зазначає про таке.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з не нарахуванням та не виплатою позивачу грошового забезпечення в належному розмірі.
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження та звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушеного права.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19.07.2022, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Характерною особливістю спірних правовідносин є те, що позовні вимоги стосуються періоду, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП України [19.07.2022].
У постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду при вирішенні питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про нарахування та виплату грошового забезпечення дійшов висновку, що правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Повертаючись до обставин цієї справи, застосовуючи наведені висновки, суд зазначає таке.
Предметом спору у цій справі є перерахунок грошового забезпечення позивача з 01.03.2018 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 28.08.2024.
Суд зазначає, що спірний період умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19.07.2022] та після цього.
Період з 01.03.2018 до 18.07.2022 регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про перерахунок грошового забезпечення без обмеження будь-яким строком.
Проте період з 19.07.2022 до 31.12.2022, з 01.01.2024 до 28.08.2024 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Позовну заяву подано представником позивача до суду через систему «Електронний суд» 05.03.2025, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до пункту 77 постанови Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19.07.2022] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 розділу І Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Абзацом 2 пункту 242 Положення №1153/2008 визначено, що особа, звільнена (переведена) з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Отже, у розумінні пункту 242 Положення №1153/2008 відповідач не може виключити позивача без його згоди зі списків особового складу військової частини у тому випадку, якщо не провів з ним розрахунок, тобто не виплатив усі ним же встановлені платежі.
Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.05.2019 у справі №814/1113/16, від 05.12.2019 у справі №420/6263/18, від 28.07.2020 у справі №495/707/14-а, від 04.11.2020 у справі №808/1854/16, від 21.09.2023 у справі №420/4487/19.
Відповідно до абзацу 3 пункту 7 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з абзацами 2, 4 пункту 11.1 розділу 11 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджені наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 № 104) (далі Правила № 280), грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні у таких випадках:
вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини;
звільнення з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби).
Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини (абзац п'ятий пункту 11.3 розділу 11 Правил №280).
Згідно з абзацом першим пункту 11.3 розділу 11 Правил №280 грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації.
Відповідно до пункту 11.2 розділу 11 Правил № 280 у грошовому атестаті зазначаються, зокрема та невиключно, дані про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням станом на день видання цього атестата.
Форма грошового атестата встановлена додатком 16 Правил №280.
Ця форма передбачає відображення в атестаті всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини.
Відтак, про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який вибуває до нового місця служби (навчання), або який звільняється з військової служби, дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини.
З долучених копій відомостей з журналу реєстрації виданих довідок та грошових атестатів ВЧ НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 отримав грошовий атестат 27.08.2024 на руки (запис №1925).
Таким чином, про розмір нарахованого і виплаченого грошового забезпечення позивач дізнався 27.08.2024.
Тому, твердження позивача про те, що відповідач не повідомив про суми нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення при звільненні, не відповідає дійсності, оскільки він був проінформований про це шляхом видачі грошового атестату 27.08.2024.
Крім того, посилання представника позивача на отримання листа відповідача від 14.02.2025 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19).
З урахування наведеного, отримання представником позивача листа відповідача від 14.02.2025 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, що спростовує доводи позивача про необхідність відліку тримісячного строку для звернення до суду саме з дати отримання відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення у відповідь на його заяву.
Будь-яких поважних причин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, позивачем не зазначено, докази не надані.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Вирішальним для визначення строків звернення до адміністративного суду є встановлення факту, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
Отже, суд доходить висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення позивача до суду з вимогами з 19.07.2022 до 31.12.2022, з 01.01.2024 до 28.08.2024.
Тому, строк звернення до суду з вказаними вимогами також пропущений та відсутні поважні причини пропуску строку звернення до суду з вимогами з 19.07.2022 до 31.12.2022, з 01.01.2024 до 28.08.2024.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про порушення позивачем строку звернення до суду та необхідність залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог з 19.07.2022 до 31.12.2022, з 01.01.2024 до 28.08.2024.
Керуючись статтями 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог з 19.07.2022 до 31.12.2022, з 01.01.2024 до 28.08.2024 - залишити без розгляду.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар