18 листопада 2025 рокуСправа № 160/7274/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Кадук Вікторією Вікторівною, у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047150029942 від 10.01.2025, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за Списком № 1 згідно зі ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 09.09.2003 до 29.03.2004 та з 31.03.2009 до 29.06.2010;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 09.09.2003 до 29.03.2004 та з 31.03.2009 до 29.06.2010, та призначити ОСОБА_1 з 25.10.2024 пенсію за віком за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 на підставі заяви про призначення пенсії № 32 від 03.01.2025.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.01.2025 після досягнення віку 45 років позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020. Станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії позивач мала необхідний загальний страховий та пільговий стаж, на підтвердження якого до заяви додала відповідні документи. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047150029942 від 10.01.2025 їй було відмовлено у призначенні пенсії з підстави недосягнення пенсійного віку. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним. Відповідачем до її пільгового стажу за Списком № 1 не зараховано періоди роботи з 09.09.2003 до 29.03.2004 та з 31.03.2009 до 29.06.2010 у зв'язку із закінченням терміну дії результатів атестації робочих місць. Позивач вважає безпідставним незарахування до її пільгового стажу спірних періодів, які підтверджуються належними доказами. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи до пільгового стажу. Позивач зазначає, що має право на призначення пенсії з 25.10.2024 - після досягнення віку 45 років відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020.
Ухвалою від 13.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 262 КАС України, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
З урахуванням ч. 6 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) копія ухвали від 13.03.2025 вважається врученою відповідачу 14.03.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Станом на час розгляду справи від відповідача до суду відзив не надійшов. Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 03.01.2025 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
03.01.2025 представник позивача - адвокат Кадук В.В. надіслала до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 1 періоду роботи з 01.12.1998 до 28.10.2024, призначення їй з 25.10.2024 пенсії за віком за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047150029942 від 10.01.2025 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відмовлено у зв'язку з недосягненням пенсійного віку. У рішенні міститься посилання на положення п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо пенсійного віку та страхового і пільгового стажу, необхідних для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Зазначено, що вік заявниці становить 45 років 02 місяці, страховий стаж - 25 років 11 місяців 08 днів, пільговий стаж за Списком № 1 - 22 роки 06 місяців 12 днів. Вказано, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи згідно з наданими документами.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом № 4879-293/Я-01/8-0400/25 від 28.01.2025 на звернення представника позивача від 03.01.2025 повідомлено про прийняття рішення Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області № 047150029942 від 10.01.2025, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з недосягненням на день звернення пенсійного віку 50 років.
На запит представника позивача від 31.01.2025 щодо підстав незарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 1 періодів роботи з 09.09.2003 до 29.03.2004 та з 31.03.2009 до 29.06.2010 відповідач листом № 0400-010307-8/26166 від 07.02.2025 повідомив, що підстави для зарахування вказаних періодів відсутні у зв'язку із закінченням терміну дії результатів атестації робочих місць.
Відповідно до розрахунку стажу позивача (форма РС-право), обчисленого до 27.10.2024, спірні періоди зараховано до її загального страхового стажу.
Згідно із записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 та довідкою № 643 від 28.10.2024 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданою Приватним акціонерним товариством «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», ОСОБА_1 працювала повний робочий день на Криворізькому державному Центральному гірничо-збагачувальному комбінаті (перетвореному у Відкрите акціонерне товариство наказом ФДМ України № 89 від 26.12.1996, перейменованому з 01.04.2011 у Публічне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на підставі рішення загальний зборів акціонерів, протокол № 1 від 25.03.2011, перейменованому з 05.05.2016 у Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на підставі рішення загальних зборів акціонерів, протокол № 1 від 27.04.2016):
у виробництві: Рудопідготовка, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, згрудкування), випалювання руд і нерудних копалин, що передбачено Списком № 1, розділ ІІ, п. 1020100а-13777, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994,
з 01.12.1998 до 20.09.1999 - машиністом конвеєра 3 розряду дільниці випалювання обкотишів фабрики огрудкування;
з 21.09.1999 до 14.06.2000 - машиністом конвеєра 4 розряду дільниці підготування шихти фабрики огрудкування;
у виробництві: Рудопідготовка, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, згрудкування), випалювання руд і нерудних копалин, що передбачено Списком № 1, розділ ІІ, п. 1020100а-1753г, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994, зі змінами,
з 15.06.2000 до 30.09.2001 - машиністом змішувальних барабанів дільниці підготування шихти фабрики огрудкування;
з 01.10.2001 до 15.01.2003 - машиністом змішувальних барабанів 4 розряду дільниці підготування шихти фабрики і огрудкування фабрики огрудкування;
у виробництві: Підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин, що передбачено Списком № 1, розділ ІІ, п. 2а-3а, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003, з 16.01.2003 до 02.08.2016 - машиністом змішувальних барабанів дільниці підготування шихти фабрики і огрудкування фабрики огрудкування;
у виробництві: Підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин, що передбачено Списком № 1, розділ ІІ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016,
з 03.08.2016 до 19.09.2023 - машиністом змішувальних барабанів дільниці підготування шихти фабрики і огрудкування фабрики огрудкування;
з 20.09.2023 і станом на дату видачі довідки (28.10.2024) - машиністом насосних установок дільниці підготування шихти і огрудкування фабрики огрудкування.
Повний робочий день була зайнята в технологічному процесі випалювання рудних копалин, що містять у пилу 2% і більше кристалічного (вільного) двооксиду кремнію.
За даними обліку робочого часу пільговий стаж за Списком № 1 становить: за 1998 рік - 01 місяць; за 1999 рік - 12 місяців; за 2000 рік - 12 місяців; за 2001 рік - 12 місяців; за 2002 рік - 12 місяців; за 2003 рік - 12 місяців; за 2004 рік - 06 місяців 23 дні; за 2006 рік - 09 місяців 12 днів; за 2007 рік - 12 місяців; за 2008 рік - 12 місяців; за 2009 рік - 12 місяців; за 2010 рік - 12 місяців; за 2011 рік - 12 місяців; за 2012 рік - 12 місяців; за 2013 рік - 12 місяців; за 2014 рік - 12 місяців; за 2015 рік - 11 місяців 19 днів; за 2016 рік - 11 місяців 17 днів; за 2017 рік - 11 місяців 29 днів; за 2018 рік - 12 місяців; за 2019 рік - 12 місяців; за 2020 рік - 11 місяців 29 днів; за 2021 рік - 11 місяців 27 днів; за 2022 рік - 11 місяців 06 днів; за 2023 рік - 11 місяців 24 дні; за 2024 рік - 09 місяців 27 днів. З 25.11.2004 до 19.03.2006 перебувала у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Трудова книжка позивача містить записи про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 1 наказами № 1003 від 30.06.2010, № 622 від 30.06.2015 та № 557 від 22.06.2020.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до п. 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Статтею 62 Закону «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявності трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Видана позивачу довідка Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» № 643 від 28.10.2024 про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, містить відомості, передбачені пунктом 20 Порядку № 637. У довідці зазначено інформацію щодо проведення атестації робочих місць з посиланням на відповідні накази та первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (наказ № 786 від 08.09.1998, лист на продовження терміну дії наказу про атестацію робочих місць № 003/07-1-12 від 16.01.2004, наказ № 403 від 30.03.2004, лист на продовження терміну дії наказу про атестацію робочих місць № 003/07-1-420 від 16.12.2008, накази № 1003 від 30.06.2010, № 622 від 30.06.2015, № 557 від 22.06.2020). Доказів того, що зазначена довідка оскаржувалася у судовому порядку та визнавалась недійсною, матеріали справи не містять.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у спірні періоди з 09.09.2003 до 29.03.2004 та з 31.03.2009 до 29.06.2010 позивач працювала повний робочий день за професією, що передбачена Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003, розділ ІІ «Підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин», п. 2а-3а - машиніст змішувальних барабанів дільниці підготування шихти фабрики і огрудкування фабрики огрудкування.
До позовної заяви додано копії витягів із наказів № 786 від 08.09.1998, № 403 від 30.03.2004, № 1003 від 30.06.2010 «Про підтвердження результатів атестації робочих місць з умов праці на комбінаті», якими підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 за професією позивача у спірні періоди (машиніст змішувальних барабанів).
Листом головного державного експерта області з умов праці від 16.01.2004 № 003/07-1-12 Дніпропетровська обласна державна експертиза умов праці дала згоду до 01.04.2004 продовжити терміни дії наказів по ВАТ «Центральний ГЗК» № 641 від 29.07.1998, № 786 від 08.09.1998 та № 888 від 15.10.1998, враховуючи незмінність умов і характеру праці, технологічного процесу.
Листом головного державного експерта області з умов праці від 16.12.2008 № 003/07-1-420 Дніпропетровська обласна державна експертиза умов праці дала згоду на поширення до 30.03.2010 дії наказу по підприємству № 403 від 30.03.2004 по робочих місцях збагачувальної фабрики, фабрики огрудкування, цеху зовнішнього залізничного транспорту УЗТ, цеху шламового господарства та відділу технічного контролю ВАТ «Центральний ГЗК».
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок проведення атестації, постанова № 442 відповідно) та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за №1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Згідно з пунктами 3, 4.2, 4.3, 4.4 зазначеного Порядку застосування списків при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Крім того, з аналізу зазначених вище правових норм слідує, що обов'язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов'язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.
Також, суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеної до Списку № 1, та по якій має бути проведена атестація робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великою Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а.
У постанові Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд вважає, що як факт проведення, так і своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у спірні періоди з 09.09.2003 до 29.03.2004 та з 31.03.2009 до 29.06.2010 позивач працювала повний робочий день за професією, що передбачена Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003.
Зазначені періоди зараховано до страхового стажу позивача, тобто не є спірним питання зайнятості позивача на вказаних роботах у такі періоди.
Враховуючи, що до проведення чергової атестації позивач працювала на посаді, пільговий характер роботи на якій в подальшому підтвердився проведеною атестацією та продовжила обіймати цю посаду після проведення атестації, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був зарахувати періоди з 09.09.2003 до 29.03.2004 та з 31.03.2009 до 29.06.2010 до пільгового стажу та врахувати їх при вирішенні питання про призначення пенсії, оскільки якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Згідно з розрахунком стажу позивача (форма РС-право) до її пільгового стажу за Списком № 1 зараховано 25 років 11 місяців 08 днів, у тому числі періоди роботи: 01.12.1998-08.09.2003, 30.03.2004-22.10.2004, 01.01.2007-30.03.2009, 30.06.2010-19.12.2015.
Відповідач не надав суду беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності незарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 09.09.2003 до 29.03.2004 та з 31.03.2009 до 29.06.2010.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не враховано спірні періоди до пільгового стажу позивача за Списком № 1.
У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047150029942 від 10.01.2025 було зазначено про зарахування до страхового та пільгового стажу позивача всіх періодів роботи, тобто відповідачем не було прийнято рішення про відмову у зарахуванні до пільгового стажу позивача періодів роботи з 09.09.2003 до 29.03.2004 та з 31.03.2009 до 29.06.2010.
Під час судового розгляду доведено наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 1, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з 09.09.2003 до 29.03.2004 та з 31.03.2009 до 29.06.2010, та зобов'язання відповідача зарахувати спірні періоди до пільгового стажу позивача.
Щодо зазначення в оскаржуваному рішенні підставою відмови у призначенні пенсії недосягнення позивачем пенсійного віку, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на дату звернення із заявою про призначення пенсії суд дійшов такого висновку.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» було доповнено Закон № 1058-ІV розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян», зокрема, статтею 114 визначені умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Вказані зміни набрали чинності 11.10.2017.
Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Статтею 13 Закону № 1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок), з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
09.07.2003 ухвалено Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.
Підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені ст. 114 Закону № 1058-IV.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини 2 статті 114, відповідно до якого на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII, право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом “а» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017.
Такий стан правового регулювання існував до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку з цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Враховуючи наведене, рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 45 років, мала необхідний страховий та пільговий стаж на роботах за Списком № 1, пенсії на пільгових умовах за віком, з посиланням на недосягнення нею пенсійного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, є протиправним.
За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047150029942 від 10.01.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах та наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком № 1, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періоди роботи з 09.09.2003 до 29.03.2004 та з 31.03.2009 до 29.06.2010, та призначити позивачу з 25.10.2024 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, оскільки звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За подання до суду позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у сумі 968,96 грн (3028,00 х 0,4 х 0,8). Позивач сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 9370-7170-1128-6401 від 07.03.2025. Отже, позивачем надміру сплачено судовий збір у сумі 242,24 грн (1211,20-968,96).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви в сумі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 1, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з 09.09.2003 до 29.03.2004 та з 31.03.2009 до 29.06.2010.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047150029942 від 10.01.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
- зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 1, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоди роботи з 09.09.2003 до 29.03.2004 та з 31.03.2009 до 29.06.2010;
- призначити ОСОБА_1 з 25.10.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.
Повний текст рішення складено 18.11.2025.
Суддя В.В. Рянська