18 листопада 2025 рокуСправа № 160/3078/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В. розглянувши питання про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 160/3078/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-а, код ЄДРПОУ 40108866) про визнання протиправним та скасування наказу
02 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ № 1368 к від 24.07.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпровського РУП ГУНП» в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади.
Ухвалою від 09 лютого 2024 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву.
28 лютого 2024 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою від 01 квітня 2024 року у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 160/3078/24 - відмовлено.
Ухвалою від 13 травня 2024 року позовну ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській про визнання протиправним та скасування наказу залишено без розгляду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постановою Верховного суду від 11 вересня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнили, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року скасовано та справу № 160/3078/24 направлено для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями справу на розгляд передано судді Ніколайчук С.В.
Ухвалою від 02 жовтня 2025 року суд продовжив розгляд справи № 160/3078/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-а, код ЄДРПОУ 40108866) про визнання протиправним та скасування наказу.
16 жовтня 2025 року відповідач подав до суду клопотання про залишення позову без розгляду, яке обґрунтовано тим, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що з спірним наказом ГУНП від 24.07.2023 року № 1368к ОСОБА_1 ознайомлена 02.08.2023 року під підпис.
Тому, відповідач вважає, що 02.08.2023 року позивачка дізналася про можливе порушення своїх прав, свобод чи інтересів в частині видання ГУНП наказу від 24.07.2023 року №1368к.
Таким чином ГУНП вважає, що звернувшись з адміністративним позовом 02.02.2024, ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 4 ст. 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, враховуючи вимоги ч. 1, 3 ст. 122 КАС України, пропустила строк звернення з позовом до адміністративного суду.
Ухвалою від 20 жовтня 2025 року суд надав ОСОБА_1 можливість подати письмові пояснення щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у справі №160/3078/24.
На виконання вимог ухвали від 20 жовтня 2025 року позивач надала додаткові пояснення, зазначила, що відповідач вказує на факт пропуску строку що зазначений в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 160/22998/23, але в ухвалі не встановлений факт ознайомлення з матеріалами службового розслідування яке стало підставою видання наказу від 24.07.2023 року №1368 к.
Позивач вважає, що це не може ототожнюватися з датою ознайомлення з матеріалами службового розслідування, яке стало підставою видання наказу від 24.07.2023 року №1368 к, про які викладено в клопотанні про поновлення строків для звернення до суду.
Окрім доказу ознайомлення з матеріалами службового розслідування тільки 17.01.2024 року, яке стало підставою видання наказу від 24.07.2023 року №1368 к, позивач додала довідку сімейного лікаря про те, що її батько знаходиться в тяжкому стані та на момент винесення наказом від 24.07.2023 року №1368 к, та вона не мала можливості ознайомитись з матеріалами службового розслідування так як доглядала за хворим батьком.
На думку позивача, твердження відповідача необґрунтовані та безпідставні, оскільки не спростовують факту ознайомлення мене з матеріалами службового розслідування тільки 17.01.2024 року, після чого позивач подала адміністративний позов до суду.
Розглянувши подане представником відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та пояснення позивача, судом зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Частиною першої статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Законом України від 15.03.2022 № 2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» внесено зміни до указаних нормативно-правових актів. Зокрема, Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», яким з 01.05.2022, зокрема, запроваджено іншу процедуру ознайомлення поліцейського з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності та інші строки звернення до суду.
Так, частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Тобто, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Позивачка до суду із позовом про оскарження указаного наказу звернулася 29.01.2024, після ознайомлення з матеріалами службового розслідування, яке стало підставою видання наказу від 24.07.2023 року №1368 к, який оскаржується у цій справі.
Верховний Суд звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18, у якій Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
У постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Отже, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
У постанові Верховного Суду від 08.07.2025 у справі № 320/32462/24 зазначено, що дотримання принципів правової визначеності, процесуальної економії, а також недопущення зловживання процесуальними правами вимагає унеможливлення паралельного або повторного розгляду справ, у яких збігаються ключові елементи - сторони, предмет спору та підстава позову. Зазначені процесуальні принципи спрямовані на забезпечення стабільності правовідносин та уникнення протилежних судових рішень щодо одного і того самого питання. У зв'язку із цим забезпечення цілісності та остаточності судового рішення є можливим лише за умови розгляду спору в межах єдиного судового провадження з однаковими складовими. Лише у межах єдиного провадження, яке повною мірою охоплює предмет спору, суд здатен забезпечити ефективний та остаточний судовий захист, уникнувши ризику ухвалення суперечливих рішень.
Також колегія суддів Верховного Суду у постанові від 08.07.2025 у справі № 320/32462/24 повторно акцентувала увагу на тому, що принцип правової визначеності, як складова частина верховенства права, передбачає, зокрема, стабільність судових рішень, неможливість повторного розгляду того самого спору між тими самими сторонами, а також виключення зловживання правом на судовий захист шляхом штучного поділу предмета спору або неодноразового пред'явлення позовів із формально зміненим правовим обґрунтуванням. Водночас зміна позивачем правової кваліфікації обставин, уточнення правової позиції, використання альтернативного юридичного аналізу або інше формулювання правових аргументів у процесуальних документах не змінюють ані предмета, ані підстав позову у розумінні процесуального законодавства. Такі дії не впливають на тотожність спору, якщо фактичні обставини залишаються тими самими, а вимоги спрямовані на досягнення одного й того самого юридичного результату. У межах адміністративного судочинства питання допустимості повторного звернення до суду за наявності відкритого провадження з тотожним предметом, сторонами та підставами має фундаментальне значення як для забезпечення ефективного доступу до правосуддя, так і для запобігання зловживанню процесуальними правами. Невиправдане дублювання спорів або подання позовів, що за змістом і суттю є ідентичними, навіть за наявності формальних відмінностей у правовому обґрунтуванні, порушує принцип правової визначеності та суперечить завданням адміністративного судочинства.
В той же час суд вважає за необхідне врахувати, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Зокрема у справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту. Європейський суд підкреслює, що оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, це піднімає не лише проблему трактування правових норм у звичайному сенсі, а також і проблему недоцільного формулювання процесуальних вимог, яке може перешкоджати розгляду позову щодо суті, тим самим спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист (справа «Мельник проти України» рішення від 28.03.2006 року).
Отже, враховуючи наведені позиції Європейського Суду, у кожному конкретному випадку питання щодо дотримання строків звернення до суду, повинно оцінюватися судом враховуючи усі обставини, що призвели до звернення особи із позовом до суду, зокрема, значимості цієї справи для особи, можливості звернення до суду за захистом права у строки, встановлені законом.
У спірному випадку позивач оскаржує своє звільнення зі служби в поліції. Тобто вказана справа безумовно є значимою для позивачки, а тому, у разі вирішення питання щодо дотримання строків звернення з позовом до суду, суд має обов'язок ретельно перевірити усі обставини, що призвели до пропуску такого строку, якщо суд зробить висновок про те, що такі строки були пропущені.
З огляду на вищевикладене, суд вважає відсутніми підстави для залишення заявленого позову без розгляду, у зв'язку із чим відмовляє у задоволенні заявленого клопотання відповідача та наявними підставами для поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом про визнати протиправним та скасувати наказ № 1368 к від 24.07.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпровського РУП ГУНП» в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади.
Керуючись статтями 240, 243, 248 КАС України, суд
У задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 160/3078/24 - відмовити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнати протиправним та скасувати наказ № 1368 к від 24.07.2023 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпровського РУП ГУНП» в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади.
Копію ухвали направити сторонам по справі.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук