18 листопада 2025 рокуСправа № 213/4567/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання наказу протиправним, стягнення грошового забезпечення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд:
- визнати незаконним наказ Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списку тих, що самовільно залишили частину;
- зобов'язати відповідача повернути ОСОБА_1 на службу до військової частини НОМЕР_1 на іншу посаду, згідно висновку ВЛК;
- стягнути з військової частини на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення, включно з додатковими виплатами (бойовими) за весь період незаконного утримання у списках СЗЧ;
- зобов'язати військову частину вжити заходів щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.08.2025 адміністративну справу №213/4567/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним наказу про зарахування до списку тих, що самовільно залишили частину (СЗЧ), повернення на військову службу, стягнення невиплаченого забезпечення та надання статусу учасника бойових дій - передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (місцезнаходження: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля,4).
24.09.2025 матеріали справи №213/4567/25 надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та передані до розгляду судді Лозицькій І.О.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання наказу протиправним, стягнення грошового забезпечення та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху.
Встановлено позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання суду:
- позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог ст. ст. 160, 161 КАС України, а саме, виклавши зміст позовних вимог і виклад обставин, якими обґрунтовує свої вимоги, зазначивши докази, що підтверджують вказані обставини;
- належним чином засвідчену копію оскаржуваного наказу Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списку тих, що самовільно залишили частину.
Цією ж ухвалою роз'яснено позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Означена ухвала була направлена засобами поштового зв'язку на адресу позивача, яка зазначена ним в позовній заяві, а також на електронну адресу позивача, , яка зазначена ним в позовній заяві.
Суд зазначає, що згідно з роздруківки трекінгу Укрпошти за №R067010881118, який міститься в матеріалах справи, кореспонденція, адресована ОСОБА_1 , повернулася за зворотною адресою з підстав: «Закінчення встановленого терміну зберігання» 28.10.2025 та на адресу суду повернувся конверт з поштовим вкладенням, датований 24.10.2025.
Кодексом адміністративного судочинства визначені порядок вручення судових повісток і судових рішень.
Порядок вручення судового рішення регулюється статтею 251 КАС України, відповідно до частини 5 якої, якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, його копія протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі надсилається в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня.
Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху надсилалась на електронну адресу позивача, зазначену у позовній заяві, та рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте, повернулась до суду з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання, що свідчить про неотримання особою поштового відправлення у поштовому відділенні з власних невідомих суду міркувань.
Пунктом 4 частини 6 статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, позивач не відмовлявся отримати судове рішення, проте, і судом виконані усі передбачені чинним процесуальним законодавством заходи для повідомлення позивача про прийняте рішення.
Таким чином, виникла ситуація, яка не передбачена КАС України.
Фактично законодавцем створено ситуацію, коли після повернення конверту із судовим рішенням з позначкою за закінченням терміну зберігання суди не можуть прийняти жодного рішення, оскільки таке судове рішення не вважається врученим і відлік будь-якого строку (оскарження, усунення недоліків тощо) не починає свій перебіг.
Така ситуація також виникла у зв'язку з тим, що Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, містять лише приписи щодо вручення судових повісток і не визначають окремого порядку вручення судових рішень.
Разом з тим, згідно ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Отже, чинним КАС України не заборонено застосовувати аналогію закону щодо прогалин у процесуальному законодавстві.
Позивачем у позовній заяві своїм місцезнаходженням зазначено АДРЕСА_1 , куди судом і направлялась ухвала про залишення позовної заяви без руху, тобто, судом виконані усі залежні від нього дії для повідомлення позивача про необхідність усунення виявлених недоліків позовної заяви, проте, позивачем ухвала суду не отримана з невідомих причин.
Приписами статті 126 КАС України регулюється порядок вручення повісток, а саме її пунктом 11 визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
З наведеного вбачається, що вручення судових повісток і судових рішень визначені окремими статтями, які не є тотожними і по різному регулюють таке вручення.
Так, стаття 251 КАС України, яка регулює порядок вручення судових рішень, на відміну від статті 126, що регулює порядок вручення судових повісток, не визначає днем вручення судового рішення закінчення терміну зберігання у поштовому відділенні.
У зв'язку з цим, суд вважає можливим застосувати до ситуації, яка виникла, аналогію закону, а відповідно і правила, визначені ч. 11 ст. 126 КАС України.
Інше застосування процесуальних норм взагалі не дозволить судам ніколи прийняти рішення в подібній ситуації.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи мають не тільки права, але і відповідні обов'язки, зокрема зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Позовна заява надійшла до суду 24.09.2025, що підтверджується відбитком штемпеля Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 вх. №77966/25 на супровідному листі Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, проте, станом на 18.11.2025 позивач жодних дій для з'ясування долі позовної заяви не вчиняв, у поштове відділення для отримання поштового відправлення від суду не з'являвся, що суд розцінює як неналежну процесуальну поведінку.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач, будучи належним чином повідомлений, у встановлений судом строк і до цього часу вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 29.09.2025 не виконав.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 241, 243, 248, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання наказу протиправним, стягнення грошового забезпечення та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили, відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька