18 листопада 2025 року Справа № 160/28066/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
29.09.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у повторній постановці ОСОБА_1 на військовий облік та зміни в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів у категорії військового обліку ОСОБА_1 з «виключений з військового обліку, не військовозобов'язаний» на «військовозобов'язаний, непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з військового обліку ОСОБА_1 , та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, на підставі Тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 15.06.2020, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15 червня 2020 року відповідач визнав позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за графою ІІ ст.64 «а» Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово лікарську експертизу в Збройних Силах України» та виключив з військового обліку за станом здоров'я. Проте у сформованому в застосунку «Резерв+» станом на 02.08.2025 ВОД позивач виявив, що відповідач 24.07.2025 повторно поставив позивача на військовий облік та змінив в ЄДРПВ відомості про нього, а саме - змінив категорію обліку позивача з «не військовозобов'язаний» на «військовозобов'язаний», змінив дату ВЛК з 15.06.2020 на 09.10.1997, змінив відомості у графі «постанова ВЛК» з «непридатний з виключенням з військового обліку» на «непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Таким чином, наявні суттєві розбіжності між відомостями в ЄДРПВ та у виданому відповідачем Тимчасовому посвідченні №1016 від 15.06.2020, оскільки запис про непридатність, яку відповідач вніс в електронний реєстр у 2024 році, був видалений 24.07.2025. Позивач вважає, що дії відповідача стосовно повторної постановки позивача на військовий облік та бездіяльність відповідача щодо невнесення в ЄДРПВ актуальних відомостей за заявою позивача є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
06.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позов без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали від 06.10.2025 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.
14.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Копія ухвали від 14.10.2025 року та позовні матеріали були направлені відповідачу через систему «Електронний суд» та доставлені в його електронний кабінет - 29.09.2025 року та 15.10.2025 року, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, долученими до матеріалів справи.
У встановлений судом строк та станом на дату винесення рішення по справі відповідачем не надано відзив на позовну заяву, при причини такого неподання суд не повідомлено.
Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 29 вересня 2016 року.
15 червня 2020 року відповідач визнав позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за графою ІІ ст.64 «а» Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово лікарську експертизу в Збройних Силах України» та виключив з військового обліку за станом здоров'я, що підтверджується виданим відповідачем Тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 15.06.2020 (відмітки у графах 7 та 14), яке посвідчено підписом і печаткою військового комісара - керівника відповідача.
У травні 2024 року відповідач, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» присвоїв в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (надалі -ЄДРПВ) позивачу унікальний штрих-код 020320211425077400005, вклеїв його у тимчасове посвідчення позивача, та у графі 12 тимчасового посвідчення присвоєний штрих-код посвідчив печаткою та підписом військового комісара.
Також відповідач вніс відомості до ЄДРПВ про виключення позивача з військового обліку з посиланням на постанову ВЛК від 15.06.2020.
Крім того, відповідач надав позивачу витяг з ЄДРПВ до Тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 у формі облікової картки (графа 8), згідно якого: позивач перебував на обліку у відповідача; Тип картотеки: картотека виключених з військового обліку; Тип підкартотеки: Визнані ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, дата 15.06.2020; зафіксовані у витягу прізвище ім'я та по батькові, дата народження, унікальний штрих-код позивача співпадають з відомостями у Тимчасовому посвідченні №1016 від 15.06.2020.
Відповідно до наданих позивачем даних у застосунку «Резерв+» позивач періодично формував електронний військово-обліковий документ (надалі - ВОД), яким починаючи з квітня 2024 року по 12 липня 2025 року підтверджувалось, що позивач виключений з військового обліку, категорія обліку «НЕ військовозобов'язаний», підстава зняття/виключення «непридатні», дата постанови ВЛК «15.06.2020», постанова ВЛК «Непридатний з виключенням з військового обліку» дата уточнення даних «30.05.2024», дані уточнено вчасно, про що підтверджується скріншотами сформованого у застосунку “Резерв+» ВОД станом на 03.08.2024, 07.09.2024, 21.05.2025, 03.07.2025 та 12.07.2025.
Так, у сформованому в застосунку «Резерв+» станом на 02.08.2025 ВОД позивач виявив, що відповідач 24.07.2025 повторно поставив позивача на військовий облік та змінив в ЄДРПВ відомості про нього, а саме - змінив категорію обліку позивача з «не військовозобов'язаний» на «військовозобов'язаний», змінив дату ВЛК з 15.06.2020 на 09.10.1997, змінив відомості у графі «постанова ВЛК» з «непридатний з виключенням з військового обліку» на «непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час».
Таким чином, наявні суттєві розбіжності між відомостями в ЄДРПВ та у виданому відповідачем Тимчасовому посвідченні №1016 від 15.06.2020, оскільки запис про непридатність, яку відповідач вніс в електронний реєстр у 2024 році, був видалений 24.07.2025.
05.08.2025 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою, якою просив виправити в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів помилку та змінити категорію обліку з «непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час» на «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
Заяву відправлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з описом вкладень та з повідомленням про вручення, номер відправлення 0104200231295. Згідно повідомлення про вручення відповідач отримав заяву 07.08.2025.
Як вбачається з сформованого 18 вересня 2025 року у застосунку «Резерв+» ВОД, відповідач у встановлений законодавством строк відомості в ЄДРПВ не змінив, чим фактично відмовив позивачу у задоволенні його заяви.
Позивач вважає дії відповідача, які полягають у повторній постановці ОСОБА_1 на військовий облік та зміни в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів у категорії військового обліку ОСОБА_1 з «виключений з військового обліку, не військовозобов'язаний» на «військовозобов'язаний, непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» - протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, є військово-обліковий документ.
Згідно з п.3 ч.6 та останнього абзацу ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які визнані непридатними до військової служби, підлягають виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до п.3 ч.6 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Відповідно до п.п.1, 2, 13 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №559 від 16.05.2024 (Порядок №559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку відповідно до п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ. Бланк військово-облікового документа у паперовій формі виготовляється самостійно районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки або їх відділами.
Згідно з п.9 Порядку №559 Військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Відповідно до п.п.5-6 Порядку №559 Військово-обліковим документом громадян, виключених з військового обліку відповідно до п 3 ч.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в електронній формі є відображення в електронній формі відомостей про цього громадянина, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військово-обліковий документ в електронній формі формується в тому числі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка (тобто застосунку «Резерв +»).
У пункті 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 (Порядок № 1487) визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно пункту 20 Порядку №1487 Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Пунктом 81 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2).
При цьому, взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.
Статтею 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (Закон №1951-VIII) визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Пунктами 1 та 2 частини першої статті 3 Закону № 1951-VІІІ визначено, що основними засадами ведення Реєстру є: обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (частина восьма статті 5 Закону № 1951-VІІІ). Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев'ята статті 5 Закону №1951-VІІІ).
З положень статті 2 Закону №1951-VIII слідує, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.
Статтею 16 Закону №1951-VIII внесено зміни в Закон №2232-XII, а саме частину 1 статті 34 Закону №2232-XII та викладено в такій редакції: «1. Персонально-якісний облік призовників і військовозобов'язаних передбачає облік відомостей (біографічні дані, стан здоров'я, результати співбесід тощо) щодо призовників і військовозобов'язаних, які узагальнюються в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов'язаних та реєструються в Єдиному державному реєстрі військовозобов'язаних. Ведення персонально-якісного обліку покладається на районні (міські) військові комісаріати». Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України (частина 8 статті 5 Закону №1951-VIII).
Частинами другою, третьою статті 13 Закону № 1951-VІІІ передбачено, що відомості про громадян України, які не є призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, знищуються суб'єктами Реєстру відповідно до Порядку ведення Реєстру, затвердженого держателем Реєстру. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі Положення № 154).
Відповідно до абзацу першого пункту 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно п.2 Положення №154 Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням (абзац перший пункту 2 Положення № 154).
Пунктом 8 Положення № 154 визначено завдання територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", "Про захист персональних даних" та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи; виконують інші функції відповідно до законодавства.
Згідно із абзацом дев'ятим пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони. Наданими позивачем доказами підтверджується, що він перебував на військовому обліку у відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_1 .
Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно тимчасового посвідчення 15.06.2020 позивач визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку за гр. II ст.64 «а» Додатку 1 (розкладу хвороб) до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України №402 від 14.08.2008.
Відповідно до відміток у тимчасовому посвідченні позивач є непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
У графі 14 тимчасового посвідчення наявна відмітка відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_1 про виключення позивача з військового обліку з 15.06.2020 року за станом здоров'я, яка засвідчена підписом військового комісара та печаткою.
У графі 12 тимчасового посвідчення наявний унікальний штрих-код позивача, який посвідчений печаткою та підписом військового комісара -керівника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_1 , та який співпадає із штрих-кодом з облікової картки до тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 та з відомостями ЕВОД із застосунку «Резерв+» станом на 03.08.2024 року, 07.09.2024 року, 21.05.2025 року, 03.07.2025 року, 12.07.2025 року, згідно яких позивач не є військовозобов'язаним, за постановою ВЛК від 15.06.2020 року визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, дата уточнення даних 30.05.2024, дані уточнено вчасно.
З облікової картки до Тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 , яка містить унікальний штрих-код позивача НОМЕР_2 , підтверджується факт видачі відповідачем тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 від 15.06.2020 року, та підтверджується, що позивач перебував на обліку у відповідача; був визнаний ВЛК непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, дата 15.06.2020 року.
Вказані відомості, а також зазначені в обліковій картці прізвище ім'я та по-батькові, дата народження та унікальний штрих-код позивача з облікової картки співпадають з відомостями у Тимчасовому посвідченні №1016 від 15.06.2020 року.
Повним співпадінням відомостей з тимчасового посвідчення, облікової картки до нього з відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на протязі періоду з 15.06.2020 року по 12.07.2025 року підтверджується, що позивач з 15.06.2020 року на підставі виданого відповідачем Тимчасового посвідчення №1016 від 15.06.2020 року набув статус виключеного з військового обліку, який не є військовозобов'язаним.
Відмітка у паспорті позивача для виїзду за кордон серія НОМЕР_3 виданому 24.04.2017 року органом 1224 підтверджується, що під час дії воєнного стану позивач неодноразово перетинав кордон України.
Таким чином, в період дії воєнного стану відомості з тимчасового посвідчення позивача та з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку були неодноразово підтверджені відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 Державній прикордонній службі України.
При цьому, 24.07.2025 року відповідач повторно поставив на військовий облік позивача та змінив категорію обліку з «не військовозобов'язаний» на «військовозобов'язаний», змінив відомості у графі «Постанова ВЛК» з «непридатний з виключенням з військового обліку» на «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час», у графі «дата ВЛК» змінив дату з 15.06.2020 року на 09.10.1997 року, номер протоколу ВЛК відсутній, про що вбачається з сформованого 02.08.2025 року ВОД з розширеними даними у застосунку «Резерв+».
З врахуванням наданих позивачем доказів та вищенаведених вимог законодавства, Тимчасовим посвідченням №1016 від 15.06.2020 року підтверджується, що відповідач визнав позивача непридатним до військової служби за станом здоров'я та виключив його з військового обліку з 15.06.2020 року.
При цьому, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , які відповідальні за оформлення та заповнення тимчасового посвідчення, проставленням свого підпису, скріпленим печаткою цього територіального центру, підтвердили достовірність внесених даних, у тому числі й щодо непридатності позивача до військової служби та виключення з військового обліку; підтвердили дотримання визначеної законодавством процедури, яка передувала внесенню цих даних, а також наявність визначених законом підстав для виключення позивача з військового обліку через непридатність за станом здоров'я.
Отже, позивач 15.06.2020 року виключений з військового обліку військовозобов'язаних на підставі п. 3 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII та не може вважатися військовозобов'язаним громадянином України у розумінні Закону №2232-XII, тобто, не має статусу військовозобов'язаного.
Законодавством встановлено, що виключення військовозобов'язаного з військового обліку повинне відбуватися у спосіб визначений відповідним порядком, що вимагає від відповідача здійснити відповідні встановлені законодавством дії.
Однак, відомості станом на момент звернення позивача до суду відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не внесено.
Згідно ч.1 ст. 9 Закону України № 1951-VІІІ призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право, отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно 24.07.2025 року поставив позивача на військовий облік без особистої присутності позивача та без його відома, оскільки надані позивачем докази підтверджують, що 15.06.2020 року відповідач виключив позивача з військового обліку на підставі постанови ВЛК від 15.06.2020 року та у 2024 році вніс відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, то повторна постановка позивача на військовий облік 24.07.2025 є неправомірною.
За заявою позивача від 05.08.2025 року, у встановлений вимогами п.4 Порядку №559 строк відповідач відповідні відомості про виключення позивача з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не вніс.
Згідно з положеннями Порядку № 1487, відповідальними за організацію та забезпечення зберігання облікової документації військовозобов'язаних, персональних даних, які в них містяться, збереження підтвердних документів, що стали підставою для виключення з військового обліку військовозобов'язаних, а також своєчасне внесення даних про військовозобов'язаного, у тому числі й про виключення з військового обліку із зазначенням підстав, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, є саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки громадян.
Тому тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (неналежне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов'язків, у тому числі й щодо невнесення або внесення даних про позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткові обов'язки, в тому числі й щодо повторного підтвердження раніше прийнятого відповідачем рішення про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
У Постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 зазначено, що правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тоді як повторне взяття на військовий облік позивача, визнаного непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, непов'язане з жодною передбаченою Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", подією.
Неправомірні дії та бездіяльність відповідача порушують права та законні інтереси позивача та зводить нанівець принцип «належного урядування» (п.п. 70, 71 рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 в справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04), яке набуло статусу остаточного 20.01.2012).
Згідно із практикою ЄСПЛ цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", у справі "Ґаші проти Хорватії" та у справі "Трґо проти Хорватії".
Так, відповідач постановив на військовий облік особу, яка була раніше виключена з військового обліку і постановці повторно не підлягає та безпідставно визнав її військовозобов'язаним, та незаконно подав позивача у розшук.
Збирання відомостей здійснюється органами ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до яких також відноситься відповідач, на підставі інформації, що подається, зокрема, особисто військовозобов'язаними, тому після надходження заяви від позивача у відповідача виник обов'язок внести вказані дані до цього Реєстру.
Таким чином, відповідач всупереч приписам Закону своєю протиправною бездіяльністю не вніс належних відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку.
Невнесення відомостей у Реєстр про виключення позивача з військового обліку через неналежне виконання посадовими особами відповідача певних етапів процедури такого виключення суперечить принципу правової визначеності.
Так, в п. 3.1 рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010) від 29.06.2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.
Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Право позивача на виконання відносно нього встановлених законом гарантій, а саме не внесення відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку, тобто не належне (електронне, документальне) оформлення такого виключення не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за здійснення процедури виключення осіб з військового обліку.
За таких обставин, оскільки оскаржувані дії відповідача не ґрунтуються на правильному застосуванні норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» , Положень №№1487, 559, 402 та 154, та вчинені без урахування всіх фактичних обставин та наданих позивачем документів.
Щодо вимог в частині зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з військового обліку ОСОБА_1 , та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, на підставі Тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 15.06.2020, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 .
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто, його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.
Враховуючи те, що дії відповідача у спірних правовідносинах не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у цьому випадку задоволення позову у частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до відомостей, зазначених у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , виданого 15.06.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією №QKYM-MTSZ-ERSE від 07.10.2025 року.
З урахуванням положень статті 139 КАС України та відповідно до задоволених вимог, судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в розмірі 1211,20 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у повторній постановці ОСОБА_1 на військовий облік та зміни в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів у категорії військового обліку ОСОБА_1 з «виключений з військового обліку, не військовозобов'язаний» на «військовозобов'язаний, непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з військового обліку ОСОБА_1 , та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, на підставі Тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 15.06.2020, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв