17 листопада 2025 рокуСправа №160/32067/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі № 160/32067/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області (Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094 ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
06 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, у якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний код юридичної особи - 21910427, щодо відмови здійснити розрахунок(перерахунок), належне нарахування та негайну повну виплату пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в разі втрати годувальника( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), з суми грошового забезпечення для обчислення пенсії у розмірі 19200 гривень 75 копійок станом на 01.01.2016 року, відповідно до рішень судів по справах №№160/10644/20, 160/29152/23,160/29155/23, 160/11469/25, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та щомісячно проводити відповідні виплати, починаючи з 01.07.2025 року, з врахуванням фактично виплачених сум, до змін у законодавстві, передбачаючих збільшення виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний код юридичної особи - 21910427, здійснити розрахунок(перерахунок), належне нарахування та негайну повну виплату пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в разі втрати годувальника( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ), з суми грошового забезпечення для обчислення пенсії у розмірі 19200 гривень 75 копійок станом на 01.01.2016 року, відповідно до рішень судів по справах № №160/10644/20, 160/29152/23, 160/29155/23, 160/11469/25, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та щомісячно проводити відповідні виплати, починаючи з 01.07.2025 року, з врахуванням фактично виплачених сум, до змін у законодавстві, передбачаючих збільшення виплат.
Ухвалою від 11 листопада 2025 року суд відкрив провадження в адміністративній справі №160/32067/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
12 листопада 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
На думку представника позивача, повне та всебічне з'ясування фактичних обставин можливе лише в умовах судового засідання, де сторони мають змогу надати усні пояснення, дослідити докази та реалізувати свої процесуальні права у повному обсязі. Натомість розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження обмежує такі можливості та фактично позбавляє позивача гарантій на справедливий суд, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно із частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Частина 5 цієї статті зазначає, що умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Відповідно до частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно із пунктом 1 та 2 частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених статтею 263 КАС України; якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Аналогічні позиції підтримані та висловлені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц та від 21 травня 2018 року у справі № 361/3009/16-ц.
Окремо, суд звертає увагу на те що, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов'язками, визначеними статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому чисті щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд не встановив обставин, які свідчать про неможливість вирішення справи без проведення судового засідання на підставі зібраних судом доказів, які містяться в матеріалах справи. Такі обставини також не наведені заявником, який заявляє відповідне клопотання.
З огляду на викладене, а також враховуючи численні повітряні тривоги, під час яких судові засідання не проводяться з метою захисту життя та здоров'я працівників суду та учасників справи, суд робить висновок, що клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не підлягає задоволенню.
Керуючись вимогами статтями 262, 241, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити представнику відповідача у задоволенні клопотання стосовно розгляду справи № 160/32067/25 за правилами загального позовного провадження.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Ніколайчук