18 вересня 2025 рокуСправа №160/20261/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
11.07.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати військовослужбовцю ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, з 22.04.2024 року по 06.05.2024 року, з 16.05.2024 року по 28.05.2024 року та реабілітації 21 день;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн., з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, а саме з 22.04.2024 року по 06.05.2024 року, з 16.05.2024 року по 28.05.2024 року та реабілітації 21 день.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . Зазначає, що у звязку з отриманням бойової травми, перебував на стаціонарному лікуванні з 22.04.2024 року по 06.05.2024 року та з 16.05.2024 року но 28.05.2024 року. Однак відповідачем не було нараховано та виплачено додаткову винагороду, чим порушено його право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 у розмірі 100000,00 тис грн. У звязку з наведеним позивач звернувся до суду для захисту свої прав.
Ухвалою суду від 18.07.2025р. відкрито провадження по справі №160/20261/25. Вирішено здійснювати розгляд справи одноособово суддею Луніною О.С. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Ухвала про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був мобілізований з вересня 2022 року та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 01 березня 2024 року №04/318, солдат ОСОБА_1 одержав бойову травму у вигляді звичного вивиху правого плечового суглобу.
Відповідно до виписки №2814 із медичної карти стаціонарного хворого травматологічного відділення ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 22.04.2024 року по 06.05.2024 року.
Відповідно до виписки №3443 із медичної карти стаціонарного хворого травматологічного відділення ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 16.05.2024 року но 28.05.2024 року.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 08 липня 2024 року, солдату ОСОБА_1 встановлено діагноз: деформуючий артроз правого плечового суглоба II (другого) ступеню. Стан після лікувальної діагностичної аргроскопії правого плечового суглоба (17.05.2024 року) з приводу вивиху правого плечового суглоба (23.02.2024 року у вигляді консолідуючого перелому правого плечового суглоба. Причинний зв'язок: травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. Травма тяжкого ступеня (згідно Класифікатора розподілу травм. Наказ МОЗ України №370 від 04.07.2007 р.). На підставі статті 81 графи II Розладу хвороб потребує реабілітації у санаторії «Солоний Лиман» на 21 (двадцять один) день.
В матеріалах справи міститься довідка про нарахування та утримання грошового забезпечення за період з 01/2024 по 12/2024, відповідно до якої з березня 2024 року та до вересня 2024 року не отримував Додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022р., в розмірі 100000 грн., яка повинна виплачуватися військовослужбовцю, який під час захисту Батьківщини отримав тяжке поранення та перебуває на стаціонарному лікуванні.
В матеріалах справи міститься лист від 12.06.2025р. за №4410 за результатами розгляду звернення позивача щодо перерахунку та виплати спірної винагороди, відповідно до якого відповідач вказує, що був здійснений перерахунок та доплата недоотриманої додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні після поранення отриманго при захисті Батьківщини.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022р., в розмірі 100000 грн. в період з 22.04.2024 року по 06.05.2024 року, з 16.05.2024 року по 28.05.2024 року у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні та проходження реабілітації 21 день внаслідок тяжкого поранення отриманого під час захисту Батьківщини, що й стало підставою для звернення до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до статті 1-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частинами другої-четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України Про введення воєнного стану від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи в суді.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова № 168, пунктом 1 якої (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Постанова № 168) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 1-2 Постанови №168 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Згідно з пунктом 2 розділу XXXIV Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказ Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі Порядок № 260, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану виплачується розмірі 100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою в повному обсязі. Після перебування в розпорядженні понад два місяці і до дня закінчення перебування в розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні).
Пунктами 9 та 10 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку № 260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (пункт 12 розділу XXXIV Порядку № 260).
Згідно п. 13 розділу XXXIV Порядку № 260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Виходячи зі змісту наведених норм, суд приходить до висновку, що додаткова винагорода до 100000 грн на місяць виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їхнього здійснення.
У період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100000 грн на місяць виплачується також за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), за формою, наведеною у додатку 5 Положення №402, яка видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, що обов'язково містить:
військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини;
інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста;
обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва);
підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).
Отже, додаткова винагорода у розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, або за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК. Підставою для її виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва). Умовою її виплати є отримання військовослужбовцем порання, пов'язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань і цей факт має бути підтверджено наказом командира про отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), який містить об'єктивні дані та висновки службового розслідування, які це підтверджують.
Наказом Міністерства здоров'я України від 04.07.2007 №370, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.08.2007 за №902/14169, затверджено Класифікатор розподілу травм за ступенем тяжкості (далі - Класифікатор), згідно якого визначення ступеня тяжкості травм, отриманих на виробництві, проводиться з метою віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, які відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1112, за рішенням органів державного нагляду за охороною праці підлягають спеціальному розслідуванню.
Відповідно до п.1 Класифікатора, кваліфікуючими ознаками тяжкості травм, отриманих в результаті нещасного випадку на виробництві (далі - травми), є характер отриманих ушкоджень, ускладнення та наслідки, пов'язані з цими ушкодженнями.
За ступенем тяжкості травми розподіляються на 2 категорії: тяжкі і легкі (п. 2 Класифікатора).
Судом встановлено, що позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації з вересня 2022 року у Військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечувалася сторонами.
Як підтверджено матеріалами справи, відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 08 липня 2024 року, позивач отримав травму, ТАК, пов'язану із захистом Батьківщини. Травма тяжкого ступеня (згідно Класифікатора розподілу травм. Наказ МОЗ України №370 від 04.07.2007 р.). На підставі статті 81 графи II Розладу хвороб потребує реабілітації у санаторії «Солоний Лиман» на 21 (двадцять один) день.
Факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у період з 22.04.2024 року по 06.05.2024 року, з 16.05.2024 року но 28.05.2024 року підтверджується виписками №2814, №3443.
Отже, вищенаведеними доказами підтверджується факт перебування позивача на лікуванні у зв'язку з травмуванням, отриманим у зв'язку із Захистом Батьківщини.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач набув право на отримання додаткової винагороди, у розмірі до 100000,00 грн, відповідно до пункту 1 Постанови №168, за періоди стаціонарного лікування у зв'язку із отриманням травми пов'язаної із захистом Батьківщини з 22.04.2024 року по 06.05.2024 року, з 16.05.2024 року по 28.05.2024 року та реабілітації 21 день.
Під час розгляду справи по суті відповідач не надав до суду належні та допустимі докази на спростування обставин проходження позивачем лікування, у зв'язку з травмуванням, пов'язаним із Захистом Батьківщини, а також докази виплати спірної винагороди в спірни період.
В листі від 12.06.2025р. за №4410 відповідач лише вказує, що був здійснений перерахунок та доплата недоотриманої додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні після поранення отриманого при захисті Батьківщини, однак не конкретизує, коли та в якій сумі такий перерахунок був здійснений.
Таким чином, відповідачем порушено право позивача на отримання додаткової винагород, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за періоди перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаним із захистом Батьківщини в розмірі 100000,00 грн (у розрахунку на місяць).
Відповідно до ч.1 статті 9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
У зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 139, 241 - 246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати військовослужбовцю ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, збільшеної до 100000 грн., з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, з 22.04.2024 року по 06.05.2024 року, з 16.05.2024 року по 28.05.2024 року та реабілітації 21 день.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, збільшеної до 100000,00 грн., з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, а саме з 22.04.2024 року по 06.05.2024 року, з 16.05.2024 року по 28.05.2024 року та реабілітації 21 день.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна