05 листопада 2025 року Справа № 160/23661/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
при секретарі Калалб Т.В.
за участі:
представника позивача Корнєєва Є.В.
представника відповідача Дідківської С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
18 серпня 2025 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач) з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.05.2025 №0276252407, форми «Р» прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області;
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.05.2025 №0276272407 форми «ПН» прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкових зобов'язань та має всі документальні підтвердження розміру податкових зобов'язань. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються, зокрема, на наявності порушень податкового законодавства, допущених контрагентами позивача. При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства, платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені іншимиплатниками податків. Підприємством дотримано вимоги розумної обережності при укладенні договорів з контрагентами. Податковим органом не доведено, що договори, укладені позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАКТБАЛАНС», Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВОКЕРАМ-22» порушують публічний порядок та не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Товари, зазначні в первинних документах, поставлені позивачем його контрагентам, тобто, господарські операції були реальними. До перевірки надані всі первинні документи щодо господарських операцій з контрагентами. Первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства та повністю підтверджують реальність господарських операцій. Враховуючи наведене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області суперечать вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/23661/25 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
02.05.2025 р. від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов. Відповідач проти позовних вимог заперечував, в обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Позивачем сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість сформовано безпідставно в зв'язку з наступним. На підставі наданих до перевірки первинних документів було встановлено, що протягом перевіряємого періоду на адресу покупців постачався товар, який був в наявності станом на 01.01.2019 року , а також придбаний у період 2019 - 2020 роки. Протягом 2021-2023 року продукти харчування не придбавались. Враховуючи вищезазначене, відповідно до даних обліку ФОП ОСОБА_1 , залишки ТМЦ станом на 31.12.2023 року складаються з товару, по яким минув термін придатності для споживання. При виявленні простроченого товару його слід вилучити з обігу та списати. Крім того, договори зберігання укладені з контрагентами, які не мали можливості здійснити надання послуг, оскільки не мали достатнього обсягу ресурсів для здійснення виду господарської діяльності, зазначеного в договорах. Первинні документи позивача не підтверджують обсяг та зміст господарських операцій. Таким чином, перевіркою встановлено порушення п.п.«г» п.198.5 ст.198 ПКУ в частині заниження податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 5 416 709,00 грн., в т.ч. за грудень 2023 року в звьязку з оформленням первинних документів по не реальних господарським відносинам.Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.
05.09.2025 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві на позов.
Також, сторонами надавались додаткові пояснення по суті спору.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог навів доводи, зазначені в позовній заяві та інших заявах по суті спору.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечувала, просила в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень навела твердження, вказані у відзиві та заявах по суті спору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, судвстановив такі обставини.
07.04.2025 р. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 р. по 31.12.2023 р.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 21.04.2025 № 1805/04-36-24-07/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено, зокрема, наступні порушення, допущені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 :
- пп.198.5. ст.198, п.199.1 ст.199 ПКУ , в частині заниження податкових зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5416709 грн. в т.ч.: грудень 2023 року у сумі ПДВ - 5416709,0 грн.;
- п.201.1. ст. 201 ПКУ, в частині не складання податкових накладних в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством усього на суму 5416709 грн. в т.ч.: грудень 2023 року у сумі ПДВ - 5416709,0 грн.
Порушення законодавства позивачем обґрунтовані в акті перевірки наступним.
За даними перевірки, станом на 31.12.2023 року залишки нереалізованих продуктів харчування складають - 28 456 566,83 грн., ПДВ 5 691 313,66 грн., з них товари, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту 27 083 545,16 грн., ПДВ 5 416 709,03 грн.
На підставі наданих до перевірки первинних документів було встановлено, що протягом перевіряємого періоду на адресу покупців постачався товар, який був в наявності станом на 01.01.2019 року , а також придбаний у період 2019-2020 роки. Протягом 2021-2023 року продукти харчування не придбавались.
Товар який реалізується повинен відповідати вимогам якості діючих ДСТУ. Так, наприклад відповідно до технічних умов ДСТУ 8471:2015 «ФРУКТИ КІСТОЧКОВІ СУШЕНІ» строки зберігання сушених фруктів від дати виготовлення складають: - 6 міс. - для чорносливу, сушених слив вищого сорту та фруктових десертів (за температури від 5 °С до 20 °С); - 12 міс. - для чорносливу, сушених слив вищого сорту (за температури від 5 °С до 20 °С); - 12 міс. - для решти сушених фруктів (за температури від 5 °С до 20 °С).
Відповідно до технічних умов ДСТУ 4504:2005 «ЯДРА БОБІВ АРАХІСУ» строки придатності до споживання ядер бобів арахісу - 12 місяців від дати збирання врожаю.
Також, фахівцями, які проводили планову перевірку було здійснено аналіз строків придатності аналогічного товару, зазначеного в інвентаризаційному описі ФОП ОСОБА_1 , в магазинах «АТБ», «Варус», «Сільпо». Так, граничний термін зберігання сушених фруктів, цукатів, горіхів, родзинок, мак, гарбузове насіння не перевищує 1 рік. Рис, булгур, сочевиця - 2 роки. Враховуючи вищезазначене, відповідно до даних обліку ФОП ОСОБА_1 , залишки ТМЦ станом на 31.12.2023 року складаються з товару, по яким минув термін придатності для споживання.
При виявленні простроченого товару його слід вилучити з обігу та списати.
ФОП ОСОБА_1 пред'явлено перевіряючим наказ №б/н від 08.04.2025 «Про проведення інвентаризації» товарно-матеріальних цінностей на складах ФОП ОСОБА_1 , Договір оренди від 02.01.2018 №2-01/18 нежилого приміщення площею 120 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Інвентарізацію проведено за адресою: АДРЕСА_1 , без залучення фахівців що здійснюють планову перевірку.
Відповідно даних інвентаризаційного опису ТМЦ від 09.04.2025№ 1, на складі за адресою м.Дніпро, вул. Коксова,8 зберігається 1 117 297,11 кг. продуктів харчування.
Слід зазначити, що відповідно інформаційних баз даних ДПС України за адресою: м.Дніпро, вул. Коксова,8 здійснює діяльність ТОВ «ЗІБА», код ЄДРПОУ 41122609, де ФОП ОСОБА_1 є засновником та керівником. Основний вид діяльності - 46.34 Оптова торгiвля фруктами й овочами. Згідно даних ЄРПН, ТОВ «ЗІБА» придбаває та реалізує ідентичний товар, який наведений в інвентаризаційному описі ТМЦ від 09.04.2025№ 1.
Враховуючи вищезазначене, наявність залишків ТМЦ на складських приміщеннях, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , підпадають під сумнів та вважаються не підтвердженими.
Також, ФОП ОСОБА_1 надано договор відповідального зберігання від 05.01.2022 №1, згідно якого ТОВ «ТАКТБАЛАНС», код ЄДРПОУ 39566466 (Зберігач), приймає на зберігання, відповідно до акту приймання-передачі, майно (ТМЦ) ФОП ОСОБА_1 (Поклажодавець).
У договорі відповідального зберігання від 05.01.2022 №1 не вказано такі обов'язкові реквізити, як вартість і порядок сплати, адреса зберігання переданих ТМЦ.
Проведеним аналізом інформаційних баз даних ДПС України та в ході аналізу податкової звітності ТОВ «ТАКТБАЛАНС», код ЄДРПОУ 39566466 встановлено наступне:
- місце реєстрації - 829 - ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ, ЗАПОРІЗЬКА ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА ІНСПЕКЦІЯ ;
- засновник - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- директор - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;- головний бухгалтер - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- основний вид діяльності - «46.12-Дiяльнiсть посередникiв у торгiвлi паливом, рудами, металами та промисловими хiмiчними речовинами»;
- відомості про об'єкти оподаткування - відсутня інформація ;
- стан платника - «0» - платник податкiв за основним мiсцем облiку;
- свідоцтво платника ПДВ - 23.05.2016 року анульовано за рiшенням контролюючого органу, причина анулювання - 39 - вiдсутнiсть поставок та ненадання декларацiй;
- остання звітність - Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за червень 2015 року;
- відсутні наймані працівники.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, в ході перевірки встановлено, що ТОВ «ТАКТБАЛАНС», код ЄДРПОУ 39566466 не мало можливостей щодо зберігання ТМЦ, так як у нього відсутні об'єкти оподаткування, транспортні засоби, виробничі потужності та місця зберігання товару (складські приміщення), наймані працівники, тому неможливо підтвердити факт реальної можливості в наданні послуг по зберіганню переданих ФОП ОСОБА_1 продуктів харчування.
Таким чином, по данному нібито зберіганню товару, підприємством ТОВ «ТАКТБАЛАНС», код ЄДРПОУ 39566466 використовувалось з метою лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям та не провадило господарську діяльність.
Отже, наявність залишків ТМЦ на складських приміщеннях ТОВ «ТАКТБАЛАНС», підпадають під сумнів та вважаються не підтвердженими.
Таким чином, перевіркою встановлено порушення п.п.«г» п.198.5 ст.198 ПКУ в частині заниження податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 5 416 709,00 грн., в т.ч. за грудень 2023 року.
Також, ФОП ОСОБА_1 надано Договір від 17.01.2024 №14 відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей, за умовами якого ТОВ «НОВОКЕРАМ-22», код ЄДРПОУ 44792465 (Зберігач), в особі директора Личманенко Дениса Олександровича, зобов'язується за плату зберігати майно (ТМЦ), передане ФОП ОСОБА_1 (Поклажодавець), згідно акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання.
ТОВ «НОВОКЕРАМ-22» використовувалось з метою лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям та не провадило господарську діяльність.
Також, перевіркою своєчасності реєстрації податкових накладних ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення п.201.1. ст. 201 ПКУ, а саме: 1) відсутність реєстрації податкових накладних на суми на операції у сумі 27 083 545,16 грн.( ПДВ 5 416 709,03 грн.), у тому числі по періодам грудень 2023 року - 27 083 545,16 грн.( ПДВ 5 416 709,03 грн.), які використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, згідно до вимог п.198.5 ст. 198 ПКУ.
На підставі акту перевірки від 21.04.2025 № 1805/04-36-24-07/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення від 20.05.2025 р.:
- №027625240 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 6 770 886,25 грн., у тому числі 5 416 709,00 грн. грошових зобов'язань та 1 354 177,25 грн. штрафу;
- №0276272407 форми «ПН», яким застосовано штраф у розмірі 63 959,00 грн.
Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державн умитну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманнямя кого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державн уподаткову та митну політику), його територіальні органи.
Згідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (плановіабопозапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно пп. 83.1.1.-83.1.7 п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України Для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; 83.1.4. судові рішення; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; 83.1.7. мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.
Згідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання ких є митна територія України; г) ввезення не оборотних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг ;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основнихзасобів, у тому числі інших не оборотних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротн ікапітальні активи); ввезенням товарів та/або не оборотних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітногоподаткового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, якімістять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розглядудокази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїйсукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановленняобставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах субєкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що за перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 6 849 690 грн.
Обґрунтовуючи наявність порушення позивачем податкового законодавства податковий орган зазначив, зокрема, про те, що залишки ТМЦ станом на 31.12.2023 року складаються з товару, по якому минув термін придатності для споживання.
При цьому, суд зазначає, що податкові органи не є суб'єктами владних повноважень, які повноважні встановлювати факт дотримання чи не дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства щодо строків придатності продуктів харчування.
Висновків уповноважених органів щодо спливу строку придатності продуктів харчування, що реалізовані позивачем, матеріали справи не містять.
Крім того, в акті перевірки податковий орган ставить під сумнів зберігання товару позивачем.
Доводи відповідача стосовно того, що зберігання товару за адресою: м. Дніпро, вул. Коксова,8, підпадають під сумнів та вважаються не підтвердженими обгрунитовані тим, що за адресою: м.Дніпро, вул. Коксова,8 здійснює діяльність ТОВ «ЗІБА», код ЄДРПОУ 41122609, де ФОП ОСОБА_1 є засновником та керівником. Основний вид діяльності - 46.34 Оптова торгiвля фруктами й овочами. Згідно даних ЄРПН, ТОВ «ЗІБА» придбаває та реалізує ідентичний товар, який наведений в інвентаризаційному описі ТМЦ від 09.04.2025№ 1.
Вказані доводи не спростовують можливості зберігання товару в приміщеннях за вказаною адресою, оскільки податковим органом не надано доказів проведення зустрічної звірки між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ЗІБА» та не здійснено розмежування придбання, реалізації та зберігання товару вказаними платниками податку.
Порушення податкового законодавства з боку позивача, зазначені податковим органом в акті перевірки, обґрунтовані також неможливістю Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТБАЛАНС», Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОКЕРАМ-22» підтвердити господарські операції позивача з вказаними в акті перевірки контрагентами через відсутність у контрагентів основних засобів для здійснення господарської діяльності в межах задекларованих показників.
Пояснення сторін та докази стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОКЕРАМ-22» суд до уваги не бере, оскільки такі правовідносини перебувають поза межами предмета спору в даній справі.
Суд зазначає, що необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до податкових зобов'язань та податкового кредиту є факт придбання (продажу) товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності, підтвердження господарської операції належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Таким чином, у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.
До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.
Водночас, нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем надано до матеріалів справи первинні документи фінансово-господарської діяльності на підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами.
Недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, мають оцінюватися у сукупності з іншими обставинами. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. У свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб зі складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.07.2022 року у справі № 160/3364/19 будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), який не був позбавлений відповідного статусу на час його складення, має силу первинного документа.
Якщо інша особа внесла до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце.
Недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 02.07.2020 по справі №814/1792/17, від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, від 10.11.2020 у справі № 440/3779/18, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19.
Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.
Крім того в рішенні Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, яке згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.
Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.05.2025 р. №0276272407 форми «ПН», яким застосовано штраф у розмірі 63 959,00 грн., є похідним від податкового повідомлення-рішення від 20.05.2025 р. №027625240 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 6 770 886,25 грн., у тому числі 5 416 709,00 грн. грошових зобов'язань та 1 354 177,25 грн. штрафу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.05.2025 р. №0276252407, від 20.05.2025 р. №0276272407, як таких, що не відповідають вимогам п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 12 122,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Щодо вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 7 650,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
До адміністративного позову на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копії:
- ордеру Серії АЕ №1415456;
- договору надання правничої допомоги від 23.04.2025 р. та додаткової угоди до вказаного договору №1 від 11.08.2025 р.;
- свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю;
- платіжної інструкції.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в акті приймання-передачі наданих послуг, мали бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.
Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 по справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги.
Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у рішенні ЄСПЛу справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).
Враховуючи викладене, заява про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Отже, сума 4 000,00 грн. є співмірною доведеному обсягу вчинених дій на надання правової допомоги та підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 244, 245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.05.2025 р. №0276252407, від 20.05.2025 р. №0276272407.
Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 122,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено у повному обсязі 17.11.2025 р.
Суддя О.С. Рябчук