17 листопада 2025 року Справа № 160/25950/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення завданих державі матеріальних збитків,-
11 вересня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 в особі представника Михайлова Олега Володимировича через систему "Електронний Суд" звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 з вимогами:
- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) завдані державі матеріальні збитки у розмірі 96 458,14 грн. (дев'яносто шість тисяч чотириста п'ятдесят вісім гривень 14 коп.).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом військової частини НОМЕР_1 від 12.08.2025 №4167, відповідно до Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму завданої шкоди у розмірі 96 458,14 грн, які відповідачем не сплачені у добровільному порядку, а тому позивач звернувся за захистом порушених прав до суду.
Позов не відповідав вимогам ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 був залишений без руху. Ухвалою суду від 18.09.2025 позивачу продовжено процесуальний строк для усунення недоліків. На виконання вимог ухвали позивач 30.09.2025 надав відповідну заяву та виправив вказані недоліки у встановлений судом строк.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу було направлено копію ухвали суду від 02.09.2025 про відкриття провадження у справі засобами поштового зв'язку за адресою зазначеному в Єдиному державному демографічному реєстрі. Проте конверт повернувся на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Таким чином позивач вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце слухання справи. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2023 № 212 старший лейтенант ОСОБА_1 призначений на посаду заступника командира 15 роти спеціального призначення НОМЕР_4 загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 .
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2023 № 305 старший лейтенант ОСОБА_1 зарахований 28.10.2023 в розпорядження командувача.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.11.2023 № 334 старший лейтенант ОСОБА_1 26.11.2023 госпіталізований до комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 3».
Згідно відповіді від комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 3» Криворізької міської ради, зареєстрованої 09.07.2025 за № 1709/33129 встановлено, що старший лейтенант ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 06.11.2023 по 07.12.2023.
07.12.2023 переведений для подальшого лікування до комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 7» Криворізької міської ради.
Згідно відповіді від комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 7» Криворізької міської ради, зареєстрованої 11.07.2025 за № 1709/33612 встановлено, що старший лейтенант ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 08.12.2023 по 21.12.2023. 21.12.2023 виписаний до військової частини.
20.06.2025 року службовими особами військової частини НОМЕР_1 було з'ясовано, що старший лейтенант ОСОБА_1 не виходить на зв'язок та що до місця розташування військової частини НОМЕР_1 він не повернувся.
Рапорт про самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_1 був поданий 20.06.2025.
Отже, враховуючи вищевикладене, старший лейтенант ОСОБА_1 не з'явився вчасно без поважних причин з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 з 22.12.2023 по теперішній час.
Будучи відсутнім у період з 22.12.2023 по 20.06.2025 без поважних причин на військовій службі, старший лейтенант ОСОБА_1 продовжував отримувати від військової частини НОМЕР_1 грошове забезпечення на свій банківський рахунок.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2025 № 3490/нагд,, було призначене службове розслідування за фактом нез'явлення з лікувального закладу вчасно без поважних причин до місця служби старшого лейтенанта ОСОБА_1 .
За результатами цього службового розслідування у військовій частині НОМЕР_1 був складений Акт службового розслідування № 1709/37766-В від 02.08.2025.
Згідно Акту службового розслідування, нанесення державі матеріальних збитків у розмірі 96 458,14 грн. (дев'яносто шість тисяч чотириста п'ятдесят вісім гривень 14 коп.) знаходится у прямому зв'язку з діями старшого лейтенанта ОСОБА_1 .
Після складання Акту службового розслідування був виданий наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12.08.2025 № 4167 «Про результати службового розслідування».
Пунктом 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.08.2025 № 4167 «Про результати службового розслідування» старшого лейтенанта ОСОБА_1 було притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 96 458,14 грн.
Оскільки Відповідач станом на день подання позову добровільно завдану матеріальну шкоду не відшкодував, військова частина НОМЕР_1 змушена здійснювати відшкодування завданої Відповідачем шкоди в судовому порядку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу".
За нормами частини 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут).
Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Відповідно до статті 5 Статуту внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту).
Відповідно до норм статей 26-24 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Правове врегулювання дисциплінарної відповідальності військовослужбовців здійснюється на підставі Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 551-XIV, яким затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут). Дисциплінарний статут визначає, що усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
За нормами статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
Зважаючи на наведені норми Дисциплінарного статуту суд зауважує, що дисциплінарне стягнення застосовується у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
Відповідно до положень статей 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної відповідальності за ці правопорушення.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абз. 2 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII).
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260, що зареєстрований Міністерством юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 15 розділу І "Загальні положення" Порядку № 260, грошове забезпечення не виплачується (окрім іншого) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Отже, з дня самовільного залишення відповідачем військової частини, останній втратив право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Так, частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
За змістом частини першої статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 № 160-IX (далі Закон № 160-IX), пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
За змістом частин першої - третьої статті 3 Закону № 160-IX, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
В силу вимог пункту 4 частини 1 статті 6 Закону № 160-IX, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.
Тож законодавство передбачає виключні випадки повернення набутих особою платежів, у тому числі, заробітної плати та/або грошового забезпечення, а однією із них є те, що ця виплата є результатом недобросовісності з боку набувача.
З матеріалів справи вбачається, що згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.11.2023 № 334 старший лейтенант ОСОБА_1 26.11.2023 госпіталізований до комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 3».
Згідно відповіді від комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 3» Криворізької міської ради, зареєстрованої 09.07.2025 за № 1709/33129 встановлено, що старший лейтенант ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 06.11.2023 по 07.12.2023.
07.12.2023 переведений для подальшого лікування до комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 7» Криворізької міської ради.
Згідно відповіді від комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 7» Криворізької міської ради, зареєстрованої 11.07.2025 за № 1709/33612 встановлено, що старший лейтенант ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 08.12.2023 по 21.12.2023. 21.12.2023 виписаний до військової частини.
20.06.2025 року службовими особами військової частини НОМЕР_1 було з'ясовано, що старший лейтенант ОСОБА_1 не виходить на зв'язок та що до місця розташування військової частини НОМЕР_1 він не повернувся.
Рапорт про самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_1 був поданий 20.06.2025.
Отже, враховуючи вищевикладене, старший лейтенант ОСОБА_1 не з'явився вчасно без поважних причин з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 з 22.12.2023 по теперішній час.
Будучи відсутнім у період з 22.12.2023 по 20.06.2025 без поважних причин на військовій службі, старший лейтенант ОСОБА_1 продовжував отримувати від військової частини НОМЕР_1 грошове забезпечення на свій банківський рахунок.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2025 № 3490/нагд,, було призначене службове розслідування за фактом нез'явлення з лікувального закладу вчасно без поважних причин до місця служби старшого лейтенанта ОСОБА_1 .
За результатами цього службового розслідування у військовій частині НОМЕР_1 був складений Акт службового розслідування № 1709/37766-В від 02.08.2025.
Згідно Акту службового розслідування, нанесення державі матеріальних збитків у розмірі 96 458,14 грн. (дев'яносто шість тисяч чотириста п'ятдесят вісім гривень 14 коп.) знаходится у прямому зв'язку з діями старшого лейтенанта ОСОБА_1 .
Після складання Акту службового розслідування був виданий наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12.08.2025 № 4167 «Про результати службового розслідування».
Пунктом 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.08.2025 № 4167 «Про результати службового розслідування» старшого лейтенанта ОСОБА_1 було притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 96 458,14 грн.
У зв'язку з вищезазначеним суд визнає обґрунтованими доводи позивача стосовно того, що нарахування у цей період грошового забезпечення відбулося внаслідок недобросовісної поведінки з боку набувача, що за приписами наведених вище норм є підставою для їх стягнення.
При розгляді цієї справи суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 818/1688/16 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень, визначила, що вказані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
На момент розгляду справи судом, позивачем доведено правомірність заявлених вимог, тому зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 96 458,14 грн. під час фактичного невиконання обов'язків військової служби є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно ч. 2 ст. 139 КАС України, підстав для відшкодування судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77,139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ПН НОМЕР_2 ) про стягнення завданих державі матеріальних збитків задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) завдані державі матеріальні збитки у розмірі 96 458,14 грн. (дев'яносто шість тисяч чотириста п'ятдесят вісім гривень 14 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 17 листопада 2025 року.
Суддя Е.О. Юрков