17 листопада 2025 рокуСправа №160/25827/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/25827/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, майдан Волі, буд. 3, код ЄДРПОУ: 14035769), до відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
11 вересня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, до відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області №047250026424 від 18.08.2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) для призначення пенсії в якості стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи за Списком №2, а саме: з 30.12.1991 по 31.12.1991; з 08.12.1999 по 09.12.1999; з 01.01.2000 по 29.02.2000; з 02.04.2002 по 10.06.2003; з 11.06.2003 по 31.03.2005;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати подачі заяви про призначення пенсії.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Так, відповідач безпідставно не враховував до пільгового стажу позивача частину періодів роботи на підприємстві згідно рішення комісії відповідача-2 щодо підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/25827/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/25827/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
02 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов від представника відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-1 проти позову заперечує в повному обсязі та повторює зміст спірного рішення, вказує про дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.
02 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов від представника відповідача-2 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-2 проти позову заперечує в повному обсязі та повторює зміст спірного рішення, вказує про дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.
06 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач повторює доводи позовної заяви.
06 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач повторює доводи позовної заяви.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Рішенням відповідача-1 від 18.08.2025 року №047250026424 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Вказано, що пільговий стаж враховано згідно рішення комісії про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи №3 від 13.05.2025 року та становить страховий стаж - 38 років 08 місяців 29 днів, пільговий стаж за Списком №2 становить 11 років 08 місяців 10 днів.
Згідно рішення комісії відповідача-2 від 13.05.2025 року №3 в роз'ясненнях щодо порядку проведення атестації робочих місць зазначено, що у разі коли підприємство змінило тільки свою назву, а самі умови праці працівників не змінювались, керівництво може поширити на працівників результатами атестації робочих місць за умовами праці (на період ї дії). яку провели на підприємстві з попередньою назвою. Таке рішення оформляють наказом.
Накази про затвердження переліку атестованих посад по «Дочірньому підприємстві «Нікопольський завод особливотонкостінних труб» ВАТ «Нікопольський південнотрубний завод» та ДП «Нікопольський трубний завод» не надані.
Згідно з вимогами статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсії за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах на роботах з особливо шкідливими, із шкідливими і важкими умовами праці, за Списками № І і № 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. (Порядок проведення атестації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442).
Згідно наказів від 08.12.1994 №1896, від 10.12.1999 № 744 ПАТ «Нікопольський південнотрубний завод», про затвердження переліку робочих місць, виробництв робіт і посад робітникам заводу: слюсарі-ремонтники трубоволочильного цеху атестовані за Списком № 2.
За таких обставин Комісією прийнято рішення підтвердити періоди роботи з 01.09.1988 по 14.12.1988, з 17.08.1989 по 01.11.1989, з 01.01.1992 по 22.10.1993, з 11.08.1994 по 07.12.1999, з 10.12.1999 по 31.12.1999, з 01.03.2000 по 31.03.2002, для зарахування до пільгового стажу за Списком №2.
Вважаючи рішення відповідача-1 про відмову в призначенні пенсії позивачу протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442 (далі - Порядок №442), згідно п. 1 якого атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно п. 4 Порядку №442 Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року №18-1 (далі - Порядок).
За п. 1 Порядку він визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи:
для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника;
до 01 січня 2004 року, якщо в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях (їх правонаступниках), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - підприємства, які розташовані на тимчасово окупованій території).
Відповідно до п. 3 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (далі - Комісії).
За п. 4 Порядку Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов'язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники профспілок та організацій Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні та регіональних організацій роботодавців та їх об'єднань
Пунктом 6 Порядку встановлено, що основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.
Згідно п. 15 Порядку рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку.
Відповідно до п. 1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок», затвердженої Наказом Міністерство праці України, Міністерство юстиції України, Міністерство соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Передусім суд звертає увагу на те, що рішення Комісія є самостійним об'єктом оскарження, що прямо вказано в п. 15 Порядку.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 25.07.2024 року у справі №160/20625/22.
Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивач Рішення Комісії відповідача-2 №3 не оскаржував.
Зважаючи на те, що спірне рішення в частині підтвердження стажу прямо відсилає до Рішення Комісії №3, а самостійні висновки відповідача-1 (а не комісії відповідача-2) щодо пільгового стажу позивача відсутні, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та надати оцінку правомірності відповідного Рішення Комісії (рішення від 13.05.2025 року №3), оскільки фактично позивач не згоден передусім з незарахуванням пільгового стажу в повному обсязі, в свою чергу відповідне питання вирішено саме рішенням Комісії.
За змістом правозастосування, яке міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.12.2021 року у справі №539/1398/17, відповідачем в спорах щодо оскарження рішення Комісій є відповідні головні управління Пенсійного фонду України.
Йдеться про комісію відповідача-2, який бере участь у справі.
Тобто, суб'єктний склад учасників не змінюється.
За змістом Рішення Комісії №3 єдиною підставою для неврахування спірних періодів стала часткова відсутність наказів про проведення атестації. З урахуванням предмету оскарження йдеться про зайнятість позивача з 1991 року по 2005 рік.
В трудовій книжці позивача від 30.06.1988 року НОМЕР_2 щодо цих періодів наявні наступні записи:
*печатка Нікопольського південнотрубного заводу;
10) 30.12.1991 року - прийнятий в трубоволочильний цех 4 слюсарем-ремонтником 4 розряду;
11) 22.10.1993 року - звільнений за власним бажанням згідно ст. 38 Кодексу законів про працю України;
12) 11.08.1994 року - прийнятий в трубоволочильний цех №4 слюсарем-ремонтником 5 розряду;
13) 09.06.1998 року - печатка про реорганізацію підприємства у ВАТ «Нікопольський південнотрубний завод»;
14) 01.04.2001 року - переведений в трубововолочильном цеху №4 слюсарем-ремонтником 6 розряду;
15) 01.04.2002 року - звільнений за переведенням в ДП «Нікопольський завод особотонкостних труб»;
16) 02.04.2002 року - прийнятий за переведенням в трубоволочильний цех слюсарем-ремонтником 6 розряду;
17) 10.06.2003 року - звільнений за переведенням в ДП «Нікопольський трубний завод»;
18) 11.06.2003 року - прийнятий за переведенням.
19) 01.04.2005 року - переведений в трубоволочильному цеху майстром з ремонту обладнання.
Суд зауважує, що позивач заявив вимоги саме щодо періодів роботи з 30.12.1991 року по 31.12.1991 року, з 08.12.1999 року по 09.12.1999 року, з 01.01.2000 року по 29.02.2000 року, з 02.04.2002 року по 10.06.2003 року, з 11.06.2003 року по 31.03.2005 року.
Ці періоди виокремлені згідно форми РС-право, за виключенням останнього, який змістовно входить до іншого періоду. Усі періоди не обліковуються як пільговий стаж за Списком №2.
В усі періоди позивач працював слюсарем-ремонтником.
Належність посади до Списку №2 в Рішенні Комісії №3 підтверджена.
В Рішенні Комісії №3 вказано, що в трудовій книжці не зазначено про зайнятість позивача на повний робочий день.
Суд зазначає, що відомості про неповний робочий час та режим роботи обов'язково зазначаються в наказі про прийом на роботу. В свою чергу в трудовій книжці позивача відомості про роботу на неповний робочий день відсутні.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №473/3863/16-а.
Отже, в усі періоди позивач працював повний робочий день.
Змістовних пояснень щодо незарахування до пільгового стажу позивача саме спірних періодів відповідачі не надали, обмежившись посиланням в цілому на Рішення Комісії №3, яке в свою чергу окремих підстав для зарахування цих періодів теж не містить.
Оцінюючи значущість атестації робочих місць суд зауважує, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.
Отже, зауваження комісії відповідача-2 до атестації робочого місця позивача в будь-якому разі є безпідставними, оскільки позивач не є відповідальною особою за проведення такої атестації.
При цьому згідно п. 7 Порядку Комісії мають право самостійно отримувати документи, в зв'язку з чим посилання на ненадання документів не можна визнати таким, що відповідає вимогам ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3); добросовісно (п. 5); розсудливо (п. 6); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).
Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21
Відповідні повноваження наявні і у відповідача в цілому: згідно зі ст. 101 Закону №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Також суд почергово оцінює відповідні періоди безпосередньо.
1) період з 30.12.1991 ро по 31.12.1991 року;
Йдеться про зайнятість позивача на одній і тій самій посаді в період з 30.12.1991 року по 22.10.1993 року.
Змістовних підстав для виділення лише цих двох днів з майже дворічного періоду відповідачем-2 не наведено.
Можливо лише припустити, що це є наслідком відсутності даних за 1991 рік у відомостях про нарахування заробітної плати, однак зайнятість особи підтверджується передусім записами у трудовій книжці. Більш того, в даному випадку навіть часткові відомості про нарахування заробітної плати свідчать на користь дійсної роботи позивача, адже вже з січня 1991 року відповідні відомості в наявності, а йдеться при цьому про одну й ту ж посаду.
Отже, цей період підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №2.
2) період з 08.12.1999 року по 09.12.1999 року.
Йдеться про зайнятість позивача на одній і тій самій посаді в період з 11.08.1994 року по 01.04.2001 року (а в разі врахування реорганізації - з 09.06.1998 року по 01.04.2001 року).
Змістовних підстав для виділення лише цих двох днів з майже семирічного періоду відповідачем-2 не наведено.
При цьому в даному випадку відповідач-2 вже визнає наявність відомостей про нарахування заробітної плати.
Водночас, з аналізу Рішення Комісії №3 можливо припустити, що відповідач виходив з 5-річного терміну дії атестації робочих місць, яка проведена наказами від 08.12.1994 року та від 10.12.1999 року, тобто - саме спірні два дні не охоплюються новим наказом про атестацію.
Як вже вказував суд, своєчасність проведення атестації не є відповідальністю позивача. Посада позивача була атестованою до цих двох днів та після, тому ці два дні також підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №2.
3) період з 01.01.2000 року по 29.02.2000 року.
Йдеться про зайнятість позивача на одній і тій самій посаді в період з 11.08.1994 року по 01.04.2001 року (а в разі врахування реорганізації - з 09.06.1998 року по 01.04.2001 року).
Змістовних підстав для виділення лише цих трьох місяців з майже семирічного періоду відповідачем-2 не наведено.
Водночас, за змістом Рішення Комісії №3 йдеться про те, що «при цьому, в січні, лютому 2000 відпрацьовані неповні місяці».
Суд оцінює такі доводи критично, оскільки, як вже вказував суд, відомості про зайнятість на неповний робочий день в трудовій книжці позивача відсутні. Отже, перевагу належить надати саме записам в трудовій книжці позивача та виходити з того, що зайнятість позивача була повною.
Отже, цей період підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №2.
4) період з 02.04.2002 року по 10.06.2003 року.
Йдеться про зайнятість позивача на одній і тій самій посаді в період з 02.04.2002 року по 10.06.2003 року.
При цьому щодо цього періоду наявна також пільгова довідка ДП «Нікопольський трубний завод» від 18.03.2005 року №11/215.
Згідно розписки-повідомлення від 11.08.2025 року ця довідка позивачем долучена до заяви про призначення пенсії.
В цей період позивач працював на окремому підприємстві (відносно усіх інших періодів роботи) - в дочірньому підприємстві «Нікопольський завод особливотонкостінних труб» ВАТ «Нікопольський південнотрубний завод».
При цьому в Рішенні Комісії №3 вказано, що цей період підтверджується архівною довідкою. Однак також вказано, що не надано накази на підтвердження атестації робочих місць.
Водночас, суд вже вказував як про належний порядок поведінки відповідача при недостатності наданих документів, так і про те, що позивач згідно самих лише записів у трудовій книжці працював на посадах згідно Списку №2 на повний робочий день.
В наданій пільговій довідці вказано, що позивач займав атестовану посаду згідно наказу №744 від 10.12.1999 року.
Цей наказ в Рішенні Комісії №3 згаданий. Водночас, з тексті цього рішення вбачається, що Комісію не влаштувало надання наказу по всьому ВАТ, хоча позивач в цей період працював в підрозділі цього ВАТ (дочірньому підприємстві).
При цьому Комісія навіть не заперечувала, що в наказі про атестацію робочих місць по всьому ВАТ посади дочірнього підприємства були атестовані, натомість послалась на роз'яснення (які до суду не надано) невідомого суб'єкта їх складання.
Суд оцінює такі доводи критично та констатує, що з матеріалів справи вбачається повне дотримання умов щодо зарахуванню цього періоду до пільгового стажу позивача за Списком №2, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
5) період з 11.06.2003 року по 31.03.2005 року
Йдеться про зайнятість позивача на одній і тій самій посаді в період з 11.06.2003 року по 23.05.2008 року.
Період обмежено датою 31.03.2005 року, оскільки з 01.04.2005 року позивача було переведено на посаду майстра з ремонту обладнання.
Водночас, в сам спірний період позивач працював на посаді слюсаря ремонтника.
В Рішенні Комісії №3 вказано про ненадання наказів про атестацію робочого місця.
При цьому щодо цього періоду наявна також пільгова довідка ДП «Нікопольський трубний завод» від 18.03.2005 року №11/217.
Згідно розписки-повідомлення від 11.08.2025 року ця довідка позивачем долучена до заяви про призначення пенсії.
Комісія аналогічно з попереднім періодом навіть не заперечувала, що в наказі про атестацію робочих місць по всьому ВАТ посади дочірнього підприємства були атестовані.
З аналогічних підстав суд констатує, що з матеріалів справи вбачається повне дотримання умов щодо зарахуванню цього періоду до пільгового стажу позивача за Списком №2, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Отже, усі спірні періоди підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №2.
Щодо призначення пенсії позивачу.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Відповідно, наявні достатні підстави для зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.11.2019 року у справі № 227/3208/16-а.
У разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року у справі № 480/4288/21, від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21.
Позивачу відмовлено в призначенні пенсії із зазначенням про наявність у нього 11 років 08 місяців 10 днів пільгового стажу (при 12 роках і 6 місяцях необхідних).
На виконання рішення суду додатково зараховується понад 3 роки.
Отже, позивач відповідає умовам для призначення пенсії та наявні правові підстави для відповідного зобов'язання.
Також суд повторює про вихід за межі позовних вимог щодо скасування Рішення Комісії №3 в частині незарахування спірних періодів.
Щодо суб'єкта, якого належить зобов'язати вчинити відповідні дії суд зазначає наступне.
Зобов'язання на вчинення дій належить покладати на того суб'єкта, поведінка або рішення якого визнається протиправною.
Аналогічне правозастосування здійснене у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.05.2024 року у справі №240/505/24.
Тотожне правозастосування здійснене і Третім апеляційним адміністративним судом у постановах від 27.11.2024 року у справі №340/3630/24, від 11.03.2025 року у справі №160/30856/24.
Отже, підстави для задоволення позову в цій частині до відповідача-2 відсутні, а відповідне зобов'язання належить покласти на відповідача-1.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією від 10.09.2025 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, кожен з яких відповідним рішенням допустив порушення права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
В позовній заяві заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Відповідачі у відзивах заперечень проти витрат на професійну правничу допомогу не наводили.
За ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу згідно ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як критерії, визначені ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом застосовуються незалежно від наявності такого клопотання чи будь-яких заперечень іншої сторони у справі.
Змістовно аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, що є релевантним до обставин цієї справи виходячи з тотожності відповідних положень законодавства.
Також суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того чи їх фактично сплачено, чи вони тільки підлягають сплаті, що підтверджується послідовною практикою Касаційного адміністративного суду (наприклад, постанова від 16.02.2023 року по справі №520/562/19).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано:
1) Договір про надання правової допомоги від 27.08.2025 року №187/2025 (далі - Договір);
2) Акт про надання правової допомоги від 09.09.2025 року (далі - Акт);
3) лист щодо отримання винагороди в 6000,00 гривень.
Договором погоджено надання позивачу правничої допомоги щодо оскарження спірного рішення відповідача-1. Згідно п. 4.1. вартість складання позовної заяви погоджено як 6000,00 грн.
Згідно Акту погоджено надання послуги зі складання позовної заяви в даній справі.
Суд визнає належними докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а такі витрати - пов'язаними з розглядом справи.
Також суд зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 23.09.2022 року у справі №120/2696/19-а.
Суд переходить до застосування критеріїв згідно ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розмір заявлених витрат є частково обґрунтованим та частково пропорційним до предмета спору, при цьому доводів значення справи для сторони або публічного інтересу позивачем не наведено, в т.ч. відсутні обґрунтування можливості, наприклад, зміни способу життя позивача в залежності від результатів судового розгляду та ін.
Обставини згідно п. 3, 4 ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлені.
Суд, з'ясовуючи обґрунтованість заявлених витрат, зазначає, що спірні правовідносини є поширеними, за змістом такі відносини не були суттєво складними, в наявності стале нормативно-правове регулювання таких правовідносин, а також судова практика, про що свідчить в т.ч. виклад рішення суду.
Зважаючи на вказане, суд констатує наявність підстав для зменшення заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу з 6000,00 грн до 2000,00 грн за критеріями обґрунтованості та пропорційності.
Оскільки у справі два відповідачі, кожен з яких прийняв щодо позивача протиправний індивідуально-правовий акт, який при цьому судом скасовано, відшкодування витрат на адвоката належить здійснити за рахунок обох відповідачів.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, майдан Волі, буд. 3, код ЄДРПОУ: 14035769) до відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.05.2025 року №3 з розгляду заяви ОСОБА_1 про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах - в частині незарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періодів роботи з 30.12.1991 року по 31.12.1991 року, з 08.12.1999 року по 09.12.1999 року, з 01.01.2000 року по 29.02.2000 року, з 02.04.2002 року по 10.06.2003 року, з 11.06.2003 року по 31.03.2005 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.08.2025 року №047250026424 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періоди роботи: з 30.12.1991 року по 31.12.1991 року, з 08.12.1999 року по 09.12.1999 року, з 01.01.2000 року по 29.02.2000 року, з 02.04.2002 року по 10.06.2003 року, з 11.06.2003 року по 31.03.2005 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, з 11.08.2025 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, майдан Волі, буд. 3, код ЄДРПОУ: 14035769) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 484,48 гривень (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 484,48 гривень (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, майдан Волі, буд. 3, код ЄДРПОУ: 14035769) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 гривень (одна тисяча гривень 00 копійок).
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 гривень (одна тисяча гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко