18 листопада 2025 рокуСправа №160/30112/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комісії з питань розгляду звернень щодо надання відстрочки при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
17.10.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комісії з питань розгляду звернень щодо надання відстрочки при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду звернень щодо надання відстрочки при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 18 від 04.09.2025, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати Комісію з питань розгляду звернень щодо надання відстрочки при ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 1 ч. 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 . 26.08.2025 позивач особисто звертався з письмовою заявою до відповідача про надання відстрочки від призову за мобілізацію з підстав передбачених п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізації», як здобувач передвищої освіти. До своєї заяви, позивач додав Довідку про здобувача освіти за даними єдиної державної електронної бази з питань освіти, відповідно до якої поточне здобуття ним освіти порушує послідовність, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту». З цих підстав відповідачем було прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки. Позивач вважає зазначене рішення протиправним, таким що прийнято з порушення законодавства та підлягає скасуванню.
Ухвалою від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Також цією ухвалою залучено до участі в справі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якості другого відповідача у справі.
Копія ухвали від 20.10.2025 вважається врученою відповідачам у день її постановлення, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідачів.
Станом на час розгляду справи від відповідачів до суду відзиви не надійшли. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_1 є військовозобов'язаним і перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
01 вересня 2016 року позивач був зарахований на денну форму навчання до Автотранспортного технікуму Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» для здобуття освітнього рівня «молодший спеціаліст».
Однак, 03 липня 2018 року позивача було відраховано із зазначеного закладу освіти за невиконання навчального плану, у зв'язку з чим він не завершив навчання та не отримав документ про здобуття відповідного рівня освіти.
01 вересня 2024 року позивач повторно вступив до Відокремленого структурного підрозділу «Автотранспортний фаховий коледж Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» (правонаступник попереднього закладу) для здобуття освітньо-професійного ступеня «фаховий молодший бакалавр» за денною формою навчання, що підтверджується наказом про зарахування.
З метою реалізації свого законного права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, ОСОБА_1 звернувся до Комісії з питань розгляду звернень щодо надання відстрочки при ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі абзацу другого частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до заяви позивач долучив: належним чином завірену копію паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 та витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання на ім'я ОСОБА_1 , довідку платника податків на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), довідку №689749 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 15.08.2025, військово-обліковий документ №281220221425692400044, виданий на ім'я ОСОБА_1 та військово-обліковий документ РЕЗЕРВ +.
Однак, відповідач протоколом №18 від 04.09.2025 ухвалив рішення про відмову у наданні відстрочки. Причина відмови: порушено послідовність отримання освіти згідно довідки ЄДЕБО.
Позивач, не погодившись з відмовою у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, звернувся з цим позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що є загальновідомим та не потребує доказуванню, що на момент виникнення спірних правовідносин в Україні запроваджено загальну мобілізацію, у зв'язку із збройною агресією російської федерації про України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно ч.5 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Суд зазначає, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Суд зазначає, що статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, зокрема відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Згідно ч.7 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі Порядок №560).
Відповідно до пункту 56 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Пунктом 58 Порядку №560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно пункту 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови заформою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, чинним законодавством України встановлено чіткий порядок звернення особи за наданням відстрочки та порядок розгляду відповідної заяви.
Суд зазначає, що додатком 5 до Порядку №560 визначено Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Перелік).
Так, Переліком визначено, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури, для отримання відстрочки мають подати до ТЦК та СП - для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, а також докторантів - довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти; для осіб, зарахованих на навчання до інтернатури, - довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури, довідка закладу охорони здоров'я про прийняття на посаду лікаря (фармацевта/провізора)-інтерна певної спеціальності або довідка закладу охорони здоров'я про проходження практичної частини підготовки в інтернатурі як лікар (фармацевт/провізор)-інтерн за кошти фізичних (юридичних) осіб.
Під час розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що позивачем під час звернення до відповідача за наданням відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації було надано довідку №689749 від 15.08.2025 про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою встановленою додатком 9 Порядку №560.
Суд зазначає, що інформація, яка зазначається у довідці сформованій в Єдиній державній електронній базі з питань освіти серед іншого дає можливість Комісії зрозуміти чи є порушення Позивачем вимог пункту 62 Порядку щодо послідовності здобуття освіти.
При цьому, встановлення факту порушення послідовності здобуття освіти є підставою для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу, а відповідно дослідження факту порушення/не порушення послідовності здобуття освіти підлягає обов'язковому з'ясуванню.
Так, відповідно до пункту 62 Порядку №560, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.
За приписами частини 2 статті 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, оскільки за правилами пункту 62 Порядку №560 єдиним документом, який здобувач освіти додає до заяви про надання відстрочки, і який підтверджує дотримання послідовності здобуття освіти, є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, форма якої є додатком 9 до Порядку №560, єдиним допустимим доказом в розумінні частини 2 статті 74 КАС України дотримання позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної в статті 10 Закону України «Про освіту», є саме зазначена довідка.
У довідці №689749 від 15.08.2025 зазначено, що ОСОБА_1 порушує послідовність здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
Суд зазначає, що відповідач не наділений обов'язком та повноваженнями вживати додаткових заходів щодо встановлення послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а тому єдиним законним рішенням з боку відповідача, в такому випадку, є прийняття рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про надання відстрочки.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати на користь позивача не відшкодовуються.
Керуючись ст. 2, 9, 139, 241-243, 254-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Комісії з питань розгляду звернень щодо надання відстрочки при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез