17 листопада 2025 рокуСправа №160/23781/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я Державної установи «Інституту медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
19 серпня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центральної лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я Державної установи «Інституту медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Центральної лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я Державної установи «Інституту медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» вих.№925, №4.4 від 26 червня 2025 року, яким не встановлено професійного характеру захворювання з умовами праці ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Центральну лікарсько-експертну комісію спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я Державну установу «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» повторно розглянути питання щодо встановлення професійного характеру захворювання з умовами праці ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки вона має значний стаж роботи у шкідливих підземних умовах вугільної промисловості (10 років 6 місяців) та була звільнена за станом здоров'я (п. 2 ст. 40 КЗпП України) 22.04.2021 року, що, на її думку, підтверджує причинний зв'язок захворювань з умовами праці.
10.09.2025 року відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказав, що ЦЛЕК ДУ "Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва" є уповноваженим суб'єктом для прийняття остаточних експертних рішень у спірних випадках (п. 95 Порядку № 337). Прийняття рішення відбулося з дотриманням процедури, встановленої Порядком КМУ № 337 від 17.04.2019 р. Зауважив, що Експертна комісія дослідила професійний маршрут та історію хвороби позивача. Звернув увагу, що позивач не спостерігалася за місцем проживання щодо хронічної патології бронхо-легеневого апарату, нервової системи та органів слуху в період роботи в шкідливих умовах. При цьому, позивач не надала результатів останнього періодичного медичного огляду, який передував звільненню 22.04.2021 р., що є критичним для оцінки стану здоров'я та наявності хронічних захворювань на момент роботи в шкідливих умовах. Отже, відповідач вважає Рішення законним та обґрунтованим медико-експертними даними.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 року продовжено процесуальний строк розгляду справи на тридцять днів.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (Позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 27.05.2025 по 05.06.2025 року проходила стаціонарне обстеження та лікування в Клініці професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» за направленням Експерта з профпатології ДОЗ Дніпропетровської облдержадміністрації Світлани Харківської вих. 31/амб. Від 08.05.2025 року.
Після закінчення обстеження та лікування позивач отримала Виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 531 від 05.06.2025 року (вих. № 738 від 05.06.2025р.) та на підставі Заяви позивача від 05.06.2025 року експертні питання щодо наявності/відсутності професійних захворювань було розглянуто Центральною лікарсько-експертною комісією (ЦЛЕК) клініки професійних захворювань та комплексної реабілітації Установи 26 червня 2025 року, в результаті чого було оформлено Медичний висновок Центральної лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 26 червня 2025 року № 4/4 (вих. № 925 від 26 червня 2025 року).
Згідно з медичним висновком від 26.06.2025 року, Центральною лікарсько-експертною комісією було встановлено діагноз позивача: 1. Хронічний бронхіт II ст., фаза ремісії, Дифузний пневмофіброз, ЛН 0 - 1 (нуль - перш.) ст. 2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.). 3. Хронічна радикулопатія C5, L5 праворуч у ст. нестійкої ремісії з помірним статико - динамічним порушенням, м'язово - тонічним і больовим синдромами.
Також у висновку зазначено: «Встановлення (не встановлення) професійного характеру захворювання - захворювання не пов'язані з умовами праці, враховуючи розвиток після припинення роботи в шкідливих умовах.».
Висновок видано на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії від 26.06.2025 року №4/4.
Рішення приймалось після стаціонарного обстеження позивача (27.05.2025 по 05.06.2025 р.).
Не погоджуючись з рішенням Центральної лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я Державної установи «Інституту медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» вих.№925, №4.4 від 26 червня 2025 року, яким не встановлено професійного характеру захворювання з умовами праці ОСОБА_1 , позивач звернулась до суду з позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону праці» і статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Кабінет Міністрів України затвердив Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 (Порядок №337).
Цей Порядок визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що сталися з особами, визначеними частиною першою статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до пункту 89 Порядку №337, усі випадки хронічних професійних захворювань незалежно від строку їх настання підлягають розслідуванню. Пунктом 97 Порядку №337 передбачено, що професійний характер хронічного захворювання (отруєння) встановлюється лікарсько-експертною комісією спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (далі - лікарськоекспертна комісія), склад якої затверджує керівник такого закладу.
У разі потреби до роботи лікарсько-експертної комісії залучаються спеціалісти (представники) територіальних органів Держпраці, підприємства (установи, організації), територіального органу Пенсійного фонду України, первинної організації профспілки, членом якої є хворий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві (в установі, організації) відсутня).
Відповідно до пункту 99 Порядку №337, рішення про зв'язок захворювання з умовами праці приймається на підставі клінічних, функціональних досліджень (амбулаторних або стаціонарних) з урахуванням відомостей, зазначених у: трудовій книжці - для визначення стажу роботи в умовах дії виробничих факторів; виписці з амбулаторної картки (форма 025/у); історії хвороби за весь період спостереження; направленні хворого на огляд до лікарсько-експертної комісії з медичним висновком лікаря-профпатолога; санітарно-гігієнічній характеристиці умов праці; інформаційній довідці про умови праці працівника, що складається лікарями з гігієни праці територіального органу Держпраці, який здійснює нагляд за підприємством (установою, організацією), у разі підозри в нього хронічного професійного захворювання (отруєння); висновку фтизіатра, нарколога та інших документах (у разі потреби); акті за формою Н-1 (у разі гострого професійного захворювання (отруєння).
Пунктом 100 Порядку №337 визначено, що висновок лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) видається працівникові, а його копія надсилається головному спеціалістові з професійної патології області або міста за місцем роботи або проживання працівника та територіальному органові Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 101 Порядку №337, спеціалізованими профпатологічними закладами охорони здоров'я стосовно кожного хворого складається повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) за формою П-3 (далі - повідомлення за формою П-3) згідно з додатком 19. Повідомлення за формою П-3 протягом трьох робочих днів після встановлення діагнозу надсилається керівникові підприємства (установи, організації), шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), територіальному органу Держпраці, який здійснює державний нагляд (контроль) за підприємством (установою, організацією), територіальному органові Пенсійного фонду України за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), а також профпатологу, який направив хворого до спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я.
Строк дії повідомлення за формою П-3 становить шість місяців з моменту встановлення діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння) у працівника.
У разі реорганізації підприємства (установи, організації), шкідливі виробничі фактори на якому призвели до розвитку хронічного професійного захворювання (отруєння), повідомлення за формою П-3 надсилається його правонаступникові, а у разі ліквідації підприємства (установи, організації) без правонаступника - місцевій держадміністрації за місцем реєстрації підприємства (установи, організації) (пункт 102 Порядку №337).
Відповідно до пункту 104 Порядку №337, відповідальність за несвоєчасне повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) несе керівник
спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я, який встановив або відмінив діагноз хронічного професійного захворювання (отруєння).
Відповідно до пункту 105 Порядку №337 після отримання повідомлення за формою П-3 керівник територіального органу Держпраці утворює протягом трьох робочих днів комісію з проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) (далі - комісія з розслідування), до складу якої входять представники територіального органу Держпраці (голова комісії), закладу охорони здоров'я, що надає медичну допомогу працівникам підприємства (установи, організації), де працює хворий, або за місцем його проживання (якщо він не працює), роботодавця, первинної організації відповідної профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві (в установі, організації) відсутня), вищого органу профспілки, територіального органу Пенсійного фонду України за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), а також у разі потреби представники інших органів.
Зазначені заклади, органи та організації протягом однієї доби з моменту одержання повідомлення за формою П-3 повинні надати територіальному органові Держпраці письмову інформацію про прізвище, ім'я, по батькові та посаду представника (представників), якого пропонується включити до складу комісії з розслідування.
У разі ліквідації підприємства (установи, організації) без правонаступника до складу комісії з розслідування входять представники органу Держпраці, який здійснював державний нагляд (контроль) за підприємством (установою, організацією) (голова комісії), місцевої держадміністрації за місцем реєстрації підприємства (установи, організації), шкідливі виробничі фактори на якому призвели до хронічного професійного захворювання (отруєння), територіального органу Пенсійного фонду України за місцезнаходженням підприємства (установи, організації), закладу охорони здоров'я, який запідозрив професійний характер хронічного захворювання, та вищого профспілкового органу (пункт 106 Порядку №337).
Розслідування випадку хронічного професійного захворювання (отруєння) проводиться протягом 10 робочих днів після утворення комісії з розслідування. Якщо з об'єктивних причин розслідування не може бути проведене у зазначений строк, він може бути продовжений керівником територіального органу Держпраці, що утворив комісію, але не більш як на один місяць. Копія відповідного наказу надсилається всім членам комісії з розслідування (пункт 107 Порядку №337).
За змістом пункту 110 Порядку №337, роботодавець зобов'язаний в установлений для проведення розслідування строк подати комісії з розслідування: відомості про професійні обов'язки працівника, документи та матеріали, що характеризують умови праці на робочому місці (дільниці, цеху); необхідні результати експертизи, лабораторних досліджень для проведення оцінки умов праці; матеріали, що підтверджують проведення інструктажів з охорони праці, копії документів, що підтверджують видачу працівникові засобів індивідуального захисту; приписи або інші документи, що раніше видані територіальним органом Держпраці та стосуються даного хронічного професійного захворювання (отруєння); результати медичних оглядів працівника (працівників), інші матеріали.
Відповідно до пункту 113 Порядку №337, комісія з розслідування проводить оцінку умов праці працівника за матеріалами раніше проведеної атестації робочих місць, архівних даних підприємства (установи, організації), територіального органу Держпраці, наукових установ, характеристики виробничих факторів на аналогічних виробництвах, результатів обстежень і досліджень, проведених атестованими лабораторіями в установленому законодавством порядку, вивчає приписи органів державного нагляду за охороною праці, подання посадових осіб територіальних органів Пенсійного фонду України та представників профспілок, інструкції з охорони праці працівників, заключні акти періодичних медичних оглядів, накази (рішення, розпорядження) адміністрації підприємства про порушення працівником вимог правил та інструкцій з охорони праці, строків проходження періодичних медичних оглядів, картки обліку індивідуальних доз опромінення на робочому місці із джерелами іонізуючого випромінювання, одержує письмові пояснення посадових осіб, інших працівників з питань, пов'язаних із розслідуванням причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), а у разі потреби вимагає проведення додаткових досліджень на робочому місці та бере участь у них, вивчає первинну медичну документацію хворого.
Відповідно до п.117 Порядку №337, за результатами розслідування комісія складає акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 (далі - Акт за формою П-4) згідно з додатком 21, Акт за формою П-4 є документом, в якому зазначаються основні умови, обставини та причини виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), заходи щодо запобігання розвитку хронічного професійного захворювання (отруєння) та забезпечення нормалізації умов праці, а також встановлюються особи, які не виконали відповідні вимоги законодавства.
Акт підписується головою та всіма членами комісії з розслідування. У разі незгоди із змістом акта член комісії з розслідування підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово, підписує та додає до акта як його невід'ємну частину.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 95 Порядку № 337, у спірних випадках остаточне рішення щодо встановлення діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння) приймається центральною лікарсько-експертною комісією державної установи "Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України", у роботі якої мають право брати участь лікарі з гігієни праці територіального органу Держпраці, закладу охорони здоров'я, робочого органу Фонду, представники підприємства (установи, організації), первинної організації відповідної профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві (в установі, організації) відсутня), представники вищого органу профспілки. Оскарження рішення зазначеної комісії у разі незгоди хворого або роботодавця здійснюється у судовому порядку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2022 № 603, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2022р. за № 428/37764, Державну установу «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» внесено в «Перелік установ і закладів, що мають право встановлювати остаточний діагноз хронічних професійних захворювань».
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, копії довідки про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, позивач працювала в шкідливих підземних умовах, а саме: за період з 24.01.2012 року (розп.24-к від 24.01.2012 р.) по 06.04.2012 р. учнем машиніста конвеєра на дільниці технологічного комплексу з одночасним індивідуальним навчанням по цій професії; за період 07.04.2012 року (розп. 128-к від 09.04.2012 р.) по 26.10.2014 р.машиніст конвеєра на дільниці технологічного комплексу; за період з 27.10.2014 року (розп.№1759-к від 27.10.2014 р.) 28.12.2014 року учень гірника з відбірки породи на дільниці техноголічного комплексу з одночасним індивідуальним навчанням по ційпрофесії; за період з 29.12.2014 року (розп.2096-к від 29.12.2014 р.) по 02.08.2016 року, гірник з відбіркипороди на дільниці технологічного комплексу; за період з 03.08.2016 року по 22.04.2021 р. (наказ №1479-к від 21.04.2021 року) гірник з відбірки породи на дільниці технологічного компексу.
22.04.2021 року позивач звільнена у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді виконуваної роботи, внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи п.2 ст.40 КЗпП України.
Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії коспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я ДУ «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ МЕДИЦИНИ» про наявність про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 11.04.2024 року №597, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце останьої роботи: ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»): Висновок (діагноз невстановлення хронічного професійного захворювання(отруєння): Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами. Двобічний плечолопатковий періартроз (ПФ 2 ст.), остеоартроз у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ 1-2 ст.) і колінних (ПФ 1-2 ст.) суглобів. Хронічне обструктивне захворювання легень 1 ст., група А, фаза н/ремісії. ЛН І-ІІ ст. Хронічна двобічне сенсоневральна (нейросерсорна) приглухуватість І ст. (початкові явища) - за класифікацією В.О.Остапкович і Н.І. Пономарьової.
Також, у медичному висновку від 11.04.2024 р. вказано про необхідність повторно на ЛЕК НДІ після надання результатів останього періодичного медичного огляду, оскільки в трудовій книжці зазначено: 22.04.2021р. звільнена у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника зайнятій посаді виконуваної роботи, внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи п.2.ст.40 КЗоТ України.
Як зазначено відповідачем та не спростовано позивачем, при розгляді експертного рішення щодо професійного характеру захворювання у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , експертною комісією було досліджено історію хвороби та професійний маршрут пацієнта та встановлено, що відповідно до Виписки з амбулаторної карти (доповнення до виписки) КНП «Тернівська центральна міська лікарня» за період роботи в шкідливих умовах праці ОСОБА_1 не спостерігалась за місцем проживання з приводу наявності хронічної патології бронхо-легеневого апарату, хронічних захворювань нервової системи та хронічної патології органів слуху.
Також, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено відповідачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надала на розгляд Центральної лікарсько-експертної комісії Установи результати останнього періодичного медичного огляду, що передував її звільненню 22.04.2021р., для оцінки експертною комісією стану її здоров'я та наявності хронічних захворювань на момент роботи в шкідливих умовах праці., як про це було зазначено у вказаному вище медичному висновку від 11.04.2024 року.
Доказів на підтвердження протилежного позивачем до суду не надано.
Суд вважає, що відсутність спостереження за хронічною патологією в період роботи у ОСОБА_1 та ненадання нею результатів останнього періодичного медогляду перед звільненням (22.04.2021р.) є вагомою підставою для експертної відмови у встановленні причинного зв'язку захворювання. Тому, на переконання суду, підстав для визнання спірного рішення протиправним та зобов'язання повторно розглянути питання без нових медичних або експертних даних немає.
При цьому, суд зазначає, що факт звільнення позивача за станом здоров'я (п. 2 ст. 40 КЗпП) сам по собі не є достатнім медичним критерієм для автоматичного встановлення діагнозу "хронічне професійне захворювання". Це є лише однією з обставин, яку експертна комісія повинна враховувати.
Суд також бере до уваги інформацію відповідача про те, що у разі прогресування діагнозу (дифузний пневмофіброз) питання може бути повторно розглянуто ЦЛЕК через 6-12 місяців, що, в свою чергу, вказує на можливість подальшого захисту прав позивача у позасудовому порядку при зміні медичних обставин.
Також, слід зазначити, що адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №815/7245/16, від 20 жовтня 2022 року у справі №420/8190/21.
Отже, адміністративний суд не має компетенції переглядати медико-експертні висновки по суті, оскільки це вимагає спеціальних знань у галузі профпатології. Судова перевірка обмежується виключно дотриманням встановленої процедури прийняття рішення та оцінкою його обґрунтованості (наявності належних мотивів).
З огляду на зазначене, суд констатує, що у даній справі відсутні підстави для здійснення власної оцінки прийняття відповідачем медичного висновку щодо не встановлення професійного харакетру захворювання, оскільки це є дискреційним повноваженням експертної команди.
Суд зазначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей".
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак, суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де зазначено, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що відповідачем у даному конкретному випадку було забезпечено дотримання положень ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, обставини спірних правовідносин були з'ясовані із достатньою повнотою, належні норми права були визначені вірно, застосовані без помилок із дотриманням дійсного змісту, а відтак, реально вчинені оскаржені управлінські волевиявлення узгоджується як із змістом нормативного регламентування спірних правовідносин, так і з дійсними обставинами спору, до погіршення правового становища заявника не призводять.
Суд зазначає, що під час розгляду справи не встановлено порушення відповідачем процедури прийняття ним рішення щодо позивача.
Позивачем не доведено факту вчинення з боку відповідача порушення його прав, свобод та інтересів, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
У зв'язку з тим, що в задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центральної лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я Державної установи «Інституту медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник