17 листопада 2025 рокуСправа №160/26105/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області) до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якій позивач просить стягнути податковий борг з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 176413,72 гривень.
В обґрунтування поданого позову Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зазначило, що підставою для звернення позивача з вимогою про стягнення вказаної суми у судовому порядку є несплата відповідачем у добровільному порядку сум грошових зобов'язань нарахованих контролюючим органом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду від 16.09.2025 року була направлена на адресу відповідача шляхом поштового зв'язку.
На адресу суду повернувся конверт.
Ухвала суду є видом судового рішення (ст. 241 КАС України), а відповідно до пункту 5 частини 6статті 251 КАС України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, згідно з частиною 11 статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Як наслідок, застосовуючи по аналогії закону до спірних правовідносин ч.11ст.126 КАС України, ч.1 ст.131 КАС України, ст. 130 КАС України враховуючи, що направлену відповідачеві копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 року повернуто до суду з незалежних від суду причин, відповідач вважається таким, що був належно повідомлений про розгляд справи.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23.10.2019 року по справі №804/575/18.
Крім того до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 23.10.2019 року по справі №804/575/18, від 21.06.2022 року у справі №215/2902/21, від 17.08.2022 року у справі №215/761/21, від 10.11.2022 року у справі №215/1829/21, від 28.03.2023 року по справі №215/3604/20.
Також, судом, з метою повідомлення учасників даної справи про відкриття провадження, розміщено відповідне оголошення на офіційному сайті Судова влада України.
В ухвалі суду від 16.09.2025 року відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву на позов та/або пояснень по суті справи не скористався. З клопотанням про продовження строку на надання відзиву та/або пояснень по суті спору не звертався.
При цьому копія позовної заяви з додатками була направлена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на адресу відповідача шляхом поштового зв'язку, про що свідчить фіскальний чек та накладна Укрпошти.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
На обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області перебуває фізична особа - ОСОБА_1 , як платник податків та за яким рахується податковий борг у розмірі 176413,72 грн.
Заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 151211,76 грн., згідно:
- податкової декларації №9387752148 від 05.02.2025 на суму 151211,76 грн., термін сплати 05.02.2025.
Заборгованість по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 25201,96 грн., згідно:
- податкової декларації №9387752148 від 05.02.2025 на суму 25201,96 грн., термін сплати 05.02.2025.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень Податкового кодексу України, у зв'язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу сформовано податкову вимогу від 14.03.2025 року №00099171-1309-0436, яку направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку.
В зв'язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку сум грошових зобов'язань нарахованих контролюючим органом, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання протягом установленого строку.
Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно з пунктами 59.1, 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до п. 36.1-36.2 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Також, відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до положень пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Отже, у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає факт узгодженості грошового зобов'язання, зокрема факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу, тощо.
Таким чином, грошові зобов'язання позивача згідно податкової декларації на момент розгляду даної справи є узгодженими, а відтак становлять податковий борг.
Суд при вирішені спору керується правовою позицією Верховного Суду визначеною у постановах від 21.08.2019 року у справі №2340/4023/18, від 24.04.2020 року у справі №818/263/16, від 10.04.2020 року у справі №813/7758/14, від 21.11.2019 року у справі № 821/1126/16, 09.10.2019 року у справі №803/1101/15-а.
В матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості, в зв'язку із чим, суд вважає, що факт порушення відповідачем вимог податкового законодавства України доведений.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, на підставі викладеного, з урахуванням відсутності доказів сплати грошових зобов'язань, з огляду на наявність боргу, суд доходить висновку, що позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст. ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 27 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та при зверненні до суду ним не були понесені судові витрати, відсутні підстави для стягнення судових витрат.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 242-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу, задовольнити.
Стягнути податковий борг з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 176413 (сто сімдесят шість тисяч чотириста тринадцять) грн. 72 коп.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 17.11.2025 року.
Суддя О.М. Неклеса