15 листопада 2025 рокуСправа №160/24399/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
25 серпня 2025 року представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, з урахуванням уточненої позовної заяви від 10.09.2025 року, до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просить:
скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №007816 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскільки ФОП ОСОБА_1 не здійснювалися регулярні перевезення пасажирів, а державними інспекторами Державної служби України з безпеки на транспорті не встановлено особу автомобільного перевізника, позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №007816 від 13.08.2025 року в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 серпня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/24399/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року, з урахуванням усунення недоліків, провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
15 вересня 2025 року на адресу Державної служби України з безпеки на транспорті направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
16 вересня 2025 року Державною службою України з безпеки на транспорті отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
29 вересня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву вх.№51461/25, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до статті 18 Закону №2344-ІІІ визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Згідно з положеннями статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/ чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Статтею 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Таким чином, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів.
ФОП ОСОБА_1 має чинну ліцензію на внутрішні перевезення пасажирів автобусами.
Транспортний засіб НОМЕР_1 внесений в Єдиний комплекс інформаційних систем Укртрансбезпеки, як такий, що використовується для провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Під час перевірки позивача було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 13.08.2025 №007816.
Згідно копії Акту №ОАР 034161 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.07.2025, зокрема встановлено, таке:
«Під час перевірки виявлено порушення передбачене ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Транспортний засіб не обладнаний тахографом.
У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (абзац третій частини 1): перевезення пасажирів автобусним маршрутом загального користування «Дніпро-Вінниця» за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 цього Закону, а саме: витяг з дозволу на маршрут, копія затвердженого організатором розкладу руху, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, схема маршруту, таблиця вартості проїзду, заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа або смарт-тахографа.
Пояснення водія про причини порушень: Ознайомлений. Акт підписав»
Постанова №007477 року прийнята на основі акту №ОАР 041862.
Представник відповідача зазначив, що непред'явлення документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-ІІІ.
Щодо оповіщення позивача про розгляд справи, представник відповідача зазначив.
Приписами пункту 17 Порядку №1567 встановлено, що справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.
Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".
У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.
На виконання вимог пункту 17 Порядку №1567 Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області направив на офіційну електронну адресу (чинність якої підтверджується позивачем у позовній заяві), яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивачеві повідомлення про розгляд справи разом з копією акту.
Таким чином, Державною службою України з безпеки на транспорті вжито всіх заходів щодо належного повідомлення ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи, оскільки здійснено повідомлення в спосіб, визначений Порядком №1567.
Отже, позивач мала можливість бути присутньою на розгляді справи, однак не скористалася цим право, як і правом на надання пояснень, заперечень щодо змісту Акту.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - позивач, РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 має чинну ліцензію на внутрішні перевезення пасажирів автобусами.
Транспортний засіб НОМЕР_1 внесений в Єдиний комплекс інформаційних систем Укртрансбезпеки, як такий, що використовується для провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Згідно копії Акту Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті серії ОАР №034161 проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.07.2025 року, та, зокрема встановлено таке:
«Проведено перевірку транспортного засобу - Mercedes-Bens 311D, номерний знак - НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва - НОМЕР_3 , водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , водійське посвідчення - НОМЕР_4 видане Центр 1242 15.04.2017 року.
Направлення на перевірку від 04.07.2025 року серії ОКР №001308;
Транспортний засіб належить власнику - ОСОБА_1 .
Під час перевірки виявлено порушення передбачене ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Транспортний засіб не обладнаний тахографом.
У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1 перевезення пасажирів автобусним маршрутом загального користування «Дніпро-Вінниця» за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 цього Закону, а саме: витяг з дозволу на маршрут, копія затвердженого організатором розкладу руху, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, схема маршруту, таблиця вартості проїзду, заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа або смарт-тахографа.
Пояснення водія про причини порушень: Ознайомлений. Акт підписав».
За результатами розгляду на підставі акту серії ОАР №034161 від 09.07.2025 року Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було винесено постанову №007816 від 13.08.2025 року "Про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу, передбаченого статтею 39 та абазом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в розмірі 17000 грн.
Оскільки ФОП ОСОБА_1 не здійснювалися регулярні перевезення пасажирів, а державними інспекторами Державної служби України з безпеки на транспорті не встановлено особу автомобільного перевізника, позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №007816 від 13.08.2025 року в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).
Відповідно до пункту 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1579-р від 02 вересня 2021 року «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» Державна служби з безпеки на транспорті оптимізувала шляхом реорганізації міжрегіональних територіальних органів в територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби.
Укртрансбезпека та її територіальні органи під час здійснення своїх повноважень діють як суб'єкти владних повноважень, яким надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов'язкових до виконання
Процедура проведення рейдових перевірок (на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (на дорозі), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567.
Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку №1567, рейдовим перевіркам (на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Рейдові перевірки (на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Відповідно до пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Оформлення результатів рейдової перевірки (на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.
Виявлені під час рейдової перевірки (на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис (пункти 20-22 Порядку).
Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Згідно з пунктами 26 та 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що на орган державного контролю покладено обов'язок розглянути справу про порушення суб'єкта господарювання не пізніше двох місяців з дня його виявлення та за наявності підстав винести постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів.
Згідно копії Акту Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті серії ОАР №034161 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.07.2025 року, зокрема встановлено, таке:
«Проведено перевірку транспортного засобу - Mercedes-Bens 311D, номерний знак - НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва - НОМЕР_3 , водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , водійське посвідчення - НОМЕР_4 видане Центр 1242 15.04.2017 року.
Направлення на перевірку від 04.07.2025 року серії ОКР №001308;
Транспортний засіб належить власнику - ОСОБА_1 .
Під час перевірки виявлено порушення передбачене статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Транспортний засіб не обладнаний тахографом.
У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1 перевезення пасажирів автобусним маршрутом загального користування «Дніпро-Вінниця» за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 цього Закону, а саме: витяг з дозволу на маршрут, копія затвердженого організатором розкладу руху, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, схема маршруту, таблиця вартості проїзду, заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа або смарт-тахографа.
Пояснення водія про причини порушень: Ознайомлений. Акт підписав»
Суд наголошує, що за своєю правовою природою розгляд справи суб'єктом владних повноважень передбачає ніщо інше, як прийняття ним відповідного рішення, що прямо передбачене Порядком №1567, який закріплює, що під час розгляду справи, за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Сам по собі факт відсутності особи на час розгляду такої справи не позбавляє особу права спростовувати вину в суді та у зв'язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.03.2018 у справі №820/4810/17.
Щодо оповіщення позивача про розгляд справи, суд зазначає наступне.
Приписами пункту 17 Порядку №1567 встановлено, що справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.
Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".
У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.
На виконання вимог пункту 17 Порядку №1567 Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області направив на офіційну електронну адресу (чинність якої підтверджується позивачем у позовній заяві), яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивачеві повідомлення про розгляд справи разом з копією акту.
Таким чином, Державною службою України з безпеки на транспорті вжито всіх заходів щодо належного повідомлення ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи, оскільки здійснено повідомлення в спосіб, визначений Порядком №1567.
Отже, позивач мала можливість бути присутньою на розгляді справи, однак не скористалася цим право, як і правом на надання пояснень, заперечень щодо змісту Акту.
Щодо посилання позивача на відсутність правопорушення, допущеного перевізником, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України "Про автомобільний транспорт", Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340.
Відповідно до статті 18 Закону №2344 з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Згідно з положеннями статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/ чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Статтею 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Таким чином, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів.
Судом з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 має чинну ліцензію на внутрішні перевезення пасажирів автобусами.
Транспортний засіб НОМЕР_1 внесений в Єдиний комплекс інформаційних систем Укртрансбезпеки, як такий, що використовується для провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідно до положень статті 49 Закону №2344, водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Частиною 1 статті 2 Закону №2344 передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Інструкція №385 визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Пунктом 1.3 Інструкції №385 визначено, що ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 терміни вживаються у такому значенні: - контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; - картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).
Згідно із пунктом 2.4 Інструкції №385, транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.
Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Пунктом 3.6. Інструкції №385 визначено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку.
Крім того, відповідно до пункту 1.3. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року №340, вимоги цього Положення поширюється на перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Відповідно до пункту 7.1 Положення №340, саме Укртрансбезпека є органом, який уповноважений здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху та проводить перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
У розумінні статті 1 Закону №2344 автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Аналіз викладених положень норм законодавства свідчить про те, що державний контроль на транспорті здійснюється органами Укртрансбезпеки шляхом проведення, зокрема рейдових перевірок, в ході яких перевірці підлягає наявність визначених статтями 39, 48 Закону №2344 документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
У свою чергу відповідальність за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, передбачена статтею 60 Закону №2344.
Верховний Суд у постанові від 17 липня 2018 року у справі №802/1836/17-а зазначив, що приписи Закону зобов'язують автомобільних перевізників, водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху документи, на підставі яких виконують перевезення.
Відсутність у водія на момент проведення перевірки передбачених документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.
Водій транспортного засобу повинен мати при собі:
1) протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;
2) заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР;
3) картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Посилання позивача на те, що приписи інструкції №385 не поширюються на нього, оскільки власником не здійснювалося перевезення пасажирів, не спростовує самого факту правопорушення.
Твердження позивача про те, що за дане порушення власник транспортного засобу не повинен нести відповідальність, оскільки відповідачем не встановлено особу перевізника, є хибними і необґрунтованими, оскільки згідно імперативного припису статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері безпеки автомобільного транспорту покладається саме на автомобільного перевізника.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39, 48.
Розглядаючи вказані доводи, суд виходить з того, що виявлення факту порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та встановлення наявності підстав для притягнення особи до відповідальності за виявлене порушення відбувається саме на момент проведення рейдової перевірки на основі пред'явлених водієм документів.
Так, формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника. Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами.
Аналогічна позиція зазначена у Постанові КАС ВС від 19 жовтня 2023 року, справа №640/27759/21 :
«51. В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
52. В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
53. Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
54. Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті».
Так, у ході проведення рейдової перевірки водієм не було надано необхідних документів, так само як і не було надано жодних пояснень.
За результатами розгляду на підставі акту серії ОАР №034161 від 09.07.2025 року Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було винесено постанову №007816 від 13.08.2025 року "Про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу, передбаченого статтею 39 та абазом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в розмірі 17000 грн.
Отже, зважаючи на вищевказане, у посадових осіб Укртрансбезпеки не було підстав вважати, що належним користувачем транспортного засобу є особа відмінна від позивача.
Таким чином, оскаржувана постанова є актом індивідуальної дії, який прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства.
З огляду на встановлені судом обставини справи та правове регулювання спірних відносин суд робить висновок про правомірність постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті №007816 від 13.08.2025 року про застосування адміністративно-господарського штрафу щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в розмірі 17000,00 грн.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 968,96 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Таскомбанк" від 10.09.2025 року.
З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується..
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник