15 листопада 2025 рокуСправа №160/24363/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
25 серпня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо оголошення громадянина України, ОСОБА_1 , 1992 р. н. (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) у розшук протиправними;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оновити дані в електронному реєстрі «Оберіг» та виключити громадянина України ОСОБА_1 , 1992 р.н. (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з розшуку.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є особою, яка на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
24 серпня 2025 року ОСОБА_1 сформував новий електронний військово-обліковий документ через застосунок «Резерв+», з якого вбачається, що позивача розшукує ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з неприбуттям за повісткою (ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"). «Дата початку розшуку» - 13.03.2025 року.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він не підлягає мобілізації на підставі чинного законодавства, а відомості про його розшук внесено без законних на те підстав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 серпня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/24363/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року, з урахуванням усунення недоліків, провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
15 вересня 2025 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
16 вересня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
10 жовтня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх.№53910/25, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів позивач дійсно має порушення правил військового обліку, а саме: має висновок військово-лікарської комісії від 26.03.2009 року «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» та до 5 червня 2025 року не пройшов повторний медичний огляд для отримання нового статусу, що визначається за оновленим переліком хвороб, та не з'явився за повісткою.
ОСОБА_1 має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як здобувач освіти, але в порушення вимог чинного законодавства позивач жодного разу до ТЦК та СП не звернувся для оновлення даних (перепроходження ВЛК).
З визначених підстав, у зв'язку з порушенням позивачем правил військового обліку, його було визнано порушником військового обліку, про що повідомлено шляхом внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів і «Резерв+».
Представник відповідача зазначає, що виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення позивачем правил військового обліку не є можливим, поки останній не з'явиться до органів ТЦК та СП та не пройде військово-лікарську комісію, що передбачено чинним законодавством України.
Повідомлення про розшук особи ТЦК та СП не суперечить положенням діючого законодавства та відбувається у випадках, коли ТЦК та СП виявлені ознаки вчинення військовозобов'язаною особою адміністративного правопорушення, яке передбачено ст. 210 або ст. 210-1 КУпАП.
Отже, таке повідомлення не є звинуваченням особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а також не є свідченням про існування справи про адміністративне правопорушення, або постанови про адміністративне правопорушення, а також не є повісткою, а здійснюється лише з метою виклику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, для забезпечення провадження в справі про адміністративне правопорушення, в тому числі з метою захисту права такої особи надавати пояснення та докази відсутності складу адміністративного правопорушення в її діях (бездіяльності).
Якщо громадянин отримав інформацію про те, що його розшукує ТЦК та СП, він має якнайшвидше прибути до ТЦК та СП, у якому перебуває на обліку, задля складання протоколу про адміністративне правопорушення, надання пояснень та доказів невинуватості.
Протокол про адміністративне правопорушення не є документом про притягнення до адміністративної відповідальності, а є по суті документом з якого розпочинається процедура встановлення складу адміністративного правопорушення.
Лише після складання протоколу та пред'явлення його особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, закон дозволяє розпочати розгляд справи про адміністративне правопорушення та встановлення всіх обставин.
Саме з цим моментом пов'язане виникнення прав, передбачених статтею 268 КУпАП, у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема: право знайомитися з матеріалами справи, надавати пояснення та докази своєї невинуватості.
Складання протоколу та пред'явлення його особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, є підставою для зняття цієї особи з розшуку.
Відповідно до статей 283 та 284 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення у випадку встановлення складу адміністративного правопорушення, або про закриття справи, якщо буде встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення.
Тобто, якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення надасть пояснення та/або докази, які свідчать про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, то буде винесено постанову про закриття справи (без притягнення до адміністративної відповідальності).
КУпАП дозволяє надати такі пояснення лише особисто під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
13 жовтня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив вх.№53941/25, в якій позивач зазначає, що відзив на позовну заяву подано відповідачем після спливу строку визначено в ухвалі суду від 15.09.2025 року. Виходячи з викладеного, позивач просить суд відмовити в задоволенні відзиву на позовну заяву в справі №160/24363/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - у повному обсязі.
16 жовтня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшло клопотання вх.№54889/25, в якому позивач просить долучити до матеріалів справи:
- копію тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 з відмітками про зняття з обліку та взяття на облік за місцем прописки від 19.04.2010 року;
- копію військово-облікового документа з застосунку "Резерв+" від 14.09.2025 року.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 має порушення правил військового обліку, а саме: має висновок військово-лікарської комісії від 26.03.2009 року «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час», що підтверджується тимчасовим посвідченням № НОМЕР_2 від 19.04.2010 року.
ОСОБА_1 дійсно має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, як здобувач освіти, на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", однак у порушення вимог чинного законодавства, жодного разу до ІНФОРМАЦІЯ_1 не звертався для оновлення даних (перепроходження ВЛК), що не заперечується позивачем.
З матеріалів справи вбачається, що 24 серпня 2025 року ОСОБА_1 сформував новий електронний військово-обліковий документ через застосунок «Резерв+», з якого вбачається, що ОСОБА_1 розшукує ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з неприбуттям за повісткою (ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"). «Дата початку розшуку» - 13.03.2025 року.
Відповідно до витягу з мобільного застосунку "Резерв+" від 14.09.2025 року, повторно підтверджено, що ОСОБА_1 розшукує ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з неприбуттям за повісткою (ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"). «Дата початку розшуку» - 13.03.2025 року.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він не підлягає мобілізації на підставі чинного законодавства, а відомості про його розшук внесено без законних на те підстав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №740/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» частиною 1 статті 1 передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до статті 106 Конституції України, Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII.
За змістом частини 1 статті 1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 2 та 3 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, взяття громадян на військовий облік, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За нормами частини 2 статті 2 Закону №2232-ХІІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Відповідно до частини 10 статті 2 Закону №2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (із змінами та доповненнями).
Встановлення засад оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони здійснює Закон України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року №1932-XII .
Підпунктом 1.1 пункту 1 розділу І Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 2.1 Розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Вказаним пунктом також визначено, що штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії приймають постанови.
Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Суд звертає увагу позивача, що згідно з абзацу 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, у тому числі, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Приписами статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» закріплено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
У відповідності до абзаців 2 та 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані, зокрема:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно абзацу 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, а саме: нез'явлення за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Порядок визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби, процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно підпункту 1 пункту 27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
У відповідності до пункту 28 Порядку №560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
За приписами пункту 34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
Відповідно до підпункту 23 пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Під час вирішення спору по суті, суд враховує, що обов'язок проходити медичний огляд підтверджений абзацом 4 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни, у тому числі, зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Таким чином, передбачено обов'язок призовників, військовозобов'язаних та резервістів у разі отримання ними направлення на проходження військово-лікарської комісії, пройти медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Правова позиція викладена в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2025 року в справі №644/6297/25.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 має порушення правил військового обліку.
ОСОБА_1 дійсно має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, як здобувач освіти, на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", однак, в порушення вимог чинного законодавства, жодного разу до ІНФОРМАЦІЯ_1 не звертався для оновлення даних (перепроходження ВЛК), що не заперечується позивачем.
Проаналізувавши викладене, суд вважає, що відсутні підстави для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та оголошення у розшук.
Враховуючи вищенаведені вимоги законодавства, а також той факт, що позивач не пройшов повторний медичний огляд військово-лікарською комісією для встановлення придатності до військової служби та не прибув особисто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд не вбачає законних підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Таскомбанк" від 07.09.2025 року.
З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, судові витрати позивачеві не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник