10 листопада 2025 рокуСправа №160/24893/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.07.2025 № 046350020250 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 10.07.2000 р. по 27.11.2000 р.;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком № 2 ОСОБА_1 періоди з 17.02.2012 по 07.07.2025 р.;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до заяви про призначення пенсії від 16.07.2025 року згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою і документами про призначення пенсії за віком за Списком №2, натомість Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовлено у призначенні пенсії з посилання на недосягнення пенсійного віку і недостатність пільгового стажу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року відкрито провадження у справі №160/24893/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у відзиві на позовну заяву не погоджується з позовними вимогами, посилаючись на таке.
З огляду на норми ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність у відповідному списку виробництв, робіт, професій і посад, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, професії (посади), яку обіймає (обіймав) працівник, виробництв, на якому працює (працював), та роботи, яку виконує (виконував); зайнятість на вказаних роботах протягом повного робочого дня, а також підтвердження шкідливих умов праці працівників за результатами атестації робочих місць, а до 21.08.1992 - підтвердження документами відповідних умов праці; та необхідність пенсійного віку визначений п.1. ч. 2 ст. 114 Закону 1058. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на таку пенсію. Таким чином, відсутність підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Позивачка вважає, що застосуванню у справі підлягає п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII ( Закон 1788) . Відповідач заперечує можливість застосування даних законодавчих норм з огляду на наступне.
Рішенням Конституційного суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції норми Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII. 11.10.2017 року набув чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2148 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким Закон № 1058 доповнено розділом ХІV-І “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» та відповідно статтею 114.
Питання призначення пенсій за віком на пільгових умовах на даний час врегульовано саме частиною 2 статті 114 Закону 1058. Правовим підґрунтям, яке визначає принципи, засади, механізми призначення пенсії за віком на пільгових умовах є саме Розділ XIV-I Закону № 1058.
До того ж, Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) було визнано неконституційною статтю 13, частину другу статті 14, пункти “б»-»г» статті 54 Закону 1788 зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VII.
Тобто, конституційність положень Розділу XIVI не була предметом даної конституційної справи, а тому законних підстав у посадових осіб Пенсійного фонду не застосовувати положення зазначеного розділу - відсутні. До того ж, Закон 1058 прийнято пізніше, ніж Закон 1788, отже має пріоритетність застосування перед Законом 1788.
Щодо обраного способу захисту права позивача. Відповідно до статті 58 Закону 1058 Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсію та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.
Призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.
Відповідач в позовній заяві також зазначає, що у відповідності зі ст. 47 Закону 1058 пенсія виплачується за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України. Оскільки, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області було уповноважено на розгляд конкретної заяви позивача про призначення пенсії, тому територіальним органом Пенсійного фонду України, уповноваженим на вчинення певних дій повинно бути Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Позивачка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .
У зв'язку з наведеним відповідач просить залучити відповідачем у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
При вирішенні вказаного питання суд виходить з наступного.
Згідно частин 3, 4 ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Зі змісту наведених норм вбачається, що відповідач не наділений правом звертатись з клопотанням про залучення співвідповідача.
Позивачем не заявлено позовних вимог, які стосуються Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, правові підстави для залучення такого органу Пенсійного фонду України до участі у справі другим відповідачем відсутні, а тому суд не вбачає підстав для залучення співвідповідача у справі.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася 16.07.2025 через веб портал Пенсійного фонду України із заявою і документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Заява позивача, за принципом екстериторіальності, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.07.2024 №046350020250 відмовлено у призначенні пенсії відповідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхіднгого пільгового стажу.
Головним управлінням Пенсійного фонду зазначено, що відповідно до ст. 114 Закону №1058 пенсія призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць -після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Вік заявника становить 50 років 02 місяці 00 днів.
Згідно наданих документів страховий стаж становить 26 років 08 місяців 24 дні.
За доданими документами до страхового стажу згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 від 27.08.1992 не зараховано:
-період роботи з 10.07.2000 по 27.11.2000, оскільки відповідно даним реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не прослідковується робота за вказаний період;
-період навчання з 05.11.2001 по 07.02.2002, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації.
Згідно наданих документів пільговий стаж за Списком №2 становить 00 років 00 місяців 00 днів.
До пільгового стажу згідно довідки №06/08/183 від 24.09.2024 не зараховано періоди роботи згідно довідки №1004 від 07.07.2025, оскільки до документів не долучено накази про результати атестації робочих місць.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач за захистом своїх порушених прав і інтересів з даним позовом звернулася до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (Закон №1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При прийнятті рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області керувалось п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України№1058, яким визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Пунктом «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213) було встановлено, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
В подальшому до ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення'Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213були внесені зміни, зокрема п. «б» був викладений в наступній редакції:
«працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
23.01.2020 Конституційним Судом України було прийнято рішення №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) щодо відповідності Конституції України(конституційності) окремих положень розділу 1, п. 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІ.
Вказаним рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),статтю13, частину другу статті14,пункти «б-г» статті54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада1991року № 1788-XII зі змінами, внесенимиЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Стаття13,частина друга статті 14, пункти «б-г» статті54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада1991року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14,пункти «б-«г статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції довнесення змінЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N2 виробництв, робіт, професій, посаді показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам».
Згідно статей 151-2,152 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції Україниабо якщо була порушена встановленаКонституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Оскільки позивач звернулася із заявою про призначення пенсії після набрання рішенням Конституційного Суду України законної сили, застосуванню підлягають норми ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213).
Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме нормиЗакону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
В рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20 (переглянута Великою Палатою Верховного Суду від 03.11.2021) за позовом особи, якої було визнано протиправним та скасоване рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 17.08.2020 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з п. 2 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити особі пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 12.08.2020 року на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення.
Вказане рішення є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій територіального органу ПФУ щодо вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах, для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. В рішенні також наведені обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, а саме:
а) позивачем є особа, яка:
-звернулась до ПФУ за призначенням пенсії після 23 січня 2020 року з підстав, визначених ст. 13 Закону №1788-ХІІ;
-на момент звернення досягла: чоловіки -55 років, жінки -50 років;
-набула стаж роботи, визначений ст. 13 Закону №1788-ХІІ;-
-відповідачем є орган ПФУ, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.
В даній зразковій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про застосування саме норм Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
З урахуванням наведених норм, суд дійшов висновку про помилковість доводів відповідача про недосягнення пенсійного віку позивачем.
Стосовно позовних вимог в частині зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 10.07.2000 по 27.11.2000 та до пільгового стажу за Списком №2 період з 17.02.2012 по 07.07.2025, суд зазначає наступне.
Записами трудової книжки НОМЕР_2 від 27.08.1992 підтверджено, що ОСОБА_1 :
10.07.2000 прийнята продавцем в фірму «Инна ЛТД» відповідно до наказу №33-к від 10.07.2000;
27.11.2000 звільнена за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України з догляду за дитиною до 14 років відповідно до наказу 56к від 27.111.2000.
Записи скріплені підписом посадової особи і засвідчені печаткою підприємства.
Щодо посилання відповідача на відсутність у вказаний період сплати страхових внесків підприємством за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Індивідуальні відомості про затсраховану особу (форма ОК-5), суд зазначає наступне.
За ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-IV .
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон України № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею1 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно дозаконусплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 24 Закон України № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено в ч. 1 ст. 20 Закону №1058, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до ч. 12 ст. 20 цього Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, у ч. 10 ст. 20 Закону № 1058 вказано, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цимЗаконом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до положень ст. 106 Закону № 1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, за змістом вищенаведених норм обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесківзакономпокладено на страхувальника.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а, отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.
Вказане узгоджується з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 144/669/17.
Враховуючи, що записами трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, підтверджено роботу позивача у спірний період, суд вважає можливим зарахувати період роботи позивача з 10.07.2000 по 27.11.2000 до страхового стажу.
Стосовно періоду з 17.02.2012 по 07.07.2025 суд зазначає наступне.
За записами трудової книжки позивач:
17.02.2012 переведена лампівником другого розряду відповідно до розпорядження №289к від 16.02.2012.
Трудова книжка містить штемпелі про атестацію робочого місця позивача за Списком №;2 відповідно до Постанови КМУ від 16.01.2003 №36 за розпорядженням про підсумки атестації №4922 від 08.12.2014 і відповідно до наказу №3897 від 02.12.2019 по ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління ім. «Героїв Космосу» .
Крім того, позивачем було надано довідку Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління ім. Героїв космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» №1004 від 07.07.2025 про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, за якою ОСОБА_1 дійсно працює у ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (Шахта «Благодатна»):
З 17.02.2012 розпорядження №289к від 16.02.2012 по 02.08.2016 за професією, посадою лампівник дільниці вентиляції та техніки безпеки з повним рбочим днем, щ передбачена Списком №2, розділ 1 підрозділ 1 пункт а позиція 1.1а, затверджена Постановою КМУ від 16.01.2003 №36 відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За період з 17.02.2012 по 02.08.2016 стаж складає 04 р. 05 м. 17 дн.
З 03.08.2016 по теперішній час за професією, посадою лампівник дільниці вентиляції та техніки безпеки з повним робочим днем, що передбачена Списком №2, розділ 1 підрозділ 1, затверджена Постановою КМУ від 24.06.2016 №461 відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
За період з 03.08.2016 по 07.07.2025 стаж складає 08р. 11 м. 05 дн.
Виконувала роботи в гірничому виробництві (проведення гірнчих та інших робіт з метою видобутку вугілля).
Довідка містить інформацію щодо документів, на підставі яких була проведена атестація: розпорядження №1204 від 31.12.2009, розпорядження №160 від 16.01.2013, розпорядження №4922 від 08.12.2014, наказ №3897 від 02.12.2019, наказ №889 від 01.02.2022.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах (Порядок №383).
Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які були чинними на період роботи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою КМУ від 12.08.1993 №637.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).
До трудової книжки вносяться, зокрема:
відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (п. 2.2.Інструкції №58).
Відповідно до п. 2.14 Інструкції якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочогомісцяза результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (п. 20 Порядку №637).
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 10.12.2020 року у справі №372/403/17, від 29.03.2023 у справі №360/4129/20.
Копія трудової книжки, яка є первинним джерелом інформації про стаж позивача і підтверджує його роботу у спірний період.
Діючим законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед іншими відомостями.
При цьому, порушення порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів позивачу.
Визначальним для призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Щодо атестації робочих місць, суд також зазначає наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442( Порядок № 442) і розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (Методичні рекомендації).
Частиною 2 п. 4 Порядку № 442 встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Згідно п.4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці № 41 від 01.09.1992 р., періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зміст вищезазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
Таким чином, законодавцем покладений обов'язок своєчасного та якісного проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому не проведення або несвоєчасне та неякісне проведення з вини керівників підприємств атестації не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Тобто, навіть непроведення або своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.
За правовою позицією Великої Палати Верховного Судуу постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16 непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Відповідно до наведеної у постанові від 10.07.2018 у справі №227/545/17 Верховним Судом правової позиції обов'язок проведення атестації робочих місць покладено законодавством на керівників підприємств, а тому її несвоєчасне проведення або неповне проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист.
Отже, як записами трудової книжки, так і уточнюючою довідкою у повній мірі підтверджено роботу позивача у спірний період на пільгових умовах.
Суд також зазначає, що відповідач безпідставно послався на ненадання позивачем наказів про атестацію робочого місця, оскільки за ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Головне управління Пенсійного фонду не позбавлено можливості витребувати вказані документи у роботодавця позивача.
Відовідач протиправно не зарахував спірні періоди до пільгового стажу позивача.
Щодо позовних вимог зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити і виплатити позивачу пенсію, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб правового захисту, що передбачений зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно із Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнято Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження- це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визнавати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
На час розгляду справи пенсія позивачу ще не призначена. Призначення пенсії за законом віднесено до компетенції відповідних управлінь Пенсійного фонду України. Суд не має права перебирати на себе функції органів пенсійного фонду щодо призначення пенсії, тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком, отже, підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає.
Суд зазначає, що зобов'язавши відповідача врахувати періоди роботи позивача до страхового і пільгового стажу, суд не може зобов'язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.
Вказані вимоги є передчасними, оскільки вказаним діям передує належний розгляд заяви про призначення пенсії.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Пунктом 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи наведене, а також дискреції Пенсійного фонду в питаннях призначення та нарахування пенсії, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
Відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду із позовом сплачено судовий збір у сумі 969,00 грн., що підтверджується квитанцією ІD 9645-9321-7347-4617 від 31.07.2025
Суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи часткове задоволення позову вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 484,50 грн.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.07.2025 № 046350020250 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) період роботи з 10.07.2000 р. по 27.11.2000 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком № 2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди з 17.02.2012 р. по 07.07.2025 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 16.07.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона