18 вересня 2025 рокуСправа №160/12228/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Царікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №160/12228/25 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес» (52471, Дніпропетровська обл., с. Микільське-на-Дніпрі, вул. Центральна, 1; ЄДРПОУ 25523259) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А; ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес» (52471, Дніпропетровська обл., с. Микільське-на-Дніпрі, вул. Центральна, 1; ЄДРПОУ 25523259) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А; ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.04.2025 № 0214980705 ( форми "В4").
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0214990705 (форми "Р").
Стягнуто із Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, Україна, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 17-а, ЄДРПОУ 44118658) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОГРЕС» (ідентифікаційний код юридичної особи 25523259, місцезнаходження: 52471, Дніпропетровська обл., с. Микільське-на-Дніпрі, вул. Центральна, 1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 24 224 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн. 00 коп.
Розгляд клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу призначено на 18.09.2025 о 10:00.
У судове засідання представники позивача та відповідача не з'явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином судом.
Вирішуючи клопотання представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 160/12228/25, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему “Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх.№ 49126/25).
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Як встановлено судом між позивачем та Адвокатським об'єднанням “ДЕ -ФАКТО» кладено оговір надання правової допомоги від 01.01.2020.
З матеріалів справи судом встановлено, що представництво інтересів позивача у справі здійснював адвокат Замула Ростислав Олеговича, що підтверджується ордером на надання правничої допомоги серії АН № 1679372 від 29.04.2025.
Відповідно до Додаткової угоди №24/04/25 від 01.01.2020 сторонами визначено суму гонорару.
З акту приймання - передачі від 15.09.2025 до договору надання правової допомоги від 01.01.2020 вартість наданої правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції (справа № 160/12228/25) складає 40000 (сорок тисяч), 00 грн.
Сплата гонорару позивачем адвокатському об'єднанню “ДЕ -ФАКТО» підтверджується платіжною інструкцією №9242 від 15.09.2025, яка наявна в матеріалах справи.
Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Також Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Крім цього суд звертає увагу, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі №910/12876/19 від 07.07.2021 року.
Отже, суд вважає, що заява позивача щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення 40000,00 грн. не відповідає критерію розумності та на думку суду такі витрати не співрозмірні із виконаною роботою в суді, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.
Враховуючи зазначене суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. відповідають критерію розумності, співрозмірні із складністю справи, виконаною роботою адвоката, а отже витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 134, 137, 139, 248, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №160/12228/25 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес» (52471, Дніпропетровська обл., с. Микільське-на-Дніпрі, вул. Центральна, 1; ЄДРПОУ 25523259) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А; ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес» (52471, Дніпропетровська обл., с. Микільське-на-Дніпрі, вул. Центральна, 1; ЄДРПОУ 25523259) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) 00 грн.
У задоволенні іншої частини клопотання відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст додаткового рішення складений 18.09.2025.
Суддя . О.В. Царікова
.
. .
.
. .